01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.01.2011 № 11/366
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Синицька,В.О. - представник за довіреністю,
від відповідача : Демчук В.М. - представник за довіреністю ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.10.2010
у справі № 11/366 ( .....)
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області
до ТОВ "Євротранстелеком"
про стягнення неустойки у розмірі 1188,93 грн.
У серпні 2010р.позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" неустойки у розмірі 1188,93 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що в порушення умов укладеного сторонами договору оренди відповідач не звільнив орендовані приміщення після закінчення дії договору, а тому на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України з нього підлягає стягненню неустойка.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2010 року у справі № 11/366 у позові відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва у справі №11/366 від 22.10.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В своїй апеляційній скарзі , відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини та матеріали справи, які мають значення для справи.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки посиланню позивача на пункти 2.5., 5.6. Договору оренди, статті 525, 526 та 785 Цивільного кодексу України та не прийнято до уваги доводи регіонального відділення щодо порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань по договору, у зв'язку з чим було відмолено в задоволенні позову.
Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" укладено договір № 12/02-2509-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідно до п. 1 договору орендодавець передає орендарю в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 3,0 кв.м, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Апостолове, вул. Привокзальна, 25, що знаходиться на балансі ДП "Придніпровська залізниця".
За актом приймання-передачі від 01.06.2006, підписаним представниками балансоутримувача, орендодавця та орендаря, відповідачу було передане обумовлене договором приміщення.
Відповідно до п. 10.1 договору договір діє з 01.06.2006 по 01.05.2007 включно, тобто, договір укладено строком на одинадцять місяців.
Згідно з п. 10.1 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, повній оплаті за договором і при наданні інформації щодо виконання умов договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу органу державного пожежного нагляду та узгодження балансоутримувача, договір, за заявою орендаря щодо продовження терміну дії, можу бути продовженим на тих самих умовах, які передбачені у договорі.
Статтею 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором, а у відповідності до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Аналогічні положення закріплені і в ч. 1ст. 764 Цивільного кодексу України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, термін дії договору неодноразово сторонами продовжувався, останній раз, як зазначає позивач, до 01.03.2009.
Позивач у своїй позовній заяві та в апеляційній інстанції вказував , що листом від 23.03.2009 № 16-03-02248 повідомив відповідача про закінчення терміну дії договору оренди № 12/02-2505-ОД.
Однак, позивач не надав до матеріалів справи копію листа від 23.03.2009 та докази його надіслання на адресу відповідача.
В матеріалах справи наявний лист позивача, який був отриманий відповідачем, від 13.01.2009 № 11-02-00235 про те, що після закінчення дії договору оренди, орендар бере участь у конкурсі на отримання права оренди державного нерухомого майна; лист від 10.02.2009 № 11-02-01156, в якому позивач повідомляє відповідача про те, що у разі, якщо орендар має бажання продовжувати договір оренди, то відповідачу необхідно подати пакет документів для підготовки та проведення конкурсу.
Отже, матеріалами справи не підтверджується посилання позивача про повідомлення відповідача протягом 1 місяця після закінчення терміну дії договору оренди про відсутність згоди позивача на продовження договору оренди.
Відповідно до пункту 2.5. Договору у разі припинення цього договору майно повертається орендарем балансоутримувачу; майно вважається поверненим орендарем балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Як стверджує позивач, відповідач не звільнив орендоване приміщення та не передав його балансоутримувачу, тому на підставі статті 785 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Колегія вважає, що доводи відповідача заслуговують на увагу про те, що ним з метою продовження оренди нерухомого майна та з метою участі у конкурсі, вчинені необхідні дії, а саме: здійснено оцінку майна, отримано згоду балансоутримувача, сплачені орендні платежі, в результаті чого 09.09.2009 між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна.
За таких обставин, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про продовження дії договору оренди після 01.03.2009р.
Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (стаття 2 Закону).
Пунктом 2 статті 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно зі статтею 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Також, відповідно до частини 4 статті 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Згідно з статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, якщо у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах.
Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Оскільки належних доказів щодо відмови позивача від продовження дії договору оренди протягом місяця після закінчення терміну дії договору позивачем не надано, то, відповідно, відсутній факт припинення договору № 12/02-2509-ОД.
Крім того, колегія враховує , що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з вимогою повернути орендоване майно.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач в період з березня по вересень 2009 року користувався орендованим приміщенням на законних підставах, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранстелеком" неустойки у розмірі 1188,93 грн. за несвоєчасне повернення об'єкту оренди за період з березня по вересень 2009 року.
Згідно ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проте, в даному випадку, позивач, всупереч вимог вказаної норми закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду є обґрунтованим , законним та визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, тому залишає рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.10.2010р. у справі №11/366 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області залишити без задоволення.
3.Матеріали справи №11/366 повернути до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя
Судді
28.01.11 (відправлено)