26 травня 2026 року
м. Київ
справа № 752/26794/24
провадження № 61-6359ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бриленко Костянтин Борисович, на постанову Київського апеляційного суду
від 02 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з відповідачки на свою користь різницю між страховою виплатою та фактичною вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу в сумі 21 601,00 грн та моральну шкоду в розмірі 5 000 грн, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю вартості понесених збитків між страховою виплатою та фактичною вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу в сумі 21 601,00 грн та моральну шкоду в розмірі 2 000,00 грн.
В іншій частині заявлених вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі
1 211,20 грн та судові витрати зі сплати експертизи в розмірі 12 000,00 грн.
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 липня
2025 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати
на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн та витрати, пов'язані із розглядом справи, в розмірі 55,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року в частині розподілу судових витрат змінено, відмовлено ОСОБА_2 у відшкодуванні витрат зі сплати експертизи в розмірі 12 000,00 грн. У зв'язку з чим четвертий абзац резолютивної частини рішення Голосіївського районного суду міста Києва
від 08 квітня 2025 року викладено в такій редакції. Стягнуто з ОСОБА_2
на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211,20 грн. У решті рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 08 квітня 2025 року суду залишено без змін.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2026 року виправлено описку в постанові Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року, в другому абзаці резолютивної частини постанови після слова «відмовивши» правильно читати « ОСОБА_1 » замість « ОСОБА_2 ».
08 травня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бриленко К. Б., засобами поштового зв'язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року, у якій представник заявниці, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня
2026 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про правомірність відкриття апеляційного провадження.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у справі, які не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах
з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно
до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах
про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується,
чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі з ціною позову в загальному розмірі 26 601, 00грн.
Отже, ця справа є малозначною та не належить до виключень, передбачених пунктом 1 частини шостої статті 19 ЦПК України.
Тлумачення статті 19 ЦПК України свідчить, що малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої
чи апеляційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена
в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.
Касаційна скарга не містить посилань на наявність обставин, які передбачені підпунктами а, б, в, г пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Обставин,
за наявності яких судові рішення у малозначній справі, підлягають касаційному оскарженню, Верховним Судом у цій справі не встановлено.
Разом з тим, у касаційній скарзі представник заявниці зазначає, що з примірника апеляційної скарги вбачається, що її було подано безпосередньо до Голосіївського районного суду міста Києва, тому на підставі частини п'ятої статті 357 ЦПК України вона підлягала поверненню, а апеляційне провадження - закриттю, тому вважає, що апеляційну скаргу розглянуто неповажним складом суду (пункт 1 частина першої статті 411 ЦПК України).
Такі доводи касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їм апеляційним судом вже надано правова оцінка і судом апеляційної інстанції зазначено,
що з матеріалів справи вбачається, що адвокат Білоног О. О. в інтересах ОСОБА_2 направив засобами поштового зв'язку апеляційну скаргу безпосередньо до суду першої інстанції, проте вказана апеляційна скарга адресована Київському апеляційному суду, тому направлення апеляційної скарги поштовим зв'язком через суд першої інстанції, якщо така скарга адресована суду апеляційної інстанції, саме по собі не свідчить про порушення вимог статті 355 ЦПК України та не утворює підстав для її повернення відповідно до пункту 3 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.
Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність переоцінки доказів Верховним Судом, однак встановлення обставин справи, дослідження
та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Незгода позивачки із оскаржуваним судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Оскаржене судове рішення ухвалене за результатами встановлення обставин конкретної справи та оцінки судом апеляційної інстанції наявних у цій справі доказів.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції
не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Верховний Суд, як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду
в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок
і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої
та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв'язанні цивільних спорів (абзац п'ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами,
що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023).
Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження
(про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано
на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; належність справи до категорії малозначних була передбачуваною; наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бриленко Костянтин Борисович,
на постанову Київського апеляційного суду від 02 квітня 2026 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара