Справа № 301/762/26
27.05.2026 м.Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду ОСОБА_1 , перевірив апеляційну скаргу представника потерпілої юридичної особи ОСОБА_2 на вирок Іршавського районного суду Закарпатської області від 01.04.2026 у кримінальному провадженні 11-кп/4806/268/26 щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 410 КК України.
На стадії підготовки до апеляційного розгляду у Закарпатському апеляційному суді перебуває кримінальне провадження № 12026071100000002 по обвинуваченню ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 410 КК України.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 22.05.2026 відкрито апеляційне провадження та встановлено строк, протягом якого учасники судового провадження можуть подати заперечення на апеляційну скаргу, а саме до 05.06.2026.
27.05.2026 прокурор Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 подав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_3 , до набрання вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 01.04.2026 законної сили.
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 мотивовано тим, що відносно обвинуваченого оскаржуваним вироком суду продовжено раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, який спливає 30.05.2026.
Перевіривши доводи клопотання прокурора, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 401 КПК України суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції вирішує клопотання щодо обрання, зміни або скасування запобіжного заходу.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З вироку вбачається, що запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_3 закінчується 30.05.2026. Враховуючи наявні в матеріалах кримінального провадження дані, що характеризують особу обвинуваченого по місцю проживання, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, та те, що відповідно до оскаржуваного вироку ОСОБА_3 призначено покарання у виді реального позбавлення волі, апеляційний суд приходить до висновку про існування передбаченого ст. 177 КПК України ризику, зокрема, переховування від суду з метою уникнення покарання. Відомостей про те, що вказаний ризик зменшився чи перестав існувати, матеріали кримінального провадження не містять. Враховуючи вищенаведене, обвинуваченому ОСОБА_3 слід продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.
-2-
Враховуючи вищевикладене, клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 про продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 401, 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд
Клопотання прокурора Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком Іршавського районного суду Закарпатської області від 01.04.2026 щодо нього законної сили.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя