Іменем України
01 лютого 2011 року Справа № 2-29/9512-2007
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Балюкової К.Г.,
суддів Видашенко Т.С.,
Волкова К.В.,
за участю представників сторін:
- позивача, Александрової Кристини Олександрівни (довіреність № б/н від 24.01.11 року), представника приватного підприємства фірма "БНА";
- третьої особи, Борисоглебської Кристини Юріївни (довіреність № б/н від 10.11.10 року), представника Заозерненської селищної ради;
- прокурор, не з'явився, Прокурор Автономної Республіки Крим;
- представник відповідача, не з'явився, Виконавчий комітет Заозерненської селищної ради;
- представник третьої особи, не з'явився, Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія";
- представник третьої особи, не з'явився, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим;
розглянувши апеляційну скаргу Прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурного-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим та Заозерненської селищної ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Башилашвілі О.І.) від 26 липня 2007 року у справі №2-29/9512-2007
за позовом приватного підприємства фірма "БНА" (вул. Курчатова, 34, м. Рівне,33018)
до виконавчого комітету Заозерненської селищної ради (вул. Алея Дружби, 50, смт.Заозерне, м. Євпаторія,97412)
3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:
1. Кримське республіканське підприємство "Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторія" (вул. Некрасова, 45,м. Євпаторія,97400) (Новоселовськое шосе,1-Г, м. Євпаторія, 97405);
2. Інспекція державного архітектурного-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим (вул. Леніна, 17, м. Сімферополь, 95000), (вул.Фрунзе, 41, м. Сімферополь, 05017);
3. Заозерненська селищна рада (вул. Алея Дружби, 50, смт.Заозерне, м. Євпаторія, АР Крим, 97412)
про визнання права власності
Позивач, приватне підприємство фірма "БНА”, 17 липня 2007 року звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до виконавчого комітету Заозерненської селищної ради, третя особа без самостійних вимог Кримське республіканське підприємство „Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Євпаторії”, в якому, з врахуванням зміни предмету позову, просив визнати за ним право власності на об'єкт нерухомості в цілому - пансіонат „Корал” у складі наступних будов і споруд: літ. „А” пансіонат загальною площею 2282,7 кв.м.; літ „Б” адміністративно-побутове загальною площею 1403,7 кв.м.; літ „В” альтанка; літ. „Г” навіс; літ. „Д” навіс; огородження №№ 1,2, замощення №№ І, ІІ та інші споруди, розташований на земельній ділянці площею 5435 кв.м. за адресою: смт.Заозерне, вул.Алея Дружби,18.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2007 року позов приватного підприємства фірма „БНА” задоволений.
У грудні 2010 року Прокурор Автономної Республіки Крим в інтересах Інспекції Державного будівельно-архітектурного контролю в Автономній Республіки Крим та в інтересах власника земельної ділянки Заозерненської селищної ради подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2007 року, мотивуючі її порушенням господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме визнання судом права власності всупереч положень ст. 29 Закону України „Про планування і забудову територій”, ч.2 ст. 331 Цивільного кодексу України без прийняття об'єкту в експлуатацію.
Приватне підприємство фірма „БНА” надало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечувало проти її задоволення вказуючи, що апелянт не прийняв до уваги, що мало місце не нове будівництво об'єкту нерухомості спочатку, а право власності позивача виникло на підставі нотаріального договору купівлі-продажу від 04 листопада 2005 р., у подальшому між Заозерненською селищною радою та позивачем 01.02.2006 р. був укладений договір оренди земельної ділянки площею 387 кв.м. по вул.Алея Дружби,18 в смт.Заозерне, на підставі рішення виконкому вказаної ради від 24.03.2006 р. № 35 позивачеві виданий дозвіл на реконструкцію з переплануванням внутрішніх приміщень адміністративно-приймального комплексу в готельний комплекс по вул.Алея Дружби,18. У відзиві зазначалось, що дійсно, при проведенні реконструкції, в основному за рахунок нових меж огорожі пансіонату „Корал”, змінилася площа забудови об'єкту нерухомості до 5435 кв.м., однак на даний час, питання невідповідності площ є врегульованим у встановленому законом порядку з власником землі в особі Заозерненської селищної ради, з якою на підставі рішення ради від 25.04.2008 р. № 5-32/16 був укладений договір оренди додаткової земельної ділянки площею 1656 кв.м. від 07.07.2008 р. та зазначені документи надані до відзиву в якості додаткових доказів по справі суду. Позивач вказував, що правова ситуація в рамках статті 376 Цивільного кодексу України припускає можливість визнання права власності позивача, який у свій час був побудований з ознаками самовільності будівництва, оскільки власник в особі органу місцевого самоврядування, шляхом надання позивачу в користування додаткової земельної ділянки під вже побудоване позивачем нерухоме майно, не тільки погодився з даним фактом, але й схвалив дії позивача, внаслідок чого відсутній факт порушення не тільки прав та інтересів інших осіб, а на даний час й факт самовільного заняття земельної ділянки.
У судовому засіданні представник позивача підтримала доводи письмового відзиву на апеляційну скаргу, просила залишити її без задоволення.
Представник 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Заозерненської селищної ради, яка була притягнута судом до участі у розгляді справи на стадії апеляційного розгляду, підтримала апеляційну скаргу, одночасно вказуючи, що на даний час питання правомірності користування земельною ділянкою позивачем під будівлею пансіонату є повністю врегульованим відповідно до діючого законодавства.
Третя особа без самостійних вимог Кримське республіканське підприємство „Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м.Євпаторії” надала відзив на апеляційну скаргу в якій просила розглянути апеляційну скаргу у відсутність її представника у відповідності з діючим законодавством України.
Прокурор та третя особа без самостійних вимог - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим до судового засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщені належно.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
З урахуванням наявних у справі доказів, з урахуванням строків розгляду справи, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутністю нез'явившихся сторін.
При цьому слід зазначити, що наявність певних обставин, які перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Зазначена правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2009 у справі № 2-5/8274-2008 (2-24/8274-2008).
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши справу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 04 листопада 2005 року між закритим акціонерним товариством „Волна” та приватним підприємством фірма „БНА” був укладений договір купівлі-продажу адміністративно-приймального комплексу, згідно з яким закрите акціонерне товариство „Волна” (Продавець) продав, а приватне підприємство фірма „БНА” (Покупець) придбав у власність адміністративно-приймальний комплекс і ресторан, розташований за адресою: смт.Заозерне, вул.Алея Дружби,18 у складі: літ. А-А-1 - адміністративно-приймальний комплекс - загальною площею 2007,3 кв.м.; літ. Б - ресторан, загальною площею 1370,8 кв.м., огородження і замощення, на земельній ділянці площею 3564,69 кв.м., яка належала продавцю на підставі державного акту про право постійного користування землею (а.с.71-73).
Зазначений договір був посвідчений нотаріально 04 листопада 2005 року приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу ОСОБА_1, нотаріальний реєстровий номер 5252. Право власності на придбане за цим договором нерухоме майно було зареєстровано за позивачем в державному реєстрі права власності на нерухомість, що підтверджується витягом з реєстру № 9145842 від 02.12.2005 р. (а.с.76).
Між Заозерненською селищною радою та приватним підприємством фірма „БНА” 01 лютого 2006 року на підставі розробленої Інститутом „КримГПНТІЗ” технічної документації, яка затверджена Заозерненською селищною радою та погоджена у встановленому порядку всіма компетентними установами, був укладений договір оренди земельної ділянки площею 387 кв.м. по вул.Алея Дружби,18 в смт.Заозерне відповідно до прикладеної схеми земельної ділянки (кадастровий номер - 0110945300:01:013:0007) строком на 49 років, для обслуговування придбаного позивачем об'єкта нерухомості (а.с.39-44). Договір оренди земельної ділянки зареєстрований у встановленому порядку 03.02.2006 року Кримською регіональною філією державного підприємства „Центр державного земельного кадастру” при Держкомземі України, про що в Державному реєстрі земель зроблений запис під № 87, що свідчить про набрання договором оренди чинності та відповідно набуття позивачем права користування земельною ділянкою.
Згідно пунктів 12,13 Договору оренди від 01.02.2006 р. земельна ділянка передана в оренду позивачеві для обслуговування адміністративно-прийомного комплексу та ресторану із цільовим призначенням земельної ділянки як комерційного. Сторонами за договором підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки (а.с.46).
Рішенням виконкому Заозерненської селищної ради № 35 від 24 березня 2006 р. приватному підприємству фірма „БНА” наданий дозвіл на реконструкцію з переплануванням внутрішніх приміщень адміністративно-приймального комплексу та ресторану з метою перепрофілювання в готельний комплекс по вул.Алея Дружби,18, смт.Заозерне (а.с.38).
В результаті проведеної позивачем за власний рахунок реконструкції виник новий об'єкт нерухомості: Пансіонат „Корал” у складі наступних будівель та споруд: літ. „А” пансіонат загальною площею 2282 кв.м.; літ. „Б” адміністративно-побутове загальною площею 1403,7 кв.м.; літ „В” альтанка; літ. „Г” навіс; літ „Д” навіс; огородження №№1,2, замощення №№ І,П та інші споруди, розташований на земельній ділянці площею 5435 кв.м., за адресою: смт.Заозерне, вул.Алея Дружби,18.
Підставою звернення позивача до суду з позовом про визнання за ним права власності на зазначений об'єкт нерухомості стала відмова відповідача в оформленні та видачі реєстрації його права власності на нього через відсутність введення об'єкту в експлуатацію, проведення реконструкції без отримання необхідних дозволів.
Під час розгляду справи апеляційним судом, позивачем були надані додаткові докази наявності в нього права землекористування земельною ділянкою на який розташований побудований ним об'єкт нерухомості, а саме: Рішення Заозерненської селищної ради від 25.04.2008 р. „Про передання в оренду ПП фірма „БНА” додаткової земельної ділянки площею 1656,0 кв.м. строком до 03 лютого 2055 року для обслуговування адміністративно-приймального комплексу з рестораном по вул.Алея Дружби,18, смт.Заозерне та укладений на його підставі договір оренди земельної ділянки по вул.Алея Дружби,18 в селищі Заозерне, місто Євпаторія, АР Крим із актом погоджень меж земельної ділянки.
Судова колегія, враховуючи додаткові докази, надані позивачем із дотриманням положень ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 319 ЦК України приватне підприємство фірма „БНА” в ході експлуатації належних йому об'єктів нерухомості на відведеній земельній ділянці за погодженням з орендодавцем здійснила перепланування та переобладнання належного йому нерухомого майна в результаті якої утворився спірне майно - новий об'єкт Пансіонат „Корал”.
Позивач, звернувшись з позовною заявою посилався на технічний висновок Кримського республіканського підприємства проектно-винахідницький інститут „Кримпроектреконструкція” та на положення статей 319 та 376 Цивільного кодексу України, як на підстави для визнання права власності.
Згідно ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів є однією зі складових порядку здійснення будівництва об'єктів нерухомості, передбаченого Законами України „Про містобудування”, „Про архітектурну діяльність”, „Про планування та забудову територій”. Будівництво повинно відповідати будівельним нормам і правилам, оскільки їх порушення може створювати небезпеку життю та здоров'ю фізичних осіб, публічним інтересам, правам іншіх осіб.
З цього приводу, на підтвердження відповідності реконструйованого об'єкту нерухомості будівельним нормам та правилам, його безпеки позивачем наданий технічний висновок Кримського республіканського підприємства проектно-винахідницький інститут „Кримпроектреконструкція” про відповідність будівельним нормам для пансіонатів об'ємно-планувальних рішень та стану будівельних конструкцій будівель та споруд по вул.Алея Дружби,18 в смт.Заозерне, м.Євпаторія, згідно якого зазначений об'єкт відповідає діючим будівельним нормам, будівельні конструкції будівель знаходяться у належному стані та мають достатню експлуатаційну надійність (а.с.99-101), що вказує на помилковість доводів апеляційної скарги щодо недоведеності відповідності стану спірного будівництва діючим будівельними нормам та правилам .
Водночас, судовою колегією під час вирішення справи встановлено, що заперечень, приписів щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за проведення самочинного будівництва або припинення будівництва спірних приміщень у зв'язку з порушенням прав територіальної громади міста на відповідну земельну ділянку з боку Заозерненської селищної ради, Інспекції ДАБК в АР Крим та інших уповноважених органів позивач не отримував, відповідних посилань не містить й апеляційна скарга.
Також з матеріалів справи не вбачається, що згідно з містобудівною документацією, що затверджена у встановленому порядку, на даній земельній ділянці передбачено інше будівництво і що земельна ділянка, яка знаходиться під самочинним будівництвом, може бути вилучена для містобудівних потреб (статті 6, 11, 17 Закону України "Про основи містобудування").
Таким чином, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про відсутність доказів порушення позивачем, який здійснив самочинне будівництво, прав інших осіб.
При цьому слід зауважити, що недотримання порядку введення самовільного будівництва в експлуатацію є однією з основних ознак його самовільності (ч.1. ст.376 ЦК України), однак положення статті 376 Цивільного кодексу України повністю не виключають можливість визнання за особою, що здійснила самочинне будівництво права власності на нього при певних умовах, а саме - відсутності порушень прав інших осіб (ч.5 ст.376 ЦК України), що вбачається з зазначеного вище технічного висновку, відсутності приписів Інспекції ДАБК, інших уповноважених органів.
Разом з цим, слід зазначити, що дійсно, станом на час вирішення справи судом першої інстанції спірна споруда загальною площею 2282,7 кв.м., розташована на земельній ділянці загальною площею 5435 кв.м. була збудована позивачем частково на орендованій ним земельній ділянці площею 3874 кв.м. , та частково на земельній ділянці, що не була на той час відведена для цієї мети без належного дозволу, що вказує на ознаки самочинного будівництва.
Однак, як вже зазначалося вище, у подальшому позивачеві у встановленому законом порядку Договором оренди від 07.07.2008 р., укладеним на підставі рішення Заозерненської селищної ради № 5-32/16 від 25.04.2008 р. була надана в оренду додаткова земельна ділянка площею 1656,0 кв.м., що була самовільно забудована ним при будівництві Пансіонату „Корал”.
Частиною 3 ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Таким чином, судом вбачається, що спірна будівля Пансіонату „Корал” забудована на земельній ділянці, яка знаходиться у законному користуванні позивача на підставі договорів оренди від 18.02.2006 р. та 07.07.2008 р. шляхом реконструкції майна, що знаходиться у власності позивача, а земельні ділянки надані позивачу саме під фактичне розміщення будівель і споруд.
Згідно ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно забудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Приведені правові норми та обставини справи дають підстави дійти висновку про можливість задоволення позовних вимог приватного підприємства фірма „БНА” та визнання за ним права власності на об'єкт нерухомості в цілому - пансіонат „Корал” у складі наступних будов і споруд: літ. „А” пансіонат загальною площею 2282,7 кв.м.; літ „Б” адміністративно-побутове загальною площею 1403,7 кв.м.; літ „В” альтанка; літ. „Г” навіс; літ. „Д” навіс; огородження №№ 1,2, замощення №№ І, ІІ та інші споруди, розташований на земельній ділянці площею 5435 кв.м. за адресою: смт.Заозерне, вул.Алея Дружби,18.
Отже, приймаючи до уваги викладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги засновані на нормах чинного законодавства та підтверджені матеріалами справи, тому оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Прокурора Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 26 липня 2007 року у справі № 2-29/9512-2007 залишити без змін.
Головуючий суддя К.Г. Балюкова
Судді Т.С. Видашенко
К.В. Волков