26 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 914/489/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій»
на рішення Господарського суду Львівської області від 13.10.2025 (суддя Манюк П. Т.)
і постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 (головуючий суддя Якімець Г. Г., судді Бойко С. М., Бонк Т. Б.)
у справі № 914/489/25
за позовом керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі 1) Міністерства оборони України і 2) Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій»
до Товариства з обмеженою відповідністю «Трамбетон Україна»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях,
про розірвання договору оренди та зобов'язання повернути майно,
(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Яворський С. С., представник позивача-1 - Тіщенка А. В., представник відповідача - Прімєрова Н. Г.)
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав заявленого позову
1. Керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» (далі - скаржник, ДП МОУ «ЛЗЗК») звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трамбетон Україна» (далі - відповідач, ТОВ «Трамбетон Україна»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, про розірвання договору оренди від 01.05.2003 № 76 та зобов'язання повернути майно.
2. Позов обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, а саме: відповідач допускав систематичну несплату та неповну сплату орендної плати. Прокурор зазначив, що заборгованість щодо сплати орендної плати протягом 2021 - 2025 років коливалася в межах від 7 889,58 грн до 111 100,70 грн на різні дати, а фактично повністю погашена заборгованість ТОВ «Трамбетон Україна» перед ДП МОУ «ЛЗЗК» за період з липня 2021 року по час звернення з позовом була тільки у періоди з 25.08.2021 по 31.08.2021, з 23.08.2023 по 31.08.2023, з 19.10.2023 по 31.10.2023 та з 16.11.2023 по 30.11.2023. Впродовж вересня - листопада 2021 року, січня - квітня та вересня - грудня 2022 року, червня, вересня та грудня 2023 року, березня 2024 року та в окремі інші місяці орендна плата ТОВ «Трамбетон Україна» взагалі не сплачувалась. З огляду на такі порушення, прокурор вважає, що враховуючи положення статей 526, 611, 651 ЦК України, існують підстави для розірвання договору оренди у судовому порядку та повернення нерухомого майна ДП МОУ «ЛЗЗК».
Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень, ухвалених у цій справі
3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.10.2025 у справі № 914/489/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Ухвалюючи це рішення, місцевий господарський суд виснував, що позовні вимоги прокурора щодо порушення умов договору оренди № 76 та невиконання своїх зобов'язань з боку ТОВ «Трамбетон Україна», та завдання істотної шкоди інтересам орендодавця - ДП МОУ «ЛЗЗК,» не є обґрунтованими, оскільки матеріалами справи спростовано факт несплати орендної плати протягом трьох та більше місяців чи наявність заборгованості зі здійснення такої оплати, що могло б свідчити про істотне порушення договору оренди № 76. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Трамбетон Україна» здійсненні оплати на виконання тристоронніх договорів та спрямовані на оплату наявної у ДП МОУ «ЛЗЗК» заборгованості перед кредиторами, які позивачем-2, відповідно до надісланих листів, повинні були зараховані як оплата за договором оренди № 76.
5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 рішення Господарського суду Львівської області від 13.10.2025 залишено без змін
6. Погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виснував, що прокурором та позивачами не спростовано фактів здійснення відповідачем оплат за тристоронніми договорами, за якими відповідач проводив оплату в рахунок виконання зобов'язань орендодавця, який зобов'язався зараховувати такі оплати в рахунок сплати відповідачем орендної плати за договором оренди № 76 від 01.05.2003, водночас позивачами та прокурором не надано доказів, які б підтверджували самостійну оплату орендодавцем таких зобов'язань. Окрім цього, позивачем-2 не надано пояснень щодо долучених відповідачем до матеріалів справи листів, надісланих ДП МОУ «ЛЗЗК» на адресу відповідача, про подальше зарахування здійснених відповідачем оплат за тристоронніми договорами в рахунок сплати орендної плати, зокрема, за договором оренди № 76.
Касаційна скарга
7. Не погодившись у повній мірі із ухваленими у цій справі судовими рішеннями, ДП МОУ «ЛЗЗК» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 13.10.2025 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2026, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Узагальнені доводи касаційної скарги
8. У поданій касаційній скарзі скаржник як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
9. В обґрунтування касаційної скарги ДП МОУ «ЛЗЗК» зазначає, що господарський апеляційний суд порушив статті 2, 13, 74 ГПК України, а також неправильно застосував статті 526-528, 626, 629, 759, 762, 763 ЦК України та не врахував висновку Верховного Суду щодо застосування даних норм права, наведеного, зокрема, у постановах від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, від 17.11.2021 у справі № 172/1159/20, від 12.03.2026 у справі № 908/3592/19, від 03.10.2023 у справі № 910/9438/20, від 21.12.2022 у справі № 925/421/21, від 11.12.2019 у справі № 917/28/19, від 18.10.2023 у справі № 926/5237/22, від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19, від 22.12.2021 у справі № 924/120/21, від 16.06.2020 у справі № 904/983/18, від 11.12.2019 у справі № 917/28/19, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди майна, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або несплата її повністю, а також невиконання сторонами інших своїх зобов'язань, в тому числі несплата інших обов'язкових платежів, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю), а сплата заборгованості з орендної плати та інших обов'язкових платежів не може виправдовувати бездіяльність відповідача як господарюючого суб'єкта, якщо має місце неодноразове прострочення сплати цих платежів по договору, та бути підставою для висновку про відсутність істотного порушення умови договору оренди, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору оренди є його оплатний характер).
10. Крім того, скаржник зазначає, що суди не дослідили повний обсяг наданих доказів щодо орендних платежів: не взяли до уваги офіційну вимогу (датовану 25.04.2023) про сплату накопиченої заборгованості в сумі 188 691,47 грн, що, на думку скаржника, чітко вказує на існування заборгованості, недостатньо вивчили банківські платіжні доручення та договори «про виконання обов'язку боржника іншою особою», які містять інформацію про фактичну суть платежів відповідача та їх компенсаторний характер. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій, фактично застосувавши норми права щодо доказів та доказування, не враховували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
11. Скаржник зазначає, що суди помилково визнали, що платежі відповідача на користь кредиторів ДП МОУ «ЛЗЗК» нівелюють заборгованість, оскільки з точки зору предмету позову - договору оренди № 76, ці суми не виконують зобов'язання «сплати орендної плати», тому що орендодавець безпосередньо коштів не отримав. Висновок же судів попередніх інстанцій про те, що «орендна плата сплачена в повному обсязі (з урахуванням платежів на користь кредиторів)», на думку скаржника, прямо суперечить фактам - такі платежі не надійшли до ДП «ЛЗЗК» як орендодавця.
Позиція інших учасників справи
12. У межах встановленого Верховним Судом строку перший заступник керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, Міністерство оборони України, ТОВ «Трамбетон Україна», подали відзиви на касаційну скаргу ДП МОУ «ЛЗЗК». Прокурор та Міністерство оборони України просили касаційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. ТОВ «Трамбетон Україна» просило касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
13. Також межах встановленого строку Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях подало пояснення по справі, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу, в яких третя особа заперечила наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів ДП МОУ «ЛЗЗК».
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
14. Як з'ясували суди попередніх інстанцій, ДП МОУ «ЛЗЗК» у відповідності з пунктом 4.11 Статуту, має право здавати в оренду в установленому законодавством порядку підприємствам, установам і організаціям та громадянам України, фізичним та юридичним особам іноземних держав, міжнародним організаціям та особам без громадянства державне майно, а також списувати його з балансу за попередньою згодою Міністерства оборони України.
15. До нерухомого майна, яке перебуває у власності держави в особі Міністерства оборони України, переданого на праві господарського відання ДП МОУ «ЛЗЗК» та перебуває в останнього на балансі, належать нежитлові приміщення в мозаїчному відділенні та в заводоуправлінні, розміщені за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 222, на земельній ділянці, яка перебуває у власності держави з кадастровим номером 4610136300:05:006:0028.
16. Між ДП МОУ «ЛЗЗК» та ТОВ «Трамбетон Україна», за погодження із Регіональним відділенням Фонду державного майна України у Львівській області, 01.05.2003 укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 76 (далі - Договір), згідно з умовами якого ДП МОУ «ЛЗЗК» передає, а ТОВ «Трамбетон Україна» приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно загальною площею 583,9 кв. м, яке знаходиться на балансі ДП МОУ «ЛЗЗК» та розміщене за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 222, а саме: нежитлові приміщення в мозаїчному відділенні площею 549,4 кв. м та в заводоуправлінні на другому поверсі площею 34,5 кв. м (пункт 1.1 Договору).
17. Поряд з тим, 01.05.2003 між ДП МОУ «ЛЗЗК» та ТОВ «Трамбетон Україна» укладено договір № 78-к, який є невід'ємною частиною договору від 01.05.2003 № 76 та відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався надавати комунальні та експлуатаційні послуги для забезпечення господарської діяльності орендаря, а останній - вчасно сплачувати надані послуги.
18. Договором від 03.05.2022 про внесення змін до договору оренди № 76 внесено зміни до договору в частині предмета оренди, а саме: нежитлові приміщення в мозаїчному відділенні площею 549,4 кв. м та в заводоуправлінні на третьому поверсі площею 18,4 кв. м.
19. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та приймання-передачі майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
20. У пункті 3.1 Договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України і становить без ПДВ за перший місяць оренди - травень 2003 року - 1891,17 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.
21. Згідно з пунктом 3.2 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
22. Орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та орендодавцеві у співвідношенні 30% та 70% щомісячно, не пізніше 5-ти банківських днів з 1-го числа наступного місяця (пункт 3.3 Договору).
23. У відповідності до пунктів 5.2 та 5.6 Договору орендар зобов'язався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату; щомісячно, до 8 числа місяця, наступного за останнім звітним місяцем, надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку).
24. Пунктом 10.1 Договору передбачено термін дії договору - 3 роки з 01.05.2003 по 30.04.2006.
25. На підставі додатку № 5 від 26.11.2003 до договору оренди строк дії останнього продовжено до 30.04.2033.
26. Договором від 25.03.2015 про внесення змін до договору оренди також передбачено користування орендарем земельною ділянкою, площею 583,9 кв. м, на якій знаходяться нежитлові приміщення, що передані в оренду відповідно до договору оренди № 76.
27. Водночас, після укладення договору оренди сторони неодноразово вносили зміни до договору, зокрема в пункт 3.1 (щодо орендної плати)
28. Договором від 03.05.2022 про внесення змін до договору оренди № 76 внесено зміни до договору в частині орендної плати, пункт 3.1 Договору викладено у такій редакції: «Орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 № 786, становить без ПДВ за базовий місяць оренди - квітень 2022 року: нежитлові приміщення в мозаїчному цеху - 17 204,31 грн; нежитлові приміщення в заводоуправлінні на третьому поверсі - 1 592,93 грн, всього 18 797,24 грн. Вказана орендна плата сплачується з 08.04.2022.». Пункт 3.3 Договору викладено у такій редакції: « 30% - до державного бюджету; 70% - на рахунок орендодавця не пізніше 15 числа наступного місяця.».
29. 01.06.2021 та 01.01.2022 між ТОВ «Львівенергозбут» (кредитор), ДП МОУ «ЛЗЗК» (боржник) та ТОВ «Трамбетон Україна» (третя особа) укладено тристоронні договори № 21Д3/96 та № 21Д3/130 відповідно, про виконання обов'язку боржника іншою особою, згідно з якими (пункт 1) у відповідності до статті 528 ЦК України боржник покладає, а третя особа приймає на себе обов'язок по виконанню всіх грошових зобов'язань боржника перед кредитором, які виникли у боржника згідно з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу від 21.12.2020 № 90015, укладеним між кредитором і боржником.
30. 06.09.2021 між ПП «Альянс-А» (кредитор), ДП МОУ «ЛЗЗК» (боржник) та ТОВ «Трамбетон Україна» (третя особа) укладено тристоронній договір № 5 про виконання обов'язку боржника іншою особою, згідно з яким (пункт 1), відповідно до статті 528 ЦК України боржник покладає, а третя особа приймає на себе обов'язок по виконанню грошових зобов'язань боржника перед кредитором на загальну суму 34 000 грн, зобов'язань боржника перед кредитором, які виникли у боржника, згідно з умовами договору про надання послуг від 05.05.2021 № 05-05-21, укладеним між кредитором і боржником.
31. 20.10.2021 та 24.01.2022 між ПрАТ «Львівобленерго» (кредитор), ДП МОУ «ЛЗЗК» (боржник) та ТОВ «Трамбетон Україна» (третя особа) укладено тристоронні договори № 10/10 та № 05/01 відповідно, про виконання обов'язку боржника іншою особою, згідно з якими (пункт 1) у відповідності до статті 528 ЦК України боржник покладає, а третя особа приймає на себе обов'язок по виконанню всіх грошових зобов'язань боржника перед кредитором по оплаті за послугу з розподілу електричної енергії, реактивну електричну енергію, пеню, 3% річних, інфляційні, повторне підключення згідно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.01.2019 № 90015, укладеним між кредитором і боржником.
32. Згідно з інформацією, зазначеною у листах ДП МОУ «ЛЗЗК» (орендодавця), ДП МОУ «ЛЗЗК» у зв'язку із тяжким фінансовим станом просило ТОВ «Трамбетон Україна» укласти договори про виконання обов'язку боржника іншою особою щодо погашення заборгованості за спожиту електроенергію перед ТОВ «Львівенергозбут», за розподіл електроенергії та реактивну електроенергію перед ПрАТ «Львівобленерго», за надані послуги перед ПП «Альянс-А», водночас ДП МОУ «ЛЗЗК» гарантувало, що дані оплати будуть зараховані в рахунок оплати заборгованості ТОВ «Трамбетон Україна» перед ДП МОУ «ЛЗЗК» серед іншого, за договором № 76 від 01.05.2003.
33. Згідно з наданими ТОВ «Трамбетон Україна» копіями платіжних доручень та платіжних інструкцій за період з 01.07.2021 по 06.03.2025, здійснених на виконання укладених тристоронніх договорів, ТОВ «Трамбетон Україна» протягом спірного періоду, починаючи з 01.07.2021 систематично сплачував на користь ДП МОУ «ЛЗЗК» за оренду нежитлових приміщень згідно з договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.05.2003 № 76.
34. У відповідності до наданих суду першої інстанції контррозрахунків відповідача за 2021-2024 роки та долучених доказів оплат, орендна плата згідно з договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.05.2003 № 76 на користь ДП МОУ «ЛЗЗК» сплачена в повному обсязі (з урахуванням платежів, здійснених на користь кредиторів орендодавця за тристоронніми договорами), з огляду на що, заборгованість зі сплати відповідачем орендних платежів - відсутня.
35. Також судом встановлено що ТОВ «Трамбетон Україна» і надалі систематично сплачує кошти, які повинні зараховуватись в рахунок договору оренди від 01.05.2003 № 76, що підтверджується платіжними інструкціями: від 06.03.2025 № 52 на суму 20000,00 грн, від 21.03.2025 № 84 на суму 10000,00 грн, від 03.04.2025 № 121 на суму 15000,00 грн, від 08.04.2025 на суму 15000,00 грн.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
36. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
37. Дослідивши в межах вимог касаційної скарги ДП МОУ «ЛЗЗК» наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що подана у цій справі касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України
38. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
39. Зміст наведеної норми свідчить про те, що касаційний перегляд з вказаної підстави може відбутися за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
40. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема, і вказаного пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
41. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
42. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
43. У контексті підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, слід ураховувати і те, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
44. Також не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
45. Керуючись наведеним, проаналізувавши правовідносин у справі, що переглядається, та у справах, на які посилається ДП МОУ «ЛЗЗК» у поданій касаційній скарзі, а також висновки суду касаційної інстанції, про які зазначає скаржник, Верховний Суд вбачає таке.
46. Як вже зазначалось, згідно з викладеними у касаційній скарзі ДП МОУ «ЛЗЗК» доводами, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення у цій справі, не урахували висновків Верховного Суду щодо розірвання договору з підстав істотності допущеного порушення договору (зокрема, постанови Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, від 17.11.2021 у справі № 172/1159/20, від 12.03.2026 у справі № 908/3592/19, від 03.10.2023 у справі № 910/9438/20, від 21.12.2022 у справі № 925/421/21, від 11.12.2019 у справі № 917/28/19, від 18.10.2023 у справі № 926/5237/22, від 06.03.2019 у справі № 183/262/17, від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19, від 22.12.2021 у справі № 924/120/21, від 16.06.2020 у справі № 904/983/18, від 11.12.2019 у справі № 917/28/19, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
47. Однак, на відміну від справи № 914/489/25, у вказаних справах, не порушувалося та не вирішувалося судами (зокрема, і Верховним Судом у перелічених постановах) питання щодо врахування сплати орендарем грошових зобов'язань орендодавця перед іншими кредиторами згідно з укладеними тристоронніми договорами в рахунок оплати платежів за оренду згідно з договором.
48. За таких обставин Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним господарським судом висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 03.10.2023 у справі № 910/9438/20, від 21.12.2022 у справі № 925/421/21, від 11.12.2019 у справі № 917/28/19, від 18.10.2023 у справі № 926/5237/22, від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 23.03.2021 у справі № 922/2754/19, від 22.12.2021 у справі № 924/120/21, від 16.06.2020 у справі № 904/983/18, від 11.12.2019 у справі № 917/28/19, оскільки спірні правовідносини за предметом спору (розірвання договору оренди) хоч і є подібними до цієї справи, однак судові рішення у таких справах були ухвалені за інших фактичних обставин, які формують зміст правовідносин, та зібраних доказах, ніж у справі, що розглядається. Тобто вище зазначені справи і справа, судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них.
49. Також не заслуговують на увагу посилання відповідача у касаційній скарзі на правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 172/1159/20 (про стягнення штрафу за попередніми договорами оренди землі), від 24.06.2021 у справі № 908/3592/19 (про виселення із нежитлових приміщень та стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна, заборгованості за договором про відшкодування витрат на утримання орендованого майна, 3 % річних і інфляційні втрати), від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 (про розірвання договору оренди земельної ділянки наданої в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17 (про зобов'язання банка звільнити з під арешту та закрити рахунки, визнати договір банківського рахунку припиненим), від 23.10.2019 у справі №917/1307/18 (про стягнення суми неустойки за порушення строків поставки товару за договором поставки), від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 (про стягнення збитків, спричинених самовільним зайняттям земельної ділянки), від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17 (про визнання недійсним правочинну щодо переходу права власності), від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (про визнання недійсними рішень органів управління підприємства, зобов'язання вчинити певні дії), позаяк правовідносини у цих справах не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається.
50. Наведені ж у постановах Верховного Суду висновки щодо стандарту доказування та принципу змагальності як забезпечення повноти дослідження обставин справи (постанови від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц), які процитовано у касаційній скарзі, мають загальний характер та не стосуються застосування конкретної правової норми. При цьому зміст постанови суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, не свідчить про її невідповідність правовим висновкам, викладеним у наведених вище постановах. Оцінка доказів у наведених справах здійснена судом з урахуванням обставин кожної справи та сукупності наданих сторонами доказів. При цьому, судом касаційної інстанції під час касаційного перегляду не встановлено порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо оцінки доказів, застосування принципу змагальності сторін та стандартів доказування.
51. Отже, під час здійснення касаційного провадження у справі, що переглядається, щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено, що висновки, викладені у постановах суду касаційної інстанції, на які посилалось ДП МОУ «ЛЗЗК» у касаційній скарзі, стосується правовідносин, що не є подібними з правовідносинами у справі № 914/489/25, а тому підстави для здійснення касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у частині цих доводів касаційної скарги відсутні.
52. Декларативним та таким, що не охоплюються підставою касаційного оскарження, є посилання ДП МОУ «ЛЗЗК» на неналежне дослідження та оцінення судами попередніх інстанції наявних у матеріалах справи доказів.
53. Судами попередніх інстанцій було досліджено наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та зроблено висновок, що орендна плата згідно з договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.05.2003 № 76 на користь ДП МОУ «ЛЗЗК» сплачена в повному обсязі (з урахуванням платежів, здійснених на користь кредиторів орендодавця за тристоронніми договорами), з огляду на що, заборгованість зі сплати відповідачем орендних платежів - відсутня.
54. Отже, по суті доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до незгоди скаржника із результатами розгляду справи № 914/489/25.
55. Крім того, такі доводи стосуються необхідності переоцінки доказів і встановленні інших обставин, що свідчили б про наявність підстав для задоволення позову.
56. Однак, суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16.
57. Верховний Суд є судом права, а не факту, тому діючи у межах повноважень та порядку, визначених статтею 300 ГПК України, він не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку (постанови Верховного Суду від 03.02.2020 у справ № 912/3192/18, від 12.11.2019 у справі № 911/3848/15, від 02.07.2019 у справі № 916/1004/18).
58. Сама по собі незгода ДП МОУ «ЛЗЗК» із наданою судами попередніх інстанцій оцінкою обставин справи та наявних у її матеріалах доказів, як і в результаті його незгода із ухваленими ними судовими рішеннями, не є належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження, а отже не може бути підставою для їх зміни чи скасування.
59. Отже, доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі на підтвердження підстав касаційного оскарження ухвалених у даній справі судових рішень, не підтвердились та не спростували висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
60. Доводи відзивів прокурора, Міністерства оборони України та ТОВ «Трамбетон Україна» ураховуються Верховним Судом у тій мірі, що узгоджується із наведеним у цій постанові.
61. Водночас доводи відзиву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях на касаційну скаргу щодо підстав представництва прокуратури Судом відхиляються, оскільки третя особа самостійно рішення попередніх інстанцій не оскаржувалось з цих підстав, а касаційна скарга ДП МОУ «ЛЗЗК» таких підстав не містить.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
62. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
63. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення ? без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
64. У цій справі скаржник не довів неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування ухвалених ними судових рішень, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишенню без змін.
Розподіл судових витрат
65. Оскільки Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає судові рішення, що оскаржувались, без змін, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «Львівський завод збірних конструкцій» залишити без задоволення.
2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 і рішення Господарського суду Львівської області від 13.10.2025 у справі №914/489/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил