27 травня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 686/30733/25
Провадження № 11-сс/820/299/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Хмельницького апеляційного суду
в складі: судді-доповідача - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
з участю: апелянта - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому в режимі відеоконференції з ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчої судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2026 року,
ОСОБА_5 звернувся до слідчої судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Хмельницький, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвалою слідчої судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 .
Своє рішення слідча суддя мотивувала тим, що відсутні підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_5 , оскільки така не містить відомостей про кримінальні правопорушення.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчої судді, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати.
Ухвалу слідчого судді вважає незаконною, оскільки суд належним чином не повідомив його та захисника про час і місце розгляду справи та розглянув таку у їх відсутність.
Суд безпідставно не задовольнив його клопотання про залучення захисника.
Зазначає, що місцевий суд не надіслав йому оскаржувану ухвалу вчасно, а саме не пізніше наступного дня після її постановлення, чим порушив вимоги ст. 376 КПК України.
Крім того, ОСОБА_5 просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчої судді посилаючись на те, що такий пропустив з поважних причин, а саме: розгляд справи проводився без його участі, а копію оскаржуваної ухвали він отримав лише 28 квітня 2026 року.
Колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Частиною 3 вказаної статті визначено, що для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
ОСОБА_5 відбуває покарання у ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)», тобто перебуває під вартою, а тому строк подачі апеляційної скарги для нього обчислюється з моменту вручення копії судового рішення.
Рішення суду проголошено 06 квітня 2026 року.
Копія оскарженої ухвали була надіслана на адресу ДУ «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)», де відбуває покарання ОСОБА_5 , та вручена останньому 27 квітня 2026 року, що підтверджується даними його розписки. Отже, останнім днем подачі апеляційної скарги для нього було 01 травня 2026 року.
З апеляційною скаргою ОСОБА_5 звернувся 28 квітня 2026 року, що підтверджується даними його апеляційної скарги.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження не пропущений, а отже і немає потреби у його поновленні.
У судовому засіданні 07 травня 2026 року ОСОБА_5 заявив клопотання про ознайомлення із матеріалами справи. У зв'язку із цим, було оголошено перерву до 27 травня 2026 року.
15 травня 2026 року ОСОБА_5 ознайомився із матеріалами справи, що підтверджується даними його розписки.
У судове засідання апеляційного суду 27 травня 2026 року ОСОБА_5 не з'явився, з клопотанням про відкладення розгляду справи з поважних причин не звертався. А тому, колегія суддів вважає за можливе проводити дане судове засідання за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Виходячи з вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Слідча суддя при розгляді скарги ОСОБА_5 в повній мірі дотрималася цих вимог закону.
Так, положеннями частини 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з пунктом 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Приписи ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема, має бути внесено короткий виклад обставин про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (ч. 5 ст. 214 КПК України).
На підставі п. 2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30 червня 2020 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Це слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину). Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як убачається із матеріалів провадження, ОСОБА_5 звернувся до Президента України із заявою про вчинення кримінальних правопорушень прокурорами Кам'янець-Подільської окружної прокуратури, Хмельницької обласної прокуратури, Вінницької обласної прокуратури та Вінницької окружної прокуратури, а також слідчим Територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, розташованих в м. Хмельницький, м. Житомир, м. Чернівці, м. Рівне та слідчими Національної поліції м. Вінниця.
За результатами перевірки ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, за вказаною заявою листом за вих. № 2300зкп/х/14-01-01-67829/2025 від 11 вересня 2025 року надано відповідь про те, що у зверненні ОСОБА_5 не наведено будь-яких об'єктивних обставин, які б поза розумним сумнівом, свідчили б про вчинення працівниками прокуратури кримінальних правопорушень, а тому відсутні підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початку досудового розслідування.
При розгляді скарги слідчий суддя правильно врахував вищенаведені положення закону та прийшов до обґрунтованого висновку, що викладені у заяві ОСОБА_5 від 08 липня 2025 року факти за своїм змістом та суттю не є повідомленням про вчинення злочинів, оскільки не містять їх ознак. Аргументи ж ОСОБА_5 про можливе вчинення прокурорами злочинів ґрунтуються на його суб'єктивній незгоді із їх діями та прийнятими рішеннями в рамках процесуального керівництва досудовим розслідуванням у відповідних кримінальних провадженнях, а також із правовою позицією прокурорів у ході розгляду справ за участі їх та ОСОБА_5 .
Отже, підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_5 від 08 липня 2025 року - відсутні. А тому, уповноважена особа Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Хмельницький, обґрунтовано відмовила у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаною заявою ОСОБА_5 .
За наведених обставин, слідча суддя правильно відмовила у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. З таким висновком слідчого судді погоджується колегія суддів апеляційного суду.
Доводи ОСОБА_5 про те, що суд належним чином не повідомив його та захисника про час і місце розгляду справи та розглянув таку у їх відсутність, є безпідставними з огляду на таке.
Так, про розгляд справи 03 березня 2026 року та 06 квітня 2026 року ОСОБА_5 був повідомлений належним чином, що підтверджується даними розписок, наявних у матеріалах справи, які він підписав особисто (а.с. 104, 105).
06 квітня 2026 року у судове засідання місцевого суду ОСОБА_5 не з'явився. Представник ДУ «Вінницька УВП № 1» ОСОБА_6 повідомив, що останній відмовився брати участь у розгляді скарги у зв'язку із відсутністю адвоката в приміщенні установи виконання покарань.
Тобто, ОСОБА_5 був належним чином повідомлений про дату й час розгляду його скарги, однак у судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав.
Натомість, у судовому засіданні в режимі відеоконференції був присутній його представник, адвокат ОСОБА_7 .
А тому, місцевий суд обґрунтовано розглянув справу за відсутності ОСОБА_5 та з участю його представника, адвоката ОСОБА_7 , яка належним чином забезпечила його процесуальні права.
Що стосується доводів апелянта про безпідставну відмову у задоволенні його клопотань щодо залучення захисника за рахунок держави, то колегія суддів виходить з наступного.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Залучення захисника слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням врегульовано ст. 49 КПК України.
Відповідно до ч. 1 даної статті слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо: 1) відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника; 2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно; 3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його.
За ч.ч. 1, 2 ст. 52 КПК України Участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного. В інших випадках обов'язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні: 1) щодо осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення у віці до 18 років, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; 2) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів виховного характеру, - з моменту встановлення факту неповноліття або виникнення будь-яких сумнівів у тому, що особа є повнолітньою; 3) щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад; 4) щодо осіб, які не володіють мовою, якою ведеться кримінальне провадження, - з моменту встановлення цього факту; 5) щодо осіб, стосовно яких передбачається застосування примусових заходів медичного характеру або вирішується питання про їх застосування, - з моменту встановлення факту наявності в особи психічного захворювання або інших відомостей, які викликають сумнів щодо її осудності; 6) щодо реабілітації померлої особи - з моменту виникнення права на реабілітацію померлої особи; 8) щодо осіб, стосовно яких здійснюється спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження, - з моменту прийняття відповідного процесуального рішення; 9) у разі укладення угоди між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості - з моменту ініціювання укладення такої угоди.
Зважаючи на те, що вимогами ст.ст. 20, 49, 52 КПК України суд зобов'язується забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні підозрюваному, обвинуваченому з метою захисту від пред'явленого обвинувачення, а засудженому - у порядку виконання обвинувального вироку, підстави для залучення судом захисника у даному провадженні відсутні, оскільки ОСОБА_5 не захищається від пред'явленого обвинувачення, а є скаржником.
Разом з тим, 02 січня 2026 року ОСОБА_5 особисто звернувся до Північного міжрегіонального центру безоплатної правової допомоги із заявою про призначення йому адвоката.
04 березня 2026 року останньому було призначено адвоката ОСОБА_7 , яка й представляла його інтереси у судовому засіданні місцевого суду 06 квітня 2026 року.
За таких обставин, право ОСОБА_5 на правничу допомогу було забезпечено належним чином.
Разом з тим, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта та їх відображення у судовому рішенні, апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення від 18 липня 2006 року у справі № 63566/00 «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України», «Руїз Торія проти Іспанії», у яких Європейський суд вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
З урахуванням наведеного, ухвала слідчої судді є законною, підстав для її скасування у межах апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 404, 405, п. 1 ч. 3 ст. 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчої судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2026 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Хмельницький, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, залишити без змін, а його апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3