Ухвала від 27.05.2026 по справі 908/3468/13

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання про відвід судді

27.05.2026 м. Дніпро Справа № 908/3468/13 (908/599/25)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),

суддів: Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.,

за участю секретаря судового засідання Янкіної Г.Д.,

та представників:

від скаржника (позивача): Оберемко Р.А. (в режимі відеоконференції);

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з'явився;

від третьої особи-1: Макаров К.Г;

від третьої особи-2: Руденко А.П. (в режимі відеоконференції);

від третіх осіб-3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15: не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.12.2025 (ухвалене суддею Черкаським В.І. у м. Запоріжжі, повне рішення складене 10.04.2026) у справі № 908/3468/13 (908/599/25)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" (м.Запоріжжя);

до відповідача-1 - Товарної біржі "Херсонська універсальна товарна біржа" (м. Херсон, Херсонська область);

до відповідача-2 - Релігійної організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" (м. Запоріжжя);

до відповідача-3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Метизи" (м.Запоріжжя);

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 (м. Кривій Ріг, Дніпропетровська область);

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2 (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область);

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький Емальпосуд" (м. Запоріжжя);

третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне підприємство "Стасенко та партнери" (м. Київ);

третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (м. Запоріжжя);

третя особа-6, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (м.Запоріжжя);

третя особа-7, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Запорізький міський центр зайнятості (м. Запоріжжя);

третя особа-8, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Концерн "Міські теплові мережі" (м. Запоріжжя);

третя особа-9, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Головне управління ДПС у Запорізькій області (м. Запоріжжя), відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (м. Київ);

третя особа-10, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Метизи" (м.Запоріжжя);

третя особа-11, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Комунальне підприємство "Водоканал" (м. Запоріжжя);

третя особа-12, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 (м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область)

третя особа-13, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аско Пласт" (м. Дніпро);

третя особа-14, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (м. Запоріжжя);

третя особа-15, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг" (м. Запоріжжя);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2: ОСОБА_4 (с. Чорноземне, Мелітопольський район, Запорізька область);

про визнання аукціонів недійсними та витребування майна в порядку статей 387, 388 Цивільного кодексу України,

в межах справи № 908/3468/13

про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" (м. Запоріжжя);

керуючий санацією - Оберемко Роман Анатолійович (м. Київ),

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Центрального апеляційного господарського суду перебуває апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод" на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.12.2025 у справі № 908/3468/13 (908/599/25).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Золотарьової Я.С., Мартинюка С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Запорізький сталепрокатний завод", розгляд справи призначено у судовому засіданні на 27.05.2026.

У судове засідання 27.05.2026 з'явилися представники скаржника (позивача), третя особа-1 та третя особа-2; представники відповідачів-1,2,3 та третіх осіб-3,4,5,6,7,8,9,10,11,12,13,14,15 у зазначене судове засідання не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили, жодних клопотань від зазначених учасників справи до апеляційного господарського суду не надходило.

У судовому засіданні 27.05.2026 третя особа-2 заявив усне клопотання про застосування заходів процесуального примусу до відповідачів за відсутність зареєстрованого електронного кабінету та неявку у судове засідання їх представників.

Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні вказаного клопотання з огляду на те, що зазначені обставини не перешкоджають розгляду справи, явка у судове засідання була визнана необов'язковою.

Також третьою особою-2 заявлено усне клопотання про накладення санкцій на ОСОБА_4 у зв'язку з його перебування на тимчасово окупованій території.

Суд зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що зареєстрованим місцем проживання третьої особи на стороні відповідача-2 ОСОБА_4 є тимчасово окупована територія.

У судовому засіданні 27.05.2026 представник скаржника (позивача) просив апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 24.12.2025 в частині відмови у задоволенні вимог про витребування у Релігійної організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" нерухомого майна, будівлі, інв. №181052, літ.А1-2, А2, загальною площею (кв.м): 749.5 за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Історична, будинок 49; ухвалити в цій частині нове рішення про витребування у Релігійної організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" на користь ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" нерухоме майно інв. №181052, літ.А1-2, А2, загальною площею (кв.м): 749.5, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Історична.

Третя особа-1 у судовому засіданні 27.05.2026 надав усні пояснення з приводу оскаржуваного рішення та поданої апеляційної скарги, за змістом яких підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити та ухвалити нове рішення про витребування у Релігійної організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" на користь ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" нерухоме майно інв. №181052, літ.А1-2, А2, загальною площею (кв.м): 749.5, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Історична.

Третя особа-2 у судовому засіданні 27.05.2026 надав усні пояснення з приводу оскаржуваного рішення та поданої апеляційної скарги, за змістом яких підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі позивача та просив апеляційний господарський суд апеляційну скаргу задовольнити, витребувати у Релігійної організації "Релігійна громада "Харизматична церква християн віри євангельської "Джерело життя" на користь ПАТ "Запорізький сталепрокатний завод" нерухоме майно інв. №181052, літ.А1-2, А2, загальною площею (кв.м): 749.5, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Запоріжжя, вулиця Історична.

Під час судового засідання 27.05.2026 близько 16:40 головуючим суддею було звернуто увагу третьої особи-2 на процесуальний час (в цей день на 16:00 було призначено розгляд справи № 904/6364/25; на 16:30 було призначено розгляд справи № 908/30/26; на 17:00 було призначено розгляд справи № 908/3933/25). У зв'язку з чим головуючим суддею поставлено на вирішення питання доцільності обмеження подальшого виступу третьої особи-2 двома хвилинами або оголошення перерви у судовому засіданні, з метою надання можливості третій особі-2 надати усні пояснення без обмеження в часі в наступному судовому засідання, яке буде призначено з урахування відповідної потреби в часі. В цей момент третя особа-2 заявив усний відвід головуючому судді Фещенко Ю.В., який мотивував такими обставинами:

- суд порушив право людини бути вислуханим, передбачене статтею 6 Конвенції з прав людини, оскільки вислухати заявника є обов'язком суду (48 хв. 34 сек., 52 хв. 33 сек., 55 хв. 29 сек. судового засідання);

- суд не врахував, що Руденко А.П. є головою комітету кредиторів (54 хв. 33 сек. судового засідання);

- заявник подає вказану заяву і це буде підставою для касаційного перегляду, та зазначає, що Кодекс передбачає, що обов'язково має бути скасоване рішення, навіть якщо воно правильне, якщо скаржник аргументує це тим, що він заявляв відвід (52 хв. 58 сек судового засідання);

- суд віднісся до заявника з неповагою, крім того, за словами заявника: "він є чоловічим шовіністом і не любить, коли його перебивають жінки" (55 хв. 05 сек. судового засідання).

Розглянувши усну заяву ОСОБА_2 про відвід судді Фещенко Ю.В., суд не вбачає підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Право на судовий захист гарантоване статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з частиною 13 статті 32 Господарського процесуального кодексу України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута тим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Реалізації цих гарантій слугує запровадження в національному законодавстві процедур, що забезпечують безсторонність судового розгляду. Такими є, зокрема, встановлені статтею 35 Господарського процесуального кодексу України підстави для відводу (самовідводу) судді та заборона повторної участі судді в розгляді справи (стаття 36 Господарського процесуального кодексу України).

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

За змістом статті 38 Господарського процесуального кодексу України відвід повинен бути вмотивованим.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна встановлюватися згідно з:

1) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та

2) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пункти 28, 30 рішення у справі "Фей проти Австрії" від 24.02.1993 та рішення у справі "Веттштайн проти Швейцарії", заява № 33958/96, пункт 42, ECHR 2000-ХІІ).

Отже, при вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об'єктивного, так і суб'єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме: формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об'єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб'єктивний критерій).

Так, згідно з частиною 3 статті 6 Господарського процесуального кодексу України визначення судді або колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою у порядку, визначеному цим Кодексом (автоматизований розподіл справ).

За підпунктами 2.3.1, 2.3.2 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 (у редакції рішення Ради суддів України від 26.03.2025; далі - Положення), розподіл судових справ здійснюється в суді в день їх реєстрації, на підставі інформації, внесеної до автоматизованої системи, уповноваженою особою апарату суду, відповідальною за здійснення автоматизованого розподілу судових справ. Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою, зокрема шляхом автоматизованого розподілу судових справ під час реєстрації відповідної судової справи.

Слід відзначити, що склад суду по справі № 908/3468/13 (908/599/25) був визначений у відповідності до вказаних вимог, що вбачається з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2025 (арк.с. 157 в томі 8).

Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:

- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункти 27, 28, 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фей проти Австрії" від 24.02.1993; пункт 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії", № 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);

- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (пункт 64 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України", № 7577/02 від 03.05.2007);

- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини від 15.07.2010 у справі "Газета "Україна-центр" проти України");

- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (пункт 38 рішення Європейського суду з прав людини від 10.06.1996 у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства").

За суб'єктивним критерієм особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункти 49, 50 рішення Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України").

Суд також виходить із того, що між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (пункт 119 рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру" [ВП], заява №73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (пункт 32 рішення від 10.06.1996 у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства").

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини 4 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, адже суб'єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.

Суд констатує, що істинність твердження щодо упередженості та необ'єктивності судді має бути доведена в силу приписів частини 4 статті 38 Господарського процесуального кодексу України, статей 74, 77 - 80 Господарського процесуального кодексу України.

Особа, яка подала заяву про відвід судді, має подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

У контексті поданої заяви суд звертає увагу на приписи частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Зважаючи на те, що особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного, приймаючи до уваги, що заявником не надано доказів, які б підтверджували, що суддя Фещенко Ю.В. прямо чи побічно заінтересована у результаті розгляду справи №908/3468/13 (908/599/25) та/або існують переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо її безсторонності, та/або існування наявності фактів, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності її безсторонності, суд дійшов висновку, що наведені ОСОБА_2 доводи не можуть бути підставою для відводу судді Фещенко Ю.В. від розгляду справи № 908/3468/13 (908/599/25) у розумінні норм статті 35 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні його усної заяви про відвід судді Фещенко Ю.В.

Відповідно до частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною 1 статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Таким чином, оскільки про відвід заявлено у день судового засідання 27.05.2026, а саме під час його проведення, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід колегії суддів вирішується судом, що розглядає справу.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні усної заяви ОСОБА_2 про відвід судді Центрального апеляційного господарського суду Фещенко Ю.В. від розгляду справи № 908/3468/13 (908/599/25).

Суд роз'яснює, що ухвала набирає законної сили після її оголошення та не підлягає оскарженню.

Керуючись статтями 32, 35, 38, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Фещенко Ю.В. від розгляду справи №908/3468/13 (908/599/25).

Головуючий суддя Ю.В. Фещенко

Суддя Я.С. Золотарьова

Суддя С.В. Мартинюк