Дата документу 21.05.2026 Справа № 333/4341/26
Єдиний унікальний № 333/4341/26 Головуючий у 1-й інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/461/26 Доповідач у 2-й інстанції - ОСОБА_2
21 травня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29.04.2026, якою задоволено частково клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42026052110000010, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.02.2026,
1.Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Слідчим суддею Комунарського районного суду м. Запоріжжя 29.04.2026 постановлено ухвалу, якою задоволено частково клопотання старшого слідчого в ОВС Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Мелітополі, про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42026052110000010, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.02.2026 за ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України. Накладено арешт на тимчасово вилучене 22.04.2026 під час проведення обшуку автомобіля «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , а саме на карту пам'яті MicroSD Kingstone об'ємом 64 Gb з адаптером Kingstone, в решті клопотання відмовлено.
Обґрунтовуючи ухвалу, слідчий суддя виходив з того, що стороною обвинувачення не доведено наявності правових підстав для накладення арешту на автомобіль «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_1 , та ключі від нього, оскільки матеріали провадження не містять доказів відповідності цього майна критеріям речових доказів, визначених ст. 98 КПК України. Слідчий суддя зазначила, що клопотання не містить обґрунтування, у який спосіб транспортний засіб використовувався при вчиненні кримінального правопорушення, які сліди чи відомості він може містити та яке значення має для кримінального провадження. При цьому сам факт визнання автомобіля речовим доказом не є достатньою підставою для арешту майна. Також суд врахував принцип співмірності втручання у право власності, гарантії, передбачені ст. 41 Конституції України, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ, дійшовши висновку, що накладення арешту за відсутності належного обґрунтування є невиправданим та порушує справедливий баланс між інтересами власника майна і завданнями кримінального провадження.
2.Вимоги, наведені в апеляційній скарзі, та узагальнення доводів особи, яка її подала, заперечення іншої сторони.
В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що ухвала в частині відмови у накладенні арешту на транспортний засіб та ключ від автомобіля є незаконною та необґрунтованою. Посилається на те, що ОСОБА_8 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 332, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України, санкція ч. 3 ст. 332 КК України передбачає конфіскацію майна. Вказує, що автомобіль «BMW X5» належить підозрюваному на праві власності, арешт майна необхідний для забезпечення можливої конфіскації як виду покарання. Про необхідність накладення арешту на майно з метою забезпечення конфіскації слідчий повідомив в судовому засіданні. На думку прокурора, матеріали провадження підтверджують наявність правових підстав для накладення арешту, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.
У запереченнях на апеляційну скаргу захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 зазначає, що ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, а доводи прокурора не підлягають задоволенню. Вказує, що клопотання про арешт майна подавалося з метою збереження речових доказів, а не забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Також зазначає, що автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя.
3. Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, водночас захисник заперечувала щодо її задоволення посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позиції сторін кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, ретельно дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
4.Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Виходячи із положень ст. 131 КПК України, арешт майна є окремим видом заходу забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Норми, наведені у ст. 132 КПК України, визначають, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.
Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Так, відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу), а також розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Колегія суддів приходить до висновку, що відмовляючи у накладенні арешту на автомобіль «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , та ключі від нього, слідчий суддя вищезазначених вимог закону дотримався.
Так, з матеріалів провадження встановлено, що Першим відділом (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Мелітополі, здійснюється досудове розслідування в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42026052110000010 від 19.02.2026, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2, ч. 3 ст. 332, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 408 КК України.
22.04.2026 на підставі ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.04.2026 у період часу з 20:26 год. до 21:06 год. було проведено обшук автомобіля «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , який перебуває у користуванні ОСОБА_8 та відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить йому на праві власності.
Під час проведення обшуку було виявлено та вилучено: 1) карту пам'яті MicroSDKingstone об'ємом 64 Gb з адаптером Kingstone; 2) автомобіль «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 ; 3) ключ від автомобіля «BMW X5», державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 .
22.04.2026 вказані об'єкти та предмети, вилучені під час обшуку, постановою слідчого визнані речовими доказами та їх приєднано до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів.
Суд першої інстанції розглянув клопотання слідчого в межах доводів, наведених у ньому.
У змісті вимог клопотання слідчий просив накласти арешт на зазначене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
Отже, клопотання про накладення арешту на майно було обґрунтоване виключно необхідністю забезпечення збереження речових доказів відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Слідчий суддя дотримався вимог кримінального процесуального закону та правильно вирішив питання в межах доводів заявленого клопотання про накладення арешту на майно.
Слідчий суддя правильно встановила, що клопотання не містить обґрунтування, у який спосіб транспортний засіб використовувався при вчиненні кримінального правопорушення, які сліди чи відомості він може містити та яке значення має для кримінального провадження.
Слід також зазначити, що клопотання слідчого про накладення арешту не містить у повному обсязі обґрунтування підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Натомість в апеляційній скарзі прокурор посилається на наявність правових підстав для накладення арешту на майно, належне ОСОБА_8 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Разом з тим такі доводи суперечать підставам, наведеним у клопотанні про арешт майна від 22.04.2026, яке було предметом розгляду слідчого судді місцевого суду.
Доводи прокурора про те, що слідчий безпосередньо у судовому засіданні просив накласти арешт на майно з метою забезпечення конфіскації майна, свого підтвердження не знайшли.
Як убачається з відеозапису судового засідання від 29.04.2026, слідчий, оголошуючи клопотання, у підсумку просив накласти арешт на майно саме з метою збереження речових доказів, тобто з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що слідчий суддя, відмовляючи у задоволенні клопотання про арешт майна в частині автомобіля і ключів до нього в межах наведених слідчим доводів, діяв у спосіб та в межах повноважень, передбачених законом, а тому доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості судового рішення є непереконливими.
За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для скасування ухвали слідчого судді, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст. 132, 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2026 року, якою задоволено частково клопотання слідчого про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42026052110000010, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.02.2026, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4