01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.01.2011 № 13/155-10
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Каштанова Н.Г., Демчук О.В. - представники за довіреностями,
від відповідача: Богдан С.В. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Дочірньої компанії „Уктрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та Дочірнього підприємства „Києво-Сваятошинське управління експлуатації газового господарства” відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз”
на рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2010
у справі № 13/155-10 ( .....)
за позовом Дочірньої компанії „Уктрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”
до Дочірнього підприємства „Києво-Сваятошинське управління експлуатації газового господарства” відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз”
про стягнення 3 166 548,29 грн.
В вересні 2010 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 1 682 247,30 грн. - основного боргу, 587 821,63 грн. - пені, 113 499,15 грн. - 3% річних, 258 874,98 грн. - інфляційних втрат, 524 105,23 грн. - 7% штрафу з простроченої суми та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором на транспортування природного газу для потреб населення №117Н-563 від 18.12.2007р. не виконані належним чином зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за наданні послуги.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.10.2010 р. надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній визнав позовні вимоги частково в сумі основного боргу в розмірі 1675247,30 грн., в частині пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних збитків просив відмовити, в зв'язку з необґрунтованістю зазначених нарахувань, відсутністю його вини в простроченні сплати основного боргу та скрутним становищем.
Рішенням Господарського суду Київської області від 04.11.2010р. у справі №13/155-10 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ДП „Києво-Святошинське управління експлуатації газового господарства” відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" на користь ДП „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” 1675247,30 грн. основного боргу, 293910,81 грн. пені, 258874,98 грн. інфляційних збитків, 113499,15 грн. 3% річних, 524105,23 грн. штрафу, 25500 грн. державного мита та 236 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В частині стягнення 7000 грн. основного боргу провадження у справі припинено.
В частині стягнення 293910,82 грн. пені відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, керуючись ст.61 Конституції України, ч.6 ст.231, ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, ст.43, п.3 ст.83, ст.ст.91-95, 104 ГПК України, просить зазначене рішення скасувати в частині стягнення 7% штрафу та прийняти нове рішення, яким в цій частині позову відмовити, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він просить відмовити відповідачу в задоволенні апеляційної скарги.
Крім того, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині відмови у стягненні 293910,82 грн. пені та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що зменшення судом першої інстанції пені на 50 відсотків суперечить положенням ст.233 Господарського кодексу України та ст.83 ГПК України. Також, позивача зазначає, що судом першої інстанції були порушені вимоги ст.4-2 та ст.43 ГПК України.
Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому він просить відмовити позивачу в задоволенні апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційних скарг та відзивів, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що 18.12.2007 р. між сторонами був укладений договір про транспортування природного газу для потреб населення №117Н-563 (далі -Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується надати відповідачу послуги з транспортування трубопровідним транспортом природного газу відповідача від пунктів прийому-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення -газорозподільних станцій, а відповідач зобов'язується сплатити за транспортування газу встановлену плату на умовах даного договору.
Так, на підставі Договору позивач транспортував протягом січня-грудня 2009 р. для відповідача природний газ обсягом 152179,222 тис. м.куб. газу на загальну суму 7487217,74 грн., що підтверджується даними актів здачі-прийомки послуг по транспортуванню газу за відповідні місяці, які підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплені їх печатками (а.с.16-28).
Відповідно до п. 6.2 Договору остаточний розрахунок за фактично надані послуги здійснюється відповідачем протягом місяця, наступного за звітним місяцем, в якому здійснювалось транспортування газу.
Проте, відповідач в порушення умов Договору свої зобов'язання щодо оплати природного газу виконав частково у зв'язку з чим, на момент звернення з позовною заявою за ним утворилася заборгованість на загальну суму 1682247,30 грн.
Враховуючи те, що відповідно до заяви відповідача станом на день розгляду справи ним сплачено частину основного боргу в сумі 7000 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків від 31.10.2010 р. наявним в матеріалах справи, провадження у справі в цій частині вимог на підставі ч.1 п.1-1 ст.80 ГПК України підлягає припиненню, оскільки відсутній предмету спору.
Доказів належної оплати залишку основного боргу в сумі 1675247,30 грн. відповідачем не надано.
Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
З частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України вбачається, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1675247,30 грн. - заборгованості за Договором.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних збитків та 3% річних, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання та приписи вказаних правових норм, з останнього місцевим господарським судом правомірно стягнуто інфляційні витрати в розмірі 258874,98 грн. та 3% річних в розмірі 113499,15 грн. (розрахунок міститься в матеріалах справи (а.с.36-41).
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 7% штрафу в розмірі 524105,23 грн., колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
З положень ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України вбачається, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки штрафні санкції застосовуються в таких розмірах: за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Одночасно колегія суддів звертає увагу на той факт, що форма власності позивача є загальнодержавною, а тому норми зазначеної вище статті розповсюджуються на нього і мають бути застосовані.
Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 20.10.2010 р. по справі №10/356/09 в якій зазначено, що жодним нормативним актом не передбачено, що штраф є виключно договірною неустойкою, а тому, не може вважатися вірним висновки судів про те, що оскільки умовами укладеного між сторонами договору не встановлений такий вид неустойки як штраф, то його застосування не є можливим у даних правовідносинах, оскільки заявлений позивачем до стягнення штраф за джерелом походження є законним, адже його застосування чітко передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, так само як розмір.
Таким чином зазначені вище обставини спростовують доводи відповідача щодо неправомірного застосування до нього штрафу на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Отже, висновок місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача 7% штрафу в розмірі 524105,23 грн. є обґрунтованим, оскільки відповідач прострочив оплату послуг з транспортування природного газу - грошового зобов'язання, на термін понад 30 днів (розрахунок міститься в матеріалах справи (а.с.45).
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 587821,63 грн., колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
В силу ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).
Згідно із. п. 7.3 Договору, в разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг по транспортуванню газу в строки, зазначені в п. 6.2 договору, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. Пунктом 10.4 договору передбачено, що до вимог, що випливають з даного договору застосовується позовна давність -3 роки.
Судом першої інстанції встановлено, що пеня в розмірі 587821,63 грн. нарахована позивачем правомірно за шість місяців у зв'язку з наявністю заборгованості відповідача та на підставі п.п 7.3, 10.4 Договору чим спростовуються заперечення відповідача про сплив строку позовної давності для стягнення неустойки.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Отже, враховуючи положення п.3 ч.1 ст.83 ГПК України та специфіку діяльності відповідача, несвоєчасне перерахування грошових коштів населенням за комунальні послуги, а також скрутне матеріальне становище відповідача, що підтверджується балансом підприємства за 2008-2009р.р., колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано зменшино розмір пені до 293910,81 грн..
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вищевстановлені та зазначені судом в оскаржуваному рішенні обставини, сторонами не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким частково задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційні скарги Дочірньої компанії „Уктрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” та Дочірнього підприємства „Києво-Сваятошинське управління експлуатації газового господарства” відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Київоблгаз” на рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2010 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2010 року у справі №13/155-10 залишити без змін.
3. Матеріали справи №13/155-10 направити до Господарського суду Київської області.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя
Судді
27.01.11 (відправлено)