Справа № 752/12028/26
Провадження по справі № 1-кс/752/3959/26
іменем України
"26" травня 2026 р. Голосіївський районний суд м. Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,
за участі прокурора - ОСОБА_5
встановив:
11 травня 2025 через систему електронний суд надійшла скарга ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноваженої особи прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В обґрунтування вимог скарги представник ОСОБА_3 вказав на те, що 04.05.2026 його довіритель - ОСОБА_4 звернувся з заявою про злочин до прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. У заяві вказав, що 11.12.2025 під час проведення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні № 12011111050000020, де він має статус обвинуваченого, колегія суддів Обухівського районного суду Київської області у складі: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , який підтримував обвинувачення, вчинили умисні дії, спрямовані на обмеження прав, дискримінацію та приниження гідності та образили почуття його захисника - адвоката ОСОБА_3 через інвалідність останнього. ОСОБА_4 вважає, що тим самим суддями та прокурором вчинено злочин, передбачений ч.3 ст.161 КК України.
На виклик слідчого судді у судові засідання, які призначалися на 13.05.2026, 18.05.2026, 26.05.2026 для розгляду даної скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не з'явилися. Повідомлялася шляхом направлення судових повісток про виклик на електронні адреси, вказані у скарзі.
В судовому засіданні прокурор прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя ОСОБА_5 проти задоволення скарги заперечила. Вказала, що заява ОСОБА_4 була отримана прокуратурою, між тим її зміст не давав підстав вважати, що заява за своїм змістом містить виклад обставини, які можуть свідчити про наявність в діях суддів та прокурора складу кримінального правопорушення. Заява була зареєстрована як звернення громадян та направлена до Київської обласної прокуратури для прийняття відповідного рішення.
У разі відкладення судового розгляду даної скарги, прокурор просила проводити її розгляд скарги без виклику уповноваженої особи прокуратури.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України розгляду скарги на бездіяльність, яка допущена під час досудового розслідування, проводиться за обов'язково за участі особи, яка звернулася зі скаргою.
Між тим, враховуючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тричі без поважних, будучи належним чином повідомленими про місце і час судового засіданні, не з'явилися на виклик слідчого для участі в судовому засіданні, а також враховуючи, час, який минув з моменту подання ними відповідної скарги (11.05.2026) та строк, визначений у частині 3 ст. 306 КПК України для розгляду такого роду скарг, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутність особи, яка оскаржує бездіяльність уповноважених осіб прокуратури.
Ознайомившись зі змістом скарги й запереченнями на неї, доданими до них матеріалами, слідчий суддя дійшов до наступного.
Відповідно до положень ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Так, згідно ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.
Слідчий, прокурор або інша службова особа уповноважена на прийняття й реєстрацію заяви чи повідомлень про кримінальне правопорушення, зобов'язані прийняти й зареєструвати таку заяву або повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви або повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається (ч. 4 ст. 214 КПК).
Відповідно до ч.1 ст.2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
Положення ч.1 ст.11 КК України вказують, що кримінальним правопорушенням є передбачене КК України суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Тобто, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні відомі йому обставини об'єктивної сторони правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини повинні бути достатніми для попередньої кваліфікації такого діяння саме як кримінального правопорушення за певною статтею КК. Якщо ж зі змісту заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Так, за наслідками розгляду скарги слідчим суддею встановлено, що 04.05.2026 ОСОБА_4 , який є обвинуваченим у кримінальному провадженні № 12011111050000020, на електронну пошту прокуратури Автономної республіки Крим та міста Севастополя, подав заяву про злочин до прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. У заяві вказав, що 11.12.2025 та 22 грудня 2025 під час проведення підготовчого судового засідання колегія суддів Обухівського районного суду Київської області у складі суддів: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а також прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , вчинили умисні дії, спрямовані на обмеження прав, дискримінацію та приниження гідності та образу почуттів його захисника ОСОБА_3 через інвалідність останнього. ОСОБА_4 вважає, що тим самим суддями та прокурором вчинено злочин, передбачений ч.3 ст.161 КК України.
Така заява була отримала прокуратурою Автономної республіки Крим та міста Севастополя, про що свідчать дані відповіді на ім'я ОСОБА_4 від 06.05.2026.
Між тим, така заява ОСОБА_4 не може свідчити про вчинення суддями та прокурором кримінальних правопорушень, зокрема і передбачених ч.3 ст.161 КК України. Фактично заява за своїм змістом та суттю є висловленням незгоди із діями суддів та прокурора, вчиненими ними при здійсненні правосуддя під час судового засіданні, та не є повідомленням про злочин. Зава не містить об'єктивних даних, які б могли свідчити про обмеження прав захисника ОСОБА_3 через інвалідність.
Відповідно до положень статей 126, 129 Конституції України, статті 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом (вказана норма закону визнана конституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 8-рп/2011 від 12 липня 2011 року).
Таким чином, можливе порушення суддею норм матеріального або процесуального права як результат суддівської помилки не може кваліфікуватись як кримінальне правопорушення та як підстава для притягнення судді до відповідальності. Адже відповідні порушення (у разі їх наявності) усуваються за наслідками перегляду судового рішення в апеляційному та касаційному порядку.
Отже оцінка судових рішень, прийнятих суддею, може бути надана виключно у межах встановленого законодавством процесуального контролю.
За наведених вище підстав, незгода із прийнятими суддями процесуальними рішеннями в конкретній судовій справі шляхом подання заяви про злочин, може вказувати на протиправне втручання у здійснення правосуддя й посягання на процесуальну незалежність, що передбачають статті 126 та 129 Конституції України.
Враховуючи зазначене, бездіяльність з боку уповноважених осіб прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя із невнесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_4 від 04.05.2026 відсутня.
На підставі викладеного, слідчий суддя дійшов висновку про необґрунтованість вимог скарги та відсутності підстави для її задоволення.
Керуючись ст.214, 303-306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Відмовити представнику ОСОБА_3 , якій діє в інтересах ОСОБА_4 , у задоволенні скарги на бездіяльність уповноваженої особи прокуратури Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, яка полягає у невнесенні відомостей за заявою про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1