Справа №761/3016/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3523/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
18 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
власника майна ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025110000000582 від 10.07.2025 та накладено арешт із забороною користування, розпорядження та відчуження майном, вилученим 12.01.2026 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: автомобіль KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на автомобіль KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року та її скасувати.
Постановити нову ухвалу якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025110000000582 від 10.07.2025 року, а саме: автомобіль KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на автомобіль KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_1 , які було вилучено 12.01.2026 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши будь-яким чином користуватись, розпоряджатись та відчужувати майно.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт, зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 411, 412 КПК України.
Апелянт вказує на те, що вказана ухвала містить висновки, які не відповідають обставинам справ, клопотання не розглянуто в строк, передбачений ч. 6 ст. 173 КПК України. Суд позбавив власника майна можливості навести доводи в захист свого права шляхом не повідомлення про призначений розгляд клопотання про арешт. Судом було проігноровано недоведеність того, що вилучене майно відповідає вимогам ст. 98 КПК України, а постанова про визнання речовим доказом такого майна є формальною.
В порушення ст. 372 КПК України, оскаржувана ухвала не містить мотивів, з яких виходив суд при прийнятті рішення про накладення арешту.
На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що клопотання про арешт майна було розглянуто без повідомлення та за відсутності власника вилученого майна - ОСОБА_6 . Представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 19.03.2026 ознайомився в суді з матеріалами справи, в тому числі і з оскаржуваною ухвалою, що підтверджується відміткою на клопотанні (копія додається).
В судове засідання представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 не з'явився, проте, ним надіслано клопотання про проведення апеляційного розгляду без його участі, у зв'язку з тим, що він немає можливості бути присутнім на судовому засіданні через терміновими, незапланованими раніше робочим відрядженням.
З урахуванням позиції власника майна та прокурора, які не заперечували, щодо проведення розгляду без участі представника власника майна, відповідно до положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, про можливість розглянути апеляційну скаргу без участі представника власника майна.
Заслухавши доповідь судді, доводи власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу його представником, з наведених у ній підстав, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скаргипредставника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого суддіШевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року, які викладені в клопотанні представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, що слідчим управлінням ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025110000000582 від 10.07.2025 за підозрою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 29.01.2026 прокурор відділу прокурора Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025110000000582 від 10.07.2025, яке вилучено 12.01.2026 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: автомобіль KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на автомобіль KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_1 , заборонивши будь-яким чином користування, розпорядження та відчуження вказаного майна.
Дане клопотання направлено на адресу Шевченківського районного суду м. Києва через Укрпошту 13.01.2026 /т. 2 а.с.1./
На обґрунтування вимог даного клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше квітня 2025 року, організована група осіб у складі: ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстраціє: АДРЕСА_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_5 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстраціє: АДРЕСА_6 , переслідуючи корисливі мотиви та маючи умисел спрямований на вимагання грошових коштів в умовах воєнного стану, вступили в злочинну змову та прийняли рішення про вчинення вимагання грошових коштів з ОСОБА_17 .
З метою реалізації спільного злочинного плану, ОСОБА_16 , разом з братами ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , домовившись про спільне вчинення вимагання грошових коштів з потерпілої ОСОБА_17 , почали здійснювати психологічний тиск шляхом здійснення телефонних дзвінків та під час особистого спілкування з потерпілою, в ході якого погрожували фізичною розправою її близьким родичам та висували протиправну вимогу про передачу їм грошових коштів, за ніби борги її сина ОСОБА_18 . Також повідомили, що зібрали досьє на усю родину ОСОБА_19 та їм відомо про їх майно та статки.
Так, у кінці квітня 2025 року, ОСОБА_16 діючи у змові з братами ОСОБА_20 , з метою отримання грошових коштів у сумі 11300 доларів США погрожуючи потерпілій фізичною розправою з її близькими родичами висунули протиправну вимогу передати їм грошові кошти, за ніби борги сина ОСОБА_18 , чим змусили потерпілу взяти в борг грошові кошти під заставу квартири.
В подальшому 02.05.2025 мати ОСОБА_17 , ОСОБА_21 уклала договір іпотечного кредиту та передала в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру за номером АДРЕСА_7 та отримала в борг 28 400 доларів США. Надалі, в цей же день, за місцем свого мешкання потерпіла, ОСОБА_17 , передала грошові кошти у сумі 11300 доларів США ОСОБА_16 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_11 та ОСОБА_10 . Зі своєї сторони ОСОБА_16 пообіцяв «закрити усі питання» до сина потерпілої, ОСОБА_18 і в подальшому ОСОБА_11 та ОСОБА_10 більше родину ОСОБА_19 турбувати не будуть.
Надалі, організована група осіб у складі ОСОБА_16 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 продовжила здійснювати психологічний тиск шляхом здійснення телефонних дзвінків та при особистому спілкуванні з потерпілою, в ході якого продовжували погрожувати фізичною розправою її близьким родичам та висувати протиправну вимогу про передачу їм грошових коштів, за ніби борги її сина ОСОБА_18 та повідомили, що грошові кошти в сумі 11300 доларів США погасили лише частину боргів сина. Борги величезні і складають понад 100000 доларів США. Надалі до групи у складі ОСОБА_16 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 приєднався ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_8 .
Так, 10.08.2025, з метою вчинення психологічного тиску, ОСОБА_16 приїздить додому до ОСОБА_17 та в бесіді пропонує передати йому автомобіль ОСОБА_18 з метою сплати уявного боргу перед ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , а також для того, щоб автомобіль ніхто не пошкодив і не спалив.
Надалі, 11.08.2025 в телефонній бесіді з ОСОБА_17 . ОСОБА_10 повідомляє, що йому відомо про наявність квартири в м. Київ у потерпілої, а також висунув неправомірну вимогу передати йому 20 000 доларів США, які потерпіла отримала по договору іпотеки під заставу квартири таким чином претендуючи на отримання цих грошових коштів на свою користь так як син потерпілої їх уявно винен за щось.
Так, 14.08.2025, о 16 годині 35 хвилин, ОСОБА_16 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 приїхали до місця мешкання потерпілої ОСОБА_17 тобто за адресою: АДРЕСА_9 . Перебуваючи на подвір'ї, останні почали здійснювати психологічний тиск на потерпілу і знову висунули протиправну вимогу передати на їх адресу грошові кошти та погасити уявні борги сина, ОСОБА_18 . ОСОБА_16 запропонував при цьому переписати автомобіль сина на нього.
Надалі, 13.10.2025 приблизно о 18 годині 30 хвилин потерпіла разом з чоловіком ОСОБА_22 повернулась додому тобто до будинку за адресою: АДРЕСА_9 . Біля будинку їх чекав ОСОБА_11 , який в бесіді почав вимагати грошові кошти за уявний борг ОСОБА_18 . При цьому ОСОБА_23 був з предметом схожим на пістолет.
ОСОБА_17 сприймаючи погрози реальним, тобто такими, що цілком можуть бути ними реалізованими, та усвідомлюючи, що небезпека застосування щодо неї та членів її родини фізичного насильства може стати дійсністю, якщо вона проігнорує вимогу ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 про передачу грошових коштів, бажаючи уникнути негативних наслідків для себе, за попередньою домовленістю з ОСОБА_16 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 та ОСОБА_11 08.01.2026 року близько 12 годин 14 хвилин, у дворі будинку за адресою: АДРЕСА_9 , діючи під контролем правоохоронних органів, зустрілась з ОСОБА_16 та ОСОБА_10 . Надалі ОСОБА_13 пройшов до подвір'я потерпілої. У дворі Потерпіла передала ОСОБА_10 на їхню незаконну вимогу обумовлену суму грошових коштів в сумі 85 000 гривень, банкнотами номіналом по 500 гривень (серійні номера: AK0009688; MA3436254; 3В8809438; 3H7903607; AK9760815; АК9760815; ЕБ2435022; ЛА5965859; ВУ8633521; 139411795; КГ1242278; 3H7405336; ГМ8454464; Л38425087; KЄ2889711; ЧБ5677570; Е36698513; ЄД1763528; ЦБ6835820; ЕЖ7316235; ЗН5207486; AE2893538; ФГ1852608; ЕИ0931390; АД0705910; 3A9580800; СЖ1580061; ЄИ0479314; ЗГ4211635; ЄВ7831762; ВИ3582496; ГВ9871519; EE1395630; ГК5539610; ЧБ1082635; ГБ8383756; ГЛ4644264; АИ3321110; ЕН0789691; ГК2364164; ХВ4277616; ЛГ2380939; КБ6165999; КГ 7913801; €В9125300; ЄП4270383; ЄЖ2976052; ГК4019447; СТ8224310; KB2791305; А14778206; ХБ9349406; ХЖ7540659; €€2611685; ЄЖ8319900; ЄК2055590; ВЂ6029247; АГ9848809; ВТ2077149; MB6600254; АИ8689135; ГБ4846968; ЕЕ6784246; MA4284125; АЖ4973321; МГ4955550; ЄД5050726; K32752723; ЄР8238838; ХГ4598686; ЛЄ6605561; ВC7372553; X323963523; КИ5443413; АК8557445; 385295406; EB6154650; ГЛ1086027; ЛБ6959114; ЕР6578872; ЄД6825232; ЛБ6958756; БГ7594857; МА1552092; МБ9835361; ГБ5114761; Л37771097; ЄС3589724; БГ1725046; ЄЛ9218672; КД6157749; AA9223438; KA5326729; К36987275; ХБ0643903; 3М1289383; ВИЗ478113; ЄР1036969; CA8795721; CA1960134; €C7516650; AM8865759; ГБ5908281; ЕГ5373968; ЕБ8020171; ЕЖ9563838; MB1120541; ХИ6200358; КВ0255229; БВ1768815; ЄУ1116373; СН3431332; ET9684444; EC5492622; ББ7608051; ЦА6995981; ЗЛ4324015; ЗГ8478381; ВИЗ189120; АГ1656556; ЯБ3941193; ВЖ0011269; ГК0349062; €17709773; EC1335199; ХЖ9819078; BC4002513; БР9701679; КБ8416626; 350508532; MB0366600; ЛВ2537140; €31009144; ЄЖ6580709; ВТ1605254; KA6165980; EB9360936; ЄУ4194759; ЄУ9170909; ЄР7713384; ВТ8072470; ГЛ1712553; 368812361; ЕЖ3457915:АК6226468; МБ6033912; БА1908755; ВТ0797112; ГБ8906421; КБ2340152; CC0035172, B32424106; ЕР3144218; ГЛ5693389; KB6437034; AA0547382; B31083905; ГЛ4013377; ЗГ4633638; CB6192008; BE4979064; БЗ4038390; ЂР4988519; КГ6232419; E31170037; 3M2501993; ВЄ1684190; ГЛ1015901; АГ8008971; ГК8014338).
12.01.2026 за адресою: Київська область, с. Забуччя, вул. Рідна 78 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.12.2025 проведено обшук автомобіля KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_1 , в ході якого вилучено: автомобіль KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на вказаний авто.
12.01.2026 постановою слідчого вилучене майно було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
З метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, прокурор звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з відповідним клопотанням про арешт вилученого майна.
04.02.2026 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт із забороною користування, розпорядження та відчуження майном, вилученим 12.01.2026 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: автомобіль KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на автомобіль KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за №12025110000000582 від 10.07.2025 за підозрою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189 КК України та накладаючи арешт на вище вказане майно, слідчий суддя встановив, що 12.01.2026 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 29.12.2025 проведено обшук автомобіля KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_24 , в ході якого вилучено: автомобіль KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на вказане авто.
Постановою слідчого від 13.01.2026 вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за ознаками вчинення якого розслідується кримінальне провадження та у межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, а також те, що вилучене майно в ході проведення обшуку цілком відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а отже обґрунтовано має правовий статус речових доказів, з метою забезпечення його збереження, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні правові підстави для арешту зазначеного в клопотанні прокурора майна.
При цьому, слідчий суддя не знайшов у висновках прокуратури при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно порушень вимог КПК України та чогось очевидно необґрунтованого та безпідставного.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Крім того, ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що в разі, коли держави вважають за потрібне вдаватися до таких заходів, як обшуки з метою отримання доказів вчинення протиправних діянь, вилучення майна або арешт майна, суд оцінюватиме, чи були підстави, наведені для виправдання таких заходів, відповідними та достатніми, і чи було дотримано принцип пропорційності, а також, зокрема, чи були у справі також інші докази на той час вчинення протиправних діянь.
ЄСПЛ вказує, що у кожній справі, в якій йде мова про порушення вищезгаданого права (володіння своїм майном), суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Процедура вирішення питання про накладення арешту на майно визначена ст. 171 КПК.
Кримінальний процесуальний закон передбачає обов'язкові вимоги, яким має відповідати клопотання про арешт майна і перевірку відповідності клопотання вказаним вимогам покладено на слідчого суддю.
Серед таких вимог згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України зокрема є те, що у клопотанні про арешт майна має бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання, тобто правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Колегія суддів звертає увагу, що кожне кримінальне провадження має здійснюватись із суворим дотриманням норм кримінального процесуального законодавства, та до кожного учасника кримінального провадження має бути застосована належна правова процедура.
Однак вказані обставини залишились поза увагою слідчого судді. Слідчим суддею у порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна, належним чином не перевірено правову підставу для такого арешту та можливість використання даного майна як доказу у кримінальному провадженні, та не встановлено достатність доказів на підтвердження підстав для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так, як убачається зі змісту клопотання прокурора про арешт майна, в обґрунтування доводів про відповідність майна ознакам речових доказів у кримінальному провадженні, прокурор зазначив, що 12.01.2026 за адресою: Київська область, с. Забуччя, вул. Рідна 78 на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.12.2025 проведено обшук автомобіля KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_1 , в ході якого вилучено: автомобіль KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на вказаний авто, а тому 12.01.2026 постановою слідчого вилучене майно було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, органом досудового розслідування визнано речовими доказами автомобіль та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу, які належать ОСОБА_6 , проте прокурором у клопотанні не доведено таку мету накладення арешту на вказане майно, як збереження речових доказів.
Надані суду матеріали не містять даних, які б давали розумні підстави вважати, що автомобіль KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на вказаний авто, містять відомості про факти та обставини, що встановлюються, підтверджують протиправну діяльність, направлену на вчинення злочину, використовувались як знаряддя та засоби вчинення вказаного кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди та містять інформацію щодо здійснення протиправної діяльності та інкримінованого злочину.
При цьому, постанова про визнання майна речовим доказом від 13.01.2026 /т. 1 а.с. 244/ не містить взагалі відомостей про те, що автомобіль KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , відповідають критеріям визначеним ст. 98 КПК України.
Крім того, відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 29.12.2025 /т. 2 а.с. 8-12/ надано дозвіл на проведення обшуку автомобіля KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_6 та яким користується ОСОБА_24 , з метою відшукування та вилучення предметів кримінального правопорушення, а саме: чернеток, записних книжок, мобільних телефонів, якими користується ОСОБА_24 , а не вилучення вказаного транспортного засобу.
При цьому, клопотання про арешт майна, а також матеріали які його обґрунтовують не містять відомостей про те, що автомобіль KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , підтверджує обставини вчинення кримінального правопорушення, яке є предметом розслідування в даному кримінальному провадженні.
Вказані обставини також залишились поза увагою слідчого судді, який, наклавши арешт на майно з метою збереження речового доказу, не обґрунтував його відношення до обставин кримінального правопорушення, та не перевірив, чи відповідає таке майно ознакам речових доказів у даному кримінальному провадженні.
З матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на майно ОСОБА_6 , за викладених у клопотанні обставин не виправдовує такий ступінь втручання у його права і свободи потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
З урахуванням вищевикладеного у сукупності, на думку колегії суддів, прокурор в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
Наведене дає колегії суддів підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді обмеження права власності станом на день постановлення слідчим суддею оскаржуваної ухвали здійснено в порушення вимог закону, а отже втручання в право на володіння майном ОСОБА_6 , здійснено без законних на те підстав, про що обґрунтовано зазначив апелянт в апеляційній скарзі.
Враховуючи викладені обставини у їх сукупності, які свідчать про неповноту і необ'єктивність судового розгляду, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, оскільки останнім в повній мірі не доведено необхідність накладення арешту на вищевказане майно з метою збереження речових доказів.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Поновити представнику власника майна ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_7 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року.
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 лютого 2026 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025110000000582 від 10.07.2025 та накладено арешт із забороною користування, розпорядження та відчуження майном, вилученим 12.01.2026 в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: автомобіль KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 на автомобіль KIA SPORTAGE реєстраційний номер НОМЕР_1 ,- скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025110000000582 від 10.07.2025, - відмовити.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4