27 травня 2026 року
м. Київ
справа № 359/1636/20
провадження № 51-1989ск26
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2024 року та вирок Київського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року,
встановив:
Захисник звернувся до Суду з касаційною скаргою на указані вище судові рішення щодо засудженого ОСОБА_5 , перевіривши яку на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її необхідно залишити без руху, встановивши строк для усунення недоліків.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК в касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування вимог особи, яка подала касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, керується фактичними обставинами, встановленими місцевим та апеляційним судами, та, відповідно до приписів ст. 433 КПК, перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У касаційній скарзі захисник зазначає, що скарга подається на підставі п. 3 ч. 1 ст. 438, ст. 414 КПК, а саме через невідповідність призначеного засудженому ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість.
Натомість в обґрунтування посилається на перелік обставин, які, на його переконання, дають підстави до звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Звільнення від відбування покарання за ст. 75 Кримінального кодексу України (далі - КК) передбачене розділом XII Загальної частини КК, яким визначені підстави і умови застосування іншого, відмінного від визначеного розділом XI КК інституту кримінального права - призначення покарання.
Доводи про порушення вимог закону щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням мають спиратися на відповідні аргументи про необґрунтованість висновків суду в контексті застосування положень ст. 75 КК, недотримання яких, за своїм змістом, є неправильним застосуванням положень закону України про кримінальну відповідальність, що в контексті приписів ст. 413 КПК є окремою підставою до скасування або зміни судового рішення, натомість такого обґрунтування в касаційній скарзі не наведено, не зазначено які саме обставини дають підстави до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Разом із тим, як видно з судових рішень, аналогічні доводам касаційної скарги захисника ОСОБА_4 доводи його апеляційної скарги були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, однак обґрунтування того, яких порушень норм матеріального або процесуального закону припустився апеляційний суд, з огляду на межі та порядок, передбачені статтями 404, 405 КПК, та в контексті приписів статей 412-414, 419 КПК, при перегляді вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2024 року, в касаційній скарзі не наведено.
Формальні та неконкретизовані твердження про недотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не можуть бути предметом перевірки суду касаційної інстанції, який переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги та вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд стороною, що безпосередньо виходить із приписів ч. 2 ст. 433 та ч. 3 ст. 26 КПК, а тому Суд не може самостійно відшуковувати відповідні підґрунтя для задоволення касаційної скарги.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК межі перегляду оскаржених судових рішень охоплюються доводами касаційної скарги, а отже всі доводи, які захисник вважає за необхідне надати на обґрунтування своєї позиції, повинні знайти своє відображення саме в касаційній скарзі чи доповненнях, поданих в порядку статей 432, 403 КПК, що спрямовано на забезпечення прав сторін, передбачених ст. 431 цього Кодексу, а додаткові пояснення, які, як зазначає захисник, він та його підзахисний нададуть у судовому засіданні, Суд може взяти до уваги лише у тому випадку, якщо вони не виходять за межі доводів поданої касаційної скарги.
Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу було подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Недоліки касаційної скарги, пов'язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги.
Керуючись ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2024 року та вирок Київського апеляційного суду від квітня 2026 року залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п'ятнадцять днів із дня її отримання.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3