Рівненський апеляційний суд
Іменем України
21 травня 2026 року м. Рівне
Справа № 569/13085/22
Провадження № 11-сс/4815/89/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду у складі:
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про дозвіл на затримання з метою приводу до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України (далі - КК), у кримінальному провадженні №12022181010001097,
Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2026 ролу відмовлено у задоволенні клопотання слідчого - начальника відділу СУ ГУНП в Рівненській області ОСОБА_8 , яке погоджено прокурором Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_6 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк до 06 місяців.
Мотивувала своє рішення слідча суддя тим, що не доведено існування ризиків незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, не доведено, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування чи суду, не підтверджено вручення повістки про виклик ОСОБА_6 . Окрім того у клопотанні не зазначені обставини, визначені ч. 2 ст. 183 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), що надають можливість застосувати до ОСОБА_6 винятковий запобіжний захід у виді тримання під вартою.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_5 просить вказану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_6 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк до 6 місяців.
На обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України, потерпілими подано цивільні позови у кримінальному провадженні до ОСОБА_6 на загальну суму 5 153 857,30 грн, яка не відшкодована.
Вказав, що згідно з офіційною інформацією, ОСОБА_6 30.09.2023 перетнув державний кордон України в напрямку Республіки Польща та назад не повернувся, за місцем проживання підозрюваного не виявлено, на виклики за повісткою він не з'явився. Згідно рапортів оперативних працівників поліції, місцезнаходження ОСОБА_6 на території України не встановлено, він виїхав за кордон у 2023 році, а його матір ОСОБА_9 відмовилась від отримання повістки на ім'я її сина ОСОБА_6 .
Прокурор покликався на те, що 06.02.2026, шляхом вручення близькому родичу та дорослому члену сім'ї - матері ОСОБА_9 , у зв'язку з тимчасовою відсутністю за місцем проживання, ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК України, тому вважає, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру у відповідності до вимог КПК. 11.02.2026 ОСОБА_6 оголошено у розшук, а йог розшук доручено УСР в Рівненській області ДСР НПУ.
Також зазначено, що ОСОБА_6 необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою з метою забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти спробам переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється. На думку прокурора, запобігти цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не можливо.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора ОСОБА_5 на підтримання апеляційної скарги, думку підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 про безпідставність апеляційних вимог та залишення ухвали слідчого судді без змін, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно приписів ч.1 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За визначенням ст. 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Поряд з цим, ст. 188 КПК передбачено, що прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися із клопотанням про дозвіл на затримання підозрюваного, обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Це клопотання може бути подане:1) одночасно з поданням клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або зміни іншого запобіжного заходу на тримання під вартою; 2) після подання клопотання про застосування запобіжного заходу і до прибуття підозрюваного, обвинуваченого до суду на підставі судового виклику; 3) після неприбуття підозрюваного, обвинуваченого за судовим викликом для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і відсутності у слідчого судді, суду на початок судового засідання відомостей про поважні причини, що перешкоджають його своєчасному прибуттю. Прокурор додає до клопотання документи, які підтверджують зазначені у пунктах 1, 2 частини четвертої статті 189 цього Кодексу обставини.
Як убачається із матеріалів судового провадження, СУ ГУНП в Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022181010001097 від 25.06.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3, 4, 5 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК.
06.02.2026 шляхом вручення близькому родичу - матері ОСОБА_9 , тобто у відповідності до вимог ч. 2 ст. 135 КПК, у зв'язку із тимчасовою відсутністю ОСОБА_6 за місцем проживання, вручено повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209 КК.
На доручення у порядку ст. 40 КПК, від УСР в Рівненській області ДСР НПУ органом досудового розслідування отримано рапорт старшого оперуповноваженого СКП ВП №3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області про те, що місцезнаходження ОСОБА_6 на території України не встановлено та невідоме, за місцем проживання він відсутній, відомий абонентський номер вимкнений.
За даними про перетин державного кордону України, ОСОБА_6 30.09.2023 перетнув державний кордон України у напрямку Республіки Польща та назад не повертався.
11.02.2026 ОСОБА_6 оголошено у розшук, а 16.02.2026 його оголошено у міжнародний розшук.
26.02.2026 року начальник відділу СУ ГУНП в Рівненський області підполковник поліції ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Рівненського міського суду з клопотанням, яке погоджене прокурором Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 .
Як убачається із матеріалів судового провадження, клопотання органу досудового розслідування було подано в порядку статей 188, 189 КПК. Вказані процесуальні норми імперативно встановлюють, що слідчий суддя відмовляє у наданні дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу, якщо прокурор не доведе, що обставини, зазначені у клопотанні, свідчать про наявність підстав для тримання під вартою, а також наявні достатні підстави вважати, що підозрюваний переховується від органів досудового розслідування чи суду. Звісно, базовою, ключовою та фундаментальною передумовою для надання дозволу на затримання особи в порядку статті 188 КПК є належне набуття цією особою процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
Сторона обвинувачення вважає повідомлення про підозру ОСОБА_6 належним чином здійсненим, оскільки відповідний процесуальний документ було передано ОСОБА_9 , котру прокурор та орган досудового розслідування визначають як близького родича підозрюваного - його матір. Водночас, згідно з ч. 2 ст. 135 КПК, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка вручається під розписку дорослому члену сім'ї цієї особи або іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Проте, колегія суддів наголошує, що матеріали судового провадження не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували факт спільного проживання ОСОБА_6 та його матері ОСОБА_9 за однією адресою. Відтак, усі твердження прокурора про можливість належного вручення процесуальних документів через вказану особу ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях органу досудового розслідування. Безумовно, для того, щоб передача документів родичу вважалася належним повідомленням у розумінні кримінального процесуального закону, такий родич повинен фактично проживати разом із особою, щодо якої здійснюються процесуальні дії, що в даному кримінальному провадженні, на думку колегії суддів, не доведено.
Під час апеляційного розгляду справи захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 надав суду документи, які містять точні відомості про місце проживання ОСОБА_6 на території Республіки Польща. Так у наданій ним копії засвідченого перекладу з польської мови трудового договору, укладеного 16 листопада 2023 року між «Велкам Груп Товариство з обмеженою відповідальністю» (в оригіналі: «Welcome Group Spolka z ograniczona odpowiedzialnoscia» та ОСОБА_6 , вказано адресу його проживання: АДРЕСА_1 (в оригіналі: « АДРЕСА_1 »).
За цих обставин, колегія суддів ураховує, що стороні обвинувачення із даних Державної прикордонної служби від початку було достеменно відомо про факт перетину ОСОБА_6 державного кордону України та його перебування за кордоном, а також під час апеляційного розгляду стало відомо і про місце проживання ОСОБА_6 на території Республіки Польща. Відповідно, повідомлення про підозру та здійснення його виклику мають відбуватися з дотриманням вимог Розділу IX КПК, який регламентує міжнародне співробітництво під час кримінального провадження.
Зокрема, відповідно до ч. 7 ст. 135 КПК, повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва. Порядок вручення документів та виконання процесуальних дій на території іноземної держави чітко визначений також положеннями ст. 541, 542, 548, 551 та 554 КПК, згідно з якими компетентний орган України звертається із запитом про міжнародну правову допомогу до компетентних органів іноземної держави для вручення процесуальних документів особі, яка перебуває за межами України.
При цьому, матеріали судового провадження не містять жодних даних про звернення органу досудового розслідування або прокурора із відповідним запитом про міжнародну правову допомогу до компетентних органів Республіки Польща з метою вручення ОСОБА_6 повідомлення про підозру чи повісток про виклик у передбаченому законом порядку. Натомість, повідомлення про підозру було вручено близькому родичу в порядку ч. 2 ст. 135 КПК, яка регламентує порядок виклику особи лише у разі її тимчасової відсутності за місцем проживання в межах країни. Очевидно, що за встановлених обставин це не може свідчити про належне виконання стороною обвинувачення вимог кримінального процесуального закону щодо виклику особи, факт перебування якої за кордоном був достовірно відомий органу досудового розслідування.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині безпідставності вимог слідчого судді щодо надання підтверджень з бази даних Інтерполу, колегія суддів погоджується із доводами прокурора в цій частині. Дійсно, відповідно до усталеної судової практики, положення кримінального процесуального закону не пов'язують факт перебування особи в міжнародному розшуку виключно із виставленням Генеральним секретаріатом Інтерполу «червоного сповіщення». Для цілей застосування спеціального порядку, передбаченого ч. 6 ст. 193 КПК, достатнім є винесення уповноваженою особою органу досудового розслідування відповідної постанови про оголошення підозрюваного у міжнародний розшук. Разом з тим, колегія суддів наголошує, що вказана обставина не впливає на законність оскаржуваного рішення слідчого судді та не є підставою для його скасування з огляду на таке.
Так ключовою, базовою та фундаментальною передумовою для законного оголошення особи в будь-який розшук (у тому числі міжнародний шляхом винесення постанови) є попереднє належне набуття цією особою процесуального статусу підозрюваного у кримінальному провадженні.
Колегія суддів бере до уваги, що слідчий суддя під час розгляду клопотання не володів зазначеними документами сторони захисту та не міг надати їм оцінку, оскільки вони були подані безпосередньо у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Разом з тим, дослідження цих матеріалів апеляційним судом додатково та беззаперечно підтверджує той факт, що місцезнаходження ОСОБА_6 є відомим, а його перебування в Республіці Польща має легітимний та задокументований характер.
Ураховуючи, що факт спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_9 за однією адресою не доведено, водночас матеріали провадження вказують на офіційне перебування особи за конкретною адресою в Республіці Польща, ОСОБА_9 не може вважатися особою, якій дозволено вручати документи у розумінні норм ч. 2 ст. 135 КПК. За таких обставин, передача їй письмового повідомлення про підозру не має жодної юридичної сили для ОСОБА_6 . Таким чином, за відсутності факту належного вручення повідомлення про підозру, ОСОБА_6 у встановленому законом порядку не набув процесуального статусу підозрюваного у цьому кримінальному провадженні. З огляду на це, винесення слідчим постанов про оголошення його у розшук, у тому числі міжнародний, є передчасним та позбавленим законних підстав, що повністю виключає правові передумови для застосування процедури, передбаченої ч. 6 ст. 193 КПК.
Зважаючи на встановлену обставину - ненабуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного, колегія суддів окремо підкреслює, що апеляційний суд у цьому випадку позбавлений будь-яких законних підстав перевіряти обґрунтованість повідомленої підозри, а також надавати оцінку наявності чи відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК. Безумовно, дослідження обґрунтованості підозри та перевірка заявлених прокурором ризиків, таких як переховування від органів досудового розслідування чи здійснення незаконного впливу на свідків, є логічно й процесуально можливими виключно за умови наявності особи, яка належним чином набула статусу підозрюваного. Оскільки у даній ситуації цей базовий юридичний факт не відбувся, розгляд вказаних обставин є передчасним, а тому колегія суддів залишає їх поза межами даного судового розгляду.
Отже, слідчий суддя дійшов цілком правильного висновку про відмову в задоволенні клопотання органу досудового розслідування щодо надання дозволу на затримання стосовно ОСОБА_6 .
Оскаржуване рішення ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права, воно є обґрунтованим і належним чином вмотивованим. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли слугувати безумовною підставою для скасування ухвали місцевого суду, колегією суддів не встановлено, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 422 КПК, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 04 березня 2026 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про дозвіл на затримання з метою приводу до суду для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_6 , залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3