ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
21 травня 2026 року Справа № 918/496/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Хабарова М.В.
суддя Мельник О.В.
суддя Мамченко Ю.А.
секретар судового засідання Щербак В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 у справі № 918/496/25 (суддя Качур А.М., повне рішення складено 20.03.2026)
за позовом Керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Могилів-Подільської міської ради
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК"
2) Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів в сумі 140 929,61 грн
за участю :
прокурор - Мельничук Л. О.
від позивача - не з'явились
від відповідача 1 - Маркович Ю. В.
від відповідача 2 - не з'явились
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 позов задоволено. Визнано недійсними додаткові угоди №1 від 30.07.2024 та №2 від 27.08.2024 до договору про постачання електричної енергії споживачу №185/448 від 11.06.2024. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" на користь Могилів-Подільської міської ради безпідставно збережені кошти в сумі 140 929,61 грн та на користь Вінницької обласної прокуратури 6 056 грн судового збору.
Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів-Подільської міської ради на користь Вінницької обласної прокуратури 3 028 грн судового збору.
Обґрунтовуючи постановлене рішення суд першої інстанції встановивши, що при укладенні додаткових угод №1,2 було перевищено максимально допустиме обмеження у підвищення ціни на електроенергію як товар на 10%, не підтверджено належними та допустимими доказами факту коливання цін на ринку з моменту укладення договору до моменту внесення змін, існування факту зміни ціни товару після того як його було спожито, враховуючи, що останні укладені всупереч вимог ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» дійшов висновку про наявність підстав для визнання оспорюваних додаткових угод №1,2 недійсними.
З урахуванням того, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 140 929,61 грн, останні є такими, що були безпідставно одержані відповідачем 1, а тому відповідач 1 зобов'язаний їх повернути, що відповідає приписам ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" звернулось з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує про відсутність правових підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Могилів-Подільської міської ради, оскільки остання не є стороною договору, а тому відсутні порушення її прав.
Зазначає, що спірні додаткові угоди були укладені з урахуванням положень підп. 2 п. 19 Особливостей, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 (в редакції від 09.04.2024), якими передбачено можливість внесення змін до істотних умов договору про закупівлю, зокрема у випадку коливання ціни товару на ринку. При цьому зазначеними положеннями встановлено, що відсоток зміни ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання ринкової ціни такого товару, водночас обмеження щодо максимального відсотка збільшення ціни товару відсутнє.
Апелянт вказує, що умовами договору про постачання електричної енергії споживачу від 11.06.2024 сторонами передбачено чіткий порядок зміни ціни, в тому числі відповідно до підп.2 п.19 Особливостей, а також визначено спосіб документального її підтвердження. Зокрема визначено, що відсоток зміни ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання ціни такого товару на ринку; документальним підтвердженням факту коливання ціни електричної енергії на ринку є інформація, що розміщена на офіційному сайті АТ «Оператор ринку», але не виключно.
Також, на підтвердження коливання ціни електричної енергії відповідачем 1 було надано експертний висновок В-85 від 17.06.2025 Рівненської торгово-промислової палати.
Крім того, зазначає, що судом не враховано істотні умови договору та сам механізм відповідно до якого визначені чіткі періоди для коливання ціни за одиницю товару, а саме підп.2 п.13.1 договору, згідно якого документи (або документи), що підтверджує коливання ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни, що склалась за повний календарний місяць (травень місяць 2024 року), що передує даті оголошення закупівлі (або середньоринкової ціни, згідно якої вносились попередні зміни до договору, якщо такі зміни вже мали місце) та середньоринкової ціни за одиницю товару за весь календарний місяць, протягом якого відбувалось дане коливання ціни договору.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції не встановив обставин завершення дії договору та остаточності розрахунків, що свідчить про передчасність висновків щодо порушення ст. 632 Цивільного кодексу України.
ТОВ «Зе.Тек» також вказує про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема безпідставного повернення зустрічної позовної заяви, предметом якого було тлумачення пункт 13.1. договору №185/488 про постачання електричної енергії споживачу від 11.06.2024, а також безпідставної відмови у задоволенні клопотання про проведення комплексної судово-економічної та судово-товарознавчої експертизи, оскільки останні, з огляду на характер спірних правовідносин (договір постачання електричної енергії, укладений за результатами публічної закупівлі), обсяг і складність розрахунків, значну суму заявлених до стягнення коштів, а також наявність суттєвих розбіжностей у позиціях сторін щодо фактичних економічних показників, для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, надали б можливість відповідачу 1 довести об'єктивність зміни ціни та відповість її ринковим коливанням.
Учасники справи своїм правом на подачу відзиву, у відповідності до ст.263 Господарського процесуального кодексу України не скористались.
Згідно з ч. 3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
У судове засідання, що відбулося 21.05.2026 з'явився представник відповідача 1, який підтримав доводи викладені у апеляційній скарзі. Прокурор у справі, надавши свої пояснення щодо обставин справи, просила апеляційний суд залишити оскаржуване рішення без змін.
Позивач та відповідач 2 явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи приписи ст.273 Господарського процесуального кодексу України про строки перегляду справ в апеляційній інстанції, а також враховуючи те, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника позивача та відповідача 2.
19.05.2026 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 918/881/25 до завершення розгляду Конституційним судом України справи № 3-78/20269 (178/26), зазначає, що вирішення вказаної справи може мати істотне значення для правильного вирішення справи №918/881/25, оскільки предметом конституційного провадження є перевірка конституційності пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», положення якого підлягають застосуванню під час вирішення даного спору щодо правомірності збільшення ціни за одиницю товару у зв'язку з коливанням ціни на ринку з урахуванням встановленого законом 10-відсоткового обмеження.
Розглядаючи вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому п. 5 ч. 1 ст.227 цього Кодексу, до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Апеляційний господарський суд зазначає, що метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення судом обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені у цьому процесі, проте мають значення для розгляду справи, провадження у якій зупиняється.
За змістом вказаного п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. 4,6 ст.75 Господарського процесуального кодексу України).
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України (далі - ЄСПЛ).
ЄСПЛ зазначає, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Оцінюючи наявність підстав для зупинення провадження у даній справі до завершення розгляду Конституційним судом України справи № 3-78/20269 (178/26), апеляційний суд вказує, що згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Водночас, ч.3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З огляду на вказане, апеляційний суд дійшов висновку, що прийняття рішення Конституційним Судом України, за наслідками розгляду конституційної скарги ТОВ "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", не вплине на розгляд даної справи, а додана ТОВ «ЗЕ.ТЕК» роздруківка інформаційної новини, розміщеної на веб-сайті Конституційного Суду України не є належним доказом щодо відкриття такого конституційного провадження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що встановлені у даній справі обставини та зібрані докази дозволяють належним чином оцінити доводи апеляційної скарги та вирішити питання про наявність або відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Відтак, заявлене апелянтом клопотання про зупинення провадження у даній справі задоволенню не підлягає.
Подібна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 12.05.2026 у справі №924/560/24.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши присутніх представників учасників справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, за результатами проведеної закупівлі у формі відкритих торгів (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2024-06-04-010332-a), 11 червня 2024 року Комунальне некомерційне підприємство "Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування" Могилів - Подільської міської ради (споживач/відповідач 2) та Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" (постачальник/відповідач 1) уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №185/448 (далі - договір), відповідно до предмету якого за цим договором постачальник продає електричну енергію "код ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" - 09310000-5 - електрична енергія (Електрична енергія)" споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з умовами пункту 3.2. договору, період постачання електричної енергії за цим договором з 20 червня 2024 року до 30 вересня 2024 року включно.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 966 310,45 грн. З урахуванням ст.48 Бюджетного кодексу України зобов'язання споживача за цим договором в частині оплати поставленої електричної енергії виникають у 2024 році, та в межах асигнувань, встановлених кошторисом. Реєстрація бюджетного зобов'язання здійснюється з урахуванням абз. 2 ч. 2.2. наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України".
Відповідно до пункту 5.2. договору, спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Ціна (тариф) електричної енергії включає в себе тариф на послуги з передачі електричної енергії з 01 січня 2024 року, затверджений постановою НКРЕКП від 09.12.2023 №2322 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "УКРЕНЕРГО" на 2024 рік".
Згідно з 5.7. договору оплата рахунка постачальника за цим договором проводиться протягом 20-ти банківських днів з дня отримання відповідного акту від постачальника. У разі затримки фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 10-ти банківських днів, з дати отримання споживачем коштів.
Пунктом 7.1. договору передбачено, що постачальник має право змінити ціну на електричну енергію, у тому числі внаслідок зміни регульованих складових ціни (тарифів на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змін у нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни.
У випадку коливання ціни товару на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару за відповідний період в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни, що склалася за повний календарний місяць (травень місяць 2024 року), що передує даті оголошення закупівлі (або середньоринкової ціни, згідно якої вносились попередні зміни до договору, якщо такі зміни вже мали місце) та середньоринкової ціни за одиницю товару за весь календарний місяць, протягом якого відбувалось дане коливання ціни за одиницю товару, письмового звернення учасника щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки / інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики або іншим органом, установою, організацією, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни електричної енергії на ринку. Відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку. Також документальним підтвердженням факту коливання ціни електричної енергії на ринку є інформація, що розміщена на офіційному сайті АТ "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua/), але не виключно.
Згідно з п.13.1. договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника. Сторони можуть внести зміни до договору про закупівлю у разі зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника, а також у випадку зменшення обсягу споживчої потреби товару / обсягу робіт / обсягу послуг. У такому випадку ціна договору про закупівлю зменшується залежно від зміни таких обсягів;
2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення
У випадку коливання ціни товару на ринку, одна із сторін має право письмово звернутись до іншої сторони з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару за відповідний період в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ (або документи), що підтверджує коливання ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни, що склалася за повний календарний місяць (травень місяць 2024 року), що передує даті оголошення закупівлі (або середньоринкової ціни згідно якої вносились попередні зміни до договору, якщо такі зміни вже мали місце) та середньоринкової ціни за одиницю товару за весь календарний місяць, протягом якого відбувалось дане коливання ціна за одиницю, письмового звернення щодо зміни ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/ інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово - промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики або іншим органом, установою, організацією, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни електричної енергії на ринку. Відсоток зміни ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання ціни такого товару на ринку. Також документальним підтвердженням факту коливання ціни електричної енергії на ринку є інформація, що розміщена на офіційному сайті АТ "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua), але не виключно.
3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Сторони можуть внести зміни до договору у разі покращення якості предмета закупівлі за умови, що така зміна не призведе до зміни предмета закупівлі та відповідає тендерній документації в частині встановлення вимог та функціональних характеристик до предмета закупівлі і є покращенням його якості. Підтвердженням можуть бути документи технічного характеру з відповідними висновками, наданими уповноваженими органами, що свідчать про покращення якості, яке не впливає на функціональні характеристики предмета закупівлі;
4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Форма документального підтвердження об'єктивних обставин визначатиметься замовником у момент виникнення об'єктивних обставин (з огляду на їхні особливості) з дотриманням чинного законодавства;
5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг). Сторони можуть внести зміни до договору в разі узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг,
6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв'язку з зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування. У цьому випадку сторони погоджуються, що зміну ціни здійснюють у такому порядку:
підставою для зміни ціни є письмове звернення сторони договору та набрання чинності документом / чинний (введений в дію) нормативно-правовий акт держави, яким затверджені чи встановлені такі ставки податків і збори та/або зміни умов щодо надання пільг з оподаткування, та/або зміна системи оподаткування;
сторони погоджуються, що сторона, яка звертається з пропозицією про внесення змін з підстав, визначених даним пунктом, обов'язково до письмового звернення надає документ / чинний (введений в дію) нормативно-правовий акт держави, який встановлює / змінює такі ставки податків і збори та/або змінює умови щодо надання пільг з оподаткування; та/або змінює систему оподаткування;
нову (змінену) ціну сторони застосовують з дня набрання чинності відповідним документом / нормативно-правовим актом держави, яким затверджені чи встановлені такі ставки податків і зборів та/або зміни щодо надання умов пільг з оподаткування, та/або зміни системи оподаткування;
зміна ціни відбувається пропорційно зміненій (зміненим) частині (частинам) складової такої ціни, як в бік збільшення, так і в бік зменшення, сума договору може змінюватися залежно від таких змін без зміни обсягу закупівлі,
7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Сторони можуть внести відповідні зміни в разі зміни регульованих цін (тарифів), при цьому підтвердженням можливості внесення таких змін будуть чинні (введені в дію) нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу або держави щодо встановлення регульованих цін;
8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону. Ці зміни можуть бути внесені до закінчення терміну дії договору про закупівлю. 20% будуть відраховуватись від початкової суми укладеного договору про закупівлю на момент укладення договору про закупівлю згідно з ціною переможця процедури закупівлі.
Комерційною пропозицією яка є додатком №2 до договору встановлено, що ціна за 1 кВт/год електричної енергії становить: 5,724588 грн. з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії - 4,24192 грн/кВт.; тариф на послуги з передачі електричної енергії оператору системи передачі - 0,52857 грн; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії 0,954098 грн.
30.07.2024 сторони, керуючись підп.2 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, п. 13.1. договору про постачання електричної енергії споживачу №185 від 11.06.2024 (надалі також - договір) та ч. 3 ст.631 Цивільного кодексу України уклали додаткову угоду №1 до договору, якою п.1 додатку 2 "Комерційна пропозиція" договору викладено у новій редакції, а саме: «ціна за 1 кВт/год електричної енергії становить: 7,1488548 грн. з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії - 5,428809 грн/кВт.; тариф на послуги з передачі електричної енергії оператору системи передачі - 0,52857 грн; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 1,1914758 грн»
Сторони, користуючись правом, наданим їм ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України домовились, що умови цієї додаткової угоди в частині вартості електричної електроенергії розповсюджують свою дію на відносини, що виникли між сторонами з 23.07.2024.
Вказана угода укладена у зв'язку зі зверненням ТОВ "ЗЕ.ТЕК" вих.№778/1 від 01.07.2024 в якому постачальник вказав, що за травень 2024 року за даними АТ "Оператора ринку" середньозважена ціна 1 МВт год електричної енергії на РДН в Об'єднаній енергосистемі України становила 4 221,92 грн (4,22192 грн за 1 кВт год) без ПДВ та послуг на передачу/розподіл (https://www.oree.com.ua). За червень 2024 року за даними АТ "Оператора ринку" середньозважена ціна 1 МВт год електричної енергії на РДН в Об'єднаній енергосистемі України становила 5 403,38 грн (5,40338 грн за 1 кВт год) без ПДВ та послуг на передачу/розподіл (https://www.oree.com.ua/).
Відповідно, відсоток коливання ціни електричної енергії на ринку збільшився на 27,98%, у зв'язку з вищенаведеним, ТОВ "ЗЕ.ТЕК" даним листом повідомило, що ціна на постачання електроенергії підвищується та становитиме - 5,428809 грн/кВт* год без ПДВ та послуг на передачу/розподіл.
До вказаного листа постачальником долучено роздруківки веб-сторінки АТ "Оператора ринку".
У відповідь на вказаний лист відповідач-2 висловив зауваження на пропозицію, проте погодився на укладення додаткової угоди №1 від 30.07.2024 зі зміною ціни з 23.07.2024.
27.08.2024 сторони, керуючись підп.2 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, п. 13.1. договору про постачання електричної енергії споживачу № 185 від 11.06.2024 (надалі також - договір) та ч.3 ст.631 Цивільного кодексу України уклали додаткову угоду №2 до договору про викладення п.1 додатку 2 "Комерційна пропозиція" договору, виклали її у новій редакції, а саме ціна за 1 кВт/год електричної енергії становить: 7,82832 грн. з урахуванням ПДВ, у тому числі: ціна електричної енергії 5,99503 грн/кВт.; тариф на послуги з передачі електричної енергії оператору системи передачі 0,52857 грн; податок на додану вартість у розмірі 20% до ціни електричної енергії - 1,30472 грн.
Сторони домовились, що умови цієї додаткової угоди в частині вартості електричної електроенергії розповсюджують свою дію на відносини, що виникли між сторонами з 22.08.2024.
Вказана угода була укладена у зв'язку зі зверненням ТОВ "ЗЕ.ТЕК" вих.№856 від 01.08.2024 в якому постачальник вказав, що за червень 2024 року (місяць згідно якого вносились попередні зміни до договору) за даними АТ "Оператора ринку" середньозважена ціна 1МВт* год електричної енергії на РДН в Об'єднаній енергосистемі України становила 5 403,38 грн (5,40338 грн за 1 кВт* год) без ПДВ та послуг на передачу/розподіл (https://www.oree.com.ua/). За липень 2024 року за даними АТ "Оператора ринку" середньозважена ціна 1 МВт* год електричної енергії на РДН в Об'єднаній енергосистемі України становила 5 967,11 грн (5,96711 грн за 1 кВт* год) без ПДВ та послуг на передачу розподіл (https://www.oree.com.ua/).
Відповідно, відсоток коливання ціни електричної енергії на ринку збільшився на 10,43%, у зв'язку з вищенаведеним, ТОВ "ЗЕ.ТЕК" даним листом повідомило, що ціна на постачання електроенергії підвищується та становитиме - 5,99503 грн/кВт год без ПДВ та послуг на передачу розподіл.
До вказаного листа постачальником долучено роздруківки веб-сторінки АТ "Оператора ринку".
У відповідь на вказаний лист відповідач-2 висловив зауваження на пропозицію, однак погодився на укладення додаткової угоди №2 зі зміною ціни з 22.08.2024.
25.12.2024 сторонами укладено додаткову угоду №3 до договору, в якій останні домовились зменшити суму договору на 25970,75 грн та виклали п. 5.1. та 3.5. договору у новій редакції: "5.1. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. Загальна вартість цього договору на момент його укладення становить 940339,70 грн. З урахуванням ст.48 Бюджетного кодексу України зобов'язання споживача за цим договором в частині оплати поставленої електричної енергії виникають у 2024 році, та в межах асигнувань, встановлених кошторисом. Реєстрація бюджетного зобов'язання здійснюється з урахуванням абз. 2 ч. 2.2. наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 № 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України".
Згідно з актами приймання-передачі електроенергії ТОВ "ЗЕ.ТЕК" поставило у червні 2024 року - 16 516 кВт/год. на суму 94 547,29 грн, у липні 2024 року - 58 973 кВт/год. на суму 361 982,42 грн, у серпні 2024 року - 40 027 кВт/год. на суму 294 920,46 грн, у вересні 2024 року - 24 129 кВт/год. на суму 188 889,53 грн. Всього 139 645 кВт/год на 940 339,70 грн.
За поставлену електричну енергію було проведено розрахунки, а саме: 22.07.2024 сплачено 94 547,29 грн, 13.08.2024 сплачено 361 982,42 грн, 18.09.2024 сплачено 294 920,46 грн, 14.10.2024 сплачено 188 889,53 грн. Всього 940 339,70 грн.
Встановивши неправомірне збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства, наслідком чого стала переплата коштів у розмірі 140 929,61 грн, прокурор звернувся з даним позовом до суду.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, листом вих.№02.53-1939ВИХ-25 від 25.04.2025 з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у відповідності до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Могилів-Подільська окружна прокуратура, звернулась до Могилів-Подільської міської ради, в якому просила надати інформацію чи проводилась та чи планується проведення претензійно-позовної роботи щодо визнання додаткових угод № 1 від 30.07.2024 та № 2 від 27.08.2024 до договору № 185/448 від 11.06.2024 недійсними, стягнення грошових коштів та причини, які перешкоджають самостійно захистити порушені інтереси міської ради.
У відповідь на вказаний лист, Могилів-Подільська міська рада листом від 08.05.2025 повідомила, що моніторинг процедури закупівлі здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю та його міжрегіональні територіальні органи.
Листом від 15.05.2025 Могилів-Подільська окружна прокуратура повідомила Могилів-Подільську міську раду, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, являється Могилів-Подільська міська рада Могилів Подільського району Вінницької області, а також вказала про намір звернутися до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Могилів-Подільської міської ради до ТОВ "ЗЕ.ТЕК", КНІ "Могилів-Подільська ОЛІЛ" про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю товару та стягнення грошових коштів на суму 140 929,61 грн.
Обґрунтовуючи звернення з даним позовом до суду, прокурор вказав, що укладення оспорюваних додаткових каскадних угод до договору публічної закупівлі з порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, які були виділені з місцевого бюджету , а також порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері, оскільки заподіяло прямої шкоди майновим інтересам держави у вигляді переплати бюджетних коштів. Крім того, використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу системи бюджетного фінансування, що, в свою чергу, завдає шкоду інтересам держави. Звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою має важливе значення для зміцнення правопорядку в сфері здійснення публічних закупівель і захисту економічної конкуренції та додержання всіма учасниками цих суспільних відносин принципу законності. Тобто прокурор зазначає, що укладення додаткових угод до договору всупереч вимогам чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання вимог законодавства у цій сфері становить суспільний інтерес, а тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.
Враховуючи вищевикладене, надаючи оцінку наявності підстав представництва прокурором інтересів держави, суд апеляційної інстанції зазначає, що прокурор, звертаючись з позовом, у встановленому законом порядку обґрунтував порушення інтересів держави, у зв'язку із бездіяльністю органу, в інтересах якого звертається до суду, щодо захисту законних інтересів держави.
Крім того, суд також враховує, що Могилів-Подільська міська рада була обізнана про необхідність захисту інтересів держави, мала час, можливість та відповідні повноваження для їх захисту шляхом самостійного звернення з відповідним позовом до суду, однак цим правом не скористалася, натомість фактично усунулася від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, що свідчить про її бездіяльність.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги отримання відповіді Могилів-Подільської міської ради про те, що моніторинг процедури здійснює інший орган, що свідчить про невжиття нею заходів претензійно-позовного характеру, відсутність будь-яких посилань на вчинення дій для усунення виявлених порушень в майбутньому, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру» для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист інтересів територіальної громади в спірних правовідносинах.
Поряд з цим, колегія суддів також звертає увагу, що при поданні цього позову прокурор не замінює позивача та не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються із публічним інтересом, не були незахищені. Участь прокурора в цій справі, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великої кількості громадян.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо неналежності позивача у даній справі, апеляційний суд зауважує, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 у подібних за змістовним критерієм правовідносинах (зокрема, суб'єктним складом та у правовідносинах, де рада не була безпосередньо стороною договору) міститься, наступний висновок: використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - територіальної громади. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема, шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.
Колегією суддів встановлено, що відповідно до статуту КНП "Могилів-Подільська ОЛІЛ", затвердженого рішенням Могилів-Подільської міської ради від 08.07.2024 №1148, останнє створено шляхом перетворення комунального закладу охорони здоров'я "Могилів-Подільська ОЛІЛ" у комунальне некомерційне підприємство. Майно підприємства є власністю Могилів-Подільської міської ради Вінницької області. Підприємство є правонаступником усього майна, всіх прав та обов'язків комунального закладу охорони здоров'я "Могилів-Подільська ОЛІЛ" та створене на базі майна Могилів-Подільської міської ради (п.1.3. статуту).
Засновником та власником підприємства є Могилів-Подільська міська територіальна громада, від імені якої виступає Могилів-Подільська міська рада Вінницької області.
Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним засновнику (п.1.4. статуту). Підприємство здійснює господарську некомерційну діяльність, спрямовану на досягнення соціальних та інших результатів без мети одержання прибутку (п.1.5. статуту).
Відповідно до п.5.1 статуту майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Майно Підприємства становлять необоротні та оборотні активи, основні засоби та грошові кошти, а також інші цінності, передані йому засновником, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.
Управління підприємством здійснює Могилів-Подільська міська рада (засновник) (п. 7.1. статуту). Засновник має право здійснювати контроль фінансово-господарської діяльності підприємства та контроль за якістю і обсягом надання медичних послуг.
Оскільки засновником комунального закладу та власником її майна є територіальна громада в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов'язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема, законність та ефективність використання комунальним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі (Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 та від 21.12.2022 у справі №904/8332/21).
Таким чином, враховуючи, що засновником та власником майна КНП "Могилів-Подільська ОЛІЛ" Могилів-Подільської міської ради згідно статуту є Могилів-Подільська міська рада, приймаючи до уваги предмет та підстави заявленого позову, що ґрунтуються на незаконному та неефективному використанні комунальним підприємством бюджетних коштів, колегія суддів дійшла висновку, що наявні підстави для представництва прокурором інтересів держави саме в особі органу місцевого самоврядування, якому таке підприємство підконтрольне.
Отже, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що прокурор належним чином довів наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та обґрунтовано визначив Могилів-Подільську міську раду позивачем у поданому позові, оскільки нераціонально й неефективно витрачені бюджетні кошти підлягають поверненню (стягненню) на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025), оскільки відповідно до резолютивної частини вказаного рішення окремі норми абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", втрачають чинність із 01 січня 2027 року. При цьому таке рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності таких окремих норм абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.
Аналогічний висновок щодо відсутності підстав для застосування рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р (ІІ)/2025) до правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих норм абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Плати Верховного Суду від 10.12.2025 у справі №344/12305/18 та у постанові Верховного Суд від 11.02.2026 у справі № 925/1282/23.
Щодо доводів апелянта про відсутність підстав для звернення прокурора до суду з огляду на наявність повноважень органів державного фінансового контролю щодо реагування на порушення у сфері публічних закупівель, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про публічні закупівлі» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його територіальні органи здійснюють моніторинг процедур закупівель під час їх проведення, укладення договору та його виконання.
Водночас, як встановлено судом, про порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель, допущених під час укладення додаткових угод до договору постачання електричної енергії, прокурору стало відомо вже після фактичного виконання сторонами умов договору. За таких обставин, з урахуванням завершення строку дії договору на момент виявлення порушень, підстави для здійснення органами Держаудитслужби моніторингу відповідної закупівлі були відсутні.
Крім того, повноваження органів державного фінансового контролю на звернення до суду є похідними від результатів здійсненого ними контролю та виявлення порушень. У випадку, коли такий контроль не здійснювався і відповідні порушення не встановлювалися цим органом, підстави для реалізації ним права на звернення до суду відсутні. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18)
За таких обставин посилання апелянта на те, що захист інтересів держави у спірних правовідносинах має здійснюватися виключно органами державного фінансового контролю є необґрунтованими та не спростовують наявності у прокурора підстав для звернення до суду з даним позовом.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті позовних вимог, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з ст.15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. До способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання право-чину недійсним.
У даній справі заявлено вимогу про визнання недійсними додаткових угод №1,2 до договору на постачання електричної енергії №185/448 від 11.06.2024, як таких, що укладені з порушенням вимог п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та підп.2 п.19 Особливостей.
Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з абз.1 ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст.203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Комунальним некомерційним підприємством «Могилів-Подільська окружна лікарня інтенсивного лікування» за результатами проведеної процедури закупівлі електричної енергії відповідно до вимог Закону України «Про публічні закіпівлі» було укладено з переможцем ТОВ "ЗЕ.ТЕК" договір на постачання електричної енергії №185/448 від 11.06.2024 та погоджено всі істотні умови договору щодо предмета, ціни та строку виконання зобов'язань за договором.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про публічні закупівлі» договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Відповідно до ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Частиною четвертою статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі (ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі»). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Таким чином, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема, за п.2 ч.5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у ст. 652 Цивільного кодексу України та п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Апеляційним судом встановлено, що умовами договору (Комерційною пропозицією) встановлено, що ціна за 1 кВт/год електричної енергії становить: 5,724588 грн з урахуванням ПДВ.
Натомість додатковою угодою №1 внесено зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення, зокрема ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію визначена у розмірі 7,1488548 грн/кВт*год з ПДВ, тобто ціна збільшилась на 24,88% у порівнянні з ціною при укладенні.
Додаткова угода №2 передбачала збільшення ціни до 7,82832 грн/кВт*год з ПДВ, тобто ціна збільшилась на 36,75% у порівнянні з ціною при укладенні.
Вказане свідчить про істотне перевищення встановленого законодавством граничного рівня можливості збільшення ціни до 10%.
Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі №920/19/24, відповідно до яких визначене законодавцем відсоткове значення обмеження зміни ціни за договором про закупівлю, встановлене п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», є граничним (пороговим) та підлягає застосуванню у сукупності при всіх послідовних змінах до договору, а не окремо до кожного випадку внесення змін.
Велика Палата Верховного Суду наголосила, що сукупне значення збільшення ціни за одиницю товару при внесенні послідовних змін до договору про закупівлю не може перевищувати 10 % ціни, визначеної сторонами в договорі, а відповідні зміни не повинні бути спрямовані на обхід установлених законом обмежень.
При цьому інше тлумачення зазначеної норми, яке передбачає можливість кожного разу збільшувати ціну до 10%, фактично допускаючи її необмежене зростання, нівелює мету законодавчого регулювання публічних закупівель, створює умови для маніпулювання результатами торгів, усунення конкуренції та подальшого підвищення ціни після укладення договору.
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що такий підхід призводить до спотворення результатів процедури закупівлі, втрати економії бюджетних коштів, отриманої за результатами торгів, та суперечить принципам здійснення публічних закупівель, визначеним преамбулою та статтею 5 Закону України «Про публічні закупівлі».
Окрім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі.
До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.
З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10% при кожному внесенні змін до договору фактично означало б зміну змісту законодавчої норми, що є неприпустимим та порушує принцип правової визначеності.
Водночас, колегія суддів зазначає, що пунктом 3-7 розд. Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" (які почали діяти з 10.09.2022 року) установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.
Разом з тим, як вірно вказав суд першої інстанції редакція підп.2 п.19 Особливостей в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №1067 від 01.09.2025 (в якій визначено можливість 10% обмеження ціни пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку, що відбулося з дня укладення договору про закупівлю (у разі збільшення ціни за одиницю товару за цим підпунктом вперше) або з дня останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни (у разі збільшення ціни за одиницю товару за цим підпунктом вдруге і далі) та загальне обмеження збільшення ціни до 50% від первісної ціни договору) у даному спорі застосуванню не підлягає, оскільки договір та спірні додаткові угоди укладені до прийняття вказаної постанови, яка не має ретроспективної дії на правовідносини, які виникли до її прийняття.
Відповідно до підп.2 п.19 Особливостей (в редакції, чинній на момент укладання спірних додаткових угод) істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.
Апеляційний суд зазначає, що зазначений пункт Особливостей лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого зазначеною нормою.
Водночас постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не скасовує та не передбачає внесення будь-яких змін до Закону України «Про публічні закупівлі», зокрема до норми п. 2 ч. 5 ст. 41 вказаного Закону. (Подібні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 19.03.2026 у справі № 922/2123/25, від 06.02.2025 у справі № 916/747/24, від 02.02.2026 у справі № 922/2121/25, від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 тощо).
На момент виникнення спірних правовідносин (укладення основного договору та додаткових угод до нього) норма п. 2 ч. 5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» була чинною та незмінною. Дія такої норми на час дії воєнного стану не скасовувалась та не призупинялась.
Разом з тим, апеляційний суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (Схожа правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі №913/368/19, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24).
Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов'язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.
При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).
Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.
Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.
Законом України «Про публічні закупівлі» не передбачено форму, вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24).
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 вказала, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.
Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб'єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб'єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб'єкта господарювання виконує цінові товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон'юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку ст.86 Господарського процесуального кодексу України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точки зору саме факту коливання ціни на товар (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22).
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24.
Колегією суддів встановлено, що на підтвердження підвищення ціни електричної енергії та наявності коливання ціни такого товару на ринку, ТОВ «ЗЕ.ТЕК» надало експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати В-85 від 17.06.2025. Однак, останній не містить інформації про динаміку цін на електричну енергію, пропорційність їх зростання, аналіз зміни ціни саме у бік підвищення станом на дату укладення додаткових угод, а також не підтверджують наявності причинно-наслідкового зв'язку між наведеними показниками та необхідністю внесення змін до істотних умов договору.
Таким чином, поданий апелянтом висновок Рівненської торгово-промислової палати не може вважатися належним і достатнім доказом коливання ціни електричної енергії, що виключає можливість його використання як правової підстави для внесення змін до істотних умов договору.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати В-85 від 17.06.2025 був доданий апелянтом на підтвердження підвищення ціни електричної енергії та наявності коливання ціни такого товару на ринку як підстава для укладення як додаткової угоди №1 від 30.07.2024 так і додаткової угоди №2 від 27.08.2024.
Жодних інших доказів на підтвердження факту коливання ціни на електричну енергію на ринку у бік збільшення апелянтом не надано.
З огляду на вищевикладене, оскільки оспорювані додаткові угоди № 1 від 30.07.2024, №2 від 27.08.2024 укладені з порушенням положень п.2 ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», останні підлягають визнанню недійсними, адже таке їх укладення призвело до перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), що визначена Законом.
Щодо позовної вимоги про стягнення з ТОВ "ЗЕ.ТЕК" коштів у сумі 140 929,61 грн, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п.1 ч.3 ст.1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Враховуючи, що оспорювані додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між споживачем та постачальником щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором, мали регулюватись його умовами. Відтак, встановивши, що внаслідок виконання споживачем своїх зобов'язань фінансового характеру за оспорюваними угодами постачальником було отримано грошові кошти на загальну суму 140 929,61 грн, які є такими, що були безпідставно одержані ТОВ "ЗЕ.ТЕК" (940 339,70 грн (сплата за спожиту електричну енергію) - 799410,09 грн (мала б становити загальна вартість товару) = 140 929,61 грн (переплата)) і підстава їх набуття відпала, останній зобов'язаний їх повернути, що відповідає приписам ст.ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову щодо стягнення грошових коштів на користь Могилів-Подільської міської ради в дохід місцевого бюджету.
Щодо доводів апелянта про безпідставне повернення зустрічної позовної заяви, апеляційний суд вказує, що оцінка даним обставинам уже надавалась судом апеляційної інстанції, зокрема згідно постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2026 ухвала Господарського суду Рівненської області від 20.01.2026 у справі №918/496/25 про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку для подання зустрічного позову та повернення заявнику зустрічної позовної заяви була залишена без змін.
Оцінюючи доводи апелянта щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні клопотання ТОВ «ЗЕ.ТЕК» про призначення у даній справі комплексної судово-економічної та судово-товарознавчої експертизи, колегія суддів зазначає наступне.
Необхідність призначення вказаних експертиз ТОВ «ЗЕ.ТЕК» обґрунтовував характером спірних правовідносин (договір постачання електричної енергії, укладений за результатами публічної закупівлі), обсягом і складністю розрахунків, значною суму заявлених до стягнення коштів, а також наявністю суттєвих розбіжностей у позиціях сторін щодо фактичних економічних показників.
Апеляційний суд враховує, що згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Суд звертає увагу, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.10.2018 у справі № 910/9971/17).
Крім того, одним з головних критеріїв, якими користується суд, вирішуючи питання про необхідність призначення у справі судової експертизи є визначення кола тих обставин, які мають значення для справи. Якщо з'ясування цих обставин є необхідним і потребує спеціальних знань, проведення судової експертизи визнається судом доцільним.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом апеляційного розгляду у даній справі є визнання додаткових угод недійсними та стягнення безпідставно збережених коштів. При цьому вирішенню підлягає питання відповідності внесених змін до договору, укладання додаткових угод вимогам законодавства, а у разі встановлення порушень - здійснення перерахунку вартості наданих послуг.
Водночас, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що наявних матеріалів справи достатньо для вирішення даного спору, що свідчить про відсутність дійсної потреби у спеціальних знаннях та відповідно правових підстав для призначення судової комплексної судово-економічної та судово-товарознавчої експертизи.
Згідно з ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом.
За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У силу приписів ч. 1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування ухваленого у справі рішення, а наведені в них доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Рівненської області від 17.02.2026 без змін, з огляду на що апеляційна скарга ТОВ "ЗЕ.ТЕК" задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема судів, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.
Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно з ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ.ТЕК" на рішення Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 у справі № 918/496/25 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Рівненської області від 17.03.2026 у справі №918/496/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України
Повна постанова складена "26" травня 2026 р.
Головуючий суддя Хабарова М.В.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Мамченко Ю.А.