27 травня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/35512/25
Провадження № 11-сс/820/355/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника володільця
майна ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відео конференції апеляційну скаргу представника володільця майна ОСОБА_7 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого суді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2026 року якою частково задоволено клопотання прокурора Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12022240000000482, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 листопада 2022 року,-
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Прокурор відділу Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду із клопотанням (зареєстроване у суді 07.05.2026) про накладення арешту на тимчасово вилучене майно: мобільний телефон “iPhone 13 mini» IMEI НОМЕР_1 IMEI2 НОМЕР_2 із мобільним номером НОМЕР_3 ; дві печатки ТОВ «ЕДБ», блокнот із чорновими записами та копії документів ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» в 1 томі, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження та користування ними.
За результатами розгляду клопотання ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2026 року частково задоволено клопотання прокурора Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_5 та накладено арешт із тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування на майно, а саме мобільний телефон “iPhone 13 mini» IMEI НОМЕР_1 IMEI2 НОМЕР_2 із мобільним номером НОМЕР_3 , блокнот із чорновими записами та копії документів ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» в 1 томі.
Мотивуючи дане рішення, слідчий суддя виходив з того, що вилучені у ході проведеного обшуку мобільний телефон “iPhone 13 mini» IMEI НОМЕР_1 IMEI2 НОМЕР_2 із мобільним номером НОМЕР_3 , блокнот із чорновими записами та копії документів ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» в 1 томі, відповідають критеріям речових доказів відповідно до положень ст.98 КПК України, а тому у зв'язку з метою їх забезпечення збереження, запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження слід накласти на них арешт.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, представник володільця майна ОСОБА_7 - ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити прокурору у задоволенні клопотання про арешт майна, що було вилучене під час проведення обшуку, а саме мобільний телефон “iPhone 13 mini» IMEI НОМЕР_1 IMEI2 НОМЕР_2 із мобільним номером НОМЕР_3 , блокнот із чорновими записами та копії документів ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» в 1 томі. Зобов'язати орган досудового розслідування негайно повернути зазначене майно законному володільцю - ОСОБА_7 .
Зазначає, що висновок судді про те, що вилучені під час обшуку документи та мобільний телефон відповідають критеріям речових доказів відповідно до положень ст.98 КПК України, є необґрунтованим, передчасним та таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та вимогам кримінального процесу.
Вважає, що для визнання майна речовим доказом закон вимагає наявності об'єктивно встановлених даних, які підтверджують, що відповідний матеріальний об'єкт фактично містить інформацію, релевантну для кримінального провадження, а не лише гіпотетичного припущення про можливість існування такої інформації. Водночас, стороною обвинувачення не надано жодного належного доказу, який би підтверджував наявність у вилученому майні інформації, що має значення для кримінального провадження. Зокрема, відсутній протокол огляду мобільного телефону, електронних носіїв, а також будь-які дані про виявлення документів, файлів, листування чи інших відомостей, пов'язаних із предметом досудового розслідування.
Крім того, із клопотання прокурора не вбачається, що органом досудового розслідування хоча б попередньо встановлено наявність у телефоні інформації щодо виконання договорів, які є предметом розслідування. На думку представника власника майна, слідчим суддею фактично було ототожнено саму лише теоретичну можливість наявності інформації у техніці із наявністю речового доказу, що не відповідає вимогам ст. 98 КПК України, оскільки сама по собі можливість зберігання інформації не свідчить про зв'язок майна із конкретним кримінальним провадженням.
Вважає, що вилучене майно не відповідає критеріям речових доказів у розумінні ст.98 КПК України, а тому відсутні правові підстави для подальшого застосування арешту щодо нього.
Звертає увагу суду і на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали слідчий суддя фактично не перевірив можливість застосування менш обтяжливого способу досягнення цілей кримінального провадження, а саме - копіювання інформації, яка могла міститися у мобільних телефонах та ноутбуці, без їх фактичного вилучення та подальшого накладення арешту. При цьому, такий механізм прямо передбачений кримінальним процесуальним законом та має пріоритет перед застосуванням більш інтенсивного втручання у право власності особи.
Окрім того, під час проведення обшуку доступ до мобільного телефону був наданий у добровільному порядку, власник майна не перешкоджав проведенню слідчої дії, не приховував інформацію, не відмовляв у доступі до пристроїв, а також не створював будь-яких технічних перешкод для ознайомлення із вмістом пам'яті пристрою. Разом із тим, слідчий з невідомих причин відмовився від застосування передбаченого законом механізму копіювання інформації та фактично обрав найбільш інтенсивний спосіб втручання у право власності - вилучення пристроїв та подальше накладення арешту на них.
Не погоджується також із твердженням суду про те, що на телефоні наявні відомості про виконання робіт, їх проектування розрахунки, що стало відомо під час проведення обшуку у ході попереднього огляду вилучених речей. На думку апелянта, суд фактично обмежився відтворенням змісту клопотання сторони обвинувачення без самостійної перевірки достовірності відповідних відомостей. Крім того, в матеріалах, які були покладені в основу клопотання, відсутні будь-які процесуальні документи, які б підтверджували факт такого «попереднього огляду».
Водночас представник володільця майна просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, оскільки під час розгляду клопотання про арешт майна ОСОБА_7 присутнім не був. Оскаржувану ухвалу було отримано лише 18.05.2026 року засобами електронного зв'язку шляхом надходження на електронну адресу.
Позиції учасників судового провадження
Представник володільця майна ОСОБА_7 - ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити. Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою.
Заслухавши суддю - доповідача, представника володільця майна, прокурора, дослідивши матеріали провадження,колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви суду.
Відповідно до вимог ст. 395 ч.ч. 2,3 КПК України, апеляційна скарга подається на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Як вбачається з матеріалів судового провадження та апеляційної скарги, володілець майна ОСОБА_7 в судовому засіданні 15.05.2026 року присутнім не був, копію ухвали слідчого судді було отримано 18.05.2026 року засобами електронного зв'язку, після чого його представник ОСОБА_6 25.05.2026 року звернувся із апеляційною скаргою, тобто пропустив строк на апеляційне оскарження.
Враховуючи дані обставини, незначний пропущений строк, а також з метою реалізації права володільця майна ОСОБА_7 на апеляційний перегляд ухвали слідчого судді,колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді є поважним в силу положень ст. 117 ч.1 КПК України, а тому підлягає поновленню.
Згідно ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до вимог ст.131 ч.2 п.7 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
Згідно зі ст.170 п.1 ч.2, 3, 10 КПК України арешт майна допускається з метою збереження речових доказів.
Майно повинно відповідати критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України щодо речових доказів.
Згідно ст.98 ч.1 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.172 КПК ч.2 України при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя повинен врахувати: правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, можливість спеціальної конфіскації майна, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та цивільного позову, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, 3-х осіб, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 квітня 2026 року було надано дозвіл на проведення обшуку у автомобілі марки/моделі «SKODA KODIAQ, д.н.з. НОМЕР_4 , яким користується керівник контракту ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою відшукання та вилучення: речей та документів, в яких відображено облік виконання робіт (надання послуг) по договорах №63/24К від 10 липня 2024 року, 162/22ПС від 03.11.2022 року, №115/21ПС від 11.06.2021 року та №139/21ПС від 16.07.2021, укладених між Службою автомобільних доріг у Хмельницькій області (Службою відновлення та розвитку інфраструктури Хмельницької області) та ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво»: проектно-кошторисної документації, експертних звітів, договорів та додаткових угод до них, договорів на субпідрядні роботи, актів виконаних робіт, ліцензій, дозволів, протоколів випробувань, паспортів асфальтобетонної суміші, придбання товарно - матеріальних цінностей, накладних, товаро-транспортних накладних, платіжних доручень, договірних цін, дефектних актів, актів обстежень ділянок доріг, приписів, калькуляцій транспортних витрат та заробітної плати, проведених розрахунків за надані послуги та виконані роботи, нагляду, бухгалтерської документації та документації щодо прийняття об'єктів в експлуатацію, чорнових записів, реєстрів щодо фінансових операцій, документів щодо підтвердження оренди техніки та покупки асфальтної суміші, бітуму, щебеневої суміші, піску, бар'єрного огородження, світильників, списків працівників, печаток суб'єктів підприємницької діяльності, статутів, установчої документації, касових чеків та іншої документації щодо зняття та перерахування готівки, чорнової документації щодо проведення розрахунків із суб'єктами господарської діяльності, які надавали послуги із постачання ТМЦ; електронних носіїв інформації та комп'ютерних систем, на яких може знаходитись інформація щодо виконання робіт, надання послуг, придбання товарно-матеріальних цінностей, виконання робіт з перевезення, вивезення та інших спеціальних, технологічних робіт, інформація щодо виготовлення, погодження та підписання офіційних документів; мобільних терміналів, якими користується ОСОБА_7 , а також комп'ютерної техніки та пристроїв, на яких збережена зазначена вище інформація.
На підставі ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду 04.05.2026 у період часу із 07 год. 14 хв. по 07 год. 45 хв. старшим слідчим СВ Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_8 проведено обшук в автомобілі яким користується керівник контракту ТОВ «ЕДБ» ОСОБА_7 марки/моделіSKODAKODIAQ, білого кольору, 2021 року випуску, д.н.з. НОМЕР_4 в результаті якого вилучено: мобільний телефон “iPhone 13 mini» IMEI НОМЕР_1 IMEI2 НОМЕР_2 із мобільним номером НОМЕР_3 , який поміщено до сейф пакету NPU 5426804; дві печатки ТОВ «ЕДБ», які поміщено до сейф пакету NPU5426803, блокнот із чорновими записами та копії документів ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» в 1 томі, які поміщено до сейф пакету NPU5426824.
Постановою заступника начальника ВРЗСГСД СУ ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_9 від 05.05.2026 року указані речі та документи визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Таким чином, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.170-173 КПК України наклав арешт на вказане у клопотанні майно, яке є речовим доказом в даному кримінальному проваджені та відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК України. Згідно з ст.170 ч.2 п.1, ч.3 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ст.98 ч.1КПК України.
Приймаючи рішення за апеляційними вимогами представника володільця майна, колегія суддів також виходить з положень ст. 170 ч.11 КПК України, за якою заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Зважаючи на положення ст. 170 ч.11 КПК України, враховуючи обставини кримінального провадження, попередню правову кваліфікацію за ст.191 ч.4 КК України, внесену до ЄРДР, колегія суддів вважає, що такі обмеження із тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування на мобільний телефон “iPhone 13 mini» IMEI НОМЕР_1 IMEI2 НОМЕР_2 із мобільним номером НОМЕР_3 , блокнот із чорновими записами та копії документів ТОВ «Енергетично-дорожнє будівництво» в 1 томі, є обґрунтованими.
Крім того, колегія суддів виходить з положень ст. 170 ч.3 КПК України, за якою у випадку, передбаченому п.1 частини 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу, отже накладення арешту на майно ОСОБА_7 узгоджується з наведеними нормами КПК України.
З огляду на викладені норми кримінально-процесуального закону, з метою об'єктивного та всебічного розслідування вказаного кримінального провадження та враховуюче те, що вказане майно містить відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, підстав для скасування ухвали слідчого судді про арешт майна колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги про те, що вилучені в ході проведеного обшуку речі є належними доказами в розумінні ст.98 КПК України та не відповідають критеріям цієї статті, колегія суддів до уваги не приймає та виходить з того, що вилучене майно відповідно до положень даної статті має ознаки речового доказу, а тому його повернення може зашкодити розслідуванню кримінального правопорушення.
При цьому, у разі якщо в ході досудового розслідування буде встановлено, що вказані підстави арешту відпали, власник майна та його представник вправі звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту на майно в порядку ст. 174 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що слідчий суддя не перевірив можливість застосування менш обтяжливого способу досягнення цілей кримінального провадження шляхом копіювання інформації без вилучення мобільного телефону, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують законності оскаржуваної ухвали. Як убачається з матеріалів провадження, вилучений мобільний телефон був визнаним речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки містить відомості, що мають значення для досудового розслідування, а також може бути об'єктом проведення відповідних комп'ютерно-технічних та інших експертних досліджень. За таких обставин саме збереження оригінальних носіїв інформації є необхідним для забезпечення належного дослідження цифрових даних, перевірки їх цілісності, автентичності, часу створення, змін та інших технічних параметрів, що не може бути гарантовано виключно шляхом копіювання інформації.
Посилання представника володільця майна на те, що власник майна добровільно надав доступ до вилученого мобільного телефону та не перешкоджав проведенню слідчої дії, не виключає можливості накладення арешту на таке майно та не усуває ризиків зміни, знищення або втрати інформації після повернення пристроїв володільцю. При цьому кримінальний процесуальний закон не ставить можливість арешту майна у залежність від факту добровільного надання доступу до нього під час проведення обшуку.
Крім того, колегія апеляційного суду враховує, що копіювання інформації є лише одним із можливих способів фіксації відомостей, однак не є безумовною альтернативою вилученню технічних пристроїв у випадках, коли вони можуть містити сліди кримінального правопорушення, потребують проведення спеціальних досліджень або коли необхідним є забезпечення збереження електронних доказів у первинному вигляді.
Приймаючи рішення за апеляційними вимогами захисту, колегія суддів виходить з того, що матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Інших підстав для скасування ухвали слідчого судді апеляційна скарга не містить і колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.173,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити представнику володільця майна ОСОБА_7 - ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого суддіХмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2026 року.
Апеляційну скаргу представника володільця майна ОСОБА_7 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого суді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2026 року якою частково задоволено клопотання прокурора Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12022240000000482, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 листопада 2022 року - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 15 травня 2026 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №12022240000000482, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 листопада 2022 року, залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3