Справа №761/11446/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/3839/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
12 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 та апеляційною скаргою зі змінами та доповненнями прокурора у кримінальному провадженні № 42025000000000749 від 02.09.2025 - прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2026 року, -
за участю:
прокурора ОСОБА_7 ,
представників власників майна ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2026 року задоволено частково клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42025000000000749 від 02.09.2025 та накладено арешт на речовий доказ, який був вилучений під час обшуку 19.03.2026 за адресою: АДРЕСА_1 яке на праві власності належить ВЧ НОМЕР_1 , а саме на ноутбук Lenovo код пристрою 00331-40000-00001-АА-18С чорного кольору.
В задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу. Також прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , подано апеляційну скаргу з змінами та доповненнями.
Командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 в поданій апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2026 року та її скасувати.
Постановити нову ухвалу якою відмовити у задоволенні клопотання повністю та зобов'язати орган досудового розслідування повернути ноутбук Lenovo код пристрою 00331- 40000-00001-АА-18С чорного кольору володільцю військовій частині НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , в поданій апеляційній скарзі з змінами та доповненнями просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді в частині відмови у накладенні арешту на мобільний телефон ХІАОМІ ІМЕІ 1 НОМЕР_3 ІМЕІ 2 НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_11 . В іншійчастині ухвалу суду залишити без змін.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 та накласти арешт на мобільний телефон ХІАОМІ ІМЕІ 1 НОМЕР_3 ІМЕІ 2 НОМЕР_4 , вилучений 19.03.2026 року під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_11 .
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, командир військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою.
Апелянт вказує на те, що в мотивувальній частині вказаної ухвали суддя чітко зазначає про те, що згідно ч. 2, ч. 6 ст.170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру, щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Більш того слідчий суддя, в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали зазначає, що у випадку п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України - арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого юридичної чи фізичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється кримінальне провадження.
Натомість норми та положення п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України зазначають - арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, - що абсолютно не відповідає зазначеному суддею в описовій частині оскаржуваної ухвали.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Однак при цьому в описовій частині оскаржуваної ухвали жодним чином не конкретизовано і не мотивовано доказами, з якою саме метою накладається арешт, що є грубим порушенням вимог абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України.
Окрім того п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України щодо військової частини НОМЕР_1 також не може бути застосований, оскільки військова частина НОМЕР_1 не перебуває в статусі юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження чи в статусі юридичною особою, якою отримано неправомірну вигоду.
Вказане вище чітко вказує на неможливість накладення арешту на Ноутбук саме з підстав зазначених у ч. 1, ч. 2, ч. 6 ст. 170 КПК України.
Щодо твердження судді про те, що зазначене в клопотанні майно підпадає під ознаки речових доказів, оскільки нібито зберегло на собі сліди можливого кримінального правопорушення та нібито містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, - то це твердження містить виключно загальні вислови «вирвані» з диспозиції статей КПК України, і не конкретизує яке саме майно містить на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, тим більше в оскаржуваній ухвалі взагалі відсутні будь-які посилання на факти, які б вказували на те, які саме сліди вчинення кримінального правопорушення містяться на майні на яке накладається арешт (письмові відомості, фотографії, документи, повідомлення, тощо), і що саме така інформація (якщо вона взагалі присутня) в ноутбуці доводить той чи інший факт, що вказує на ознаки вчинення кримінального правопорушення.
Прокурором ні в матеріалах приєднаних до клопотання ні в судовому засіданні не доведено, що ноутбук є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Більше того під час підтримання клопотання прокурор зазначив, що просить накласти арешт на майно, яке належить громадянці ОСОБА_12 , а саме ноутбук та мобільний телефон, який також було вилучено під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Однак в подальшому було встановлено в ході розгляду справи №761/11446/26, провадження №1-кс/761/7964/2026 вилучений 19.03.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , що ноутбук насправді належить військовій частині НОМЕР_1 , а мобільний телефон належить ОСОБА_11 .
За результатами розгляду в частині клопотання про накладення арешту на мобільний телефон, який не належав особі, озвученій прокурором під час розгляду клопотання, судом тобто ОСОБА_12 було відмовлено, а от на ноутбук, який також не належав ОСОБА_12 було накладено арешт.
Зазначене вказує на неоднаковість застосування судом кримінального процесуального закону в однакових умовах, за наявності однакових підстав щодо різних суб'єктів. Тобто неоднакове застосування норм кримінального процесуального закону не те що в подібних, а в повністю аналогічних правовідносинах.
На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що як зазначено в оскаржуваній ухвалі повний текст ухвали було оголошено 31.03.2026 року, отже строк до 31.03.2026 року підлягає поновленню на підставі ч. 1 ст. 117 КПК України, а останнім днем на оскарження даної оскаржуваної ухвали з урахуванням положень ч. 5 ст. 115 КПК України де зазначено, що при обчисленні строків днями та місяцями не береться до уваги той день, від якого починається строк, - є 05.04.2026 року, який відповідно до ч. 7 ст. 115 КПК України, - якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, переноситься на 06.04.2026 року
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, з змінами та доповненнями прокурор зазначає, що вказане судове рішення містить висновки, які не відповідають матеріалам кримінального провадження, а також є таким, що прийняте з істотним порушенням вимог КПК України.
Апелянт вказує на те, що процесуальними заходами встановлено, що ОСОБА_11 працює начальником служби матеріально - технічного забезпечення логістики Військової частини НОМЕР_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 та переховує речі та документи, які мають доказове значення для кримінального провадження за даною адресою.
З метою підтвердження кримінального правопорушення та зібрання речових доказів, у вказаному кримінальному провадженні 19.03.2026 року під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2026 справа №761/7244/26 за місцем проживання ОСОБА_11 вилучено Ноутбук Lenovo код пристрою 00331-40000-00001-АА-18С чорного кольору, мобільний телефон ХІАОМІ ІМЕІ 1 НОМЕР_3 , ІМЕІ 2 НОМЕР_4 . В зазначеному телефоні та ноутбуку наявна інформація, яка має відношення до кримінального провадження. Даний мобільний телефон належить ОСОБА_11 .
Вилучений мобільний телефон потрібен для документування кримінальних правопорушень шляхом використання під час проведення інших слідчих (розшукових) дій та проведення експертиз.
Вилучений під час проведення обшуку мобільний телефон у вказаному кримінальному провадженні визнано речовим доказом.
Даний телефон спрямований для проведення комп'ютерознавчої експертизи до Київського науково дослідного інституту МВС України.
Заслухавши доповідь судді, доводи представників ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_9 , військової частини НОМЕР_1 - ОСОБА_8 , які підтримали вимоги поданої апеляційної скарги командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 та просили її задовольнити з наведених в ній підстав, заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скаргикомандира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 та просив задовольнити його апеляційну скаргу з наведених в ній підстав, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційних скарг, зі змінами та доповненнями, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 та апеляційна скарга, зі змінами та доповненнями прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 ,не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження та ухвали слідчого судді місцевого суду, що першим відділом детективів підрозділу детективів із розслідування кримінальних проваджень у податковій сфері Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42025000000000749 від 02.09.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 26.03.2026 прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 , звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно в межах кримінального провадження внесеного до ЄРДР за № 42025000000000749 від 02.09.2025, яке було вилучене під час обшуку 19.03.2026 за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві власності належить ОСОБА_12 , а саме: ноутбук Lenovo код пристрою 00331-40000-00001-АА-18С чорного кольору, мобільний телефон ХІАОМІ ІМЕІ 1 НОМЕР_3 ІМЕІ 2 НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_11 .
Дане клопотання прокурором направлено до Шевченківського районного суду м. Києва, через Укрпошту20.03.2026 /а.с. 65-66/.
На обґрунтування вимог даного клопотання зазначено, що досудовим розслідуванням установлено, що службові особи Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснили розтрату бюджетних коштів в розмірі 14 150 721,00 грн внаслідок придбання товарно-матеріальних цінностей за завищеними цінами.
Так, командир військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надає підлеглій йому посадовій особі ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебуває на посаді начальника тендерного відділу в/ч НОМЕР_1 вказівки на підготовку документів для проведення процедур закупівель без використання електронної системи, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» щодо придбання матеріалів для будівництва фортифікаційних споруд на території Сумської області, із заздалегідь визначеними постачальниками - підконтрольними підприємствами, які були визначені ОСОБА_6 та заступником командира-начальником логістики ВЧ НОМЕР_5 ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: TOB «ІННОВА СІСТЕМ» (код ЄДРПОУ: 34576244), ТОВ «КОМОДІТІЗ» (код ЄДРПОУ: 45707035), ТОВ «ЕНОЛ» (код ЄДРПОУ: 45460418) та ТОВ «СУМИБУДІНВЕСТ ЛТД» (код ЄДРПОУ: 32778966), та інші.
Так встановлено, що ОСОБА_15 , залучила ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 який є уповноваженою особою з питань публічних закупівель ВЧ НОМЕР_1 , та є відповідальною особою за проведення закупівель товарів призначених для будівництва оборонних ліній, фортифікаційних споруд та інших товарів для забезпечення обороноздатності держави.
В ході проведення заходів встановлено, що у 2024 році між військовою частиною НОМЕР_1 код (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) та ТОВ «СУМИБУДІНВЕСТ ЛТД» (код ЄДРПОУ: 32778966) в особі директора ОСОБА_16 , укладені договори відносно будівництва п'яти фортифікаційних споруд в районі міста Глухів Сумської області, з терміном виконання робіт до 20.12.2024. В подальшому 36 ОШВКБР (вч НОМЕР_1 ) п'ять об'єктів, по яким здійснювалось будівництво в рамках договорів, до вищезазначеного терміну підприємством були виконані частково. У зв'язку з вищевказаними обставинами договори з ТОВ «СУМИБУДІНВЕСТ ЛТД» було розірвано та накладено штрафні санкції за несвоєчасне завершення будівництва.
В подальшому, завершення будівництва було виконано силами 36 ОШВКБР (вч НОМЕР_1 ).
В ході виконання робіт військовослужбовці вносять недостовірні відомості до офіційних документів, щодо об'ємів отриманих будівельних матеріалів та невибухових перешкод які в подальшому службові особи в/ч НОМЕР_1 здійснюють списання зазначених матеріалів які фактично не поставлені в повному обсязі чим самим завишають об'єми використаних матеріалів при будівництві. Вартість не поставлених товарно-матеріальних цінностей підпорядковані підприємства повертають у готівковій формі керівництву військової частини.
В ході проведених заходів встановлено, що за результатами виконання будівельних робіт оплачених замовником в рамках будівництва фортифікаційних споруд ТОВ «СУМИБУДІНВЕСТ ЛТД» здійснювали проведення безтоварних операцій у період з 26.12.2024 по 30.12.2024 для виведення коштів у готівку. Зокрема, зафіксовано придбання у ТОВ «ІМПОРТ РІТЕЙЛ» тканини та столового посуду на загальну суму понад 7 млн грн, що не має ознак фактичного постачання та не корелюється з предметом основної діяльності.
Також, ТОВ «СУМИБУДІНВЕСТ ЛТД» в ході поставки товарів (піраміди загороджувальні ПЗ-1 та плит) здійснили привласнення бюджетних коштів на загальну суму 4 803 822 грн. з ПДВ, що спричинили збитки ВЧ НОМЕР_1 у повному обсязі.
Подальшими заходами встановлено, що ВЧ НОМЕР_1 уклало низку договорів відносно поставки товарів, а саме "колючий дріт "Єгоза" (1100/7/2,8)" з наступними підприємствами: ТОВ «ІННОВА СІСТЕМ» (код ЄДРПОУ: 34576244), ТОВ «КОМОДІТІЗ» (код ЄДРПОУ: 45707035).
Директор вказаних підприємств ОСОБА_17 . Засновник та власник підприємств ОСОБА_18 .
Так в ході проведення заходів направлених на встановлення технічних вимог до продукції, виявлено, що колючий дріт «Єгоза» (1100/7/2,8)» виробника «WEIHAO GROUP CO. LIMITED» Китайської Народної Республіки, не відповідає вимогам ДСТУ.
Також встановлено, що ОСОБА_15 , залучила ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка є уповноваженою особою з питань публічних закупівель ВЧ НОМЕР_1 , та є відповідальною особою за проведення закупівель спеціальних транспортних засобів які в подальшому використовуються військовою частиною у будівництві оборонних ліній, фортифікаційних споруд та інших робіт для забезпечення обороноздатності держави.
Так, між ВЧ НОМЕР_1 код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЛЬФАТЕХ» код ЄДРПОУ: 37383046, в особі директора ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_6 , укладено низку договорів відносно поставки спеціальних транспортних засобів.
Відповідно до видаткової накладної № 36 від 13.05.2025, військова частина НОМЕР_1 здійснила закупівлю у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЛЬФАТЕХ» предметом якої є гусеничний бульдозер SHANTUI DH24B3XL серійний номер CHSDH24HERB000641, у кількості 1 одиниці, на загальну суму: 9 500 000 грн. з ПДВ.
Встановлено, що відповідно до видаткової накладної № 7 від 03.04.2025 ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ "АЛЬФАТЕХ"» здійснено закупівлю у ТОВ «ТСК'АЛЬФАТЕХ» код ЄДРПОУ: 43130784, предметом якої є гусеничний бульдозер SHANTUI DH24B3XL серійний номер CHSDH24HERB000641, у кількості 1 одиниці, вартість якої становить: 9 556 500 грн. з ПДВ.
В подальшому відповідно до вантажно митної декларації № 927267 від 23.09.2024, ТОВ «ТСК'АЛЬФАТЕХ» код ЄДРПОУ: 43130784, імпортує гусеничний бульдозер SHANTUI DH24B3XL серійний номер CHSDH24HERB000641, у кількості 1 одиниці, з Китайської Народної Республіки, відправником якого є «SHANDONG SHANTUI CONSTRUCTION MACHINERY IMPORT AND EXPORT CO. LTD.» з фактурною вартістю товару у 6 926 617.3 гривень.
Враховуючи викладене ВЧ Т0330 придбало вказаний спеціальний транспортний засіб за завищеною ціною на суму 2 629 882 гривень.
Відповідно до видаткової накладної № 82 від 19.05.2025, військова частина НОМЕР_1 здійснила закупівлю у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ "АЛЬФАТЕХ"» предметами якої є: гусеничні екскаватори HYUNDAI HX220S, 2025 року випуску, у кількості 4 одиниць, на загальну суму: 22 878 000 грн. з ПДВ.
Відповідно до видаткової накладної № 9 від 08.05.2025 ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЛЬФАТЕХ» здійснив закупівлю у ТОВ «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» вище сказані спеціальні транспортні засоби, вартість однієї одиниці становить 6 102 840 грн. з ПДВ., загальна сума сплачених коштів за видатковою накладною 18 308 520 грн. з ПДВ.
Відповідно до вантажно митних декларацій ТОВ «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» імпортував гусеничні екскаватори HYUNDAI HX220S, 2025 року випуску, за фактурною вартістю товару 4 839 298.33 гривень за одиницю.
Таким чином встановлено, що ВЧ НОМЕР_1 здійснило закупівлі спеціальних транспортних засобів за завищеними цінами на загальну суму 8 454 192 гривень.
Відповідно до видаткової накладної № 81 від 18.06.2025, військова частина НОМЕР_1 здійснила закупівлю у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЛЬФАТЕХ» предметом якої є гусеничний екскаватор SHANTUI SE245LC серійний номер 66SE24DKNR1001039, 2024 року виготовлення, у кількості 1 одиниця, на загальну суму: 7 100 000 грн. з ПДВ.
Встановлено, що відповідно до вантажно митної декларації № 13945 від 14.06.2024, ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ "АЛЬФАТЕХ"» імпортував гусеничний екскаватор SHANTUI SE245LC 2024 року виготовлення з фактурною вартістю товару у 4 033 353.48 гривень.
Таким чином ВЧ НОМЕР_1 здійснило закупівлю спеціального транспортного засобів у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АЛЬФАТЕХ» за завищеними цінами чим спричинила розтрату бюджетних коштів на загальну суму на суму 14 150 721 гривень.
Також встановлено, що до вчинення кримінального правопорушення причетні службові особи ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ» (код ЄДРПОУ 32828388) які здійснювали поставку закупівлю спеціальних транспортних засобів в адресу Військової частини НОМЕР_1 та службові особи ТОВ «КОНОТОПСЬКИЙ ЗАВОД «БУДДЕТАЛЬ» (код ЄДРПОУ 23051164), ТОВ «БЕТОНЯРНЯ «БУДМАЙСТЕР» (код ЄДРПОУ 23079576), ТОВ «ПВК АРСЕНАЛ» (код ЄДРПОУ 41146530), ТОВ «КОНСТРАКШН МАШИНЕРІ» (код ЄДРПОУ 32828388), ФОП ОСОБА_21 (РНОКПП: НОМЕР_7 ) які здійснювали поставку фортифікаційних споруд в адресу Військової частини НОМЕР_1 .
Процесуальними заходами встановлено, що уповноважена особа військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 та переховує речі та документи, які мають доказове значення для кримінального провадження за даною адресою.
З метою підтвердження кримінального правопорушення та зібрання речових доказів, у вказаному кримінальному провадженні 19.03.2026 року під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04.03.2026 справа №761/7244/26 де проживає ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_1 вилучено Ноутбук Lenovo код пристрою 00331-40000-00001-АА-18С чорного кольору, мобільний телефон ХІАОМІ ІМЕІ 1 НОМЕР_3 ІМЕІ 2 НОМЕР_4 . В зазначеному телефоні та ноутбуку наявна інформація, яка має відношення до кримінального провадження.
Вилучений мобільний телефон та ноутбук потрібен для документування кримінальних правопорушень шляхом використання під час проведення інших слідчих (розшукових) дій та проведення експертиз.
Вилучений під час проведення обшуку мобільний телефон та ноутбук у вказаному кримінальному провадженні визнано речовим доказом.
Враховуючи вищевикладене з метою забезпечення подальшого повного, всебічного та об'єктивного розслідування вказаного кримінального провадження, та збереження речових доказів, проведення експертиз, допитів свідків та проведення інших слідчих дій прокурор вважав за необхідне накласти арешт на вилучене майно.
27.03.2026 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва задоволено частково вказане клопотання прокурора та накладено арешт на речовий доказ, який був вилучений під час обшуку 19.03.2026 за адресою: АДРЕСА_1 який на праві власності належить ВЧ НОМЕР_1 , а саме а ноутбук Lenovo код пристрою 00331 -40000-00001-АА-18С чорного кольору.
В задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.
Задовольняючи частково дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження №42025000000000749 від 02.09.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення передбачених ч. 5 ст. 191 КК України та накладаючи арешт на ноутбук, слідчий суддя встановив, що зазначений в клопотанні ноутбук, підпадає під ознаки речових доказів, оскільки міг зберегти на собі сліди кримінального правопорушення та містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, також встановлено в судовому засіданні, що ноутбук Lenovo код пристрою 00331-40000-00001-АА-18С чорного кольору належить військовій частині НОМЕР_1 .
В той же час, слідчий суддя встановив, що прокурором не доведено, що мобільний телефон ХІАОМІ ІМЕІ 1 НОМЕР_3 1МЕ1 2 НОМЕР_4 є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або місить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою збереження речових доказів, слідчий суддя прийшов до висновку, що наявні достатні підстави для арешту частини, з вказаного у клопотанні прокурора, майна.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження, заслухано доводи прокурора, в підтримку поданого клопотання про арешт майна та заперечення представників власників майна, а також з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК Україниу випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, всупереч твердженням апелянтів, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також обставини кримінального провадження №42025000000000749 від 02.09.2025 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, відношення до нього вилученого майна, а саме ноутбука Lenovo код пристрою 00331 -40000-00001-АА-18С чорного кольору, який на праві власності належить ВЧ НОМЕР_1 , який постановою слідчого визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні /а.с.41-72/, а також встановлено, що прокурором не доведено, що мобільний телефон ХІАОМІ ІМЕІ 1 НОМЕР_8 є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому слідчий суддя обґрунтовано задовольнив частково клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянтів обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на ноутбук Lenovo код пристрою 00331 -40000-00001-АА-18С чорного кольору, з тих підстав, що він у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України. При цьому з матеріалів клопотання не вбачається, що мобільний телефон ХІАОМІ ІМЕІ 1 НОМЕР_8 є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або місить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто не підтверджено, що він відповідає критеріям ст. 98 КПК України, хоча і постановою слідчого визнаний речовим доказом.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК Українипри обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Крім того, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на ноутбук Lenovo код пристрою 00331-40000-00001-АА-18С чорного кольору, всупереч твердженням представника військової частини.
Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Доводи апеляційних скарг про необґрунтованість накладення арешту та необґрунтованості відмови у накладенні арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 167, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.
Зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянтів стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Всі інші зазначені в апеляційних скаргах обставини не є безумовними підставами для скасування ухвали суду.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 та апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Поновити командиру військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2026 року.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 березня 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 та апеляційну скаргу зі змінами та доповненнями прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4