27 травня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 689/721/25
Провадження № 11-кп/820/153/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Хмельницького апеляційного суду в режимі відеоконференції заяву обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід прокурора ОСОБА_5 , -
Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2025 року задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 5 ст. 401 КК України; звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України у зв'язку з продовженням проходження військової служби; кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 за ч. 5 ст. 407 КК України закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
На вказану ухвалу обвинуваченим подано апеляційну скаргу.
До початку апеляційного розгляду обвинуваченим ОСОБА_6 подано заяву про відвід прокурора ОСОБА_5 , яке обґрунтоване тим, що відповідно до ст. 36, 37 КПК України прокурор здійснює процесуальні повноваження у межах своєї компетенції. Військові прокурори керують кримінальними провадженнями щодо військових злочинів, військовослужбовців та правопорушень у сфері військової служби. 11 березня 2026 року він вперше отримав від адвоката ОСОБА_8 копії судових рішень, а саме: ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 10.04.2024 у справі №760/23827/23; ухвалу Київського апеляційного суду, якою підтверджено висновки суду першої інстанції. До цього моменту зазначені судові рішення були в нього відсутні у наявності, що позбавило його можливості використовувати їх у попередніх процесуальних документах.
Зазначає, що ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10.04.2024 встановлено, що на момент повідомлення про підозру він не мав статусу військовослужбовця. Вказаний висновок був перевірений та підтверджений Київським апеляційним судом. Таким чином, вважає, що судами встановлено юридичний факт, що він є цивільною особою та не має статусу військовослужбовця.
Оскільки судами встановлено, що він не є військовослужбовцем, участь прокурора військової прокуратури ОСОБА_9 виходить за межі його компетенції.
Зазначає, що відповідно до ст. 80 КПК України, відвід може бути заявлений у будь-який момент кримінального провадження, якщо підстави для нього стали відомі пізніше. Таким чином, ОСОБА_6 вважає, що зазначені обставини є новими істотними обставинами, які мають значення для вирішення питання щодо законності участі прокурора у справі.
Обговоривши підстави заявленого відводу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення даного клопотання, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до приписів ст. 37 КПК прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування. У разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Частиною 1 ст. 77 КПК України визначено вичерпний перелік підстав для відводу прокурору, а саме, прокурор не має право брати участь у кримінальному провадженні, якщо:
1) він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Відповідно до Керівних принципів ООН щодо ролі обвинувачів, прийнятих восьмим Конгресом ООН із запобігання злочинності і поводження з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня-7 вересня 1990 p.), обвинувачі відповідно до закону виконують свої обов'язки справедливо, послідовно та швидко, поважають і захищають людську гідність й захищають права людини, сприяючи тим самим забезпеченню належного процесу і безперебійного функціонування системи кримінального правосуддя. При виконанні своїх обов'язків обвинувачі виконують свої функції неупереджено та уникають будь-якої дискримінації на основі політичних переконань, соціального походження, раси, культури, статі або будь-якої іншої дискримінації; захищають державні інтереси, діють об'єктивно, належним чином враховують становище підозрюваного та жертви і звертають увагу на всі обставини, що мають відношення до справи, незалежно від того, вигідні чи невигідні вони для підозрюваного (п.п. 12, 13).
Неупередженість прокурора є необхідною умовою успішного виконання своїх конституційних функцій (ст. 121 Конституції України) та виконання своїх повноважень на досудовому розслідуванні й в судовому провадженні (ст. 36 КПК) для здійснення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК) та забезпечення законності (ст. 9 КПК). Значення неупередженого досудового розслідування варто оцінюється в контексті забезпечення реалізації права на справедливий розгляд (ст. 6 Європейської конвенції з прав людини).
Структура Конвенції ґрунтується на презумпції добросовісності дій органів державної влади країн - учасниць. Дійсно, будь-яка державна політика чи окремий захід може мати «прихований мотив», а презумпція добросовісності є спростованою. Однак, заявник, який стверджує, що його права і свободи були обмежені з неналежних підстав, повинен переконливо довести, що справжня мета державних органів була не такою, як її було проголошено (або яка може обґрунтовано припускатись, виходячи з контексту). Простої підозри про те, що державні органи користувались своєю владою для іншої мети, ніж та, що передбачена Конвенцією, недостатньо, щоб довести порушення статті 18 Конвенції (Рішення ЄСПЛ,справа «Тимошенко проти України» (Заява № 49872/11), остаточне рішення 30 липня 2013 року).
Норми кримінального процесуального законодавства не містять переліку ознак, які б розкривали сутність упередженості. Наведене дає підстави про оціночний характер цієї категорії, яка має встановлюватися у кожному випадку на підставі конкретних обставини, які підтверджені відповідними доказами.
Підстави для відводу прокурора ОСОБА_10 , зазначені у заяві обвинуваченого, на даному етапі судового розгляду не можуть свідчити про упередженість та зацікавленість прокурора у результатах кримінального провадження, оскільки відповідно до приписів ч. 1 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Таким чином, проаналізувавши доводи заяви про відвід колегія суддів доходить висновку, що наведені обвинуваченим ОСОБА_6 підстави для відводу прокурора полягають у незгоді обвинуваченого з процесуальними рішеннями та процесуальними діями прокурора у кримінальному провадженні за його обвинуваченням.
Будь-яких даних про заінтересованість прокурора у результатах кримінального провадження, як і наявність інших обставин, які викликають обґрунтовані сумніви у його неупередженості, на даному етапі не встановлені, а тому заява обвинуваченого про відвід прокурора ОСОБА_10 не підлягає задоволенню.
Крім того, колегія суддів зазначає, що від обвинуваченого ОСОБА_6 також надходили клопотання про відвід прокурорамХмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .
У судовому засіданні встановлено, що участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції бере прокурор ОСОБА_10 , який приймає участь у судовому засіданні на підставі відповідного розпорядження керівництва Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону у зв'язку з надходженням апеляційної скарги та на виконання покладених на нього службових обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що прокурори ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не приймають участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції, зазначені клопотання апеляційним судом не розглядались.
Керуючись ст. ст. 376, 80, 81, КПК України, колегія суддів, -
Відмовити в задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_6 про відвід прокурора ОСОБА_5 .
Ухвала набирає законної сили негайно після її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді