21 травня 2026 рокуСправа № 921/368/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Шумський І.П.
розглянув заяву №258/28-07/2025 від 14.04.2026 (вх. №2946 від 15.04.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" про визнання кредиторських (грошових) вимог до боржника
у справі
за заявою боржника - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
про неплатоспроможність фізичної особи.
За участі від:
кредитора - не з'явився
боржника - не з'явився
арбітражного керуючого - Яковенко Д.Е.
В провадженні Господарського суду Тернопільської області перебуває справа про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.07.2025: відкрито провадження у справі №921/368/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру реструктуризації боргів боржника та призначено керуючим реструктуризацією боржника ОСОБА_2 ; попереднє засідання призначено на 18.09.2025.
Офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 здійснено (сформовано) 17.07.2025 (дата публікації 22.07.2025, номер публікації 76682).
Ухвалою суду від 08.01.2026:
завершено попереднє засідання за результатами якого внесено до реєстру вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) визнані судом грошові вимоги, а саме: Акціонерного товариства "Сенс Банк" (вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, 03150, ідентифікаційний код 23494714) в розмірі 104506,45 грн - заборгованості (вимоги другої черги), а також 4844,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів); Акціонерного товариства "Універсал Банк" (вул. Автозаводська, 54/19, м. Київ, 04082, ідентифікаційний код 21133352) в розмірі 44965,44 грн - заборгованості (вимоги другої черги), а також 4844,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів); Товариства з обмеженою відповідальністю "Авентус Україна" (03062, м. Київ, пр. Берестейський, 90-А, ідентифікаційний код 41078230) в розмірі 52365,94 грн, з яких: 43928,94 грн (21747 грн - тіло кредиту, 22181,94 грн - відсотки) (вимоги другої черги); 8437 грн - штраф (вимоги третьої черги), а також 4844,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів); Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Ел.Ен.Груп» (01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, 10, ідентифікаційний код 41240530) в розмірі 23168,10 грн - заборгованості, з яких: 21593,10 грн (10500 грн - тіло кредиту, 10565,10 грн - відсотки, 528 грн - комісія) (вимоги другої черги); 1575 грн штраф (вимоги третьої черги), а також 4844,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви та 7000 грн - витрат на правову допомогу (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів) у справі №921/368/25;
зобов'язано керуючого реструктуризацією Яковенка Д.Е. з дотриманням положень КУзПБ організувати проведення зборів кредиторів у відповідності з п. 1 ч. 4 ст.122 КУзПБ та надати суду протокольне рішення відносно подальшої процедури у справі № 921/368/25;
призначено справу № 921/368/25 до розгляду в судовому засіданні на 26.02.2026, який надалі відкладався на 23.03.2026, 16.04.2026, 14.05.2026, 04.06.2026.
15.04.2026 через систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" подало заяву №258/28-07/2025 від 14.04.2026 (вх. №2946), в якій просило визнати кредиторські (грошові) вимоги до боржника ОСОБА_1 на суму 63872,88 грн заборгованості, 5324,80 грн судового збору, 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу та включити їх до реєстру вимог кредиторів.
Зміст заяви вказаує на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на підставі укладеного 30.10.2025 між ним та ТОВ “Лінеура Україна» договору факторингу №30/10/2025, відповідно до умов п. 1.1 якого останній відступив право вимоги до боржника у даній справі.
Враховуючи зазначене, до кредитора відповідно до укладеного договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025 перейшло право грошової вимоги до боржника за договором № 4978484 від 19.09.2024 на загальну суму заборгованості 78872,28 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту - 24999,48 грн, заборгованості за процентами - 41800,28 грн, штрафні санкції 12072,52 грн.
Оскільки ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.07.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність боржника, кредитором заявлено грошові вимоги за процентами у розмірі 26800,88 грн, нарахованими за період з 19.09.2024 до 16.07.2025.
Відповідно до змісту заяви, кредитором разом із заявою до суду подано клопотання про витребування доказів щодо належності банківської картки боржнику, яку було зазначено під час укладення договору, та факту зарахування грошових коштів на зазначену банківську картку належної боржнику.
За змістом положень ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутств конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Відповідно до ч.1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" заявлено вимоги до ОСОБА_1 після закінчення строку, встановленого ч.1 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства для їх подання.
Ухвалою від 20.04.2026 заяву ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" з кредиторськими (грошовими) вимогами до боржника у даній справі призначено до розгляду на 21.05.2026.
При цьому, запропоновано заявнику в строк до 30.04.2026 надати суду конкретизацію клопотання про витребування доказів щодо особи, у якої заявник просить витребувати докази та період, а також причини неможливості самостійного отримання цих доказів.
20.05.2026 через систему "Електронний суд" надійшла заява №20-05-26/1479 від 20.05.2026 (вх. №3913) арбітражного керуючого Яковенка Дмитра Едуардовича щодо кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал", за змістом якої боржником не заперечється факт укладання кредитного договору №4978484 від 19.09.2024 із первинним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» на умовах, зазначених в тексті такого договору.
У своїй заяві арбітражним керуючим визнано заявлені вимоги в розмірі 66799,68 грн (24999,48 грн - основного боргу та 41800,20 грн - заборгованості за відсотками), решта заявлених - штрафні санкції 12072,52 грн підлягають списанню з урахуванням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Арбітражним керуючим в судовому засіданні 21.05.2026 підтримано позицію, викладену ним у заяві №20-05-26/1479 від 20.05.2026
Представники кредитора та боржника не приймали участі в судовому засіданні 21.05.2026, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частина 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Приписами ст. 169 ГПК України визначено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
На викладену в ухвалі від 20.04.2026 пропозицію суду щодо конкретизації клопотання про витребування доказів, кредитор не надав жодної інформації.
З урахуванням змісту ч.2 ст.81 ГПК України, суд залишає без розгляду наведене у заяві №258/28-07/2025 від 14.04.2026 клопотання про витребування доказів, через його невідповідність вимогам ч.2 ст. 81 ГПК України.
Суд, розглянувши вказану кредиторську заяву, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, встановив наступне.
19.09.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (надалі - Товариство) та Радіоновим Андрієм Володимировичем (надалі - Клієнтом) укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4978484 (надалі - Кредитний договір), який містить, зокрема такі умови (пункти):
Укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Клієнту через Вебсайт або Мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація Клієнта здійснюється при вході Клієнта в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та внутрішніми документами Товариства, зокрема, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Клієнта, вказаний при вході в Особистий кабінет, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля до Особистого кабінету. При цьому Клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Вебсайту/ІКС Товариства (п. 1.1);
Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 22000,00 гривень. За взаємною згодою Сторін сума кредиту може бути збільшена, про що Сторонами укладається додатковий договір/угода. При цьому Сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення Клієнтом першого платежу за Договором відповідно до Графіку платежів (п.1.3 цього Договору) (п. 1.2);
Строк кредитування (строк, на який надається кредит): 360 днів. Періодичність платежів - кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення (виплати) кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору (п. 1.3);
Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: Стандартна процента ставка становить 1,00% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 1% та розрахована за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t Ч 100% = (79 200,00/22 000,00)/360x100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях (п.1.3 Договору). (п. 1.4.1 п. 1.4);
Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.8);
Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 (п. 2.1);
Суму кредиту (його частину) Товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 19.09.2024 або 20.09.2024 (п. 2.2);
Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно з п. 2.1. Договору (п. 2.4);
Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. 2.5);
Проценти, що нараховуються за цим Договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт» (п. 3.1);
До періоду розрахунку процентів включається день надання кредиту та день фактичного повернення кредиту. У випадку, якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нарахування процентів здійснюється за один день (п. 3.2);
Сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору (п. 4.1);
У разі затримання Клієнтом сплати процентів та/або частини кредиту (якщо таке повернення (виплата) частини кредиту передбачена Графіком платежів) щонайменше на один календарний місяць, Товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається у вигляді електронного листа на електронну адресу Клієнта, зазначену в Договорі (або окремо надану Клієнтом Товариству) та/або шляхом направлення повідомлення на додаткові контакті дані Клієнта, вказані в цьому Договорі (або окремо повідомлені Клієнтом), в тому числі з використанням месенджерів (Viber, Telegram тощо). Моментом отримання Клієнтом повідомлення є момент отримання Товариством електронного підтвердження про таке направлення. В даному випадку Клієнт повинен здійснити повне дострокове повернення (виплату) кредиту та процентів протягом 30 календарних днів з дня одержання від Товариства повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду Клієнт усуне порушення умов цього Договору, така вимога Товариства втрачає чинність. При цьому, в даному випадку вважається, що Клієнт усунув порушення умов Договору, якщо на 31-й день з дня одержання від Товариства вищезазначеної вимоги у Клієнта буде відсутня будь-яка прострочена заборгованість за Договором, в тому числі заборгованість, що зумовила направлення Клієнту вимоги та/або заборгованість, що виникла після направлення такої вимоги. В іншому разі, вимога залишається дійсною, а Клієнт зобов'язаний не пізніше 30-го дня з дня одержання вимоги повернути в повному обсязі кредит, сплатити проценти та інші платежі, передбачені Договором (п. 4.4);
У випадку невиконання та/або неналежного виконання (прострочення виконання) Клієнтом своїх грошових зобов'язань за Договором Товариство має право нарахувати, а Клієнт зобов'язаний на вимогу Товариства сплатити Товариству штраф: у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов'язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов'язань Клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені Договором (Графіком платежів/новим графіком платежів) (п. 6.3).
Внесення змін та доповнень до цього Договору оформлюється шляхом підписання Сторонами додаткових договорів/угод (п. 7.1);
Клієнт підтверджує, що додаткові контактні дані та електронна адреса, які вказані в реквізитах Клієнта в Розділі 10 «Реквізити та підписи сторін» Договору (або надані Клієнтом Товариству окремо) належать саме Клієнту та знаходяться в його користуванні, володінні та розпорядженні. Клієнт погоджується та розуміє, що ці дані можуть бути використані Товариством для здійснення взаємодії з ним, в тому числі з метою врегулювання простроченої заборгованості, що може виникнути за цим Договором. Така взаємодія здійснюється Товариством з урахуванням вимог законодавства (п. 8.2);
Договір вважається укладеним з моменту його підписання Сторонами з урахуванням особливості його підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та нормативних актів Національного банку України (п. 9.3);
Підписуючи цей Договір, Клієнт підтверджує, що:
- він ознайомлений з усіма умовами Правил, актуальна на дату укладання Договору редакція яких розміщена на Вебсайті, повністю розуміє, погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватися;
- дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах Сторін цього Договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності. Клієнт погоджується, що наявність помилок та/або неточностей, та/або описок в таких даних та/або зазначення таких даних на мові відмінній від української мови, не впливають на зобов'язання Клієнта, передбачені цим Договором (п. 9.9);
Відповідно до п. 10 договору «Реквізити та підписи сторін» ОСОБА_1 підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором 76312, 19.09.2024 о 10:47:44.
Заявником долучено до своєї заяви з грошовими вимогами до боржника, зокрема:
- додаток №1 до договору про надання споживчого кредиту від 19.09.2024 №4978484 "Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит", підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - 76312, 19.09.2024 о 10:47:44.
Відповідно до додатку №1 позичальник кожних 20 днів, починаючи з 08.10.2024 до 24.08.2025 зобов'язаний погасити проценти за користуванням кредитом в сумі 4400 грн, а останній платіж 13.09.2025 - проценти за користуванням кредитом в сумі 4400 грн та суму кредиту 22000 грн;
- паспорт споживчого кредиту, підписаний Радіоновим А.В. електронним підписом одноразовим ідентифікатором 59526, 19.09.2024 о 10:46:52.
21.09.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір до договору № 4978484 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 19.09.2024, який містить, зокрема такі умови (пункти):
Сторони за взаємною згодою домовились, що згідно з умовами цього додаткового договору Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту, яка надається згідно з цим додатковим договором складає 4000,00 грн (п. 1.2. додаткового договору);
Сума кредиту на дату укладення цього Додаткового договору, з урахуванням платежів, здійснених Клієнтом за Договором, складає: 26000,00 гривень (п. 1.4 додаткового договору);
Строк кредитування та періодичність сплати процентів залишаються незмінними, відповідно до п.1.3 Договору (п. 1.5 додаткового договору);
За користуванням кредитом нараховуються проценти на умовах, встановлених п.1.4 Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні Стандартної процентної ставки дорівнює 0.999% та розрахована за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t Ч 100% = (93 480,00/26 000,00)/360x100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях (п.1.3) (п. 1.6 додаткового договору);
Сторони погодили, що в зв'язку зі зміною суми кредиту відповідно до пунктів 1.2 та 1.3. цього Додаткового договору здійснюється коригування зобов'язань Клієнта за Договором, про що складається новий Графік платежів за Договором (Додаток №1), що є невід'ємним Додатком до даного Додаткового договору. Оновлений Графік відображає актуальний стан розрахунків/платежів/заборгованості за Договором на дату укладення даного Додаткового договору (п. 1.11 додаткового договору);
Товариство протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Додаткового договору надає кредит (додаткову суму) у безготівковій формі шляхом перерахування коштів додаткової суми кредиту за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_3 . Дати надання додаткової суми кредиту: 21.09.2024 або 22.09.2024 (п. 2.1. додаткового договору);
Відповідно до п. 4 додаткового договору «Реквізити та підписи сторін» ОСОБА_1 підписав додатковий договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором 71902, 21.09.2024 о 15:44:01.
Заявником долучено до своєї заяви з грошовими вимогами до боржника, зокрема:
- додаток №1 від 21.09.2024 до договору про надання споживчого кредиту від 19.09.2024 №4978484 "Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит", підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором - 71902, 21.09.2024 о 15:44:01.
Відповідно до додатку №1 позичальник кожних 20 днів, починаючи з 08.10.2024 до 24.08.2025 зобов'язаний погасити проценти за користуванням кредитом в сумі 5200 грн, а останній платіж 13.09.2025 - проценти за користуванням кредитом в сумі 5200 грн та суму кредиту 26000 грн;
- паспорт споживчого кредиту, підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 71902, 21.09.2024 о 15:43:59.
Матеріали справи містять адресовану Товариству з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" довідку №1-0311 від 03.11.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення», у якій останнім повідомлено про успішність виконаної згідно договору з ТОВ «Лінеура Україна» ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 операції, а саме транзакції 514069763 на суму 22000 грн, проведеної 19.09.2024 о 10:49:11, на номер картки 4441114456492568, з призначення платежу: зарахування 22000 грн на карту НОМЕР_3 .
Також матеріали справи містять адресовану Товариству з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" довідку №20251103-47 від 03.11.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек», у якій останнім повідомлено про успішність виконаної згідно договору з ТОВ «Лінеура Україна» №03012024-1 від 03.01.2024 операції, а саме транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - f75a70cc-e361-4fc0-9110-7db3480e917e, транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» - top_up_payment_49784841726922655 на суму 4000 грн, проведеної 21.09.2024 о 15:44:15, з призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 4441114456492568.
Суд звертає увагу на те, що згадана вище у довідках ТОВ «Універсальні платіжні рішення», ТОВ «Пейтек» картка № НОМЕР_3 , вказана у п. 2.1. договору №4978484 від 19.09.2024 та додаткового договору від 21.09.2024 до нього, як платіжна картка клієнта.
Отже, судом встановлено, що на виконання акцептованих боржником умов Кредитного договору ТОВ «Лінеура Україна» надано ОСОБА_1 кредитні кошти на загальну суму 26000 грн, що підтверджується долученими кредитором до заяви довідками сервісу онлайн платежів ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-0311 від 03.11.2025 та ТОВ «Пейтек» №20251103-47 від 03.11.2025, що не заперечено боржником та, відповідно, не може ставитися під сумнів судом.
За позицією кредитора, боржник неналежним чином виконував умови Кредитного договору щодо виконання взятих на себе зобов'язань з повернення отриманого кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, допустивши заборгованість в розмірі 24999,48 грн зі сплати тіла кредиту, 41800,28 грн зі сплати процентів за користування кредитом, 12072,52 грн зі сплати штрафних санкцій.
На підтвердження цих сум кредитором надано суду розрахунок заборгованості станом на 30.10.2025.
30.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (надалі клієнтом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (надалі - Фактором) укладено договір факторингу № 30/10/2025 (надалі - Договір факторингу), відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило свої права вимоги, в тому числі й за укладеним з боржником Кредитним договором.
Пунктом 1.1. Договору факторингу погоджено, що за цим договором фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу клієнт зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.
Згідно з п. 1.6 Договору факторингу права вимоги вважаються прийнятими Фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним Акту прийому-передачі Реєстру Боржників (Додаток№2).
У п. 3.3 Договору факторингу вказано, що ціна Продажу за Договором становить 4552371,37 грн.
Моментом виконання Фактором грошового зобов'язання сторони визначають момент надходження ціни продажу за цим договором на рахунок Клієнта, зазначений в п. 3.4 даного Договору (п. 3.6 Договору факторингу).
Матеріали справи містять підписаний та скріплений печатками сторін акт прийому-передачі Реєстру Боржників від 30.10.2025 до договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025 та витяг з реєстру боржників від 30.10.2025 до договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025, згідно з яким за порядковим номером 63 ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , що виникло за кредитним договором №4978484 від 19.09.2024, на суму 78872,28 грн, у тому числі: 24999,48 грн заборгованість за кредитом, 41800,28 грн заборгованість за відсотками, 12072,52 грн штрафні санкції.
Відповідно до платіжної інструкції №6433 від 31.10.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» сплатило на користь ТОВ «Лінеура Україна» 4552371,37 грн згідно договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 здійснено (сформовано) 17.07.2025 (дата публікації 22.07.2025, номер публікації 76682) та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Після закінчення встановленого ч.1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства строку для подання конкурсними кредиторами заяв з грошовими вимогами до боржника, а саме 15.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» через систему "Електронний суд" подало до Господарського суду Тернопільської області заяву №258/28-07/2025 від 14.04.2026 (вх. №2946) з грошовими вимогами до боржника в сумі 63872,88 грн у справі №921/368/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Як вже зазначалось, у своїй заяві кредитором вказано, що до нього відповідно до укладеного договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025 перейшло право грошової вимоги до боржника за договором № 4978484 від 19.09.2024 на загальну суму заборгованості 78872,28 грн (заборгованість по тілу кредиту - 24999,48 грн, заборгованість по процентах - 41800,28 грн, штрафні санкції - 12072,52 грн). Однак, заявлено грошові вимоги на загальну суму 63872,88 грн (заборгованість по тілу кредиту - 24999,48 грн, штрафні санкції - 12072,52 грн, заборгованість по процентах - 26800,88 грн, нарахованих до дня відкриття провадження у даній справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Згідно з п.6 ч.1 ст.120 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника строк виконання всіх грошових зобов'язань боржника вважається таким, що настав.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21, розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір, тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати, чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 902/90/21).
Водночас, заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі №910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).
Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
За змістом п. 6, п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію", у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 6, 7, 8, 11, 12, 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Частиною 1 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Згідно п. 11, п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: електронна ідентифікація - процес використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або уповноваженого представника юридичної особи; електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до положень ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відносини між кредитодавцями та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування регулюються Законом України від 15.11.2016 за № 1734-VIII "Про споживче кредитування" (надалі - Закон № 1734-VIII).
Згідно з п.14 ч.1 ст.12 Закону № 1734-VIII у договорі про споживчий кредит зазначаються, зокрема відповідальність сторін за порушення умов договору.
Особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит врегульовано ст. 21 Закону № 1734-VIII, яка передбачає:
1. Споживач, який порушив своє зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
2. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
3. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
За порушення виконання споживачем зобов'язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення, порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.
4. Застосування штрафу та пені за одне й те саме порушення споживачем зобов'язання за договором про споживчий кредит заборонено.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває дотепер.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, зокрема:
- розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України пунктом 18 такого змісту:
"У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)";
- розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" пунктом 6-1такого змісту:
"У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.".
Надалі, Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі Закон № 3498-IX) розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" пунктом 6-1 був виключиний, а пункт 6 був викладений у такій редакції:
"У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов'язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".
У той же час пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України залишається чинним і дотепер в редакції Закону № 2120-IX.
З огляду на викладене господарський суд дійшов висновку, що у сфері відносин споживчого кредитування Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним законом, а Цивільний кодекс України загальним, тому за принципом "lex specialis derogat legi generali", що з латини означає "спеціальний закон скасовує загальний закон", до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми Закону України "Про споживче кредитування".
Тож при розгляді заяви з грошовими вимогами до боржника у даній справі підлягає застосуванню пункт 6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" в редакції Закону № 3498-IX, а не пункт 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення".
Кредитний договір, про який йде мова у даній справі укладено 19.09.2024, тобто після закінчення встановленого пунктом 6 розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" в редакції Закону № 3498-IX періоду укладення договорів про споживчий кредит, за прострочення в межах якого споживачі звільняються від відповідальності.
Тому, нараховані кредитором штрафні санкції за договором споживчого кредиту №4978484 від 19.09.2024 відповідають умовам договору, та не заперечується Законом.
Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" до боржника в сумі 63872,88 грн підтверджуються вказаними у його заяві і доданими до неї доказами, відповідають вимогам Закону України "Про споживче кредитування", тому відповідно до статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства підлягають визнанню судом.
Відповідно до абз. 1-3 ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
У заяві у заяві з вимогами до Радіонова А.В. ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" просить покласти на боржника витрати кредитора на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн та судовий збір в сумі 5324,80 грн.
Відповідно до ст. 16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн, до заяви з вимогами до боржника додано договір про надання правничої допомоги № 28-07/2025 від 28.07.2025 (надалі - договір № 28-07/2025), який укладено між ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" (надалі - Клієнт) та адвокатом Городніщевою Єлизаветою Олегівною (надалі - Адвокат).
Відповідно до п. 2.2. договору № 28-07/2025 Адвокат бере на себе виконання дій з надання правової допомоги - представництва інтересів Клієнта в будь-яких судових органах усіх рівнів.
Згідно з п. 4.1 договору № 28-07/2025 отримання винагороди Адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару.
За наджання правової допомоги, відповідно до даного договору, Клієнт сплачує Адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову (п. 4.3 договору № 28-07/2025).
Відповідно до п. 4.4. п. 4.5 договору № 28-07/2025 послуги професійної правничої допомоги, строк початку та закінчення надання послуг визначаються Заявкою на виконання доручення.
Після виконання доручення, зазначеного в Заявці, Адвокат складає Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який підписує та надає Клієнту для узгодження та підпису (п. 4.6 договору № 28-07/2025).
Клієнт здійснює оплату гонорару Адвоката на підставі наданого Адвокатом рахунку, згідно узгодженого та підписаного Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) (п. 4.8 договору № 28-07/2025).
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договір діє до моменту фактичного виконання доручення або до моменту розірвання договору (п. 5.1 договору № 28-07/2025).
Відповідно до Заявки №258 від 25.03.2026, яка є невід'ємною частиною договору № 28-07/2025 від 28.07.2025, Клієнт доручив, а Адвокат зобов'язався надати послуги професійної правничої допомоги у рамках справи про неплатоспроможність фізичної особи № 921/368/25, а саме: збір та аналіз доказів і документів, в тому числі договорів, договору факторингу та інших документів, для подання до Господарський суд Тернопільської областізаяви з кредиторськими вимога до боржника у справі № 921/368/25; аналіз ЄДРСР, кредитної документації, обставин щодо боржника, з метою встановлення обґрунтованості вимог кредитора у справі № 921/368/25; визначення складу та розміру грошових вимог кредитора у справі № 921/368/25; складення заяви з кредиторськими вимога до боржника у справі № 921/368/25; підготовка пакету документів для направлення Боржнику, арбітражному керуючому та подання до Господарський суд Тернопільської областізаяви з кредиторськими вимога до боржника у справі № 921/368/25.
Строк надання послуг: з 25.03.2026 до 14.04.2026.
У Заявці обумовлений порядок та розмір оплати за надані Адвокатом послуги професійної правничої допомоги за цією Заявкою, а саме: отримання винагороди Адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару, відповідно до п.4.1 договору. Загальна сума гонорару за надання правової допомоги згідно цієї Заявки складає 10000 грн. Зазначена сума підлягає оплаті Клієнтом протягом 30 днів з моменту підписання Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
14.04.2026 між ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" та Адвокатом Городніщевою Є.О. підписано акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), а саме:
- Збір та аналіз доказів і документів, в тому числі договорів, договору факторингу та інших документів, для подання до Господарський суд Тернопільської областізаяви з кредиторськими вимога до боржника у справі № 921/368/25, тривалістю 1 год., вартістю 2000 грн;
- Аналіз ЄДРСР, кредитної документації, обставин щодо боржника, з метою встановлення обґрунтованості вимог кредитора у справі № 921/368/25, тривалістю 1 год., вартістю 2000 грн;
- Визначення складу та розміру грошових вимог кредитора у справі № 921/368/25, тривалістю 1 год., вартістю 2000 грн;
- Складення заяви з кредиторськими вимога до боржника у справі № 921/368/25, тривалістю 1,5 год., вартістю 3000 грн;
- Підготовка пакету документів для направлення Боржнику, арбітражному керуючому та подання до Господарський суд Тернопільської областізаяви з кредиторськими вимога до боржника у справі № 921/368/25, тривалістю 0,5 год., вартістю 1000 грн.
Загальна вартість вказаних послуг склала 10000 грн, а витраченого часу - 5 год. Відповідно до змісту Акту прийому- передачі сторони не мають претензій одна до одної.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, за змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Суд також виходить з того, що чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Також частини четверта - шоста, сьома, дев'ята статті 129 ГПК України, визначає випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Як вже зазначалося, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно з статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.
Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).
Верховним Судом у постанові від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 також зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в господарському суді, які мають загальний порядок розподілу та відшкодування, передбачений нормами ГПК України. Такі витрати не є поточними вимогами у справі про банкрутство (неплатоспроможність) та відносяться: 1) у справі про банкрутство - до вимог першої черги (частина перша статті 64 КУзПБ); 2) у справі про неплатоспроможність - до витрат, що відшкодовуються в повному обсязі до задоволення вимог кредиторів (частина друга статті 133 КУзПБ).
Інтереси ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" у справі №921/368/25 представляв адвокат Городніщева Єлизавета Олегівна, яка здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва серії ЗР №21/3145, виданого 18.05.2023 Радою адвокатів Закарпатської області.
Відомостей про зупинення або припинення права Городніщевої Є.О. на заняття адвокатською діяльністю Єдиний реєстр адвокатів України не містить.
Судом з'ясовано, що адвокат Городніщева Є.О. відповідно до умов договору №28-07/2025 від 28.07.2025, виданого адвокатом Городніщевою Є.О. ордера на надання правничої допомоги серії АІ №1972513 від 11.08.2025, від імені ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" здійснювала представництво інтересів кредитора у даній справі, а саме підготувала та подала до суду заяву про грошові вимоги кредитора до боржника від 14.04.2026 з додатками.
Суд зазначає, що договором №28-07/2025 від 28.07.2025 не обумовлено фіксованого розміру оплати послуг адвоката.
Відповідно до наявного у матеріалах справи акту прийому- передачі наданих послуг від 14.04.2026, вартість наданих послуг склала 10000 грн.
Звернення до суду із заявою з грошовими вимогами до боржника відбулось 15.04.2026.
Суд зазначає, що кредитором надано належні докази на підтвердження наданої йому послуги щодо підготовки, складення та подання до суду заяви з кредиторськими вимогами до боржника у даній справі.
Визначаючи розмір вартості наданих правових послуг суд враховує, що складання заяви з грошовими вимогами до боржника не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, яка не потребує вивчення додаткових джерел права (законодавства), що регулює таку категорію правовідносин, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, заява подана через систему «Електронний суд», надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» адвокатом Городніщевою Є.О. в даній справі зводилося до складання заяви з грошовими вимогами до боржника, наведеного у ній клопотання про витребування доказів.
У зв'язку із цим, суд визначає вартість наданих правових послуг в розмірі 7000 грн, які відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а відповідно витрати в такому розмірі підлягають покладенню на боржника.
Таким чином, витрати ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" на професійну правничу допомогу слід задоводити частково в сумі 7000 грн.
Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 133 КУзПБ, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам, які перебувають/перебували у трудових відносинах із боржником, сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення заяви ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" №258/28-07/2025 від 14.04.2026 про визнання грошових вимог до боржника у справі № 921/368/25 з мотивів наведених вище, та визнання заявлених вимог в розмірі 63872,88 грн - заборгованості, а саме: 51800,36 грн (24999,48 грн - тіло кредиту, 26800,88 грн - відсотки) підпадають під другу чергу задоволення; 12072,52 грн (штрафні санкції) підпадають під третю чергу задоволення.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5324,80 грн - судового збору за подання кредиторської заяви та 7000 грн - витрат на правову допомогу (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
Відповідно до ч. 4 ст. 45 КУзПБ для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першоюцієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 9, 45, 47, 113, 122, 133 Кодексу України з процедур банкрутства,
1. Заяву №258/28-07/2025 від 14.04.2026 (вх. №2946 від 15.04.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" про визнання кредиторських (грошових) вимог задоволити частково.
2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" (03045, Україна, м. Київ, вул. Набережно-корчуватська, буд. 27, приміщення 2, ідентифікаційний код 44559822) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_4 від 23.11.2016) в розмірі 63872,88 грн - заборгованості, а також 5324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви та 7000 грн - витрат на правову допомогу.
Черговість задоволення грошових вимог кредитора:
- 5324,80 грн - судовий збір за подання заяви про визнання кредиторських (грошових) вимог та 7000 грн - витрат на правову допомогу (відшкодовується у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів);
- 51800,36 грн (24999,48 грн - тіло кредиту, 26800,88 грн - відсотки) - вимоги другої черги.
- 12072,52 грн штрафні санкції - вимоги третьої черги.
3. В решті вимог заяви №258/28-07/2025 від 14.04.2026 (вх. №2946 від 15.04.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст капітал" про визнання грошових вимог до боржника відмовити.
4. Арбітражному керуючому (керуючому реструктуризацією) Яковенку Д.Е. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів боржника по справі №921/368/25.
5. Копію ухвали направити учасникам справи до їх електронних кабінетів у підсистемі "Електронний суд" відповідно до положень ч.5 ст.6 ГПК України.
6. Згідно ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складено та підписано 26 травня 2026 року.
Суддя І.П. Шумський