33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"10" січня 2011 р. Справа № 14/1
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Хим-Агросервіс-Д"
до відповідача Відкрите акціонерне товариство Банк "Біг Енергія" в особі Кузнецовської філії
про стягнення в сумі 2 313 476 грн. 72 коп.
Суддя Марач В.В.
Представники:
Від позивача : представник по довіреності Тарновецький Я.М.
Від відповідача : не з"явився
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хим-Агросервіс-Д" (надалі Позивач або ТзОВ ""Хим-Агросервіс-Д") звернулося в господарський суд з позовом до відкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія" в особі Кузнецовської філії (надалі Відповідач або Банк) в якому просить припинити зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитними договорами № 25/01-02-2008 від 12 лютого 2008 року та № 25/01-03-2008 від 13 березня 2008 року на суму 2 313 476,62 грн. та припинити зобов'язання відповідача перед позивачем за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № 09/1023-2009 від 04.09.2009 року, за договором «Комфорт» № 03/1063-2008 про банківський строковий вклад (депозит в національній валюті), випуск картки, відкриття карткового рахунку та його розрахунково-касове обслуговування від 14.03.2008 року, за договором «Комфорт» № 03/1062-2008 про банківський строковий вклад (депозит в іноземній валюті), випуск картки, відкриття карткового рахунку та його розрахунково-касове обслуговування від 14.03.2008 року, за договором № 4093 про випуск міжнародної платіжної картки та обслуговування картрахунку фізичної особи від 11.08.2004 року, за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № ЗТ+_107 від 08.10.2008 року, за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» №Т 3+_65 від 09.09.2009 року, за договором банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний» №12С_231 від 02.02.2009 року, за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № ТЗ+63 від 17.08.2009 року, за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № 6Д+_417 від 25.05.2009 року, за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № 6Д+_648 від 07.10.2009 року, за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № Т12+_47 від 12.02.2009 року, за договором банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний» № 12С_243 від 12.02.2009 року на загальну суму 2 313 476,62 грн., шляхом зарахування однорідних вимог.
Свої вимоги Позивач обгрунтовує тим, що він, на підставі кредитних договорів № 25/01-02-2008 від 12.02.2008р. та № 25/01-03-2008 від 13.03.2008р., має заборгованість перед банком в сумі 3 684 797,92 грн., а Банк, на підставі договір відступлення права вимоги, укладених Позивачем з Кредиторами Банку, має однорідну заборгованість перед Позивачем в сумі 2 313 476,62 грн.. Однак після звернення Позивача до Банку з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, Банк відмовився здійснити таке зарахування.
Відповідач відзиву на позов суду не надав, представник його в судове засідання не з"явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №33001 0653777 6.
Статтею 22 ГПК України встановлено права та обов"язки сторін в судовому процесі. Зокрема вказаною статтею передбачено, що сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Відповідно до норм вказаної статті сторони зобов"язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Не забезпечивши явку свого представника в судове засідання відповідач не виявив бажання скористатися наданими йому вищевказаними нормами ГПК правами. Вказані дії відповідача свідчать про недобросовісне користування належними йому, як стороні у судовому процесі, процесуальними правами.
За наведених обставин, керуючись ст.75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір без участі відповідача та відзиву з його боку за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.
При цьому суд керувався наступним.
«12» лютого 2008 року між відповідачем, як банком та позивачем, як позичальником було укладено кредитний договір № 25/01-02-2008, відповідно до умов якого позичальник отримав від банку кредит у сумі 3 000 000 (три мільйони). Строк погашення кредиту 03.12.2010 року.
«13» березня 2008 року між відповідачем, як банком та позивачем, як позичальником було укладено ще один кредитний договір № 25/01-03-2008, відповідно до умов якого позичальник отримав від банку кредит в сумі 456 000,00 (чотириста п'ятдесят шість тисяч).
Позивач належним чином виконував свої зобов'язання по вказаних вище кредитних договорах стосовно сплати процентів, комісійної винагороди за управлінням кредитом та інших платежів.
24.02.2010 року Національним банком України винесена постанова № 97 «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Відкритого акціонерного товариства Банку «БІГ Енергія». Відповідно до винесеної постанови з 01.03.2010 року відкликана банківська ліцензія відповідача та ініційована процедура його ліквідації, ліквідатором визначено Васільченка Юрія Леонідовича.
На момент відкликання у відповідача банківської ліцензії та ініціювання його процедури ліквідації заборгованість позивача перед відповідачем по вище вказаних кредитних договорах складає 3 684 797,92 грн.
«02» грудня 2010 року позивачем було укладено з громадянином ОСОБА_1 договір відступлення права вимоги № 2, відповідно до умов якого громадянин ОСОБА_1, як кредитор відступив (передав) позивачу, як новому кредитору, а позивач прийняв право вимоги грошових коштів в обсязі 1 673 600,73 грн. від відповідача, як боржника за договорами:
- банківського вкладу (депозиту) «Стандартний+» № 09/1023-2009 від 04.09.2009 року в національній валюті з виплатою процентів в кінці строку (на суму 386354,72 грн.);
- «Комфорт» № 03/1063-2008 про банківський строковий вклад (депозит в національній валюті), випуск картки, відкриття карткового рахунку та його розрахунково-касове обслуговування від 14.03.2008 року (на суму 181459,47 грн.);
- «Комфорт» № 03/1062-2008 про банківський строковий вклад (депозит в іноземній валюті), випуск картки, відкриття карткового рахунку та його розрахунково-касове обслуговування від 14.03.2008 року (на суму 870873,41 грн.);
- договір № 4093 про випуск міжнародної платіжної картки та обслуговування картрахунку фізичної особи від 11.08.2004 року (на суму 234913,13 грн.).
02 грудня 2010 року між позивачем та громадянином ОСОБА_1 було підписано Акт прийому-передачі документів до договору відступлення права вимоги.
Договір банківського вкладу (депозиту) «Стандартний+» № 09/1023-2009 від 04.09.2009 року був укладений між відповідачем та громадянином ОСОБА_1 строком до «09» березня 2010 року, сума депозитного вкладу складала 356930,00 грн. Відповідно до п.2.1.5 договору банківського вкладу (депозиту) відповідач зобов'язався після закінчення терміну дії договору перерахувати депозитний вклад та сплатити проценти по ньому. 09.03.2010 року настав строк виконання по договору банківського вкладу (депозиту) «Стандартний+» № 09/1023-2009 від 04.09.2009 року, проте відповідач не виконав зобов'язання по поверненню банківського вкладу перед громадянином ОСОБА_1. На момент укладання договору відступлення права вимоги № 2 від 02.12.2010 року заборгованість відповідача перед громадянином ОСОБА_1 по вказаному вище договору складала 386354,72 грн.
Договір «Комфорт» № 03/1063-2008 про банківський строковий вклад (депозит в національній валюті), випуск картки, відкриття карткового рахунку та його розрахунково-касове обслуговування від 14.03.2008 року був укладений між відповідачем та громадянином ОСОБА_1 строком до року сума депозитного вкладу складала 315000,00 грн. Відповідно до п. 2.1.9 договору банківського вкладу (депозиту) відповідач зобов'язався після закінчення терміну дії договору перерахувати депозитний вклад та сплатити проценти по ньому. 16.03.2010 року настав строк виконання по договору «Комфорт» № 03/1063-2008 про банківський строковий вклад (депозит в національній валюті), випуск картки, відкриття карткового рахунку та його розрахунково-касове обслуговування від 14.03.2008 року, проте відповідач виконав зобов'язання по поверненню банківського вкладу перед громадянином ОСОБА_1 частково. На момент укладання договору відступлення права вимоги № 2 від 02.12.2010 року заборгованість відповідача перед громадянином ОСОБА_1 по вказаному вище договору складала 181459,47 грн.
Договір «Комфорт» № 03/1062-2008 про банківський строковий вклад (депозит в іноземній валюті), випуск картки, відкриття карткового рахунку та його розрахунково-касове обслуговування від 14.03.2008 року був укладений між відповідачем та громадянином ОСОБА_1 строком до 15.03.2010 року сума, депозитного вкладу складала 105 000,00 доларів США. Відповідно до п.2.1.5 договору банківського вкладу (депозиту) відповідач зобов'язався після закінчення терміну дії договору перерахувати депозитний вклад та сплатити проценти по ньому. 15.03.2010 року настав строк виконання по договору «Комфорт» № 03/1062-2008 про банківський строковий вклад (депозит в іноземній валюті), випуск картки, відкриття карткового рахунку та його розрахунково-касове обслуговування від 14.03.2008 року, проте відповідач не виконав зобов'язання по поверненню банківського вкладу перед громадянином ОСОБА_1. На момент укладання договору відступлення права вимоги № 2 від 02.12.2010 року заборгованість відповідача перед громадянином ОСОБА_1 по вказаному вище договору складала 870873,41 грн..
Договір № 4093 про випуск міжнародної платіжної картки та обслуговування картрахунку фізичної особи від 11.08.2004 року був укладений між відповідачем та громадянином ОСОБА_1 на строк дії карткового рахунку. Відповідно до п. 4.2.5 договору про випуск платіжної картки та обслуговування картрахунку фізичної особи відповідач зобов'язався після закінчення терміну дії договору або за вимогою Клієнта (в даному випадку ОСОБА_1) перерахувати залишок коштів на рахунку в строк не пізніше 45 днів після повернення усіх карток. 01.03.2010 р. настав строк виконання по договору Договір № 4093 про випуск міжнародної платіжної картки та обслуговування картрахунку фізичної особи від 11.08.2004 року, проте відповідач не виконав зобов'язання по поверненню банківського вкладу перед громадянином ОСОБА_1. На момент укладання договору відступлення права вимоги № 2 від 02.12.2010 року заборгованість відповідача перед громадянином ОСОБА_1 по вказаним вище договорам складала 234913,13 грн.
Кредиторські вимоги громадянина ОСОБА_1 відповідно до вказаних вище договорів в сумі 1673600,73 грн. були акцептовані та віднесені відповідачем до четвертої черги кредиторів, що підтверджується дублікатом листа відповідача за № 341/05 від 21.05.2010 року.
03.12.2010 року позивач звернувся з листом до відповідача, в якому заявляв про зарахування зустрічних однорідних вимог позивача до відповідача, що грунтуються на договорах відступлення права вимоги та банківського вкладу, та вимог відповідача до позивача, що ґрунтуються на кредитних договорах. Відповідач своїм листом від 08.12.2010 року за № 2503/24-06 заперечив проти проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі того, що законодавством, що регулює питання ліквідації банків не передбачено способу задоволення вимог кредиторів до банку шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Однак, ні кредитними договорами № 25/01-02-2008 від 12.02.2008 року та № 25/01-03-2008 від 13.03.2008 року, ні вказаними вище договорами банківського вкладу (депозиту) не встановлено заборону здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог.
02 грудня 2010 року позивачем було укладено з громадянином ОСОБА_2 договір відступлення права вимоги № 3, відповідно до умов якого громадянин ОСОБА_2, як кредитор відступив (передав) позивачу, як новому кредитору, а позивач прийняв право вимоги грошових коштів в обсязі 136530,33 грн. від відповідача, як боржника за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» №ЗТ+_107 від 08.10.2008 року в іноземній валюті з виплатою процентів в кінці строку. 02 грудня 2010 року між позивачем та громадянином ОСОБА_2 було підписано Акт прийому-передачі документів до договору відступлення права вимоги.
Договір банківського вкладу (депозиту) «Стандартний+» №ЗТ+_107 від 08.10.2008 року був укладений між відповідачем та громадянином ОСОБА_2 строком до 08.01.2009 року сума депозитного вкладу складала 46 000 доларів США. Відповідно до п.2.1.5 договору банківського вкладу (депозиту) відповідач зобов'язався після закінчення терміну дії договору перерахувати депозитний вклад та сплатити проценти по ньому.
08 січня 2009 року настав строк виконання по договору банківського вкладу (депозиту) «Стандартний+» №ЗТ+_107 від 08.10.2008 року, проте відповідач не виконав зобов'язання по поверненню банківського вкладу перед громадянином ОСОБА_2. На момент укладання договору відступлення права вимоги № 3 від 02.12.2010 року заборгованість відповідача перед громадянином ОСОБА_2 складала 136530,33 грн..
Кредиторські вимоги громадянина ОСОБА_2 відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» №ЗТ+_107 від 08.10.2008 року були акцептовані та віднесені відповідачем до четвертої черги кредиторів, що підтверджується листом відповідача за № 248/05 від 19.05.2010 року.
03.12.2010 року позивач звернувся з листом до відповідача, в якому заявляв про зарахування зустрічних однорідних вимог позивача до відповідача, що ґрунтуються на договорах відступлення права вимоги та банківського вкладу, та вимог відповідача до позивача, що ґрунтуються на кредитних договорах. Відповідач своїм листом від 08.12.2010 року за № 2504/24-06 заперечив проти проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі того, що законодавством, що регулює питання ліквідації банків не передбачено способу задоволення вимог кредиторів до банку шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Однак, ні кредитними договорами № 25/1-02-2008 від 12.02.2008 року та № 25/01-03-2008 від 13.03.2008 р., ні договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний+» №ЗТ+_107 від 08.10.2008 року не встановлено заборону здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог.
02 грудня 2010 року позивачем було укладено з громадянкою ОСОБА_3 договір відступлення права вимоги № 4 відповідно до умов якого громадянка ОСОБА_3, як кредитор відступила (передала) позивачу, як новому кредитору, а позивач прийняв право вимоги грошових коштів в обсязі 112807,32 грн. від відповідача, як боржника за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № ТЗ+65 від 09.09.2009 року в іноземній валюті з виплатою процентів в кінці строку. 02 грудня 2010 року між позивачем та громадянкою ОСОБА_3 було підписано Акт прийому-передачі документів до договору відступлення права вимоги.
Договір банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № ТЗ+65 від 09.09.2009 року був укладений між відповідачем та громадянкою ОСОБА_3 строком до 09.12.2009 року, сума депозитного вкладу складала 20220 євро. Відповідно до п.2.1.5 договору банківського вкладу (депозиту) відповідач зобов'язався після закінчення терміну дії договору перерахувати депозитний вклад та сплатити проценти по ньому.
09 грудня 2009 року настав строк виконання по договору банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № Т3+_65 від 09.09.2009 року, проте відповідач не виконав зобов'язання по поверненню банківського вкладу перед громадянкою ОСОБА_3. На момент укладання договору відступлення права вимоги № 4 від 02.12.2010 року заборгованість відповідача перед громадянкою ОСОБА_3 складала 112807,32 грн..
Кредиторські вимоги громадянки ОСОБА_3 відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № Т3+_65 від 09.09.2009 року були акцептовані та віднесені відповідачем до четвертої черги кредиторів, що підтверджується листом відповідача від 20.05.2010 року за № 258/05.
03.12.2010 року позивач звернувся з листом до відповідача, в якому заявляв про зарахування зустрічних однорідних вимог позивача до відповідача, що ґрунтуються на договорах відступлення права вимоги та банківського вкладу, та вимог відповідача до позивача, що ґрунтуються на кредитних договорах. Відповідач своїм листом від 08.12.2010 року за № 2505/24-06 заперечив проти проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі того, що законодавством, що регулює питання ліквідації банків не передбачено способу задоволення вимог кредиторів до банку шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Однак, ні кредитними договорами № 25/01-02-2008 від 12.02.2008 року та № 25/01-03-2008 від 13.03.2008 року, ні договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № Т3+_65 від 09.09.2009 року не встановлено заборону здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог.
02 грудня 2010 року позивачем було укладено з громадянкою ОСОБА_4 договір відступлення права вимоги № 5, відповідно до умов якого громадянка ОСОБА_4, як кредитор відступила (передала) позивачу, як новому кредитору, а позивач прийняв право вимоги грошових коштів в обсязі 58273,80 грн. від відповідача, як боржника за договором банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний» № 12С_231 від 02.02.2009 року в національній валюті з виплатою процентів в кінці строку. 02 грудня 2010 року між позивачем та громадянкою ОСОБА_4 було підписано Акт прийому-передачі документів до договору відступлення права вимоги.
Договір банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний» № 12С231 від 02.02.2009 року був укладений між відповідачем та громадянкою ОСОБА_4 строком до 09.02.2010 року, сума депозитного вкладу складала 87271,00 грн.. Відповідно до п. 2.1.5 договору банківського вкладу (депозиту) відповідач зобов'язався після закінчення терміну дії договору перерахувати депозитний вклад та сплатити проценти по ньому.
09 лютого 2010 року настав строк виконання по договору банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний» № 12С 231 від 02.02.2009 року , проте відповідач не виконав зобов'язання по поверненню банківського вкладу перед громадянкою ОСОБА_4. На момент укладання договору відступлення права вимоги № 5 від 02.12.2010 року заборгованість відповідача перед громадянкою ОСОБА_4 складала 58273,80 грн.
Кредиторські вимоги громадянки ОСОБА_4 відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний» № 12С_231 від 02.02.2009 року були акцептовані та віднесені відповідачем до четвертої черги кредиторів, що підтверджується листом відповідача від 20.05.2010 року за № 249/05.
03.12.2010 року позивач звернувся з листом до відповідача, в якому заявляв про зарахування зустрічних однорідних вимог позивача до відповідача, що ґрунтуються на договорах відступлення права вимоги та банківського вкладу, та вимог відповідача до позивача, що ґрунтуються на кредитному договорі. Відповідач своїм листом від 08.12.2010 року за № 2506/24-06 заперечив проти проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі того, що законодавством, що регулює питання ліквідації банків не передбачено способу задоволення вимог кредиторів до банку шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Однак, ні кредитними договорами № 25/01-02-2008 від 12.02.2008 року та № 25/01-03-2008 від 13.03.2008 року, ні договором банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний» № 12С231 від 02.02.2009 року не встановлено заборону здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог.
02 грудня 2010 року позивачем було укладено з громадянкою ОСОБА_5 договір відступлення права вимоги № 6 відповідно до умов якого громадянка ОСОБА_5, як кредитор відступила (передала) позивачу, як новому кредитору, а позивач прийняв право вимоги грошових коштів в обсязі 47604,37 грн. від відповідача, як боржника за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № Т3+_63 від 17.08.2009 року в іноземній валюті з виплатою процентів в кінці строку. 02 грудня 2010 року між позивачем та громадянкою ОСОБА_5 було підписано Акт прийому-передачі документів до договору відступлення права вимоги.
Договір банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № ТЗ+63 від 17.08.2009 року був укладений між відповідачем та громадянкою ОСОБА_5 строком до 17.11.2009 року, сума депозитного вкладу складала 17998 євро. Відповідно до п.2.1.5 договору банківського вкладу (депозиту) відповідач зобов'язався після закінчення терміну дії договору перерахувати депозитний вклад та сплатити проценти по ньому.
17 листопада 2009 року настав строк виконання по договору банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № Т3+_63 від 17.11.2009 року, проте відповідач не виконав зобов'язання по поверненню банківського вкладу перед громадянкою ОСОБА_5. На момент укладання договору відступлення права вимоги № 6 від 02.12.2010 року заборгованість відповідача перед громадянкою ОСОБА_5 складала 47604,37 грн..
Кредиторські вимоги громадянки ОСОБА_6 відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № Т3+_63 від 17.11.2009 року були акцептовані та віднесені відповідачем до четвертої черги кредиторів, що підтверджується листом відповідача від 20.05.2010 року за № 263/05.
03.12.2010 року позивач звернувся з листом до відповідача, в якому заявляв про зарахування зустрічних однорідних вимог позивача до відповідача, що ґрунтуються на договорах відступлення права вимоги та банківського вкладу, та вимог відповідача до позивача, що ґрунтуються на кредитних договорах. Відповідач своїм листом від 08.12.2010 року за № 2507/24-06 заперечив проти проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі того, що законодавством, що регулює питання ліквідації банків не передбачено способу задоволення вимог кредиторів до банку шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Однак, ні кредитними договорами № 25/01-02-2008 від 12.02.2008 року та № 25/01-03-2008 від 13.03.2008 року, ні договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № ТЗ+63 від 17.11.2009 року не встановлено заборону здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог.
02 грудня 2010 року позивачем було укладено з громадянином ОСОБА_7 договір відступлення права вимоги № 7, відповідно до умов якого громадянин ОСОБА_7, як кредитор відступив (передав) позивачу, як новому кредитору, а позивач прийняв право вимоги грошових коштів в обсязі 28292,02 грн. від відповідача, як боржника за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № 6Д+_417 від 25.05.2009 року в національній валюті з виплатою процентів в кінці строку. 02 грудня 2010 року між позивачем та громадянином ОСОБА_7 було підписано Акт прийому-передачі документів до договору відступлення права вимоги.
Договір банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № 6Д+_417 від 25.05.2009 року був укладений між відповідачем та громадянином ОСОБА_7 строком до 25.11.2010 року сума депозитного вкладу складала 75543,00 грн. Відповідно до п. 2.1.5 договору банківського вкладу (депозиту) відповідач зобов'язався після закінчення терміну дії договору перерахувати депозитний вклад та сплатити проценти по ньому.
25 листопада 2009 року настав строк виконання по договору банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № 6Д+417 від 25.05.2009 року, проте відповідач не виконав зобов'язання по поверненню банківського вкладу перед громадянином ОСОБА_7. На момент укладання договору відступлення права вимоги № 8 від 02.12.2010 року заборгованість відповідача перед громадянином ОСОБА_7 складала 29292,02 грн..
Кредиторські вимоги громадянина ОСОБА_7 відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № 6Д+_417 від 25.05.2009 року були акцептовані та віднесені відповідачем до четвертої черги кредиторів, що підтверджується листом відповідача за № 244/05 від 19.05.2010 року.
03.12.2010 року позивач звернувся з листом до відповідача, в якому заявляв про зарахування зустрічних однорідних вимог позивача до відповідача, що ґрунтуються на договорах відступлення права вимоги та банківського вкладу, та вимог відповідача до позивача, що ґрунтуються на кредитних договорах. Відповідач своїм листом від 08.12.2010 року за № 2508/24-06 заперечив проти проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі того, що законодавством, що регулює питання ліквідації банків не передбачено способу задоволення вимог кредиторів до банку шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Однак, ні кредитними договорами № 25/01-02-2008 від 12.02.2008 року та № 25/01-03-2008 від 13.03.2008 року, ні договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № 6Д+_417 від 25.05.2009 року не встановлено заборону здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог.
02 грудня 2010 року позивачем було укладено з. громадянином ОСОБА_8 договір відступлення права вимоги № 8, відповідно до умов якого громадянин ОСОБА_8, як кредитор відступив (передав) позивачу, як новому кредитору, а позивач прийняв право вимоги грошових коштів в обсязі 195668,15 грн. від відповідача, як боржника за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № 6Д+_648 від 07.10.2009 року в національній валюті з виплатою процентів в кінці строку. 02 грудня 2010 року між позивачем та громадянином ОСОБА_8 було підписано Акт прийому-передачі документів до договору відступлення права вимоги.
Договір банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № 6Д+_648 від 07.10.2009 року був укладений між відповідачем та громадянином ОСОБА_8 строком до 07.04.2010 року сума депозитного вкладу складала 309590 грн. Відповідно до п.2.1.5 договору банківського вкладу (депозиту) відповідач зобов'язався після закінчення терміну дії договору перерахувати депозитний вклад та сплатити проценти по ньому.
07 квітня 2010 року настав строк виконання по договору банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № 6Д+648 від 07.10.2009 року, проте відповідач не виконав зобов'язання по поверненню банківського вкладу перед громадянином ОСОБА_8. На момент укладання договору відступлення права вимоги № 8 від 02.12.2010 року заборгованість відповідача перед громадянином ОСОБА_8 складала 195668,15 грн..
Кредиторські вимоги громадянина ОСОБА_8 відповідно до договору банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № 6Д+648 від 07.10.2009 року були акцептовані та віднесені відповідачем до четвертої черги кредиторів, що підтверджується листом відповідача за № 254/05 від 20.05.2010 року.
03.12.2010 року позивач звернувся з листом до відповідача, в якому заявляв про зарахування зустрічних однорідних вимог позивача до відповідача, що ґрунтуються на договорах відступлення права вимоги та банківського вкладу, та вимог відповідача до позивача, що грунтуються на кредитних договорах. Відповідач своїм листом від 08.12.2010 року за № 2509/24-06 заперечив проти проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі того, що законодавством, що регулює питання ліквідації банків не передбачено способу задоволення вимог кредиторів до банку шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Однак, ні кредитними договорами № 25/01-02-2008 від 12.02.2008 року та № 25/01-03-2008 від 13.03.2008 року, ні договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № 6Д+_648 від 07.10.2009 року не встановлено заборону здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог.
02 грудня 2010 року позивачем було укладено з громадянином ОСОБА_9 договір відступлення права вимоги № 9, відповідно до умов якого громадянин ОСОБА_9, як кредитор відступив (передав) позивачу, як новому кредитору, а позивач прийняв право вимоги грошових коштів в обсязі 60699,90 грн. від відповідача, як боржника за договорами:
- банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № Т12+47 від 12.02.2009 року в іноземній валюті з виплатою процентів в кінці строку.
- банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний» № 12С_243 від 12.02.209 року в національній валюті з виплатою процентів
02 грудня 2010 року між позивачем та громадянином ОСОБА_9 було підписано Акт прийому-передачі документів до договору відступлення права вимоги.
Договір банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № Т12+_47 від 12.02.2009 року був укладений між відповідачем та громадянином ОСОБА_9 строком до 19.02.2010 року, сума депозитного вкладу складала 4680,00 євро. Відповідно до п. 2.1.5 договору банківського вкладу (депозиту) відповідач зобов'язався після закінчення терміну дії договору перерахувати депозитний вклад та сплатити проценти по ньому.
19 лютого 2010 року настав строк виконання по договору банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № Т12+47 від 12.02.2009 року, проте відповідач не виконав зобов'язання по поверненню банківського вкладу перед громадянином ОСОБА_9. На момент укладання договору відступлення права вимоги № 9 від 02.12.2010 року заборгованість відповідача перед громадянином ОСОБА_9 по вищевказаному договору складала 57215,20 грн.
Договір банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний» № 12С_243 від 12.02.2009 р. був укладений між відповідачем та громадянином ОСОБА_9 строком до 19.02.2010 року, сума депозитного вкладу складала 19896,00 грн. Відповідно до п. 2.1.5. договору банківського вкладу відповідач зобов'язується після закінчення терміну дії договору перерахувати вклад та сплатити проценти по ньому.
19 лютого 2010 року настав строк виконання по договору банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний» № 12С_243 від 12.02.2009 року, проте відповідач не виконав зобов'язання по поверненню банківського вкладу перед громадянином ОСОБА_9. На момент укладання договору відступлення вимоги № 9 від 02.12.2009 року заборгованість відповідача перед громадянином ОСОБА_9 по вищевказаному договору складала 3484,70 грн.
Кредиторські вимоги громадянина ОСОБА_9 відповідно до договорів банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № ТІ 2+47 від 02.02.2009 року та банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний» № 12С_243 від 12.02.2009 року були акцептовані та віднесені відповідачем до четвертої черги кредиторів, що підтверджується листом відповідача за № 250/05 від 20.05.2010 року.
03.12.2010 року позивач звернувся з листом до відповідача, в якому заявляв про зарахування зустрічних однорідних вимог позивача до відповідача, що ґрунтуються на договорах відступлення права вимоги та банківського вкладу, та вимог відповідача до позивача, що ґрунтуються на кредитних договорах. Відповідач своїм листом від 08.12.2010 року за № 2502/24-06 заперечив проти проведення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі того, що законодавством, що регулює питання ліквідації банків не передбачено способу задоволення вимог кредиторів до банку шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Однак, ні кредитними договорами № 25/01-02-2008 від 12.02.2008 року та № 25/01-03-2008, ні договорами банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +» № Т12+_47 від 02.02.2009 року, «Пенсійний» № 12С_243 від 12.02.2009 р. не встановлено заборону здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог.
Згідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним свої прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.202 ГК України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахування зустрічних однорідних вимог або страхового зобов'язання, у разі поєднання управленої та зобов'язальної сторін в одній особі; за згодою сторін, через неможливість виконання та інших випадках, передбачених ГК України або іншими законами. До відносин, щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей передбачених ГК України. Згідно ч.З ст.203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк якої настав. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставі встановлених договором або законом. Згідно ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Випадки недопустимості зарахування зустрічних вимог встановлені ст.602 ЦК України.
Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином.
Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст.ст.91,96 Закону України «Про банки і банківську діяльність» з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора строк виконання всіх грошових зобов'язань банку вважається таким, що настав.
Відмова відповідача від зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав з посиланням на введення процедури ліквідації відповідача, є необгрунтованою, оскільки така підстава не визначена ст.602 ЦК України для відмови в зарахуванні зустрічних однорідних вимог.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом. Зазначеною статтею встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення правовідношення.
Відповідно до положень ст.58 ГПК України одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Хим-Агросервіс-Д" грунтуються на законі, є правомірними, а відтак підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Припинити зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Хим-Агросервіс-Д" перед відкритим акціонерним товариством Банк "Біг Енергія" в особі Кузнецовської філії за кредитними договорами № 25/01-02-2008 від 12 лютого 2008 року та № 25/01-03-2008 від 13 березня 2008 року на суму 2 313 476,62 грн. та припинити зобов'язання відкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія" в особі Кузнецовської філії перед товариством з обмеженою відповідальністю "Хим-Агросервіс-Д" за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +»№ 09/1023-2009 від 04.09.2009 року, за договором «Комфорт»№ 03/1063-2008 про банківський строковий вклад (депозит в національній валюті), випуск картки, відкриття карткового рахунку та його розрахунково-касове обслуговування від 14.03.2008 року, за договором «Комфорт»№ 03/1062-2008 про банківський строковий вклад (депозит в іноземній валюті), випуск картки, відкриття карткового рахунку та його розрахунково-касове обслуговування від 14.03.2008 року, за договором № 4093 про випуск міжнародної платіжної картки та обслуговування картрахунку фізичної особи від 11.08.2004 року, за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +»№ ЗТ+_107 від 08.10.2008 року, за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +»№Т 3+_65 від 09.09.2009 року, за договором банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний»№12С_231 від 02.02.2009 року, за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +»№ ТЗ+63 від 17.08.2009 року, за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +»№ 6Д+_417 від 25.05.2009 року, за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +»№ 6Д+_648 від 07.10.2009 року, за договором банківського вкладу (депозиту) «Стандартний +»№ Т12+_47 від 12.02.2009 року, за договором банківського вкладу (депозиту) «Пенсійний» № 12С_243 від 12.02.2009 року на загальну суму 2 313 476,62 грн., шляхом зарахування однорідних вимог.
Суддя Марач В.В.
підписано "14" січня 2011 р.