20 травня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/148/26
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
за участі секретаря судового засідання Саловська О.А.
розглянув справу
за позовом: Акціонерного товариства Акціонерно-комерційний банк "Львів" (79008, м. Львів, вул. Сербська, 1);
до відповідача 1: Фізичної особи-підприємця Калин Романа Володимировича ( АДРЕСА_1 );
відповідача 2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );
про солідарне стягнення 218 348,26 грн. заборгованості за кредитним договором.
За участю представників від:
Позивача: Керод Христина Ігорівна, адвокат
Відповідача 1: Калин Роман Володимирович,особисто
Відповідач 2: ОСОБА_1 , особисто
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Калин Романа Володимировича (відповідача 1) та ОСОБА_1 (відповідача 2) про солідарне стягнення 218 348,26 грн заборгованості (202 702,68 грн. заборгованості з основного боргу, 15 645,58 грн заборгованості по відсотках), які виникли в зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань позичальником (поручителем) за кредитним договором №319/В/2025 від 08.04.2025.
Підставою позову визначено неналежне виконання позичальником - Фізичною особою-підприємцем Калин Романом Володимировичем умов Кредитного договору №319/В/2025 від 08.04.2025 в частині своєчасного погашення відповідачем кредиту та процентів за користування ним. Оскільки виконання зобов'язань за кредитним договором забезпечено порукою згідно з договором поруки №319/В/2025/Р-1 від 08.04.2025, який укладений між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" та ОСОБА_1 , Банк просить стягнути заборгованість солідарно з відповідачів.
Позиція відповідача 1
Відповідач відзиву на позовну заяву, в порядку ст. 165 ГПК України, у встановлений строк в ухвалі від 18.02.2026 (про відкриття провадження у справі) строк не надав.
Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст.178 ГПК України.
Позиція відповідача 2
Відповідач 2 в судовому засіданні та у поданому відзиві на позовну заяву від 01.04.2026 (вх.№2722 від 06.04.2026) позовні вимоги заперечив.
Зокрема зауважує, що пункти кредитного договору та договору поруки в частині права кредитодавця на дострокове погашення заборгованості є неконкретизованими і такими, що не відповідають критерію чіткості й визначеності. Договір не містить чітко визначених підстав, настання яких є достатнім для пред'явлення вимоги про дострокове повернення кредиту (дні прострочення погашення заборгованості), що унеможливлює їх однозначне тлумачення. Також договір не встановлює і можливості усунення порушень кредитного договору для скасування вимоги.
Просить врахувати, що відповідач 1 належним чином виконував прийняті на себе зобов'язання та вносив платежі тривалий час, у тому числі погасив значну частину процентів та тіла кредиту, не допускаючи істотних порушень умов кредитного договору, що свідчить про добросовісне виконання зобов'язань і виключає наявність достатніх правових підстав для пред'явлення вимоги про дострокове погашення.
Зазначає, що хоча договір позики і укладався з позичальником як ФОП, проте зважаючи на неконкретизованість умов кредитного договору щодо права кредитодавця вимагати дострокового погашення, просить застосувати аналогію закону та положення ч.4 ст.16 Закону України "Про споживче кредитування", якими визначено обов'язкову процедуру пред'явлення вимоги про дострокове погашення боргу та надання можливості позичальнику усунути порушення кредитного договору. Вважає, що застосування аналогії закону у даному випадку є обґрунтованим, оскільки відносини сторін за своєю економічною природою є подібними до споживчих, а буквальне тлумачення умов кредитного договору не дозволяє однозначно встановити підстави та порядок реалізації права на дострокове погашення. При цьому, ані позичальник, ані відповідач 2 як поручитель не могли розраховувати на те, що позичальник зможе користуватися коштами лише до лютого 2026 року, а не до кінцевої дати повернення кредиту - 07.04.2028.
Також відповідач 2 звертає увагу суду на некоректність розрахунку заборгованості, оскільки в розрахунку не відображені дати фактичного погашення боргу позичальником, у зв'язку з чим унеможливлюється перевірка правильності нарахованих процентів за системою факт/360 (тобто за кожен день фактичного користування позикою). Відсутність цих відомостей є критичним недоліком, оскільки саме від дат та сум фактично здійснених платежів залежить коректність визначення залишку основного боргу на кожну дату нарахування, а відтак і правильність усього розрахунку процентів у зв'язку і чим перевірити арифметичну правильність та методологічну коректність наданого розрахунку не видається можливим ні відповідачам, ні суду.
Окрім того, просить врахувати, що після вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, позивач відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому з 10.02.2026 припинилося і право позивача на нарахування процентів за користування коштами згідно з умовами договору та ч.2 ст.1048 ЦК України, тоді як в розрахунку позивача вказано період нарахування процентів з 10.02.2026 по 28.02.2026. При цьому зауважує, що нарахування процентів за ст.625 ЦК України, відповідно до положень п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України можливе лише до 23.02.2022 включно.
Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
Позиція позивача викладена у відповіді на відзив
Позивач у відповіді на відзив (вх.№2959 від 15.04.2026) доводи відповідача 2 заперечив та зазначив, що твердження Поручителя про сумлінність виконання кредитних зобов'язань Позичальником спростовується розрахунком заборгованості та виписками по рахунках, які додані до позовної заяви. Вважає, що Позичальник, діючи як ФОП, усвідомлював характер угоди, оскільки на відміну від звичайного споживача, ФОП у цих відносинах є професійним суб'єктом. Відтак посилання на необхідність застосування в даному випадку норм Закону України "Про споживче кредитування", як щодо звичайного споживача, є проявом процесуальної недобросовісності (venire contra factum proprium - заборона суперечливої поведінки). Наголошує, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню загальні норми про зобов'язання та кредит (ст.ст. 526, 1054 ЦК України) та норми господарського законодавства, а не спеціальний закон про захист прав споживачів.
Наголошує, що Банком було в повному обсязі дотримано процедуру досудового врегулювання спору, передбачену умовами договорів, а систематичне порушення умов Кредитного договору Позичальником та подальше ігнорування законних вимог Банку про дострокове повернення коштів є свідченням того, що Позичальник свідомо допустив ризик настання наслідків, передбачених п. 5.8 та п. 5.9 Договору (дострокове стягнення). Позичальники не могли не усвідомлювати, що невиконання умов договору та залишення без відповіді офіційних листів-вимог Банку неминуче призведе до звернення Банку до суду та до зміни терміну виконання зобов'язання, а відповідні посилання на плани користуватися кредитом до 2027 року за умови тотального невиконання графіку платежів є юридично неспроможними і свідчать про спробу перекласти відповідальність за власну недобросовісну поведінку на Банк. Право Банку на дострокове стягнення є прямою санкцією за порушення договору, про яку відповідачі були повідомлені належним чином.
Щодо наданого Банком розрахунку заборгованості станом на 02.03.2026, то позивач просить врахувати, що такий об'єктивно відображає стан рахунку і фіксує всі нарахування за повний попередній розрахунковий період відповідно до умов Кредитного договору, у зв'язку із чим доводи відповідача 2 про неможливість перевірки розрахунку через відсутність дат фактичного погашення є безпідставними і такими що спростовуються матеріалами справи, зокрема виписками про рух коштів Позичальника, які є первинним документом бухгалтерського обліку та у яких в хронологічному порядку відображені всі банківські операції, дати та суми надходження коштів, а також дати та суми списання на погашення тіла кредиту та процентів. Водночас зауважує, що відповідач, оспорюючи розрахунок Банку, не надав жодного документального підтвердження власних доводів, у зв'язку із чим відсутність контррозрахунку в сукупності з наявними доказами Банку дає підстави вважати заборгованість доведеною, а дії відповідача 2 - такими, що не відповідають критеріям добросовісності, та спрямовані на перешкоджання здійсненню правосуддя.
Крім того, позивач зауважує, що відповідно до долучених до позовної заяви доказів відстеження поштових відправлень АТ "Укрпошта", Позичальник, і Поручитель отримали відповідні вимоги 14.02.2026, отже, з урахуванням вихідних днів, останнім (десятим) робочим днем для виконання цієї вимоги було 27.02.2026. Відтак Банк правомірно припинив нарахування договірних процентів з 28.02.2026, оскільки з цієї дати строк виконання зобов'язання вважається таким, що настав у повному обсязі. У зв'язку із наведеним вказує, що нарахування процентів за період з 14.02.2026 по 27.02.2026 здійснено в межах строку, відведеного боржнику на повернення коштів, коли правовідносини сторін ще регулювалися умовами договору в частині платності користування кредитом, а твердження відповідача про безпідставність нарахувань за цей період є таким, що суперечать умовам підписаного ним Договору та ст. 629 ЦК України (обов'язковість договору).
Наголошує на безпідставності тверджень відповідача-2 щодо нарахування процентів за 28.02.2026, оскільки дані твердження повністю спростовуються наданим Банком розрахунком заборгованості, у якому в графі "Відсоткова ставка" за вказану дату (28.02.2026) чітко відображено значення "0", у зв'язку із чим вважає, що Банк діяв у відповідності до умов Договору та власних позовних вимог, припинивши нарахування процентів одразу після спливу встановленого терміну на дострокове повернення кредиту.
Також вважає, помилковою позицію відповідача щодо застосування ст.625 ЦК України в даному випадку, оскільки Банк пред'явив до стягнення виключно договірні проценти за користування кредитом, що передбачені ст.1048 ЦК України, та є складовою частиною основного зобов'язання, тоді як передбачені ст.625 ЦК України є спеціальною санкцією за прострочення, вимог щодо стягнення яких Банк у даній справі не заявляв.
У додаткових поясненнях від 11.05.2026 (вх.№3606) у яких позивач зазначив про те, що 23.04.2026 із офіційного сайту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Банку стало відомо, що ФОП Калин Р.П. припинив підприємницьку діяльність як ФОП за власним рішенням з 31.03.2026. Водночас, просить врахувати, що змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Також, посилаючись на положення частини 1 статті 20 ГПК України, статей 4, 45 ГПК України зазначає, що для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини 1 статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
У зв'язку із наведеним просить стягнути заявлену до стягнення заборгованість за Кредитним договором №319/В/2025 від 08.04.2025 солідарно з Калин Романа Володимировича та ОСОБА_1 .
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 12.03.2026 головуючим суддею для розгляду справи № 921/148/26 визначено суддю Чопка Ю.О.
Ухвалою суду від 17.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №921/148/26 за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання у даній справі призначено на 08.04.2026; встановлено відповідачам строк для подачі відзиву на позов.
У зв'язку з неявкою представників сторін, ухвалою суду від 08.04.2026 підготовче засідання відкладено на 27.04.2026.
Надалі, ухвалою суду від 27.04.2025 закрито підготовче провадження по справі №921/148/26 та призначено її до розгляду по суті на 20.05.2026. Явку учасників справи визнано обов'язковою.
До початку судового засідання Відповідачем 2 подано клопотання (вх.3900 від 20.05.2026) про зупинення провадження у справі №941/148/26 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №921/267/26 про неплатоспроможність ОСОБА_2 .
Представниця позивача щодо клопотання відповідача 2 заперечила та зазначила про відсутність правових підстав для зупинення відповідно до ГПК України. Просить врахувати, що відповідно до ст. ст. 113, 119 Кодексу України з процедур банкрутства (КУзПБ), справа про неплатоспроможність фізичної особи вважається відкритою лише з моменту постановлення судом відповідної ухвали. Крім того у разі відкриття справи про неплатоспроможність боржника, чинне законодавство не передбачає зупинення провадження у справі, а передачу справи за підсудністю суду який розглядає справу про неплатоспроможність.
Суд розглянувши клопотання, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями ст.ст. 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Відповідно до ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: 1) смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво; 2) необхідності призначення або заміни законного представника учасника справи; 3) перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції; 3-1) звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв'язку з проведенням медіації; 4) прийняття рішення про врегулювання спору за участю судді; 5) об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Частиною 1 ст. 228 ГПК України передбачено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках: 1) перебування учасника справи на альтернативній (невійськовій) службі не за місцем проживання або на строковій військовій службі; 2) призначення судом експертизи; 3) направлення судового доручення щодо збирання доказів у порядку, встановленому статтею 84 цього Кодексу; 4) звернення із судовим дорученням про надання правової допомоги або вручення виклику до суду чи інших документів до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави; 6) прийняття ухвали про тимчасове вилучення доказів державним виконавцем для дослідження судом; 7) перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Таким чином, нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку чи права суду зупинити провадження у справі за вказаних відповідачем 2 у клопотанні підстав.
Крім того, станом на час проведення судового засідання відомості про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Фізичної особи-підприємця Калин Романа Володимировича у суду відсутні, та відповідно відповідачами не надано.
Враховуючи викладене клопотання (вх. №3900 від 20.05.2026) про зупинення провадження у цій справі задоволенню не підлягає.
Позивач в судовому засіданні 20.05.2026 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання з'явилися, позовні вимоги заперечили.
20.05.2026 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
08.04.2025 між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" (далі Банк) та Фізичною особою-підприємцем Калин Романом Володимировичем (далі Позичальник) укладено Кредитний договір №319/В/2025, відповідно до розділу 1 якого Банк зобов'язався надати Позичальнику у власність грошові кошти (далі Кредит) у розмірі та на умовах, визначених цим Договором, а Позичальник зобов'язався повернути Кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним.
Згідно п.2.1 Договору, Банк видає Позичальнику Кредит на наступних умовах:
- розмір та валюта Кредиту 250 000,00 грн (п. 2.1.1. Договору);
- призначення Кредиту фінансування оборотного капіталу Позичальника (п.п.2.1.2. Договору);
- процентна ставка - 26% річних (п.2.1.3. договору);
- дата повернення Кредиту 07.04.2028 (п.2.1.4. Договору);
- порядок видачі Кредиту - безготівково на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 (п. 2.1.5. Договору);
- графік повернення Кредиту - згідно графіку погашення Кредиту, який є додатком №1 до цього Договору, що є його невід'ємною частиною (п.2.1.6. договору).
Підставою здійснення Банком переказу кредитних коштів з позичкового рахунку є заявка на видачу кредиту, платіжне доручення або будь-який інший адресований Банку документ Позичальника, який містить усі необхідні для здійснення переказу реквізити, підписаний уповноваженими особами. Сторони домовились, що підписання Позичальником цього Договору є одночасно ініціативою Позичальника на отримання Кредиту, а тому видача кредитних коштів Банком може відбуватися без додаткових заяв, доручень чи інших документів (п.2.3. Договору).
Кредит видається на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання (2.4. Договору).
Датою видачі Кредиту вважається день списання коштів з позичкового рахунку (утворення строкової заборгованості по позичковому рахунку) (2.5. Договору).
Банк має право відмовити у виплаті Позичальнику Кредиту або його частини та/або вимагати дострокового повернення Кредиту у наступних випадках (зокрема):
- невиконання/неналежного виконання Позичальником зобов'язань, передбачених цим Договором;
- несвоєчасної сплати процентів та/або повернення Кредиту або його частини (п.2.7. Договору).
У пункті 4.2. Договору сторони погодили, що проценти за користування Кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по Кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але умовно 360 днів у році), за ставкою, визначеною у п.2.1.3. цього Договору з моменту видачі Кредиту до терміну, вказаному в п.2.1.4. цього Договору.
Нарахування процентів та комісій за користування Кредитом може бути припинене раніше, ніж до настання терміну, вказаного в п. 2.1.4. цього Договору, у випадках передбачених законодавством України, внутрішніми положеннями Банку або за згодою Сторін (п.4.3. Договору).
Сторони погодили, що Банк вправі припинити нарахування процентів за користування кредитом у наступних випадках:
1.У разі закінчення строку погашення кредиту вказаного в п. 2.1.4. даного кредитного договору;
2.У разі звернення Банку у суд про стягнення з Позичальника боргу за цим Договором;
3.У разі вчинення нотаріусом виконавчого напису на договорів застави (іпотеки), що був укладений в забезпечення погашення кредиту за цим договором;
4.У разі порушення судом справи про банкрутство та/або ліквідації Позичальника.
Рішення про припинення нарахування процентів за користування кредитом може бути прийнято Банком у будь-який момент після настання хоча б однієї із подій вказаної в пункті 4.3.1. цього Договору. Рішення про припинення нарахування процентів за користування кредитом приймається Банком самостійно. Додаткової згоди Позичальника на таке припинення не вимагається (п.п. 4.3.2., 4.3.3. Договору).
Згідно з п.п. 4.8. - 4.9. Договору Позичальник виконує свої зобов'язання по поверненню Кредиту, сплати комісій, процентів та інших платежів за цим Договором шляхом перерахування у безготівковій формі та/або внесення готівки в касу Банку на рахунок UA223252680000029097164689001. У випадку непогашення кредитів у визначений термін, несплати процентів, пені та інших зобов'язань, кожна сума боргу на наступний операційний день виноситься на рахунки простроченої заборгованості.
Сторони погодили, що рішення Банку про припинення нарахування процентів у випадках, передбачених п. 4.3.1. цього Договору, не позбавляє Банк права самостійно відновити нарахування процентів в будь-який момент та за будь-який період, включно за період протягом якого нарахування процентів було припинено. Таке право в Банку зберігається до моменту повного виконання Позичальником зобов'язань за цим договором. При цьому, про відновлення нарахування процентів за кредитом Банк зобов'язаний повідомити Позичальника не пізніше ніж на наступний день від дня прийняття такого рішення. Повідомлення, що направляється Банком Позичальнику, повинно бути здійснено у письмовій формі і буде вважатись поданим належним чином, якщо воно надіслано рекомендованим чи цінним листом (за адресою, що вказана у Договорі) чи надано особисто Позичальнику (п.4.10. Договору).
Згідно з пунктами 5.1-5.2 Договору Позичальник зобов'язаний повернути Банку Кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим Договором та/або Додатками до нього.Повернення Кредиту може здійснюватися шляхом безготівкових перерахунків або внесенням готівки в касу Банку.
Банк у випадках, передбачених п. 2.7. цього Договору, вправі вимагати дострокового повернення Кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим Договором, про що письмово повідомляє Позичальника (п.5.8. Договору).
Позичальник зобов'язаний протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання письмової вимоги Банку (п.5.8.) достроково повернути Кредит, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим Договором (п.5.9. Договору).
У випадку невиконання/неналежного виконання будь-яких умов цього Договору Банк має право вимагати дострокового погашення Позичальником Кредиту (п.9.2.7. Договору).
Пунктом 11.1. Договору сторони погодили, що останній набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.
Додатком №1 до Кредитного договору №319/В/2025 від 08.04.2025 сторонами узгоджено графік погашення кредиту з визначенням кінцевої дати погашення кредиту - 07.04.2027.
Заявою б/н від 06.11.2025 Фізична особа-підприємець Калина Р.В. просив АТ АКБ "Львів" внести зміни до кредитних договорів, зокрема №319/В/2025 від 08.04.2025, у зв'язку із економічними катаклізмами на ринку, пов'язаними із збройною агресію та військовим станом, та відповідно пролонгувати кредит в термін від 01.11.2025 по 31.01.2026 включно та встановити сплату тіла кредиту рівними частинами до кінця терміну.
26.11.2025 АТ АКБ "Львів", з урахуванням вказаної вище заяви, погоджено графік повернення кредиту до Кредитного договору №319/В/2025 від 08.04.2025 у новій редакції з визначенням кінцевої дати погашення кредиту - 07.04.2028.
Також, з метою забезпечення виконання вимог за Кредитним договором №319/В/2025 від 08.04.2025, між Акціонерним товариством Акціонерно-комерційний банк "Львів" (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) 08.04.2025 укладено Договір поруки №319/В/2025/Р-1 (далі Договір поруки).
В п.1.1 Договору поруки зазначено, що порукою за цим Договором забезпечено належне виконання Позичальником (ФОП ОСОБА_2 ) Основного зобов'язання (за Кредитним договором №319/В/2025 від 08.04.2025 з урахуванням усіх додаткових договорів/угод і додатків до нього, які укладені та/або будуть укладені в майбутньому; усі та кожен окремо, існуючі та майбутні грошові зобов'язання Позичальника за Кредитним договором, термін виконання яких настав або настане у майбутньому, що виникають чи виникатимуть протягом усього часу дії Кредитного договору, зокрема, але не виключно, щодо повернення Кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, сплати неустойки, відшкодування збитків, тощо) у повному обсязі.
Безпосередні обсяг, розмір, порядок і умови виконання Основного зобов'язання визначаються відповідно до умов Кредитного договору, з урахуванням усіх додаткових угод/договорів і додатків до нього, які укладені та/або будуть укладені у майбутньому.
Станом на день укладення договору поруки: сума Кредиту (обсяг Основного зобов'язання) становить 250 000 грн; кінцевий термін виконання основного зобов'язання - 07.04.2027 року; розмір процентів за користування кредитом становить 26% річних. Розмір інших платежів, обумовлених Кредитним договором, станом на день укладення цього Договору, порядок і умови їх сплати, визначено Кредитним договором (п.1.2. Договору поруки).
Відповідно до пунктів 1.3., 1.4. Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, включаючи сплату основного боргу (повернення кредиту), процентів, неустойки, відшкодування збитків, сплати інших платежів, обумовлених Кредитним договором. Поручитель несе солідарну з Позичальником відповідальність за належне виконання позичальником Основного зобов'язання.
Шляхом підписання цього Договору, Поручитель підтверджує, що всі умови Кредитного договору йому відомі та зрозумілі. Застережень до умов Кредитного договору у Поручителя немає (п.1.5. Договору поруки).
Відповідно до п.2.1 Договору поруки, у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником Основного зобов'язання, а також за наявності інших обставин, які унеможливлюють або об'єктивно свідчать про неспроможність Позичальника належно виконати/виконувати основне зобов'язання (смерть, тривала відсутність, хвороба/ ліквідація, банкрутство, тощо), Поручитель зобов'язується виконати основне зобов'язання в повному обсязі, а саме: повернути отриманий, але не повернутий позичальником Кредит (пп. 2.1.1.); сплатити нараховані проценти за користування Кредитом, неустойку (штраф, пеню), передбачені умовами Кредитного договору (пп. 2.1.2.); виконати інші боргові зобов'язання, що виникають з умов Кредитного договору (пп. 2.1.3.).
Згідно з п.2.3 Договору поруки, Кредитор вправі вимагати виконання основного зобов'язання, частково або в повному обсязі, на свій розсуд, як від Позичальника і Поручителя, так і від будь-кого з них окремо.
Поручитель зобов'язаний здійснити погашення суми простроченого Основного зобов'язання не пізніше 7 семи банківських днів з дати надіслання йому вимоги Кредитором. При цьому, вимога Кредитора вважається такою, що отримана Поручителем, якщо вона надіслана рекомендованим чи цінним листом на поштову адресу або на адресу електронної пошти Поручителя, зазначені в цьому договорі, або повідомлені Поручителем додатково, або вручена йому особисто (п.2.8. Договору поруки).
За умовами п.4.1, 4.2 Договору поруки, цей договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами, а його дія припиняється зі спливом трьох років (36 місяців), з дати кінцевого терміну виконання Основного зобов'язання, зазначеної у п.1.2. цього Договору.
Договір поруки №319/В/2025/Р-1 від 08.04.2025 підписано сторонами, скріплено печаткою позивача.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк "Львів" взяті на себе зобов'язання по Кредитному договору №319/В/2025 від 08.04.2025 виконав, перерахувавши Позичальнику кошти в розмірі 250 000 грн, що підтверджується меморіальним ордером №377565 від 08.04.2025.
Позичальник взяті на себе договірні зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування у строки, передбачені додатком №1 до Кредитного договору №319/В/2025 від 08.04.2025, з урахуванням Графіку погашення кредиту до Кредитного договору №319/В/2025 від 08.04.2025 (у новій редакції від 26.11.2025), виконав частково, і за ним рахується заборгованість в розмірі 218 348,26 грн, із яких: 202 702,68 грн основного боргу, 15 645,58 грн заборгованості по процентах.
У зв'язку із невиконанням Позичальником умов кредитного договору, Банк 10.02.2026 (згідно списку згрупованих відправлень з описом вкладення від 11.02.2026 за формою №103А) рекомендованими поштовими відправленнями, направив Позичальнику - Фізичній особі-підприємцю Калин Роману Володимировичу, лист-вимогу про дострокове виконання зобов'язання №1084/0-05 від 10.02.2026, а також Поручителю ОСОБА_1 , лист-вимогу №1085/0-05 від 10.02.2026, у яких повідомив про порушення умов Кредитного договору №319/В/2025 від 08.04.2025, а саме про наявність станом на 10.02.2026 прострочення заборгованості та вимагав від Позичальника та Поручителя протягом десяти робочих днів з дня отримання даної вимоги, повністю погасити заборгованість по Кредитному договору №319/В/2025 від 08.04.2025.
Зазначені листи-вимоги №1084/0-05 та №1085/0-05 від 10.02.2026 Позичальником та Поручителем отримано 14.02.2026, що вбачається з результатів відстеження відповідних поштових відправлень (долучені до матеріалів справи).
Проте, як вказує позивач, вищенаведені вимоги залишені відповідачами без відповіді та реагування.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України, у зв'язку із пред'явленням вимоги про дострокове повернення кредиту та сплати процентів, Банк з 28.02.2026 припинив нарахування процентів за користування кредитом.
Невиконання відповідачами своїх зобов'язань і стали причиною звернення з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Статтями 15,16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст.530 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч.1 ст.1046 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1056-1 ЦК України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися порукою (ч.1 ст.546 ЦК України).
Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Як вже зазначалося, на виконання умов Кредитного договору позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі згідно з умовами договору та надав відповідачу 1 кредитні кошти.
Нормами ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Судом з'ясовано, що в порушення умов Кредитного договору, приписів перелічених норм, а також ст. ст. 11, 14 ЦК України, відповідач 1 вчасно не повернув кредитні кошти та не здійснив інші обумовлені договором платежі, заборгувавши станом на час звернення з позовом 218 348,26 грн, із яких:202 702,68 грн основного боргу, 15 645,58 грн заборгованості по процентах.
Як вбачається з матеріалів справи, факт прострочення виконання вказаного зобов'язання відповідачем 1 не заперечується.
Доказів на підтвердження повернення Банку кредитних коштів як в строк обумовлений у листі-вимозі, так і станом на час розгляду справи в суді, відповідачем 1 не представлено.
Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приймаючи до уваги те, що відповідач 1 не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та не розрахувався за кредит у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання за кредитним договором на суму 218 348,26 грн, із яких:202 702,68 грн основного боргу, 15 645,58 грн заборгованості по процентах, а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу та процентів є правомірними, обґрунтованими, такими, що підтверджуються матеріалами справи, та підлягають задоволенню.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).
Також судом враховано, що Фізична особа-підприємець Калин Роман Володимирович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) припинив підприємницьку діяльність як ФОП за власним рішенням з 31.03.2026.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" однією з особливостей підстав припинення зобов'язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №127/23144/18 та в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №910/8729/18, від 05.06.2019 по справі №904/1083/18, від 09.10.2019 по справі №127/23144/18.
Відтак, зобов'язання відповідача 1 із втратою ним статусу як ФОП не припинились і він відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з його підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Згідно ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
За таких обставин, вимоги про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості в сумі 218 348,26 грн, із яких:202 702,68 грн основного боргу, 15 645,58 грн заборгованості по процентах підлягають задоволенню як обґрунтовані та не спростовані у встановленому законом порядку.
Щодо доводів відповідача 2 про застосування до даних правовідносин норм Закону України "Про споживче кредитування", суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 9-11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит; споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно п. 22 ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Як вже зазначалось вище, в даному випадку Кредитний договір №319/В/2025 від 08.04.2024 був укладений відповідачем 1 - Калин Р.В. як фізичною-особою підприємцем з метою фінансування оборотного капіталу (п. 2.1.2 Кредитного договору), тобто для здійснення підприємницької діяльності.
Кредитний договір містить інформацію про суму виданого кредиту, а також розміри та терміни внесення платежів на їх повернення, з чим ФОП Калин Р.В. погодився, підписавши такий договір, отримав на його виконання кредитні кошти, та який останній виконував.
За змістом ч.10 ст. 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
Таким чином, оскільки кредитний договір укладений не фізичною особою, а фізичною особою-підприємцем, який здійснює підприємницьку діяльність, дані правовідносини врегульовані положеннями Цивільного кодексу України (зокрема главою 71), тому відсутні підстави для застосування до даних правовідносин норм Закону України "Про споживче кредитування", який регулює правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні (в тому числі за аналогією), про що просить відповідач 2.
Щодо посилання відповідача 2 на те, що умовами кредитного договору не передбачено чіткого та однозначного права кредитодавця на дострокове стягнення кредитних коштів, а також ненадання позичальником можливості усунути порушення кредитного договору в розумний термін (за аналогією з ч.4 ст.16 Закону України "Про споживче кредитування"), то суд розцінює такі як суперечливу поведінку відповідача 2, оскільки підписуючи Договір поруки №319/В/2025-Р-1 від 08.04.2025 (п.1.5) ОСОБА_1 підтвердила, що всі умови Кредитного договору їй відомі та зрозумілі; застережень до умов Кредитного договору у Поручителя немає.
Розподіл судових витрат.
В порядку ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12,13, 20, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути солідарно з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку "Львів", м.Львів, вул. Сербська, 1 (код 09801546) - 202 702 (двісті дві тисячі сімсот дві) грн 68 коп. основного боргу за кредитним договором, 15 645 (п'ятнадцять тисяч шістсот сорок п'ять) грн 58 коп. заборгованості по процентах і 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн рівно судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення виготовлено 27 травня 2026 року.
Суддя Ю.О. Чопко