19 травня 2026 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 27.03.2026,
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27.03.2026 ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, продовжено строк тримання під вартою до 25.05.2026 включно, та визначено заставу у розмірі 242 240 грн.
Своє рішення суд першої інстанції обґрунтував тим, що існує ризик переховування від суду з огляду на тяжкість кримінального правопорушення та суворість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим, а саме до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Крім того існує ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_6 не має постійного джерела доходу та сталих соціальних зв'язків.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, захисник ОСОБА_7 подав в інтересах ОСОБА_6 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, відмовити в задоволенні клопотання прокурора про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог, захисник вказує на необґрунтованість оскаржуваної ухвали. Наголошує, що клопотання прокурора не містить посилання на матеріали справи, які обґрунтовують обставини, на підставі яких прокурор дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Зауважує, що ризик переховування від суду не можна виміряти тільки суворістю можливого покарання. Зазначає, що ризик незаконного тиску на свідків не обґрунтований, оскільки відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що з боку ОСОБА_6 здійснюється тиск на свідків. Також звертає увагу на молодий вік обвинуваченого, наявність місця реєстрації і проживання та відсутність перебування на обліках у лікарів нарколога та психіатра.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, рішення «Летельє проти Франції» від 26.06.1991).
Розглядаючи питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Також судом першої інстанції враховано дані про особу ОСОБА_6 , тяжкість пред'явленого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України належать до категорії тяжких злочинів.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни або скасування немає.
Керуючись ст.ст. 177-178, 199, 331, 404, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 27.03.2026, якою ОСОБА_6 , продовжено строк тримання під вартою до 25.05.2026 включно, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3