01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.01.2011 № 37/37
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Плясун О.І. -представник за довіреністю, Калітвенцев І.М. - представник за довіреністю,
від відповідача: Дудко О.В. -представник за довіреністю ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.10.2010
у справі № 37/37 ( .....)
за позовом ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"
до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва
про стягнення 3444605,08 грн.
У лютому 2009 року ВАТ АК „Київводоканал” (позивач) звернувся до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва (відповідач) з позовом до Господарського суду міста Києва про стягнення 3 444 605,08 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором на послуги водопостачання та водовідведення №02723/2-04 (з протоколом розбіжностей) від 08.07.2003р. не оплатив надані йому позивачем послуги, заборгувавши позивачу 3 333 213,77 грн. за період з квітня 2008 по листопад 2008 включно.
З вказаних підстав позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 3 333 213,77 грн. - основного боргу, 111 391,31 грн. - інфляційних втрат, 25 500, 00 грн. -державного мита, 118, 00 грн. -витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
13.10.2010 позивач подав заяву про збільшення суми позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 3 425 885,13 грн. - основного боргу, 337 798,59 грн. - інфляційних втрат, 57 511,66 грн. -3% річних, 25 500,00 грн. -державного мита, 118,00 грн. -витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2010 року у справі № 37/37 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва у справі №37/37 від 14.10.2010 року скасувати частково та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково.
В своїй апеляційній скарзі , позивач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.
Зокрема, скаржник в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не було застосовано спеціальний закон , який регулює правовідносини між сторонами по даній справі , а саме Закон України „Про житлово-комунальні послуги” за №1875 та Постанову Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630. Крім того, апелянт вказує на те, що місцевий суд не врахував , що з відповідача на користь позивача стягуються занадто великі інфляційні втрати та річні, що суттєво погіршить і без того тяжкий фінансовий стан відповідача.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне:
Як свідчать матеріали даної справи, 08 липня 2003р. між позивачем та відповідачем укладено Договір №02723/2-04 (з протоколом розбіжностей) на послуги водопостачання та водовідведення.
За умовами договору позивач зобов'язався постачати відповідачу питну воду, приймати каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимі концентрації шкідливих речовин, а останній -оплачувати надані послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.
Кількість води, що подається позивачем та використовується відповідачем, згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору передбачено визначати за показниками водолічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал. Якщо водолічильники тимчасово знято представником позивача або їх зіпсовано не з вини відповідача, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.
Згідно п. 3.3. Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.
У відповідності до п. 3.4. Договору відповідач розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи.
Відповідно до розділу 7 договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання. Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.
Згідно п. 3.5. Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, відповідач зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення позивачем платіжних документів до банківської установи, направити повноваженого представника з обгрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані позивача вважаються прийнятими відповідачем.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про повне задоволення позову виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено місцевим судом, відповідач, в порушення п 3.5 Договору, у встановлені договором строки не направив свого представника до позивача з необхідними документами для проведення звіряння і тому облікові дані ВАТ "АК "Київводоканал" вважаються прийняті відповідачем та погоджені ним.
На виконання положень п. 3.4 Договору, позивач своєчасно направляв відповідачу дебітово - інформаційні повідомлення про оплату наданих послуг, факт направлення зазначених повідомлень підтверджується довідками Центрального відділення ВАТ КБ “Хрещатик”, належним чином завірені копії долучені до матеріалів справи.
Крім того, за період з квітня 2008 по листопад 2008 включно, відповідачу було надано позивачем послуг з водопостачання та водовідведення на суму 14 948 277,75 грн., що підтверджується актами зняття показників з водолічильників та платіжними вимогами -дорученнями.
Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов'язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього за період з квітня 2008 по листопад 2008 включно виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 3 425 885,13 грн.
Також, факт вказаної заборгованості підтверджується висновком КНДІСЕ №157/4521/10-19 від 27.08.2010 за результатами судово-економічної експертизи у справі № 37/37. Відповідачем заперечень та доказів на підтвердження протилежного суду не надано.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
З огляду на вищевикладене, колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив в повному обсязі вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача основного боргу , оскільки ці вимоги нормативно та документально доведені, а тому є правомірними та обґрунтованими.
Позивач , крім основного боргу просив суд стягнути з відповідача на його користь 337 798,59 грн. - інфляційних втрат та 57 511,66 грн. -3% річних (розрахунок у матеріалах справи).
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія перевіривши наданий позивачем розрахунок, прийшла до висновку , що він здійснений відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Що стосується доводів апеляційної скарги, колегія не бере їх до уваги, оскільки вважає їх не обґрунтованими та безпідставними.
Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, в даному випадку, відповідач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду є обґрунтованим , законним та визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, тому залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2010р. у справі №37/37 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва залишити без задоволення.
3.Матеріали справи №37/37 повернути до Господарського суду міста Києва.
4.Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
31.01.11 (відправлено)