Номер провадження 2/754/7154/26
Справа № 754/4865/26
Іменем України
26 травня 2026 року м.Київ
Суддя Деснянського районного суду міста Києва Бабко В. В., перевіривши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Громадянин Ізраїлю ОСОБА_3 (колишній громадянин УРСР ОСОБА_4 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (колишньої громадянки УРСР ОСОБА_5 ) про розірвання шлюбу.
Враховуючи ухвалу Верховного суду від 23.04.2026, та перевіривши зміст позовних вимог та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суд дійшов висновку, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної безпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів встановлений ст.16 ЦК України.
Як правило, власник порушеного права може скористатись не любим, а цілком конкретним способам захисту свого права.
За приписами частин 2, 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002 до юрисдикції Конституційного Суду України та судів загальної юрисдикції належить, відповідно до їх повноважень вирішення питань, які мають правовий (а не політичний) характер.
Стаття 27 ЦПК України регламентує, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Відповідно до ст. 29 ЦПК України, підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду, визначеним у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Згідно із ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» (від 23 червня 2005 року № 2709-IV) правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином. Подружжя, яке не має спільного особистого закону, може обрати право, що буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу, якщо подружжя не має спільного місця проживання або якщо особистий закон жодного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Частина перша статті 75 Закону № 2709-IV передбачає, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.
Зокрема, відповідно до пункту 2 частини першої статті 76 Закону № 2709-IV встановлені підстави визначення підсудності справ судам України, зокрема, суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.
Водночас докази, наявні у матеріалах справи (свідоцтво про укладення шлюбу від 2109.1985, форма про місце проживання Ігаля Гервіца у м Ейлат, витяг Реєстру територіальної громади м. Києва), не дає підстав для висновку, що сторони є громадянами України, але проживають за її межами, або відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно на території України.
Таким чином з аналізу зазначених законів можливо зробити висновок, якщо обидва іноземці живуть за кордоном, суд України не розриватиме їхній шлюб, навіть якщо він був укладений в Україні. Виняток діє, якщо хоча б один із них має посвідку на постійне чи тимчасове проживання в Україні та легально тут перебуває на момент подачі позову.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Положення «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України , п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги не можуть розглядатися у позовному провадженні за правилами будь-якого судочинства України, тому суд відмовляє у відкритті провадження у вказаній цивільній справі.
Керуючись Конституцією України, п. 1 ч. 1 ст. 186, статтями 260, 261 ЦПК України, суд,
Відмовити у відкритті провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення
Ухвала складена та підписана 26.05.2026.
Суддя В. В. Бабко