Справа № 465/5105/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/488/26 Доповідач: ОСОБА_2
26 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
Головуючої судді ОСОБА_2 ,
Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 13 травня 2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ,-
встановила:
цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Франківської окружної прокуратури м.Львова Львівської області ОСОБА_7 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Продовжено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів - до 11.07.2026 включно, без визначення розміру застави.
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого-адвоката ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у кримінальному провадженні №12025141370000331 від 24 квітня 2025 року - відмовлено.
Мотивуючи своє рішення суд, зокрема, вказав, що наведені прокурором підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися, інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, що не спростовано в судовому засіданні стороною захисту, як і не надано доказів щодо погіршення стану здоров'я обвинуваченого, тому клопотання прокурора підлягає задоволенню, а в клопотанні захисника обвинуваченого слід відмовити. З метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам останнього переховуватися від суду, чинити тиск на свідків, які ще не допитані судом, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи у суді, суд дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою на шістдесят днів, без визначення розміру застави.
На дану ухвалу обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, просить змінити йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби, оскільки він є інвалідом 3 групи по зору і йому потрібно 2 рази протягом місяця відвідувати лікаря окуліста.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Зважаючи на відсутність клопотань сторін кримінального провадження про розгляд апеляційної скарги за їх участі, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги без участі сторін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з таких підстав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у ст. 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зокрема, право на доступ до правосуддя (п.14 ч.1 ст.7 КПК України).
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, передбачено ст. 422-1 КПК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою ст.177 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави обвинуваченому ОСОБА_6 дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Встановлено, що на розгляді у Франківському районному суді м. Львова перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою на строк 60 днів до 11.07.2026 року.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції, задовольняючи клопотання прокурора та продовживши обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обґрунтовано врахував, що наведені прокурором підстави для продовження строків тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не змінилися, інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України, що не спростовано в судовому засіданні стороною захисту, як і не надано доказів щодо погіршення стану здоров'я обвинуваченого. З метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам останнього переховуватися від суду, чинити тиск на свідків, які ще не допитані судом, перешкоджати кримінальному провадженню, вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи у суді, суд дійшов обгрунтованого висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою на шістдесят днів, без визначення розміру застави.
Так, на переконання колегії суддів, продовжений судом запобіжний захід у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час не виходить за межі розумності, є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При цьому, апеляційним судом не отримано відомостей щодо комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_6 про необхідність зміни йому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт у нічний період доби з підстав наявності у нього інвалідності по зору III групи та необхідності періодичного відвідування лікаря-окуліста, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Сам по собі факт наявності у обвинуваченого інвалідності не є безумовною підставою для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо встановлені судом ризики, передбачені ст. 177 КПК України, продовжують існувати та не зменшилися. При цьому матеріали кримінального провадження не містять відомостей про неможливість утримання обвинуваченого в умовах слідчого ізолятора за станом здоров'я чи неможливість отримання ним необхідної медичної допомоги в установі попереднього ув'язнення.
Також колегія суддів враховує, що необхідність періодичного огляду лікарем-окулістом не свідчить про наявність обставин, які б виключали можливість подальшого застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки чинним законодавством передбачено забезпечення особам, які утримуються під вартою, необхідної медичної допомоги та медичного обслуговування.
З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про наявність передбачених законом підстав для подальшого тримання ОСОБА_6 під вартою та не дають підстав вважати, що більш м'який запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого і запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При розгляді клопотання суддя врахував передбачені КПК України обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів
постановила:
ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 13 травня 2026 року про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 залишити без змін, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді :
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4