25 травня 2026 року місто Київ
справа № 755/17417/18
апеляційне провадження № 88-ц/824/35/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
вирішуючи питання про відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року за наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі за позовом об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Русанівська затока" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
У листопаді 2018 року ОСББ "Русанівська затока" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 червня 2022 року, позов ОСББ "Русанівська затока"задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Русанівська затока" заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 13 880 грн 51 коп. заборгованості по сплаті внесків; 1183 грн 13 коп. інфляційні витрати; 397 грн 53 коп. 3% річних, а всього стягнуто 15 461 грн 17 коп.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ "Русанівська затока" судові витрати в розмірі 1 762 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року за нововиявленими обставинами відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2023 року - без змін.
27 квітня 2026 року ОСОБА_1 подала заяву про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 травня 2026 року витребувано матеріали справи з Дніпровського районного суду міста Києва.
20 травня 2026 року на адресу суду надійшли матеріали справи № 755/17417/18.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Відповідно до частин 1-2 статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Частинами 1, 2 статті 425 ЦПК України встановлено, що заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною 2, пунктами 1, 3 частини 3 статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року. Зазначеною постановою апеляційний суд залишив без змін ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 15 серпня 2023 року, якою, у свою чергу, було відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року за нововиявленими обставинами.
У цій справі Київським апеляційним судом не було змінено рішення суду першої інстанції та не ухвалено нового рішення по суті заявлених вимог. Апеляційний суд лише підтвердив законність ухвали про відмову в перегляді рішення за нововиявленими обставинами. Відтак, постанова апеляційного суду від 26 квітня 2024 року не є рішенням у розумінні статті 425 ЦПК України, яке може бути переглянуте за нововиявленими обставинами.
Разом з тим, як убачається з матеріалів справи, 22 квітня 2025 року ОСОБА_1 подавала заяву про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року повернуто.
Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 16 травня 2025 року.
15 серпня 2025 року вдруге ОСОБА_1 подала заяву про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 9 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року повернуто.
Ухвалою Верховного Суду від 9 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 9 вересня 2025 року.
15 грудня 2025 року ОСОБА_1 втретє подала заяву про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року на підставі частини 3 статті 44 ЦПК України повернуто та попереджено про недопустимість зловживання процесуальними правами.
Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2026 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року.
Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 систематично звертається до Київського апеляційного суду з тотожними заявами про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами постанови суду, яка набрала законної сили.
За приписами статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини 2 статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Аналізуючи положення наведеної статті можна зробити висновок, що перелік підстав для визнання дій учасника справи зловживанням процесуальними правами не є вичерпним.
На суд покладено обов'язок вживати заходів для запобігання учасниками справи зловживання процесуальними правами.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненням головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Цивільний процесуальний обов'язок сторони полягає у добросовісному здійсненні процесуальних прав та належному виконанні процесуальних обов'язків відповідно до вимог процесуального закону. Реалізація процесуальних прав не може використовуватися всупереч завданням цивільного судочинства та з метою створення штучних перешкод виконанню судового рішення чи здійсненню судочинства.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 грудня 2025 року ОСОБА_1 вже було попереджено про недопустимість зловживання процесуальними правами та роз'яснено наслідки продовження вчинення таких дій, у тому числі можливість застосування заходів процесуального примусу у виді штрафу.
Незважаючи на це, ОСОБА_1 повторно, вже вчетверте, подано аналогічну заяву про перегляд постанови суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, доводи якої фактично дублюють доводи попередніх заяв, що вже були предметом судового розгляду та оцінки суду.
Такі дії у своїй сукупності свідчать не про реалізацію права на судовий захист, а про систематичне використання процесуальних механізмів всупереч їх призначенню, що має наслідком безпідставне перешкоджання виконанню рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року та створення протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
За таких обставин суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_1 щодо систематичного подання аналогічних заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами є зловживанням процесуальними правами, а тому заява від 27 квітня 2026 року підлягає поверненню на підставі частини 3 статті 44 ЦПК України.
Окрім того, частиною 4 статті 44 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Відповідно до статті 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Пунктом 5 частини 1 статті 144 ЦПК України встановлено, що одним із заходів процесуального примусу є штраф.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення у дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
При цьому частиною 2 статті 148 ЦПК України передбачено, що у випадку повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами суд стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Положеннями статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено, що з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3328 грн.
Таким чином, процесуальний закон прямо передбачає, що у випадку повторного або неодноразового зловживання процесуальними правами до учасника справи застосовується штраф у значно більшому розмірі - від одного до десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто від 3328 грн до 33 280 грн.
Суд звертає увагу ОСОБА_1 , що подальше подання аналогічних заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, які фактично дублюють раніше подані заяви та спрямовані на безпідставне перешкоджання виконанню судового рішення, буде розцінюватися як повторне та систематичне зловживання процесуальними правами із застосуванням заходів процесуального примусу у виді штрафу у розмірі, прямо передбаченому частиною 2 статті 148 ЦПК України.
Керуючись статтями 44, 143, 144, 148, 260, 261 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 26 квітня 2024 року повернути заявнику.
Копію ухвали разом з заявою та доданими до неї матеріалами надіслати заявнику.
Попередити ОСОБА_1 про недопустимість зловживання процесуальними правами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий
Судді: