27 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 907/1208/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель»
до Товариства з обмеженою відповідальністю « 007М»
про стягнення 699828,80 грн пені та штрафу,
12.05.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в електронному суді надійшла касаційна скарга Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі № 907/1208/25.
26.05.2026 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в електронному суді надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «007М» з запереченням проти відкриття касаційного провадження за поданою скаргою, оскільки касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів «а» - «г» пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
За результатами перевірки матеріалів поданих касаційної скарги та заперечень Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 907/1208/25 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.
За змістом пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а)касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в)справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Частиною п'ятою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 установлено у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом поданого у 2025 році позову у цій справі є стягнення 699 828,80 грн, що менше п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 500 = 1 514 000,00 грн), а тому у розумінні ГПК України оскаржувані судові рішення у справі № 907/1208/25 не підлягають касаційному перегляду.
Разом із цим у тексті касаційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» зазначено, що підставою для касаційного оскарження оскаржуваних судових рішень у даній справі є відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у питанні правомірності застосування судами дискреційних повноважень щодо зменшення розміру неустойки (штрафу) на 50 % за державними контрактами на поставку товарів оборонного призначення, укладеними в період воєнного стану, у випадку повного не виконання контракту боржником (відсутність поставки жодної одиниці товару), з урахуванням публічного інтересу в забезпеченні обороноздатності держави та критичної важливості своєчасного виконання оборонних контрактів.
Проте, посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду про застосування статті 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій з урахуванням публічного інтересу не свідчить про неоднозначність правозастосовчої практики у питанні застосування зазначеної норми, а лише - про наявність обставин справи, підтверджених/непідтверджених належними та допустимими доказами, в залежності від яких і були постановлені відповідні судові рішення.
Крім цього, скаржник не довів винятковості справи та значного суспільного інтересу, тоді як доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з судовими рішеннями щодо застосування норм права, що є прерогативою судів попередніх інстанцій під час розгляду справи по суті, а тому не містить випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
Отже, тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини третьою статті 287 ГПК України, покладається на скаржника, який належних обґрунтувань не навів.
Касаційний господарський суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Фактично скаржник веде до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи. Однак в контексті повноважень суду касаційної інстанції як "суду права", а не "суду фактів" та положень статті 300 ГПК України й враховуючи предмет та підстави позову даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що зазначені доводи є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для відкриття провадження у справі.
Додатково слід звернути увагу скаржника на те, що незгода із судовим рішенням суду попередньої інстанції не свідчить про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при його ухваленні, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок ухвалення цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.
Подана касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішення, ухваленого судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів попередніх інстанцій тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» немає.
Зважаючи на обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі № 907/1208/25 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу, оскільки їх подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2026 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі № 907/1208/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді С. К. Могил
О. В. Случ