Справа №752/4162/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3555/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
18 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власників майна ТОВ «Івано-Франківський Центр замісної підтримувальної терапії», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2026 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_9 ,
представника власників майна ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2026 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025100000000007 від 16.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368, ч. 2, 3 ст. 307 КК України та накладено арешт на майно із забороною користування та розпорядження ним у кримінальному провадженні № 42025100000000007 від 16.01.2025, яке виявлено та вилучено під час обшуку, проведеного 12.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19.02.2026 за місцем здійснення діяльності ТОВ «Івано-Франківський центр замісної підтримувальної терапії» (ЄДРПОУ 45487686) за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Михайла Мулика, буд. 7/4, а саме:
- медичні картки амбулаторних хвороих у кількості 138 одиниць: №49 на ім'я ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; №19 на ім'я ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; №8 на ім'я ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; №45 на ім'я ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; №10 на ім'я ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; № ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; №28 на ім'я ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; №2 на ім'я ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; №53 на ім'я ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; №71 на ім'я ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; №17 на ім'я ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; №90 на ім'я ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_12 ; №93 на ім'я ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ; №63 ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_14 ; №6 на ім'я ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_15 ; №65 на ім'я ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_16 ; №73 на ім'я ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_17 ; №39 на ім'я ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_18 ; №7 на ім'я ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_19 ; №47 на ім'я ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_20 ; №51 на ім'я ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_21 ; №50 на ім'я ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_22 ; №32 на ім'я ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; № 43 на ім'я ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_23 ; №1 на ім'я ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_24 ; №27 ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_25 ; №4 на ім'я ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_26 ; №5 на ім'я ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_27 ; №12 на ім'я ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_28 ; №98 на ім'я ОСОБА_39 , ІНФОРМАЦІЯ_29 ; №7 на ім'я ОСОБА_40 , ІНФОРМАЦІЯ_30 ; №3 на ім'я ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_31 ; №11 на ім'я ОСОБА_42 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; №19 на ім'я ОСОБА_43 , ІНФОРМАЦІЯ_28 ;№55 на ім'я ОСОБА_44 , ІНФОРМАЦІЯ_32 ; №91 на ім'я ОСОБА_45 , ІНФОРМАЦІЯ_33 ; №111 на ім'я ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_34 ; №46 на ім'я ОСОБА_47 , ІНФОРМАЦІЯ_14 ; №20 на ім'я ОСОБА_48 , ІНФОРМАЦІЯ_35 ; №48 на ім'я ОСОБА_49 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; №26 на ім'я ОСОБА_50 , ІНФОРМАЦІЯ_36 ; б/н на ім'я ОСОБА_51 , ІНФОРМАЦІЯ_37 ; №15 на ім'я ОСОБА_52 , ІНФОРМАЦІЯ_38 ; №34 на ім'я ОСОБА_53 , ІНФОРМАЦІЯ_39 ; №18 на ім'я ОСОБА_54 , ІНФОРМАЦІЯ_40 ; №36 на ім'я ОСОБА_55 , ІНФОРМАЦІЯ_41 ; №69 на ім'я ОСОБА_56 , ІНФОРМАЦІЯ_42 ; №88 на ім'я ОСОБА_57 , ІНФОРМАЦІЯ_43 ; №103 на ім'я ОСОБА_58 , ІНФОРМАЦІЯ_44 ; №16 на ім'я ОСОБА_59 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; №21 на ім'я ОСОБА_60 , ІНФОРМАЦІЯ_29 ; №18 на ім'я ОСОБА_61 , ІНФОРМАЦІЯ_45 ; №35 на ім'я ОСОБА_62 , ІНФОРМАЦІЯ_46 ; №6 на ім'я ОСОБА_63 , ІНФОРМАЦІЯ_47 ; №49 на ім'я ОСОБА_64 , ІНФОРМАЦІЯ_48 ; №16 на ім'я ОСОБА_65 , ІНФОРМАЦІЯ_49 ; №76 на ім'я ОСОБА_66 , ІНФОРМАЦІЯ_22 ; №84 на ім'я ОСОБА_67 . ІНФОРМАЦІЯ_50 ; №58 на ім'я ОСОБА_68 , ІНФОРМАЦІЯ_51 ; №92 на ім'я ОСОБА_69 , ІНФОРМАЦІЯ_52 ; №78 на ім'я ОСОБА_70 , ІНФОРМАЦІЯ_53 ; №42 на ім'я ОСОБА_71 , ІНФОРМАЦІЯ_54 ; №11 на ім'я ОСОБА_72 , ІНФОРМАЦІЯ_55 ; №9 на ім'я ОСОБА_73 , ІНФОРМАЦІЯ_56 ; №2 ОСОБА_74 , ІНФОРМАЦІЯ_28 ; №73 на ім'я ОСОБА_75 , ІНФОРМАЦІЯ_57 ; №10 на ім'я ОСОБА_76 , ІНФОРМАЦІЯ_58 ; №107 на ім'я ОСОБА_77 , ІНФОРМАЦІЯ_59 ; №22 на ім'я ОСОБА_78 , ІНФОРМАЦІЯ_23 ; №33 на ім'я ОСОБА_79 , ІНФОРМАЦІЯ_60 ; №89 на ім'я ОСОБА_80 , ІНФОРМАЦІЯ_61 ; №94 на ім'я ОСОБА_81 , ІНФОРМАЦІЯ_62 ; №41 на ім'я ОСОБА_82 , ІНФОРМАЦІЯ_63 ; б/н на ім'я ОСОБА_83 , ІНФОРМАЦІЯ_64 ; №8 на ім'я ОСОБА_84 , ІНФОРМАЦІЯ_65 ; №14 на ім'я ОСОБА_85 , ІНФОРМАЦІЯ_66 ; №60 на ім'я ОСОБА_86 , ІНФОРМАЦІЯ_67 ; №40 на ім'я ОСОБА_87 , ІНФОРМАЦІЯ_68 ; №13 на ім'я ОСОБА_88 , ІНФОРМАЦІЯ_69 ; №97 на ім'я ОСОБА_89 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; №17 на ім'я ОСОБА_90 , ІНФОРМАЦІЯ_70 ; №67 на ім'я ОСОБА_91 , ІНФОРМАЦІЯ_71 ; №105 на ім'я ОСОБА_92 , ІНФОРМАЦІЯ_72 ; №64 на ім'я ОСОБА_93 , ІНФОРМАЦІЯ_73 ; №1 на ім'я ОСОБА_94 , ІНФОРМАЦІЯ_74 ; №74 на ім'я ОСОБА_95 , ІНФОРМАЦІЯ_75 ; №96 на ім'я ОСОБА_96 , ІНФОРМАЦІЯ_76 ; №61 на ім'я ОСОБА_97 , ІНФОРМАЦІЯ_77 ; №112 на ім'я ОСОБА_98 , ІНФОРМАЦІЯ_78 ; №70 на ім'я ОСОБА_99 , ІНФОРМАЦІЯ_79 ; №31 на ім'я ОСОБА_100 , ІНФОРМАЦІЯ_80 ; №9 на ім'я ОСОБА_101 , ІНФОРМАЦІЯ_81 ; №52 на ім'я ОСОБА_102 , ІНФОРМАЦІЯ_82 ; №66 на ім'я ОСОБА_103 , ІНФОРМАЦІЯ_83 ; №81 на ім'я ОСОБА_104 , ІНФОРМАЦІЯ_84 ; №4 на ім'я ОСОБА_105 , ІНФОРМАЦІЯ_23 ; №108 на ім'я ОСОБА_106 , ІНФОРМАЦІЯ_85 ; №16 на ім'я ОСОБА_107 , ІНФОРМАЦІЯ_17 ; №106 на ім'я ОСОБА_108 , ІНФОРМАЦІЯ_86 ; №59 на ім'я ОСОБА_109 , ІНФОРМАЦІЯ_87 ; №79 на ім'я ОСОБА_110 , ІНФОРМАЦІЯ_88 ; №32 на ім'я ОСОБА_111 , ІНФОРМАЦІЯ_89 ; №77 на ім'я ОСОБА_112 , ІНФОРМАЦІЯ_23 ; №3 на ім'я ОСОБА_113 , ІНФОРМАЦІЯ_21 ; №62 на ім'я ОСОБА_114 , ІНФОРМАЦІЯ_90 ; №15 на ім'я ОСОБА_115 , ІНФОРМАЦІЯ_91 ; №38 на ім'я ОСОБА_116 , ІНФОРМАЦІЯ_92 ; №44 на ім'я ОСОБА_117 , ІНФОРМАЦІЯ_93 ; №61 на ім'я ОСОБА_118 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; №86 на ім'я ОСОБА_119 , ІНФОРМАЦІЯ_94 ; №99 на ім'я ОСОБА_120 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; №104 на ім'я ОСОБА_121 , ІНФОРМАЦІЯ_95 ; №29 на ім'я ОСОБА_122 , ІНФОРМАЦІЯ_96 ; №72 на ім'я ОСОБА_123 , ІНФОРМАЦІЯ_97 ; №54 на ім'я ОСОБА_124 , ІНФОРМАЦІЯ_98 ; №5 на ім'я ОСОБА_125 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; №80 на ім'я ОСОБА_126 , ІНФОРМАЦІЯ_99 ; №82 на ім'я ОСОБА_127 , ІНФОРМАЦІЯ_100 ; №13 на ім'я ОСОБА_128 , ІНФОРМАЦІЯ_101 ; №110 на ім'я ОСОБА_129 , ІНФОРМАЦІЯ_13 ; №84 на ім'я ОСОБА_130 , ІНФОРМАЦІЯ_18 ; №35 на ім'я ОСОБА_131 , ІНФОРМАЦІЯ_102 ; №75 на ім'я ОСОБА_132 , ІНФОРМАЦІЯ_103 ; №68 на ім'я ОСОБА_133 , ІНФОРМАЦІЯ_104 ; №56 на ім'я ОСОБА_134 , ІНФОРМАЦІЯ_105 ; №100 на ім'я ОСОБА_135 , ІНФОРМАЦІЯ_106 ; №20 на ім'я ОСОБА_136 , ІНФОРМАЦІЯ_107 ; №25 на ім'я ОСОБА_137 , ІНФОРМАЦІЯ_108 ; №101 на ім'я ОСОБА_138 , ІНФОРМАЦІЯ_109 ; №87 на ім'я ОСОБА_139 , ІНФОРМАЦІЯ_23 ; №109 на ім'я ОСОБА_140 , ІНФОРМАЦІЯ_110 ; №95 на ім'я ОСОБА_141 , ІНФОРМАЦІЯ_111 ; №12 на ім'я ОСОБА_142 , ІНФОРМАЦІЯ_112 ; №37 на ім'я ОСОБА_143 , ІНФОРМАЦІЯ_113 ; №102 на ім'я ОСОБА_144 , ІНФОРМАЦІЯ_114 ; №14 на ім'я ОСОБА_145 , ІНФОРМАЦІЯ_115 ; №23 на ім'я ОСОБА_146 , ІНФОРМАЦІЯ_116 ; №57 на ім'я ОСОБА_147 , ІНФОРМАЦІЯ_117 ;
- журнал обліку препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я для виконання призначень лікаря в стаціонарних умовах (розпочато 08 квітня 2025 року);
- журнал реєстрації амбулаторних пацієнтів за 2025 рік (почато 08 квітня 2025 року);
- журнал обліку препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та постах відділень лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я (розпочато 08 квітня 2025 року);
- журнал обліку наркотичних препаратів в кабінетах замісної підтримувальної терапії закладу охорони здоров'я («Метадон») (розпочато 08 квітня 2025 року);
- журнал обліку наркотичних препаратів в кабінетах замісної підтримувальної терапії закладу охорони здоров'я («Бупренорфін») (розпочато 08 квітня 2025 року);
- журнал обліку наркотичних препаратів в кабінетах замісної підтримувальної терапії закладу охорони здоров'я («Метадон») (за період з 04 листопада 2025 року по 05 березня 2026 року);
- журнал реєстрації амбулаторних пацієнтів за невизначений рік (почато 08 квітня 2025 року);
- журнал обліку спеціальних рецептурних бланків форми №3 (розпочато 08 квітня 2025 року);
- журнал обліку наркотичних препаратів в кабінетах замісної підтримувальної терапії закладу охорони здоров'я («Метадон») (розпочато 06 березня 2026 року);
- журнал обліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, препаратів (лікарських засобів), що містять наркотичні засоби, психотропні речовини, включені до таблиць ІІ і ІІІ переліку (770-2000-п), та (або) прекурсори, включені до таблиці IV переліку, в кількості що перевищує гранично допустиму (розпочато 08 квітня 2025 року);
- журнал обліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, препаратів (лікарських засобів), що містять наркотичні засоби, психотропні речовини, включені до таблиць ІІ і ІІІ переліку (770-2000-п), та (або) прекурсори, включені до таблиці IV переліку, в кількості що перевищує гранично допустиму «Метадон» (розпочато 08 квітня 2025 року); Загальна кількість Журналів 11 (одинадцять);
- звіти місячні щодо показників фактичної наявності препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів у кількості 11 шт.;
- видаткові накладні №130 від 05.03.2026 на 1 арк.; №19 від 14.01.2026 на 1 арк.; №9 від 09.01.2026 на 1 арк.; №779 від 02.12.2025 на 1 арк.; №703 від 04.11.2025 на 1 арк.; №594 від 17.09.2025 на 1 арк.; №510 від 12.08.2025 на 1 арк.; №428 від 10.07.2025 на 1 арк.; №325 від 30.05.2025 на 1 арк.; №159 від 18.03.2925 на 1 арк.
- печатки «ТОВ Івано-Франківський Центр замісної підтримувальної терапії» код ЄДРПОУ 45487686 - 2 одиниці;
- печатки « ОСОБА_7 лікар-психіатр»; « ОСОБА_7 лікар» 2 одиниці;
- копія статуту ТОВ «Івано-Франківський Центр замісної підтримувальної терапії» затверджений рішенням №1 від 02 квітня 2024 року на 19 арк.;
- копія наказу про призначення на посаду директора від 02 квітня 2024 року на 1 арк.;
- копії заяв до Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужби) та МОЗ України на 3 арк.;
- копія Акту №30 обстеження об'єктів чи приміщень, призначених для проваджкення діяльності, пов'язаної з розробленням, виробництвом, виготовленням, зберігання, перевезенням, придбанням, реалізацією (відпуском), використанням та знищенням наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів від 06 лютого 2025 року на 2 арк.;
- копія Дозволу на використання об'єктів і приміщень, призначених для провадження діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів від 12 лютого 2025 року на 1 арк.;
- копія Опису №289/25 Додаток 2 до Ліцензійних умов на 1 арк;
- мобільний телефон марки Redmi 9A з IMEI1: НОМЕР_1 та IMEI2: НОМЕР_2 ;
- мобільний телефон марки «iPhone 17 Pro Max» IMEI: НОМЕР_3 , з сім-карткою оператора «лайфселл» НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_7 ;
- мобільний телефон марки «iPhone 11» IMEI: НОМЕР_5 , з сім-карткою оператора «Київстар» НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_6
- системний блок білого кольору марки «GameMax» S/N 00350 разом із кабелем.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власників майна ТОВ «Івано-Франківський Центр замісної підтримувальної терапії», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури про арешт майна у повному обсязі.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт, зазначає, що вказана ухвала слідчого судді про накладення арешту постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, а також є необґрунтованою, внаслідок поверхневого дослідження слідчим суддею письмових доказів долучених стороною обвинувачення до клопотання.
Під час розгляду клопотання про арешт речей вилучених під час обшуку, зокрема мобільного телефону марки «iPhone 17 Pro Max» IMEI: НОМЕР_3 , з сім-карткою оператора «лайфселл» НОМЕР_4 , що належить на праві власності лікарю-психіатру ОСОБА_7 та мобільного телефону марки «iPhone 11» ІМЕІ: НОМЕР_5 , з сім-карткою оператора «Київстар» НОМЕР_7 , що належить на праві власності ОСОБА_6 , сторона обвинувачення не довела, а слідчий суддя не дослідила та не прийняла до уваги те, яким чином мобільні телефони можуть слугувати саме речовими доказами у цьому кримінальному провадженні.
Безпідставне накладення арешту на особисті речі, зокрема власні мобільні телефони співробітників Товариства, позбавило їх права власності на необмежений час. Означені співробітники не є фігурантами по кримінальному провадженню № 42025100000000007 від 16.01.2025, і про них не згадується в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку.
Мобільний телефон марки Redmi 9А з ІМЕІ1: НОМЕР_1 та ІМЕІ2: НОМЕР_8 належить на праві власності ТОВ «Івано-Франківський центр замісної підтримувальної терапії», який висвітлений у рекламі та на який телефонують пацієнти медичного закладу, що унеможливлює повноцінно надавати медичну допомогу із замісної підтримувальної терапії майбутнім пацієнтам та які вже перебувають на обліку, що ускладнює роботу приватного медичного закладу, який здійснює свою діяльність на підставі ліцензій Міністерства охорони здоров'я та Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, а також із наявними дозволами та різного роду погодженнями уповноважених органів.
Під час обшуку у сторони обвинувачення не було перепон здійснити копіювання з мобільних телефонів на особисті електронні пристрої, у тому числі із системного блоку марки «GameMax» S/N 00350, який належить на праві власності ТОВ «Івано-Франківський центр замісної підтримувальної терапії».
Долати технологічний захист співробітникам правоохоронного органу також не було необхідності, оскільки їх власники його не чинила, а відразу повідомили паролі, внаслідок чого представники правоохоронного органу безперешкодно увійшли до них та розпочали оглядати.
Також апелянт зазначає, що власники майна ОСОБА_7 та ОСОБА_6 повідомлення із зазначенням дати та часу судового розгляду, не отримували, отже належним чином повідомлені не були.
Під час розгляду клопотання про накладення арешту на означені медичні картки та журнали обліку, прокурор не довів необхідності накладення арешту, в частині якими речовими доказами вони є у цьому кримінальному провадженні відповідно до ст. 98 КПК України, з урахуванням того, що вони містять персональні дані та відносяться до лікарської таємниці.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власників майна ТОВ «Івано-Франківський Центр замісної підтримувальної терапії», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , в підтримку поданої апеляційної скарги, яку останній підтримав з наведених в ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення вказаної апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника власників майна ТОВ «Івано-Франківський Центр замісної підтримувальної терапії», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, що відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025100000000007 від 16.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368, ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
Процесуальне керівництво здійснюється прокурорами Київської міської прокуратури.
В межах даного кримінального провадження, 16.03.2026 прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025100000000007 від 16.01.2025, яке вилучено 12.03.2026 під час обшуку, проведеного за місцем господарської діяльності ТОВ «Івано-Франківський центр замісної підтримувальної терапії» (ЄДРПОУ 45487686) за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Михайла Мулика, буд. 7/4, згідно переліку зазначеного в клопотанні.
Дане клопотання слідчим направлено до Голосіївського районного суду м. Києва,через Укрпошту 13.03.2026 /т. 1 а.с. 119/.
На обґрунтування вимог даного клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, у ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_150 та інших невстановлених осіб, виник умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом надання військовозобов'язаним особам медичних документів, в яких містяться завідомо неправдиві відомості про наявність захворювання, яке є підставою для визнання таких осіб непридатними або обмежено придатними до військової служби.
Так, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 10 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, дія якого продовжена до 4 травня 2026.
З 24 лютого 2022 в Україні діє загальна мобілізація, продовжена до 4 травня 2026 року. Призову підлягають військовозобов'язані чоловіки віком 25-60 років. Мобілізація охоплює всю територію України для доукомплектування ЗСУ.
Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою КМУ від 23.02.2022 року №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізації підлягають військовозобов'язані чоловіки (25-60 років), які не мають відстрочки або бронювання. Згідно із ст. 23 вказаного Закону не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6-12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджено Наказом МОУ №402 затверджено перелік хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, служби у військовому резерві військової служби.
Зокрема у ст. 15 Розділу визначено, що при синдромі залежності з активним вживанням та тяжкими, стійкими психічними розладами, внаслідок вживання психоактивних речовин F10-F19 (алкоголю, опіоїдів, канабіоїдів, седативних, снодійних, кокаїну, галюциногенів, летючих розчинників, наркотичних засобів та інших) особи можуть бути визнані такими, що непридатні до військової служби.
Вказані розлади встановлюються на підставі медичного обстеження та відповідно до критеріїв Міжнародна класифікація хвороб 10-го перегляду (МКХ-10), зокрема за кодами F10-F19, які охоплюють психічні та поведінкові розлади, пов'язані з уживанням психоактивних речовин.
Згідно із зазначеним Розкладом хвороб, у разі встановлення у особи синдрому залежності або інших виражених психічних чи поведінкових порушень, пов'язаних із вживанням психоактивних речовин, військово-лікарська комісія за результатами медичного огляду має право прийняти рішення про тимчасову непридатність або непридатність особи до військової служби залежно від ступеня тяжкості захворювання, клінічного перебігу, наявності ремісії та результатів медичного обстеження.
Таким чином, наявність у особи підтвердженого діагнозу, пов'язаного із синдромом залежності від психоактивних речовин, може бути підставою для визнання такої особи непридатною або тимчасово непридатною до військової служби відповідно до вимог законодавства України.
З метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_148 , будучи засновником та керівником приватних закладів охорони здоров'я, що реалізовують медичну програму для людей з опіоїдною залежністю, яка передбачає контрольований прийом препаратів (метадон або бупренорфін) для зменшення потягу до вуличних наркотиків, запобігання передозуванням та стабілізації життя - замісна підтримувальна терапія, розробила план вчинення кримінального правопорушення та залучила до нього ОСОБА_149 й ОСОБА_151 .
Що найменш як з червня 2025 вони, шляхом надання підроблених довідок, виписок та іншої медичної документації, які використовувалися та надавалися до органів ТЦК та СП, а також медичних закладів для подальшого проходження ВЛК, здійснювали постановку осіб, які фактично не мають наркотичної залежності, на програму замісної підтримувальної терапії, як наркозалежних, що надавало можливість уникати такими особам мобілізації чи отримати безпідставну відстрочку, що призвело до зменшення мобілізаційного ресурсу, тим самим вони умисно перешкоджали законній діяльності ЗСУ.
Під час досудового розслідування встановлена можлива причетність ТОВ «Івано-Франківський центр замісної підтримувальної терапії» (ого лікарів, керівника) до вищезазначеної злочинної діяльності.
12 березня 2026 року на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19.02.2026 проведено обшук за місцем здійснення діяльності ТОВ «Івано-Франківський центр замісної підтримувальної терапії» (ЄДРПОУ 45487686) за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Михайла Мулика, буд. 7/4, за наслідками якого виявлено та вилучено медичні картки, журнали, печатки, електронні носії інформації, детальний перелік яких вказаний у протоколі обшуку.
Постановою слідчого СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_152 від 12.03.2026 вилучені документи, речі та майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42025100000000007 від 16.01.2025.
12 березня 2026 року у вказаному кримінальному провадженні повідомлено про підозру ОСОБА_148 , ІНФОРМАЦІЯ_118 , ОСОБА_153 , ІНФОРМАЦІЯ_119 , ОСОБА_150 , ІНФОРМАЦІЯ_120 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Прокурор вказав на те, що арешт зазначеного у клопотанні майна обумовлений необхідністю його збереження, як речового доказу, що мають суттєве значення для досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
20.03.2026 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт на майно із забороною користування та розпорядження ним у кримінальному провадженні № 42025100000000007 від 16.01.2025, яке виявлено та вилучено під час обшуку, проведеного 12.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19.02.2026 за місцем здійснення діяльності ТОВ «Івано-Франківський центр замісної підтримувальної терапії» (ЄДРПОУ 45487686) за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Михайла Мулика, буд. 7/4, згідно переліку зазначеного в даній ухвалі.
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за № 42025100000000007 від 16.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368, ч. 2, 3 ст. 307 КК Українита накладаючи арешт на майно, яке виявлено та вилучено під час обшуку, проведеного 12.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19.02.2026 за місцем здійснення діяльності ТОВ «Івано-Франківський центр замісної підтримувальної терапії» (ЄДРПОУ 45487686) за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Михайла Мулика, буд. 7/4, слідчий суддя аналізуючи вимоги клопотання в частині накладення арешту на виявлені та вилучені під час обшуку документи, печатки та об'єкти електронного збереження інформації тощо, слідчий суддя вважала доведеним, що вони є такими, що відповідають критеріям речових доказів, відповідно до ст. 98 КПК України, оскільки можуть містити інформацію щодо обставин виготовлення та надання військовозобов'язаним особам призовного віку медичних документів, в яких містяться завідомо неправдиві відомості про наявність захворювань, пов'язаних із систематичним вживанням наркотичних засобів, з метою ухилення такими особами проходження військової служби. Виявлені печатки могли використовуватися для виготовлення підроблених медичних документів.
Дозвіл на відшукання вищезазначених документів був прямо наданий слідчим суддею в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку, а їх вилучення є необхідною умовою для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, осіб, причетних до нього, проведення експертних досліджень, тощо.
Пацієнти, які потребують подальшого лікування, не позбавлені можливості його отримання, оскільки мають альтернативні способи продовження діагностики та лікування, зокрема шляхом звернення до іншого закладу охорони здоров'я, проходження повторного обстеження, а також отримання відповідної інформації про свої медичні висновки у медичному закладі у електронному вигляді, а також шляхом звернення до слідчого чи прокурора з клопотанням про надання копій відповідних медичних документів, вилучених у межах кримінального провадження, при цьому для цілей лікування достатньою є інформація, що міститься у медичній картці, а не сама картка як матеріальний носій, у зв'язку з чим накладення арешту на оригінали таких документів суттєво не порушує прав пацієнтів на отримання медичної допомоги.
Слідчий суддя також врахувала той факт, що у вилученій медичній документації, може міститися інформація, яка відноситься до охоронюваної законом лікарської таємниці (відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 162 КПК України).
У той же час, враховуючи, що вилучена за наслідками обшуку медична документація, може бути використана, як доказ фактів чи обставин, що встановлюються під кримінального провадження, зважаючи на необхідність їх дослідження, враховуючи існування ризиків знищення, приховування або втрати, у тому числі відомостей, що вони містять/можуть містити, а також суспільну небезпеку кримінального правопорушення, обставини його вчинення, слідчий суддя прийшла до висновку про обґрунтованість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна стосовно вилучених в ході обшуку документів, про що заявлено прокурором у клопотанні, із забороною розпорядження та користування ними. Накладення арешту у цьому випадку є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження.
При цьому застосування такого заходу забезпечення, як арешт майна, не має на меті позбавити ТОВ «Івано-Франківський центр замісної підтримувальної терапії» належного йому майна, а лише тимчасово обмежити у праві користування та розпорядження ним.
Також слідча суддя врахувала, що на даному етапі досудового розслідування, потреби кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна, як арешт майна, а представниками власника майна не доведено необґрунтованість поданого клопотання чи відсутність потреби у накладенні арешту.
За таких обставин, слідчий суддя прийшла до висновку, що вимоги клопотання є обґрунтованими. Арешт на визначене у клопотанні майно підлягає накладанню з метою його збереження як речового доказу, що відповідає п.1 ч.2 ст. 170 КПК України.
За таких обставин, клопотання прокурора підлягало задоволенню.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, заслухано доводи прокурора, щодо підстав задоволення клопотання та заперечення представників ТОВ «Івано-Франківський центр замісної підтримувальної терапії»,, щодо підстав задоволення вказаного клопотання, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянта, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №42025100000000007 від 16.01.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 368, ч. 2, 3 ст. 307 КК України, відношення до нього вилученого майна, яке виявлено та вилучено під час обшуку, проведеного 12.03.2026 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 19.02.2026 за місцем здійснення діяльності ТОВ «Івано-Франківський центр замісної підтримувальної терапії» (ЄДРПОУ 45487686) за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Михайла Мулика, буд. 7/4, та яке постановою слідчого від 12.03.2026 /т. 1 а.с. 100-116/ визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання прокурор про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК Українипри обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, всупереч твердженням апелянта.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 167, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власників майна ТОВ «Івано-Франківський Центр замісної підтримувальної терапії», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 20 березня 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власників майна ТОВ «Івано-Франківський Центр замісної підтримувальної терапії», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4