ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
27 травня 2026 року Справа № 906/1342/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В. , суддя Мельник О.В.
без повідомлення учасників справи, відповідно до частини 10 статті 271 ГПК України
розглянувши матеріали апеляційної скарги відповідача Новгород-Волинська міська асоціація об'єднань співвласників багатоквартних будинків «Вікторія» на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.03.2026 року, повне рішення складено 13.03.2026 року у справі №906/1342/25 (суддя Соловей Л.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськкомунсервіс» (м.Звягель Житомирської області)
до Новоград-Волинської міської Асоціації Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Вікторія» (м.Звягель Житомирської області)
про стягнення 35564,95 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03.03.2026 у справі №906/1342/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськкомунсервіс» до Новоград-Волинської міської Асоціації Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Вікторія» про стягнення 35564,95 грн - задоволено частково. Суд першої інстанції стягнув з Новоград-Волинської міської Асоціації Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Вікторія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськкомунсервіс» 34447,60 грн основного боргу; 804,97 грн інфляційних; 205,02 грн 3% річних; 3018,85 грн судового збору. В позові в частині стягнення 96,45 грн інфляційних та 10,91грн 3% річних - відмовлено.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що матеріалами справи підтверджується факт надання позивачем відповідачу послуг, вартість яких останнім не оплачена, у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність підстав для стягнення основної суми заборгованості у розмірі 34447,60 грн. При цьому суд зазначив, що щомісячна плата за послуги зі збирання та вивезення твердих побутових відходів визначалася позивачем відповідно до тарифів і норм, встановлених органом місцевого самоврядування, з урахуванням кількості мешканців ОСББ, а матеріали справи містять докази належного інформування споживача про зміну вартості послуг. Водночас, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, суд визначив помилковість їх нарахування у зв'язку з неправильним визначенням позивачем початку періоду нарахування та суми заборгованості, унаслідок чого відмовив у задоволенні позову в частині стягнення 10,91 грн 3 % річних та 96,45 грн інфляційних втрат.
Не погоджуючись із рішенням, відповідач у встановлений процесуальний строк подав до Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 03 березня 2026 року у справі № 906/1342/25 та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт вказує на відсутність належного повідомлення про зміну тарифів у порядку, передбаченому договором, а також на ненадсилання позивачем проєкту змін до договору, що, на думку скаржника, позбавило відповідача можливості надати заперечення чи протокол розбіжностей та виключало правові підстави для нарахування плати за новими тарифами. При цьому апелянт наголошує, що зміна умов договору мала здійснюватися виключно за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди, як це вже мало місце у договірних правовідносинах сторін. Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, оскільки після початку розгляду справи по суті до матеріалів справи були долучені додаткові докази, подані позивачем на виконання вимог суду, що, на переконання скаржника, вплинуло на дотримання принципів змагальності сторін та процесуальної рівності учасників справи.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя Мамченко Ю.А., суддя Хабарова М.В., суддя Мельник О.В.
Ухвалою від 06.04.2026 відкрито апеляційне провадження у справі 906/1342/25 за апеляційною скаргою відповідача Новгород-Волинська міська асоціація об'єднань співвласників багатоквартних будинків «Вікторія» на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.03.2026 року. Ухвалено розгляд апеляційної скарги здійснити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
14.04.2026 до суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому зазначає про безпідставність апеляційної скарги та просить залишити останню без задоволення. Позивач, обгрунтовуючи відзив на апеляційну скаргу зазначає, що доводи відповідача про ненаправлення проєкту договору (змін до нього) та позбавлення можливості подати заперечення є помилковими, оскільки тариф на послуги є регульованим, встановлюється органом місцевого самоврядування та є обов'язковим до виконання, а укладення додаткової угоди за таких умов не є обов'язковим. Позивач також вказав, що відповідач був належним чином поінформований про зміну тарифу, не надав доказів незгоди з його підвищенням та частково здійснював оплату за новим тарифом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст.269 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як стверджено матеріалами справи, 01.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міськкомунсервіс» (виконавець/позивач) та Новоград-Волинською міською Асоціацією Об'єднання співвласників багатоквартирних будинків «Вікторія» (споживач/відповідач) укладено договір №351/2 про надання послуг з вивезення побутових відходів та відшкодування вартості їх захоронення (далі - договір) (а.с.9-10), за умовами якого виконавець зобов'язується згідно з графіком надавати послуги з вивезення побутових відходів, та відшкодовувати вартість захоронення ТПВ, згідно рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №898 від 16.01.2019 року, згідно укладеного договору. Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором. Суб'єкти користування послугами: кількість 2630 осіб (п.1.1. договору).
Відповідно до п.2.1. договору, тарифи на послуги на момент укладання договору становлять:
1) за вивезення побутових відходів - 64,18 грн, згідно рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради № 946 від 13.03.2019;
2) за захоронення побутових відходів - 28,39 грн, згідно рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради № 898 від 16.01.19 року;
3) норма накопичення на одну людину на рік становить: 1,75 м.куб. затверджено рішенням виконавчого комітету №110 від 22.04.2014 року «Про затвердження утворення норм ТПВ».
Пунктом 2.4. договору передбачено, що у разі зміни вартості послуг, виконавець повідомляє споживача не пізніше ніж за 30 днів про це, із зазначенням причин і відповідних обґрунтувань.
Розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 10 числа періоду, що настає за розрахунковим. Послуги оплачуються готівкою або у безготівковій формі. Оплата здійснюється споживачем через каси банківських установ або через касу виконавця (п.4.1.-4.3. договору).
Згідно з п.5.2.1. договору, споживач зобов'язується оплачувати в установлений договором строк надані йому послуги з вивезення відходів.
У пунктах 6.2.1., 6.2.7. договору сторони узгодили, що виконавець зобов'язується надавати послуги відповідно до вимог законодавства про відходи, санітарних норм і правил. Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених Кабінетом Міністрів України, та цього договору; надавати своєчасну та достовірну інформацію про тарифи на надання послуг, умови оплати, графік вивезення відходів.
Договір вважається таким, що продовжений, якщо за місяць до закінчення строку його одна із сторін не заявила про відмову від договору або про його перегляд (п.11.3. договору).
Відповідно до п.11.4. договору, дія договору припиняється у разі, коли: закінчився строк, на який його укладено; відпала потреба в наданні послуг або споживач відмовляється від виконавця.
Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Додатковою угодою №302 від 01.02.2022 до договору №351 від 01.01.2020 сторони дійшли згоди внести зміни в розділ 4 «Оплата послуг», виклавши його в наступній редакції:
« 4.5. Тариф на вивіз 1м.куб. ТПВ становить 82,82 грн, згідно рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №362 від 12.01.2022, захоронення становить 42,96 грн, згідно рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради від 17.11.2021 року №303 (а.с.11).
В матеріалах справи міститься рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №524 від 28.09.2022 року, яким в подальшому скориговано та затверджено тариф на послугу з поводження з твердими побутовими відходами (зберігання та перевезення) на вивіз 1м.куб. ТПВ для ОСББ та інших споживачів становить 95,27 грн із них: 2,20 грн зберігання, 93,07 грн перевезення; вирішено ТОВ «Міськкомунсервіс» повідомити споживачів послуг про зміну тарифу на послуги з поводження з побутовими відходами згідно з ч.5 ст.10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №525 від 28.09.2022 року, яким встановлено тариф на послугу з захоронення побутових відходів у розмірі 51,68 грн за 1м3 (а.с.24-25).
Вказані рішення набрали чинності 01.11.2022.
Позивачем виставлялися відповідачу рахунки на оплату наданих послуг з вивезення побутових відходів та відшкодування вартості їх захоронення на загальну суму 191564,00 грн, а саме: №313 від 26.12.2022 на 47891,00 грн, №3 від 26.01.2023 на 47891,00 грн, №34 від 24.02.2023 на 47891,00 грн, №65 від 24.03.2023 на 47891,00 грн (з урахуванням скоригованого та затвердженого рішенням виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №524 від 28.09.2022 року тарифу) (а.с.144-147).
За надані послуги відповідач розрахувався частково на загальну суму 157116,40 грн, а саме: 04.01.2023 - 10000,00 грн (з призначенням платежу: за вивезення та утилізацію твердих побутових відходів зг.рах. №313 від 26.12.2022 без ПДВ) (а.с.144 на звороті); 11.01.2023 - 5000,00 грн (з призначенням платежу: за вивезення та утилізацію твердих побутових відходів зг. рах. №313 від 26.12.2022 без ПДВ) (а.с.149); 13.01.2023 - 10000,00 грн (з призначенням платежу: за вивезення та утилізацію твердих побутових відходів зг. рах.№313 від 26.12.2022 без ПДВ) (а.с.149 на звороті); 25.01.2023 - 9111,96 грн (з призначенням платежу: за вивезення та утилізацію твердих побутових відходів зг. рах.№313 від 26.12.2022 без ПДВ) (а.с.150); 10.02.2023 - 20000,00 грн (з призначенням платежу: за вивезення та утилізацію твердих побутових відходів зг. рах.№3 від 26.01.2023 без ПДВ) (а.с.145 на звороті); 22.02.2023 - 21001,78 грн (з призначенням платежу: за вивезення та утилізацію твердих побутових відходів зг. рах.№3 від 26.01.2023 без ПДВ) (а.с.151 на звороті); 20.03.2023 - 10000,00грн (з призначенням платежу: за вивезення та утилізацію твердих побутових відходів зг. рах.№34 від 24.02.2023 без ПДВ) (а.с.146 на звороті); 21.03.2023 - 10000,00грн (з призначенням платежу: за вивезення та утилізацію твердих побутових відходів зг. рах. № від 24.02.2023 за 02.2023 без ПДВ) (а.с.152); 27.03.2023 - 21001,48 грн (з призначенням платежу: за вивезення та утилізацію твердих побутових відходів зг. рах. №34 від 24.02.2023 за 02.2023 без ПДВ) (а.с.152 на звороті); 31.03.2023 - 10000,00 грн (з призначенням платежу: за вивезення та утилізацію твердих побутових відходів зг. рах. №65 від 24.03.2023 за 03.2023 р без ПДВ) (а.с.153); 04.04.2023 - 10000,00 грн (з призначенням платежу: за вивезення та утилізацію твердих побутових відходів зг. рах.№65 від 24.03.2023 за 03.2023 р без ПДВ) (а.с.147 на звороті); 06.04.2023 - 5000,00грн (з призначенням платежу: за вивезення та утилізацію твердих побутових відходів зг. рах. №65 від 24.03.2023 за 03.2023 р без ПДВ) (а.с.154); 07.04.2023 - 5000,00 грн (з призначенням платежу: за вивезення та утилізацію твердих побутових відходів зг. рах. №65 від 24.03.2023 за 03.2023 р без ПДВ) (а.с.154 на звороті); 11.04.2023 - 5000,00 грн (з призначенням платежу: за вивезення та утилізацію твердих побутових відходів зг. рах. №65 від 24.03.2023 за 03.2023 р без ПДВ) (а.с.155); 20.04.2023 - 6001,48 грн (з призначенням платежу: за вивезення та утилізацію твердих побутових відходів зг. рах. №65 від 24.03.2023 за 03.2023 р без ПДВ) (а.с.155 на звороті).
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань з оплати наданих йому послуг за останнім утворилась заборгованість у розмірі 34447,60 грн.
Матеріалами справи стверджено, що з метою досудового врегулювання спору, 13.01.2025 позивачем направлялась відповідачу вимога (досудове попередження) про сплату заборгованості у розмірі 34447,60 грн у семиденний строк, з моменту отримання даного попередження (а.с.13-14).
У запереченні від 04.02.2025 року №8 на вимогу (досудове попередження) відповідач вказав, що сума в розмірі 34447,60 грн не підтверджена документально; для повного з'ясування суті вимог просив надати детальний помісячний розрахунок суми основного боргу (а.с.15).
Листом від 27.03.2025 року №265 позивач проінформував відповідача, яким чином здійснювалось нарахування за відповідними тарифами на послугу з поводження з твердими побутовими відходами (зберігання та перевезення) та послугу з поводження побутовими відходами (захоронення), а також просив здійснити оплату боргу (а.с.16).
Листом від 07.04.2025 року №18 відповідач пред'явлений борг не визнав, проінформував позивача, що з 01.11.2022 року сторони не досягли згоди щодо зміни істотних умов договору, а саме п.2.4. «тарифи на послуги та їх вартість», додаткові угоди до договору не укладались та не підписувались. Договірні відносини між ТОВ «Міськкомунсервіс» та Новоград-Волинською міською Асоціацією ОСББ «Вікторія» припинилися 31.03.2023 року (а.с.17).
У зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань з оплати наданих послуг в повному обсязі, позивач звернувся до суду про стягнення з відповідача загальної суми заборгованості в розмірі 35564,95 грн, а також 901,42 грн інфляційних втрат та 215,93 грн 3% річних.
Господарський суд Житомирської області рішенням від 03.03.2026 у справі №906/1342/25 позовні вимоги задоволив частково.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.
Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).
Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 629 ЦК України).
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.
Предметом цього позову є стягнення заборгованості за надані послуги з вивезення ТПВ у розмірі 34447,60 грн, а підставами неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №351/2 про надання послуг з вивезення побутових відходів та відшкодування вартості їх захоронення.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору, який у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 63 ЦК України.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про надання послуг з вивезення побутових відходів та відшкодування вартості їх захоронення, загальна вартість наданих послуг та наявність часткової чи повної оплати.
Правова природа цих зобов'язань - що виникають з надання/споживання послуг, зумовлює врахування (при вирішенні питання/спору щодо виникнення обов'язку їх оплати, розміру та вартості для їх оплати) загальних положень Закону щодо надання/споживання/підстав для оплати послуг та відповідних особливостей, що регламентовані, зокрема положеннями статей 901, 903 ЦК України.
Загальні правила надання послуг визначені, зокрема, ЦК України, статтею 901, якою передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
При цьому загальне правило статті 903 ЦК України передбачає оплатність послуги за договором про надання послуги, якщо договором передбачено надання послуг за плату, у зв'язку з чим правила та вимоги щодо оплатності послуг застосовуються у разі їх надання. Тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг.
Водночас положення статей 901, 903 ЦК України, що презюмують виникнення правовідносин щодо надання послуг за договором, не виключають застосування до цих правовідносин у передбачених Законом випадках положень частини третьої статті 11 ЦК України, за якими цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно зі ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент існування правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. До комунальних послуг належить, зокрема, вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (стаття 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Так, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживачі зобов'язані укласти договір про поводження з побутовими відходами з особою, визначеною у встановленому законодавством порядку. Такі спеціальні положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про відходи» (який діяв на момент укладення договору) свідчать про обов'язковість договору про поводження з побутовими відходами для споживача.
Статтею 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ( в редакції, чинній на момент існування правовідносин) визначено, що послуга з поводження з побутовими відходами надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з поводження з побутовими відходами, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Послуги поводження з побутовими відходами є видом житлово-комунальних послуг, що надаються фізичним та юридичним особам певної адміністративно територіальної одиниці і на ці правовідносини розповсюджувався Закон України «Про відходи», який був чинний на момент існування спірних правовідносин.
Як вбачається з матеріалів справи позивач надає послуги з поводження з побутовими відходами на території Новоград-Волинської міської територіальної громади відповідно до рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №176 від 06.05.2021. В тому числі позивачем в період з грудня 2022 року по березень 2023 року надавалась послуга з поводження з побутовими відходами Новоград-Волинській міській Асоціації ОСББ «Вікторія».
Факт укладення договору №351/2 про надання послуг з вивезення побутових відходів та відшкодування вартості їх захоронення від 01.01.2020 року сторонами не заперечується. Також сторони не заперечують, що договірні відносини між ТОВ «Міськкомунсервіс» та Новоград-Волинською міською Асоціацією ОСББ «Вікторія» припинилися 31.03.2023 року.
Умовами договору, а саме пунктом 6.2.7. визначено, що виконавець зобов'язується надавати послуги відповідно до вимог законодавства про відходи, санітарних норм і правил. Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених КМУ, та цього договору.
У разі зміни вартості послуг виконавець повідомляє споживача не пізніше ніж за 30 днів, про це із зазначенням причин і відповідних обґрунтувань (п.2.4. договору).
Вартість послуг з вивезення побутових відходів та відшкодування вартості їх відшкодування визначено згідно затверджених рішеннями виконкому міської ради структури тарифів на послуги по вивезенню твердих побутових відходів за 1 м куб. Так:
- згідно рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №946 від 13.03.2019 діяв тариф на послуги з вивезення побутових відходів для споживачів м.Новоград-Волинський у розмірі 64,18 грн за 1 м3;
- відповідно до рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №898 від 16.01.2019 діяв тариф на послугу з захоронення побутових відходів у розмірі 28,39 грн за 1м3;
- відповідно до рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради «Про затвердження утворення норм ТПВ» №110 від 22.04.2014 затверджено норми накопичення ТПВ на одну людину на рік - 1,75 м.куб;
- згідно рішення виконавчого комітет Новоград-Волинської міської ради №362 від 12.01.2022 діяв тариф на послуги з вивезення побутових відходів для споживачів м.Новоград-Волинський у розмірі 82,85 грн за 1 м3;
- згідно рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №303 від 16.01.2019 діяв тариф на послугу з захоронення побутових відходів у розмірі 42,96 грн за 1м3;
- згідно рішення виконавчого комітет Новоград-Волинської міської ради №524 від 28.09.2022 діяв тариф на послуги з вивезення побутових відходів для споживачів м.Новоград-Волинський у розмірі 95,27 грн за 1 м3;
- згідно рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №525 від 28.09.2022 діяв тариф на послугу з захоронення побутових відходів у розмірі 51,68 грн за 1м3.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату наданих послуг з урахуванням тарифів, коригованих рішеннями виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради від 28.09.2022 року №524 та №525.
Відповідач в свою чергу вважає, що у нього відсутній обов'язок оплачувати вартість послуг з вивезення побутових відходів та відшкодування вартості їх захоронення, згідно з тарифами, які затверджені рішеннями виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №524 від 28.09.2022 та №525 від 28.09.2022, оскільки відповідні зміни до договору, який укладений між ТОВ «Міськкомунсервіс» та Новоград-Волинською Асоціацією ОСББ «Вікторія», щодо зміни тарифу не вносились.
Колегія суддів зазначає, що згідно з положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів» №1010 від 26.07.2006 року (чинна на момент існування правовідносин) тариф на комунальні послуги та послуги з поводження з побутовими відходами є регульованим тарифом.
Статтею 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Аналізуючи наведені вище положення законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевим господарським судом, що тариф на комунальні послуги з поводження з побутовими відходами є регульованим тарифом, а отже, вартість послуг з поводження з побутовими відходами є не договірною, а затверджується відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, в даному випадку виконавчим комітетом Новоград-Волинської міської ради та, відповідно, не потребує укладення додаткової угоди до договору.
Згідно норм ст.144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
За приписами ч.1 ст.73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Тарифи, які встановлювались виконавчим комітетом Новоград-Волинської міської ради на послуги з вивезення побутових відходів та відшкодування вартості їх захоронення, що діяли протягом спірного періоду, протиправними та нечинними не визнавались, тому вони в силу приписів законодавства є обов'язковими до застосування.
При цьому, в заявленому позивачем періоді тариф на зберігання та перевезення з листопада 2022 року становив 95,27 грн за 1 м.куб (затверджений рішенням виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №524 від 28.09.2022); тариф на захоронення ТПВ складав 51,68 грн за 1 м.куб (затверджений рішенням виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №525 від 28.09.2022); рішенням виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради №110 від 22.04.2024 затверджено норму накопичення на одну людину на рік та встановлено середньорічну норму утворення ТПВ в об'ємі 1,75 м.куб.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Міськомунсервіс» здійснювалось нарахування за відповідними тарифами, затвердженими рішеннями виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради згідно наступного розрахунку: 2235 (кількість осіб) х 1,75 (середньорічна норма утворення ТПВ на одну особу) : 12 міс = 325,9 м.куб; 325,9 м.куб. х 146,95 (тариф: 95,27грн (зберігання та перевезення) + 51,68 грн (захоронення)) = 47891,00 грн в місяць.
Тобто, щомісячна плата за послуги з збирання та вивезення ТПВ позивачем визначалася саме виходячи з тарифів і норм, встановлених органом місцевого самоврядування, з урахуванням кількості мешканців Новоград-Волинської міської Асоціації ОСББ «Вікторія».
Щодо доводів апелянта про те, що позивач не повідомляв письмово чи будь-яким іншим способом за 30 днів про зміну вартості послуг, як це прямо передбачено умовами договору, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Порядок інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.06.2018 року №130 (далі - Порядок №130), пунктом 1 розділу ІІ якого передбачено, що виконавці комунальних послуг здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) комунальних послуг і подають їх для встановлення тарифів органам, уповноваженим встановлювати тарифи.
Згідно із пунктом 2 розділу ІІ Порядку №130 протягом 5 робочих днів з дня подання відповідних розрахунків до органу, уповноваженого встановлювати тарифи, виконавці комунальних послуг інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів (або встановити тарифи) у спосіб, визначений цим Порядком, та доводять до відома споживачів інформацію, передбачену цим Порядком.
Строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань приймаються зауваження і пропозиції, встановлюється виконавцем комунальних послуг, але він не може бути меншим за 7 календарних днів та більшим ніж 14 календарних днів з дня повідомлення споживачів про намір здійснити зміну тарифів на комунальні послуги (або встановити тарифи).
За змістом пункту 5 розділу ІІ Порядку №130 встановлено, що інформація, зазначена у пунктах 3, 4 цього розділу, доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті виконавця комунальних послуг (за наявності), на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.
Виконавець комунальних послуг може обрати один із вищеперелічених способів доведення інформації (крім розміщення на інформаційних стендах в абонентських відділах виконавців комунальних послуг та на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування) як основний для розміщення всього масиву необхідної інформації, визначеної цим Порядком. За допомогою інших способів, передбачених в абзаці першому цього пункту, а також шляхом обов'язкового розміщення інформаційного повідомлення у платіжному документі, що застосовується для оплати спожитих послуг, виконавець комунальних послуг повідомляє споживачів про намір зміни тарифів (або встановлення нових тарифів) на комунальні послуги та обов'язково зазначає джерело розміщення всієї необхідної інформації, з якою без перешкод може ознайомитися споживач.
Виконавець комунальних послуг за власним бажанням може додатково також доводити до відома споживачів інформацію про намір зміни тарифів за допомогою радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади.
Пунктами 12 та 13 Порядку №130 встановлено, що процедура доведення до відома споживачів інформації вважається такою, що відбулася, незалежно від надходження до виконавця комунальних послуг/органу, уповноваженого встановлювати тарифи, протягом встановленого строку зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що законодавством встановлено відповідний порядок та спосіб інформування споживачів про намір змінити або встановити нові тарифи, контроль за дотриманням якого покладено на органи, уповноважені встановлювати тарифи, в тому числі виконавчий комітет Новоград-Волинської міської ради.
Так, Порядком №130 передбачено обов'язкове розміщення органом місцевого самоврядування інформації щодо обґрунтувань причин зміни тарифів та наміри змінити тариф на його офіційному веб-сайті в мережі Інтернет та у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження.
Судом апеляційної інстанії встановлено що, на сайті Звягельської (попередня назва - Новоград-Волинської) міської ради https://info.nvrada.qov.ua/ від 16.09.2022 року розміщені проєкти рішень виконавчого комітету міської ради:
- № 607 «Про коригування комунальному підприємству Новоград-Волинської міської ради «Новоград-Волинськжитлосервіс» тарифу на послугу з поводження з побутовими відходами (захоронення)». Наявна у загальному та відкритому доступі в мережі Інтернет інформація (https://portal.nvrada.qov.ua/pro-korvquvannva-komunalnomu-pidprvvemstvu-novoqrad-volvnskovi-miskovi-radv-novoqrad-volvnskzhvtloservis-tarvfu-na-posluqu-z-povodzhennva-z-pobutovvmv-vidhodamv-zahoronennva/
- № 608 «Про коригування тарифу на послугу з поводження з твердими побутовими відходами (зберігання та перевезення) ТОВ «Міськкомунсервіс». Наявна у загальному та відкритому доступі в мережі Інтернет інформація (https://portal.nvrada.qov.ua/pro-korvquvannva-tarvfu-na-posluqu-z-povodzhennva-z-tverdvmv-pobutovvmv-vidhodamv-zberiqannva-ta- perevezennva-tov-miskkomunservis/
Також, в друкованому виданні - міській газеті «Звягель» №36 (1517) від 08.09.2022 опубліковано оголошення про намір коригування тарифів на послуги з поводженням з ТПВ (а.с.81). В друкованому виданні - міській газеті «Лесин край» №36 (10981) від 08.09.2022 також опубліковано оголошення про намір коригування тарифів на послуги з поводженням з ТПВ (а.с.79).
Рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради від 28.09.2022 №524 «Про коригування тарифу на послугу з поводження з твердими побутовими відходами (зберігання та перевезення) ТОВ «Міськкомунсервіс», розміщено за посиланням: https://portal.nvrada.qov.ua/pro-korvquvannva-tarvfu-na-posluqu-z-povodzhennva-z-tverdvmv-рobutovymv-vidhodamv-zberiqannva-ta-perevezennya-tov-miskkomunservis-2/.
Рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради від 28.09.2022 №525 «Про коригування комунальному підприємству Новоград-Волинської міської ради «Новоград-Волинськжитлосервіс» тарифу на послугу з поводження з побутовими відходами (захоронення), розміщено за посиланням: https://portal.nvrada.qov.ua/pro-korvquvannva- komunalnomu-pidprvvemstvu-novoqrad-volvnskovi-miskovi-radv-novoqrad-volvnskzhvtloservis-tarvfu-na-posluqu-z-povodzhennva-z-pobutovvmv-vidhodamv- zahoronen/
29.09.2022 в місцевому ЗМІ опубліковано новину про підвищення тарифу на сміття, розміщено за посиланням: https://novoqrad.citv/articles/239604/u-novoqradi-volinskomu-pidvischili-tarif-na-smittva-vakii-vstupit-v-divu-1-listopada .
20.10.2022 опубліковано оголошення про нові тарифи, розміщено за посиланням: https://novoqrad.citv/articles/244535/novi-tarifi-na-posluqi-iz-povodzhennvam-ztvp
20.10.2022 в місцевому друкованому виданні - «Звягель» №42 (1523) опубліковано оголошення про нові тарифи на послуги з поводження з ТПВ (а.с.80).
Таким чином, в матеріалах справи наявні докази доведення до споживача інформації про зміну вартості послуг з поводження з ТПВ, а саме шляхом розміщення відповідних оголошень на офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет та в друкованому місцевому виданні.
Колегією суддів відхиляються доводи скаржника про відсутність в матеріалах справи доказів направлення Новоград-Волинській міській Асоціації ОСББ «Вікторія» актів виконаних робіт, оскільки умови договору не містять положень про те, що доказом надання послуг є саме підписані сторонами акти приймання-передачі. Будь-які типові документи для оформлення операцій з надання (отримання) послуг по вивезенню твердих побутових відходів не передбачені і чинним законодавством.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що факт надання позивачем послуг з вивезення побутових відходів у період з грудня 2022 року по березень 2023 року підтверджений наявними у справі доказами і про зміну вартості послуг (тарифів), норм утворення ТПВ усіх споживачів, в тому числі і відповідача у справі, було проінформовано шляхом оприлюднення відповідних рішень міської ради в місцевих друкованих виданнях засобів масової інформації, що узгоджується з умовами договору, а саме п.2.4. договору №351/2 від 01.01.2020 року.
Натомість відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що послуги відповідачу надавалися в повному обсязі, з урахуванням рішень органу місцевого самоврядування про встановлення норм утворення ТПВ та тарифів на послуги з їх вивезення.
Оскільки позивачем у період з грудня 2022 року по березень 2023 року надано відповідачу послуги з вивезення (збирання, зберігання і перевезення) твердих побутових відходів на загальну суму 191564,00 грн, які споживачем були оплачені частково у розмірі 157116,40 грн, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 34447,60 грн є обґрунтованими та правомірно задоволені місцевим господарським судом.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Позивач також просить стягнути з відповідача 215,93 грн 3% річних та 901,42 грн інфляційних, які нараховані за період з 01.12.2022 по 31.03.2023 (а.с.12).
Колегією суддів перевірено здійснений позивачем розрахунок та встановлено, що позивачем неправильно визначено початок періоду їх нарахування, а також суму заборгованості за визначені періоди.
Так, відповідач, відповідно до п.4.2. договору повинен був сплатити рахунок за грудень на суму 47891,00 грн до 10.01.2023 включно, а тому нарахування 3% річних та інфляційних повинно здійснюватися з 11.01.2023, а не з 01.12.2022 року.
Тобто, розмір 3% річних має бути розрахований з урахуванням здійснених відповідачем оплат та в межах визначеного позивачем періоду, наступним чином:
- за грудень 2022 року - з 11.01.2023 по 12.01.2023 на суму 32891,00 грн; з 13.01.2023 по 24.01.2023 на суму 22891,00 грн; з 25.01.2023 по 10.02.2023 на суму 13779,04 грн;
- за січень 2023 року - з 11.02.2023 по 21.02.2023 на суму 41670,04 грн; з 22.02.2023 по 10.03.2023 на суму 20668,56 грн;
- за лютий 2023 року - з 11.03.2023 по 19.03.2023 на суму 68559,56 грн; з 20.03.2023 по 20.03.2023 на суму 58559,56 грн; з 21.03.2023 по 26.03.2023 на суму 48449,56 грн; з 27.03.2023 по 31.03.2023 на суму 28558,08 грн.
Разом з тим, місцевий господарський суд, з урахуванням встановлених судом періодів прострочення та фактичного розміру заборгованості, перевірив поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат із використанням правового порталу «Ліга Закон» (калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій). За результатами такої перевірки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що загальний розмір 3% річних складає 205,02 грн, інфляційних 804,97 грн.
Водночас нарахування 10,91 грн 3% річних та 96,45 грн інфляційних втрат не відповідає встановленим судом періодам прострочення та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим у цій частині позовних вимог обґрунтовано відмовлено.
З огляду на встановлені обставини справи та надану їм правову оцінку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме долучення додаткових доказів, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Пунктом 5 ст. 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Разом з тим, відповідно до ч.5 ст.13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, та запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Частиною першою статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Слід зазначити, що за приписами ч.4 ст.74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
З положень наведених норми можливо зробити висновок, що у відповідних випадках, суд має право з власної ініціативи витребувати докази, якщо таке витребування сприятиме забезпеченню повного та всебічного розгляду справи.
При цьому звернення суду до позивача про надання копії рахунків та докази їх оплати не є самостійним збиранням доказів судом, а спрямоване на перевірку обставин, на які сам позивач посилався як на підставу своїх вимог, та забезпечення виконання сторонами обов'язку доказування.
Суд першої інстанції не витребовував докази у третіх осіб, не формував доказову базу замість позивача та не виходив за межі засад змагальності й диспозитивності господарського процесу, а лише запропонував стороні надати документи, що стосуються предмета доказування та перебувають у її володінні.
Також, колегія суддів враховує необхідність розмежування витребування доказів у розумінні ст.81 ГПК України та процесуальних дій суду щодо надання строку учасникам справи подати додаткові докази, необхідні для встановлення фактичних обставин, що мають значення для вирішення спору та повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Частиною 3 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення лише у випадках, прямо визначених процесуальним кодексом.
Отже, зі змісту норм ст.277 ГПК вбачається, що саме по собі посилання на допущення судом першої інстанції порушень норм процесуального права не є безумовною підставою для скасування судового рішення, оскільки визначальним є встановлення того, чи призвело таке порушення до неправильного вирішення спору або чи належить воно до безумовних підстав для скасування рішення суду.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.
У даному випадку колегією суддів не встановлено, що долучення позивачем додаткових доказів на виконання вимог суду, призвело до порушення процесуальної рівності сторін, принципу змагальності чи неправильного вирішення спору.
Приймаючи до уваги забезпечення повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи та дотримання законних прав та інтересів сторін, для недопущення надмірного формалізму колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни висновків суду першої інстанції щодо розгляду спору по суті з урахуванням усіх доказів у справі.
З огляду на встановлені обставини справи та надану їм правову оцінку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом всебічно та повно досліджено обсяг виконаних сторонами договірних зобов'язань, правильність здійснених позивачем нарахувань, а також обґрунтованість заявлених до стягнення сум основного боргу та інших передбачених законом видів відповідальності. За результатами такого дослідження суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про часткове задоволення позову у сумі 34447,60 грн заборгованості, 804,97 грн 3% річних та 205,02 грн інфляційних втрат.
Водночас відмова у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 96,45 грн інфляційних та 10,91 грн 3% річних є наслідком обґрунтованого застосування судом першої інстанції положень статті 551 Цивільного кодексу України та здійснення перевірки правильності відповідних розрахунків, що виключає можливість їх стягнення у більшому розмірі.
Матеріалами справи спростовуються доводи скаржника про неправомірність висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст.86 ГПК України).
Отже, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 34, 86, 232, 233, 240, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу відповідача Новгород-Волинська міська асоціація об'єднань співвласників багатоквартирних будинків «Вікторія» на рішення Господарського суду Житомирської області від 03.03.2026 року у справі №906/1342/25 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
3. Матеріали справи №906/1342/25 повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повна постанова складена "27" травня 2026 р.
Головуючий суддя Мамченко Ю.А.
Суддя Хабарова М.В.
Суддя Мельник О.В.