Справа №761/11448/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3910/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
13 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2026 року, -
за участю:
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2026 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42025000000000749 від 02.09.2025 та накладено арешт на речові докази, які були вилучені під час обшуку 19.03.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на мобільний телефон Iphone EID НОМЕР_9 ІМЕІ 1 НОМЕР_2 , ІМЕІ 2 НОМЕР_3 який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2026 року та її скасувати.
Постановити нову ухвалу якою відмовити у задоволенні клопотання повністю та зобов'язати орган досудового розслідування повернути мобільний телефон Iphone EID НОМЕР_9 ІМЕІ 1 НОМЕР_2 , ІМЕІ 2 НОМЕР_3 володільцю ОСОБА_9 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт, зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою.
Апелянт вказує на те, що в мотивувальній частині вказаної ухвали суддя чітко зазначає про те, що згідно ч. 2, ч. 6 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру, щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Більш того слідчий суддя, в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали зазначає, що у випадку п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України - арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого юридичної чи фізичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється кримінальне провадження.
Натомість норми та положення п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України зазначають - арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, - що абсолютно не відповідає зазначеному суддею в описовій частині оскаржуваної ухвали.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Однак при цьому в описовій частині оскаржуваної ухвали жодним чином не конкретизовано і не мотивовано доказами, з якою саме метою накладається арешт, що є грубим порушенням вимог абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Окрім того п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України щодо ОСОБА_9 також не може бути застосований, оскільки вона не є в даному кримінальному провадженні ні підозрюваною, ні обвинуваченою, ні підсудною і не може бути юридичною особою, якою отримано неправомірну вигоду.
Вказане вище чітко вказує на неможливість накладення арешту на мобільний телефон, саме з підстав зазначених у ч. 1, ч. 2, ч. 6 ст. 170 КПК України.
Щодо твердження судді про те, що зазначене в клопотанні майно підпадає під ознаки речових доказів, оскільки нібито зберегло на собі сліди можливого кримінального правопорушення та нібито містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, - то це твердження містить виключно загальні вислови «вирвані» з диспозиції статей КПК України, і не конкретизує яке саме майно містить на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, тим більше в оскаржуваній ухвалі взагалі відсутні будь-які посилання на факти, які б вказували на те, які саме сліди вчинення кримінального правопорушення містяться на майні на який накладається арешт (письмові відомості, фотографії, документи, СМС-повідомлення, тощо), і що саме така інформація (якщо вона взагалі присутня) в мобільному телефоні доводить той чи інший факт, що вказує на ознаки вчинення кримінального правопорушення.
Прокурором ні в матеріалах приєднаних до клопотання ні в судовому засіданні не доведено, що мобільний телефон є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Також суд не врахував того факту, що в постанові слідчого про приєднані до справи речових доказів, жодним чином не вказано фактів доведення, яке доказове значення для доведення вчинення кримінального правопорушення являється вилучений в неї під час обшуку мобільний телефон.
Окрім того, як стало відомо з матеріалів досудового розслідування в клопотанні про надання дозволу на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , орган досудового розслідування клопотав про надання дозволу на вилучення мобільного телефону (телефонів) належних ОСОБА_6 , однак в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку від 04.03.2026 року, в цій частині клопотання не було задоволено, при цьому вилучення такого пристрою відбулося без дозволу суду, а вподальшому ще й накладено було на нього арешт.
На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що як зазначено в оскаржуваній ухвалі повний текст ухвали було оголошено 31.03.2026 року, отже строк до 31.03.2026 року підлягає поновленню на підставі ч. 1 ст. 117 КПК України, а останнім днем на оскарження даної оскаржуваної ухвали з урахуванням положень ч. 5 ст. 115 КПК України де зазначено, що при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, - є 05.04.2026 року, який відповідно до ч. 7 ст. 115 КПК України, - якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, переноситься на 06.04.2026 року
В судове засідання власник майна та прокурор не з'явилися, з урахуванням думки представника власника майна, який вважав за можливе проводити розгляд зазначеної апеляційної скарги, без участі прокурора та власника майна, колегія суддів прийшла до висновку про можливість проведення судового розгляду без участі зазначених учасників судового провадження, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, в підтримку поданої апеляційної скарги, яку просив задовольнити, з наведених в них підстав, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга власника майна ОСОБА_6 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
З урахуванням обставин, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого суддіШевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2026 року, які викладені в клопотанні власника майна ОСОБА_6 , колегія суддів вважає їх поважними, на підставі чого приходить до висновку щодо поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, що першим відділом детективів підрозділу детективів із розслідування кримінальних проваджень у податковій сфері Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42025000000000749 від 02.09.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 26.03.2026 прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42025000000000749 від 02.09.2025, яке було вилучене під час обшуку 19.03.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на мобільний телефон Iphone EID НОМЕР_9 ІМЕІ 1 НОМЕР_2 , ІМЕІ 2 НОМЕР_3 який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дане клопотання прокурором направлено до Шевченківського районного суду м. Києва, через Укрпошту20.03.2026 /а.с. 65-66/.
На обґрунтування вимог даного клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням установлено, що службові особи Військової частини НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) здійснили розтрату бюджетних коштів в розмірі 14 150 721,00 грн внаслідок придбання товарно-матеріальних цінностей за завищеними цінами.
Так, командир військової частини НОМЕР_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надає підлеглій йому посадовій особі ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на посаді начальника тендерного відділу в/ч НОМЕР_4 вказівки на підготовку документів для проведення процедур закупівель без використання електронної системи, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» щодо придбання матеріалів для будівництва фортифікаційних споруд на території Сумської області, із заздалегідь визначеними постачальниками - підконтрольними підприємствами, які були визначені ОСОБА_10 та заступником командира-начальником логістики ВЧ НОМЕР_6 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: TOB «ІННОВА СІСТЕМ» (код ЄДРПОУ: 34576244), ТОВ «КОМОДІТІЗ» (код ЄДРПОУ: 45707035), ТОВ «ЕНОЛ» (код ЄДРПОУ: 45460418) та ТОВ «СУМИБУДІНВЕСТ ЛТД» (код ЄДРПОУ: 32778966), та інші.
Так встановлено, що ОСОБА_12 , залучила ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 який є уповноваженою особою з питань публічних закупівель ВЧ НОМЕР_4 , та є відповідальною особою за проведення закупівель товарів призначених для будівництва оборонних ліній, фортифікаційних споруд та інших товарів для забезпечення обороноздатності держави.
В ході проведення заходів встановлено, що у 2024 році між військовою частиною НОМЕР_4 код (ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) та ТОВ «СУМИБУДІНВЕСТ ЛТД» (код ЄДРПОУ: 32778966) в особі директора ОСОБА_14 , укладені договори відносно будівництва п'яти фортифікаційних споруд в районі міста Глухів Сумської області, з терміном виконання робіт до 20.12.2024. В подальшому 36 ОШВКБР (вч НОМЕР_4 ) п'ять об'єктів, по яким здійснювалось будівництво в рамках договорів, до вищезазначеного терміну підприємством були виконані частково. У зв'язку з вищевказаними обставинами договори з ТОВ «СУМИБУДІНВЕСТ ЛТД» було розірвано та накладено штрафні санкції за несвоєчасне завершення будівництва.
В подальшому, завершення будівництва було виконано силами 36 ОШВКБР (вч НОМЕР_4 ).
В ході виконання робіт військовослужбовці вносять недостовірні відомості до офіційних документів, щодо об'ємів отриманих будівельних матеріалів та невибухових перешкод які в подальшому службові особи в/ч НОМЕР_4 здійснюють списання зазначених матеріалів які фактично не поставлені в повному обсязі чим самим завишають об'єми використаних матеріалів при будівництві. Вартість не поставлених товарно-матеріальних цінностей підпорядковані підприємства повертають у готівковій формі керівництву військової частини.
В ході проведених заходів встановлено, що за результатами виконання будівельних робіт оплачених замовником в рамках будівництва фортифікаційних споруд ТОВ «СУМИБУДІНВЕСТ ЛТД» здійснювали проведення безтоварних операцій у період з 26.12.2024 по 30.12.2024 для виведення коштів у готівку. Зокрема, зафіксовано придбання у ТОВ «ІМПОРТ РІТЕЙЛ» тканини та столового посуду на загальну суму понад 7 млн грн, що не має ознак фактичного постачання та не корелюється з предметом основної діяльності.
Також, ТОВ «СУМИБУДІНВЕСТ ЛТД» в ході поставки товарів (піраміди загороджувальні ПЗ-1 та плит) здійснили привласнення бюджетних коштів на загальну суму 4 803 822 грн. з ПДВ, що спричинили збитки ВЧ НОМЕР_4 у повному обсязі.
Подальшими заходами встановлено, що ВЧ НОМЕР_4 уклало низку договорів відносно поставки товарів, а саме "колючий дріт "Єгоза" (1100/7/2,8)" з наступними підприємствами: ТОВ «ІННОВА СІСТЕМ» (код ЄДРПОУ: 34576244), ТОВ «КОМОДІТІЗ» (код ЄДРПОУ: 45707035).
Директор вказаних підприємств ОСОБА_15 . Засновник та власник підприємств ОСОБА_16 .
Так в ході проведення заходів направлених на встановлення технічних вимог до продукції, виявлено, що колючий дріт «Єгоза» (1100/7/2,8)» виробника «WEIHAO GROUP CO. LIMITED» Китайської Народної Республіки, не відповідає вимогам ДСТУ.
Також встановлено, що ОСОБА_12 , залучила ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є уповноваженою особою з питань публічних закупівель ВЧ НОМЕР_4 , та є відповідальною особою за проведення закупівель спеціальних транспортних засобів які в подальшому використовуються військовою частиною у будівництві оборонних ліній, фортифікаційних споруд та інших робіт для забезпечення обороноздатності держави.
Так, між ВЧ НОМЕР_4 код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЛЬФАТЕХ» код ЄДРПОУ: 37383046, в особі директора ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_7 , укладено низку договорів відносно поставки спеціальних транспортних засобів.
Відповідно до видаткової накладної № 36 від 13.05.2025, військова частина НОМЕР_4 здійснила закупівлю у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЛЬФАТЕХ» предметом якої є гусеничний бульдозер SHANTUI DH24B3XL серійний номер CHSDH24HERB000641, у кількості 1 одиниці, на загальну суму: 9 500 000 грн. з ПДВ.
Встановлено, що відповідно до видаткової накладної № 7 від 03.04.2025 ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ "АЛЬФАТЕХ"» здійснено закупівлю у ТОВ «ТСК'АЛЬФАТЕХ» код ЄДРПОУ: 43130784, предметом якої є гусеничний бульдозер SHANTUI DH24B3XL серійний номер CHSDH24HERB000641, у кількості 1 одиниці, вартість якої становить: 9 556 500 грн. з ПДВ.
В подальшому відповідно до вантажно митної декларації № 927267 від 23.09.2024, ТОВ «ТСК'АЛЬФАТЕХ» код ЄДРПОУ: 43130784, імпортує гусеничний бульдозер SHANTUI DH24B3XL серійний номер CHSDH24HERB000641, у кількості 1 одиниці, з Китайської Народної Республіки, відправником якого є «SHANDONG SHANTUI CONSTRUCTION MACHINERY IMPORT AND EXPORT CO. LTD.» з фактурною вартістю товару у 6 926 617.3 гривень.
Враховуючи викладене ВЧ Т0330 придбало вказаний спеціальний транспортний засіб за завищеною ціною на суму 2 629 882 гривень.
Відповідно до видаткової накладної № 82 від 19.05.2025, військова частина НОМЕР_4 здійснила закупівлю у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ "АЛЬФАТЕХ"» предметами якої є: гусеничні екскаватори HYUNDAI HX220S, 2025 року випуску, у кількості 4 одиниць, на загальну суму: 22 878 000 грн. з ПДВ.
Відповідно до видаткової накладної № 9 від 08.05.2025 ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЛЬФАТЕХ» здійснив закупівлю у ТОВ «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» вище сказані спеціальні транспортні засоби, вартість однієї одиниці становить 6 102 840 грн. з ПДВ., загальна сума сплачених коштів за видатковою накладною 18 308 520 грн. з ПДВ.
Відповідно до вантажно митних декларацій ТОВ «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» імпортував гусеничні екскаватори HYUNDAI HX220S, 2025 року випуску, за фактурною вартістю товару 4 839 298.33 гривень за одиницю.
Таким чином встановлено, що ВЧ НОМЕР_4 здійснило закупівлі спеціальних транспортних засобів за завищеними цінами на загальну суму 8 454 192 гривень.
Відповідно до видаткової накладної № 81 від 18.06.2025, військова частина НОМЕР_4 здійснила закупівлю у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЛЬФАТЕХ» предметом якої є гусеничний екскаватор SHANTUI SE245LC серійний номер 66SE24DKNR1001039, 2024 року виготовлення, у кількості 1 одиниця, на загальну суму: 7 100 000 грн. з ПДВ.
Встановлено, що відповідно до вантажно митної декларації № 13945 від 14.06.2024, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ "АЛЬФАТЕХ"» імпортував гусеничний екскаватор SHANTUI SE245LC 2024 року виготовлення з фактурною вартістю товару у 4 033 353.48 гривень.
Таким чином ВЧ НОМЕР_4 здійснило закупівлю спеціального транспортного засобів у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЛЬФАТЕХ» за завищеними цінами чим спричинила розтрату бюджетних коштів на загальну суму на суму 14 150 721 гривень.
Також встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетні службові особи ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ» (код ЄДРПОУ 32828388) які здійснювали поставку закупівлю спеціальних транспортних засобів в адресу Військової частини НОМЕР_4 та службові особи ТОВ «КОНОТОПСЬКИЙ ЗАВОД «БУДДЕТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 23051164), ТОВ «БЕТОНЯРНЯ «БУДМАЙСТЕР» (код ЄДРПОУ 23079576), ТОВ «ПВК АРСЕНАЛ» (код ЄДРПОУ 41146530), ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ» (код ЄДРПОУ 32828388), ФОП ОСОБА_19 (РНОКПП: НОМЕР_8 ) які здійснювали поставку фортифікаційних споруд в адресу Військової частини НОМЕР_4 .
Процесуальними заходами встановлено, що начальник відділу державних закупівель військової частини Т03300 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 та переховує речі та документи, які мають доказове значення для кримінального провадження за даною адресою.
З метою підтвердження кримінального правопорушення та зібрання речових доказів, у вказаному кримінальному провадженні 19.03.2026 року під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05.03.2026 справа №761/7248/26 в квартирі де проживає ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 вилучено мобільний телефон Iphone EIDНОМЕР_9 ІМЕІ 1 НОМЕР_2 , ІМЕІ 2 НОМЕР_3 . В зазначеному телефоні наявна інформація, яка має відношення до кримінального провадження.
Вилучений мобільний телефон потрібен для документування кримінальних правопорушень шляхом використання під час проведення інших слідчих (розшукових) дій та проведення експертиз.
Вилучений під час проведення обшуку мобільний телефон у вказаному кримінальному провадженні визнаний речовим доказом.
Враховуючи вищевикладене з метою забезпечення подальшого повного, всебічного та об'єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, та збереження речових доказів, проведення експертиз, допитів свідків та проведення інших слідчих дій прокурор вважав за необхідне накласти арешт на вилучене майно.
27.03.2026 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання прокурора та накладено арешт на речові докази, які були вилучені під час обшуку 19.03.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на мобільний телефон Iphone EID НОМЕР_9 ІМЕІ 1 НОМЕР_2 , ІМЕІ 2 НОМЕР_3 який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за №42025000000000749 від 02.09.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України та накладаючи арешт на вказаний мобільний телефон, який вилученопід час обшуку 19.03.2026 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем мешкання ОСОБА_9 , слідчий суддя встановив, що зазначене в клопотанні майно, підпадає під ознаки речових доказів, оскільки зберегло на собі сліди кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою збереження речових доказів, слідчий суддя прийшов до висновку, що наявні достатні підстави для арешту вказаного у клопотанні прокурора майна.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, заслухано доводи прокурора, в підтримку поданого клопотання про арешт майна та заперечення представника власника майна, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянта, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №42025000000000749 від 02.09.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, відношення до нього вилученого майна, яке постановою детектива від 19.03.2026 визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні /а.с.40-49/, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив клопотання слідчого про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК Українипри обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, всупереч твердженням апелянта.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 167, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Поновити власнику майна ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2026 року.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4