Рівненський апеляційний суд
Іменем України
21 травня 2026 року м. Рівне
Справа № 569/13085/22
Провадження № 11-сс/4815/81/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 18 лютого 2026 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч.1 ст. 209 Кримінального кодексу України (далі - КК), у кримінальному провадженні №12022181010001097,
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 18 лютого 2026 року, відмовлено у задоволенні клопотання начальника відділу СУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 , яке погоджене прокурором Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про обрання стосовно підозрюваного
ОСОБА_6 , котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Острог, Рівненського району Рівненської області, громадянина України, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі, з урахуванням доповнень до неї, прокурор ОСОБА_5 просить вказане судове рішення скасувати, та постановити нову ухвалу, якою обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
На обґрунтування цих вимог зазначено, що слідчим суддею при постановленні цієї ухвали не враховано ризики, заявлені в клопотанні слідчого про обрання запобіжного заходу, зокрема переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на потерпілих, свідків та інших підозрюваних, вчинення іншого чи продовження кримінального правопорушення в якому підозрюється.
Так, враховуючи, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких, відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, та за яке передбачене покарання до 12 років позбавлення волі, а також враховуючи, що підозрюваний має паспорт для виїзду за кордон, існує ризик його переховування від органів досудового розслідування та суду.
Також існує цілком обґрунтований ризик, що перебуваючи на волі ОСОБА_6 може здійснювати незаконний вплив на свідків шляхом погроз та спонукань з метою зміни або відмови ними від дачі показань.
Оскільки підозрюваний ОСОБА_6 перебуває поза межами України вже тривалий час, постійних доходів немає, а тому є ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється.
Зазначив, що оголошення ОСОБА_6 в міжнародний розшук виконано шляхом винесення постанови слідчого від 16.02.2026.
Вказує, що відповідно до розділу VІ Інструкції про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затвердженої спільним наказом від 17.08.2020 за №613/380/93228/414510/2801/5, для запиту публікації Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення (тобто офіційного підтвердження Інтерполу про міжнародний розшук особи) правоохоронний орган надсилає уповноваженому підрозділу формуляр для запиту публікації Червоного сповіщення, а також завірену копію ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії досудового розслідування. Наведене дає підстави для висновку, що для здійснення міжнародного розшуку особи, необхідною умовою є ухвала слідчого судді про обрання запобіжного заходу особі у виді тримання під вартою, а тому ухвала місцевого суду про відмову в задоволенні такого клопотання унеможливлює здійснення оперативних заходів міжнародного розшуку підозрюваного ОСОБА_6 .
Окрім того, прокурор вказав на те, що чинним КПК не визначено, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у будь-якому із видів розшуку. При цьому вимоги щодо долучення довідки Інтерполу, витягу з бази Інтерполу тощо, положення ч. 2 ст. 281 КПК не містять.
Також просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки оскаржену ухвалу слідчого судді прокурор отримав під розписку лише 25.02.2026, а тому вважає, що строк пропущений з поважних причин.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження, колегія суддів вважає, що оскільки повний текст оскаржуваного судового рішення було отримано стороною обвинувачення під розписку лише 25 лютого 2026 року, вказаний строк пропущено з поважних причин, у зв'язку з чим клопотання прокурора підлягає задоволенню, а строк на апеляційне оскарження - поновленню.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги, думку підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 про безпідставність апеляційних вимог та залишення ухвали слідчого судді без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно з приписами ч.1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як визначено ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Як убачається із матеріалів судового провадження за цим клопотанням, СУ ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022181010001097 від 25.06.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4, 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК.
06.02.2026 шляхом вручення близькому родичу - матері ОСОБА_9 , тобто у відповідності до вимог ч. 2 ст. 135 КПК, у зв'язку із тимчасовою відсутністю ОСОБА_6 за місцем проживання, вручено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК.
На доручення у порядку ст. 40 КПК, від УСР в Рівненській області ДСР НПУ органом досудового розслідування отримано рапорт старшого оперуповноваженого СКП ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про те, що місцезнаходження ОСОБА_6 на території України не встановлено та невідоме, за місцем проживання він відсутній, відомий абонентський номер вимкнений.
Згідно з даними про перетин державного кордону України, ОСОБА_6 перетнув державний кордон України у напрямку Республіки Польща та назад не повертався.
11.02.2026 ОСОБА_6 оголошено у розшук, а 16.02.2026 його оголошено у міжнародний розшук.
16.02.2026 начальник відділу СУ ГУНП в Рівненський області підполковник поліції ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Рівненського міського суду з клопотанням, яке погоджене прокурором Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 .
Як убачається із матеріалів судового провадження, клопотання органу досудового розслідування було подано в порядку ч. 6 ст. 193 КПК. Вказана процесуальна норма імперативно встановлює, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний засіб за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також у разі доведення фактів оголошення підозрюваного, обвинуваченого у міжнародний розшук. Звісно, ключовою та фундаментальною передумовою для законного оголошення особи у міжнародний розшук, а також для подальшого застосування спеціального порядку розгляду клопотання за її відсутності, є належне набуття цією особою процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
Сторона обвинувачення вважає повідомлення про підозру ОСОБА_6 належним чином врученим, оскільки відповідний процесуальний документ було передано ОСОБА_9 , котру прокурор та орган досудового розслідування визначають як близького родича підозрюваного - його матір. Водночас, згідно з ч. 2 ст. 135 КПК, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка вручається під розписку дорослому члену сім'ї цієї особи або іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Проте, колегія суддів наголошує, що матеріали судового провадження не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували факт спільного проживання ОСОБА_6 та його матері ОСОБА_9 за однією адресою. Відтак, усі твердження прокурора про можливість належного вручення процесуальних документів через вказану особу ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях органу досудового розслідування. Безумовно, для того, щоб передача документів родичу вважалася належним повідомленням у розумінні кримінального процесуального закону, такий родич повинен фактично проживати разом із особою, щодо якої здійснюються процесуальні дії, що в даному кримінальному провадженні, на думку колегії суддів, не доведено.
Окрім того, під час апеляційного перегляду захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 надав суду документи, які містять точні відомості про місце проживання ОСОБА_6 на території Республіки Польща. Зокрема, у наданій захисником копії засвідченого перекладу з польської мови трудового договору, укладеного 16 листопада 2023 року між «Велкам Груп Товариство з обмеженою відповідальністю» (в оригіналі - «Welcome Group Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia») та ОСОБА_6 , зазначено адресу його проживання: АДРЕСА_2 (в оригіналі: « АДРЕСА_2 »).
За таких обставин, колегія суддів ураховує, що стороні обвинувачення із даних Державної прикордонної служби від початку було достеменно відомо про факт перетину ОСОБА_6 державного кордону України та його перебування за кордоном, а також під час апеляційного розгляду стало відомо і про місце проживання ОСОБА_6 на території Республіки Польща. Відповідно, повідомлення про підозру та здійснення його виклику мають відбуватися з дотриманням вимог Розділу IX КПК, який регламентує міжнародне співробітництво під час кримінального провадження.
Зокрема, відповідно до ч. 7 ст. 135 КПК, повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва. Порядок вручення документів та виконання процесуальних дій на території іноземної держави чітко визначений також положеннями ст. 541, 542, 548, 551 та 554 КПК, згідно з якими компетентний орган України звертається із запитом про міжнародну правову допомогу до компетентних органів іноземної держави для вручення процесуальних документів особі, яка перебуває за межами України.
Разом із тим, матеріали судового провадження не містять жодних даних про звернення органу досудового розслідування або прокурора із відповідним запитом про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Республіки Польща з метою вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру чи повісток про виклик у передбаченому законом порядку. Натомість, повідомлення про підозру було вручено близькому родичу в порядку ч. 2 ст 135 КПК, яка регламентує порядок виклику особи лише у разі її тимчасової відсутності за місцем проживання в межах країни. Очевидно, що за встановлених обставин це не може свідчити про належне виконання стороною обвинувачення вимог кримінального процесуального закону щодо виклику особи, факт перебування якої за кордоном був достовірно відомий органу досудового розслідування.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині безпідставності вимог слідчого судді щодо надання підтверджень з бази даних Інтерполу, колегія суддів погоджується із доводами прокурора в цій частині. Дійсно, відповідно до усталеної судової практики положення кримінального процесуального закону не пов'язують факт перебування особи в міжнародному розшуку виключно із виставленням Генеральним секретаріатом Інтерполу «червоного сповіщення». Для цілей застосування спеціального порядку, передбаченого ч. 6 ст. 193 КПК, достатнім є винесення уповноваженою особою органу досудового розслідування відповідної постанови про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук. Разом з тим, колегія суддів наголошує, що вказана обставина не впливає на законність оскаржуваного рішення слідчого судді та не є підставою для його скасування з огляду на таке.
Безумовно, ключовою, базовою та фундаментальною передумовою для законного оголошення особи в будь-який розшук (у тому числі міжнародний шляхом винесення постанови) є попереднє належне набуття цією особою процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
Колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя під час розгляду клопотання не володів зазначеними документами сторони захисту та не міг надати їм оцінку, оскільки вони були подані безпосередньо у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Разом з тим, дослідження цих матеріалів апеляційним судом додатково та беззаперечно підтверджує той факт, що місцезнаходження ОСОБА_6 є відомим, а його перебування в Республіці Польща має легітимний та задокументований характер.
Враховуючи, що факт спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_9 за однією адресою об'єктивно не доведено, а матеріали провадження вказують на офіційне перебування особи за конкретною адресою в Республіці Польща, ОСОБА_9 не може вважатися особою, якій дозволено вручати документи у розумінні норм ч. 2 ст. 135 КПК. За таких обставин, передача їй письмового повідомлення про підозру не має жодної юридичної сили для ОСОБА_6 . Таким чином, за відсутності факту належного вручення повідомлення про підозру, ОСОБА_6 у встановленому законом порядку не набув процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні. З огляду на це, винесення слідчим постанов про оголошення його у розшук, у тому числі міжнародний, є передчасним та позбавленим законних підстав, що повністю виключає правові передумови для застосування процедури, передбаченої ч. 6 ст. 193 КПК.
Зважаючи на встановлену обставину щодо ненабуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного, колегія суддів окремо підкреслює, що апеляційний суд у цьому конкретному випадку позбавлений будь-яких законних підстав перевіряти обґрунтованість повідомленої підозри, а також надавати оцінку наявності чи відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Безумовно, дослідження обґрунтованості підозри та перевірка заявлених прокурором ризиків, таких як переховування від органів досудового розслідування чи здійснення незаконного впливу на свідків, є логічно й процесуально можливими виключно за умови наявності особи, яка належним чином набула статусу підозрюваного. Оскільки у даній ситуації цей базовий юридичний факт не відбувся, розгляд вказаних обставин є передчасним, а тому колегія суддів залишає їх поза межами даного судового розгляду.
Отже, слідчий суддя дійшов цілком правильного висновку про відмову в задоволенні клопотання органу досудового розслідування щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 . Оскаржуване рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права, воно є обґрунтованим і належним чином вмотивованим. Будь-яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли слугувати безумовною підставою для скасування ухвали місцевого суду, колегією суддів не встановлено, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись ст. 115-117, 404, 405, 407, 422 КПК, колегія суддів,
Поновити прокурору ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження.
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 18 лютого 2026 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 - без задоволення.
Ця ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3