28 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 902/774/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Рогач Л. І. - головуючої, Мачульського Г. М., Краснова Є. В.,
перевіривши матеріали касаційної скарги керівника Черкаської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.11.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026
у справі за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти Жашківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В"
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення неустойки у розмірі 726 023,86 грн,
Заступник керівника Уманської окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Відділу освіти Жашківської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" (далі - ТОВ "Глорія-В", відповідач, скаржник) з вимогами:
- визнати недійсними додаткові угоди від 29.08.2024 № 1 та від 31.10.2024 № 2 до договору від 19.07.2024 № 310, укладеного між Відділом освіти Жашківської міської ради і ТОВ "Глорія-В";
- стягнути з ТОВ "Глорія-В" на користь Відділу освіти Жашківської міської ради 248 954,86 грн пені та 477 069,00 грн штрафу.
Господарський суд Вінницької області рішенням від 25.11.2025, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026, позов задовольнив частково. Визнав недійсними додаткові угоди від 29.08.2024 № 1, від 31.10.2024 № 2 до договору від 19.07.2024 № 310. Стягнув із ТОВ "Глорія-В" на користь Відділу освіти Жашківської міської ради 73 669,76 грн пені та 143 120,70 грн штрафу. Також стягнув з ТОВ "Глорія-В" на користь Черкаської обласної прокуратури 13 516,14 грн судових витрат зі сплати судового збору. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 175 285,10 грн пені та 333 948,30 грн штрафу - відмовив.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами об'єктивної неможливості виконання взятих на себе зобов'язань за договором закупівлі у межах визначеного договором строку поставки товару внаслідок виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, які б зумовлювали необхідність такого продовження.
Апеляційний суд також вказав, що оскільки додаткові угоди від 29.08.2024 № 1 та від 31.10.2024 № 2 до договору від 19.07.2024 № 310 укладені з порушенням вимог пункту 4 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог і, відповідно, визнання недійсними спірних угод на підставі частини першої статті 203 та частини першої статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені та штрафу суд апеляційної інстанції, посилаючись на висновки Верховного Суду щодо застосування статей 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), 551 ЦК України, викладених, зокрема, у постановах від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19, зауважив, що питання про зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність / відсутність підстав для вчинення зазначеної дії. Оскільки чинним законодавством не врегульовано розмір можливого зменшення штрафних санкцій, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Водночас колегія суддів апеляційного суду, врахувавши у сукупності встановлені обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, поведінку сторін щодо внесення змін до договору в частині продовження строку поставки, вжиття відповідачем заходів для належного виконання зобов'язання, повне виконання зобов'язання з поставки товару, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших негативних наслідків порушення зобов'язання відповідачем, погодилася з висновком суду першої інстанції про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, на 70 %, що є співмірним у контексті балансу інтересів обох сторін та запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін спору.
Стягнення штрафних санкцій у повному обсязі, на переконання суду апеляційної інстанції, було б неспівмірним наслідкам допущеного порушення, що не відповідало б принципам справедливості, розумності та пропорційності відповідальності.
Північно-західний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 24.03.2026 задовольнив заяву ТОВ "Глорія-В" та стягнув з Черкаської обласної прокуратури на користь відповідача 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
До Верховного Суду від керівника Черкаської обласної прокуратури (далі - Прокурор, скаржник) через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга, в якій скаржник просить, зокрема, скасувати рішення Господарського суду Вінницької області від 25.11.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 та прийняти нове рішення про задоволення повністю позовних вимог, скасувати додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.
Верховний Суд ухвалою від 22.04.2026 касаційну скаргу Прокурора в частині оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 25.11.2025 і постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 у справі № 902/774/25 повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини четвертої статті 292 ГПК України та відкрив касаційне провадження у справі № 902/774/25 в частині оскарження додаткової постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026.
До Верховного Суду від Прокурора 04.05.2026 через підсистему "Електронний суд" вдруге надійшла касаційна скарга на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.11.2025 і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026, у якій він просить, зокрема, поновити строк на касаційне оскарження, скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про задоволення повністю позовних вимог.
Прокурор, посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказує, що суд першої інстанції в оскаржуваній частині рішення та суд апеляційної інстанції безпідставно застосували до спірних правовідносин положення частини третьої статті 551 ЦК України, статтю 233 ГК України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у наведених скаржником постановах Верховного Суду.
Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, Прокурор вказує, що повний текст оскаржуваної постанови складено 17.03.2026 та Черкаською обласною прокуратурою отримано 24.04.2026, двадцятиденний строк, визначений частиною другою статті 288 ГПК України, закінчується 14.05.2026. Відповідно, причини пропуску звернення з касаційною скаргою є поважними.
Крім того, Прокурор зазначає, що первинно касаційну скаргу подано в межах строку, визначеного законодавцем, водночас ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2026 її повернуто. В найкоротші строки після отримання відповідної ухвали суду Черкаською обласною прокуратурою усунуто недоліки та подано її повторно в межах двадцятиденного строку.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М.
Верховний Суд перевірив дотримання строку подання касаційної скарги на відповідність вимогам статті 288 ГПК України та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
За частиною першою статті 288 ГПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частинами другою та третьою статті 288 ГПК України встановлено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення, строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
Відповідно до цієї норми суд касаційної інстанції у кожному конкретному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку та оцінки доводів щодо причин такого пропуску зробити мотивований висновок про поважність чи неповажність причин його пропуску.
При цьому слід зазначити, що як роз'яснив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine, № 3236/03, 03.04.2008), вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У справі "Устименко проти України" (Ustimenko v. Ukraine, заява № 32053/13) ЄСПЛ зазначив, що, задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику ЄСПЛ як джерело права.
Наведені рішення ЄСПЛ застосовуються у цій справі як джерело права. Відповідно до висновків ЄСПЛ поновлення процесуального строку можливе лише за умови наведення поважних причин, а обов'язок їх наведення та доведення, як вже зазначалося, залежить від самого скаржника.
Частинами першою, третьою статті 242 ГПК України передбачено, що копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. У разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи, а якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Повна постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 складена 17.03.2026 і згідно з її резолютивною частиною набирає законної сили з дня її прийняття й може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, що встановлені статтями 287- 289 ГПК України, а тому передбачений частиною першою статті 288 ГПК України строк на її оскарження закінчився 06.04.2026.
Касаційну скаргу Прокурор подав повторно 04.05.2026, тобто з пропуском встановленого статтею 288 ГПК України строку для подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Згідно з частиною четвертою статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справи є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у ній. Так, ЄСПЛ у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" (Union Alimentaria Sanders S.A. vs Spain) зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Наведене узгоджується з правовими позиціями, сформованими ЄСПЛ у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
З огляду на наведені положення ГПК України саме на заявника покладається обов'язок доведення наявності поважних причин пропуску процесуального строку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про прокуратуру" прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Згідно з частиною першою статті 15 Закону України "Про прокуратуру" прокурором органу прокуратури є: Генеральний прокурор; перший заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора; заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; перший заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора; керівник підрозділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора; заступник керівника підрозділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; прокурор Офісу Генерального прокурора; прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 8) керівник обласної прокуратури; перший заступник керівника обласної прокуратури; заступник керівника обласної прокуратури; керівник підрозділу обласної прокуратури; заступник керівника підрозділу обласної прокуратури; прокурор обласної прокуратури; керівник окружної прокуратури; перший заступник керівника окружної прокуратури; заступник керівника окружної прокуратури; керівник підрозділу окружної прокуратури; заступник керівника підрозділу окружної прокуратури; прокурор окружної прокуратури (у тому числі прокурор - стажист окружної прокуратури).
Частиною другою статті 15 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
Водночас відповідно до вимог статті 1311 Конституції України, статей 1- 3, 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" з метою забезпечення належної організації діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді, керуючись статтею 9 Закону України "Про прокуратуру", Генеральний прокурор прийняв наказ від 21.08.2020 № 389, яким визначено компетенцію прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді.
Згідно з пунктом 8 цього наказу керівництву прокуратур усіх рівнів у межах компетенції забезпечувати ініціювання перегляду судових рішень у цивільних, господарських, адміністративних справах та якісну підготовку апеляційних, касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами. Дотримуватися визначених процесуальним законодавством вимог щодо форми, змісту, порядку і строків подання скарг, заяв до суду, за наявності підстав подавати клопотання про їх поновлення та наводити підтверджені доказами поважні причини їх пропуску.
Касаційні скарги на судові рішення, у тому числі на ухвали процесуального характеру, які за законом можуть бути оскаржені, подавати керівникам, першим заступникам, заступникам керівників обласних прокуратур, працівники яких брали участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, зокрема й у справах за позовами прокурорів обласних і окружних прокуратур інших регіонів та у справах, у які прокурором прокуратури іншого регіону здійснено вступ (пункт 8.6 наказу).
Касаційну скаргу у справі подав Прокурор, проте позовну заяву - Уманська окружна прокуратура, а апеляційну скаргу - заступник керівника Черкаської обласної прокуратури.
Копія повної постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 доставлена в електронний кабінет заступника керівника Уманської окружної прокуратури 18.03.2026 о 14:14, а суд отримав повідомлення про доставлення 18.03.2026 о 14:19, що підтверджується довідкою з автоматизованої системи документообігу суду про доставку документа в кабінет підсистеми "Електронний суд".
Також, як вбачається з інформації комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", копія ухвали Верховного Суду від 22.04.2026 про повернення касаційної скарги Прокурора на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.11.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 доставлена в його електронний кабінет 22.04.2026 о 20:00 і вважається врученою відповідно до статті 242 ГПК України 23.04.2026.
З огляду на те, що прокуратура України становить єдину систему, а копія повної постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 доставлена в електронний кабінет заступника керівника Уманської окружної прокуратури (особи, яка подавала позовну заяву) 18.03.2026, Суд визнає неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження. Твердження про те, що копію повного тексту оскаржуваної постанови Черкаська обласна прокуратура отримала 24.04.2026, а вперше касаційну скаргу було подано у межах строку на касаційне оскарження, Суд відхиляє.
Крім того, як вказано вище, касаційну скаргу вдруге Прокурор подав 04.05.2026, тобто зі спливом десяти днів з моменту отримання ухвали Верховного Суду від 22.04.2026 про повернення вперше поданої касаційної скарги. Водночас Прокурор не наводить причин та не надає доказів, які би підтверджували об'єктивну неможливість подання касаційної скарги в найкоротший строк після отримання вказаної ухвали.
Таким чином, об'єктивних обставин, що не залежали від волевиявлення скаржника та які вплинули на пропуск встановленого процесуального строку на касаційне оскарження, не вбачається.
З огляду на викладене колегія суддів визнає неповажними підстави, наведені скаржником для поновлення строку касаційного оскарження в частині рішення Господарського суду Вінницької області від 25.11.2025 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026.
Відповідно до частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне надати скаржнику строк для надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів, зазначенням інших обставин, які могли бути непереборними для звернення до Верховного Суду, зокрема, безпосередньо після отримання копії ухвали Верховного Суду від 22.04.2026 у цій справі.
Якщо заяву (клопотання) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.
Керуючись статтями 119, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу керівника Черкаської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Вінницької області від 25.11.2025 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2026 у справі № 902/774/25 залишити без руху.
2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 902/774/25 вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуюча Л. Рогач
Судді Є. Краснов
Г. Мачульський