19 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 5/219-6-10-8-К (907/596/24)
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Судді Зварич О.В.,
Міліціанов Р.В.,
Секретар судового засідання: Фарина Х.І.
за участю представників сторін:
від відповідача 2: Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради - Баняс В.Ю.,
від позивача: не з'явився;
від відповідача 1: не з'явився;
розглянувши матеріали апеляційної скарги Ужгородської міської ради б/н від 12.02.2026 (вх. №01-05/425/26 від 16.02.2026) та матеріали апеляційної скарги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради б/н від 16.02.2026 (вх. №01-05/443/26 від 17.02.2026)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2026 (повний текст ухвали складено 27.01.2026)
у справі: №5/219-6-10-8-К (907/596/24) (суддя Андрейчук Л.В.)
за позовом: Ужгородського комунального підприємства теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Ракущинця А.А.,
до відповідача 1: Територіальної громади міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради
до відповідача 2: Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради
про визнання права господарського відання
Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції.
Ужгородське Комунальне Підприємство Теплових Мереж "Ужгородтеплокомуненерго", код ЄДРПОУ - 19109716, 880015, Закарпатська область, Ужгородський район, м. Ужгород, вул. Квітів, 53А, в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ракущинця А.А. у червні 2024 року звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Територіальної громади міста Ужгорода, в особі Ужгородської міської ради з позовними вимогами про визнання права власності за відповідачем на нежитлову будівлю котельні загальною площею 222,7 кв.м. розташовану в м. Ужгороді по вул. Нахімова, 3а; визнання права господарського відання за позивачем на нежитлову будівлю котельні загальною площею 222,7 кв.м. розташовану в м. Ужгороді по вул. Нахімова, 3а, зобов'язання ліквідатора УКПТМ “Ужгородтеплокомуненерго» арбітражного керуючого Ракущинця Андрія Андрашовича внести відомості про об?єкт нерухомого майна до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майна.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2026 у справі №5/219-6-10-8-К (907/596/24) задоволено повністю позов з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог. Визнано право повного господарського відання за Ужгородським комунальним підприємством теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" на нежитлову будівлю, власником якої є Територіальна громада м. Ужгород в особі Ужгородської міської ради, а саме нежитлову будівлю котельні загальною площею 222.7 кв. м. розташовану в м. Ужгороді по вул. Нахімова, 3А. Присуджено до стягнення з відповідачів в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог 50 638 грн 00 копійок судового збору, а саме: присуджено до стягнення з відповідача 1 Ужгородської міської ради до Державного бюджету - 25 319 грн. 00 коп.; присуджено до стягнення з відповідача 2 Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради до Державного бюджету - 25 319 грн. 00 коп.
Рішення мотивовано тим, що спірна будівля була передана підприємству на підставі рішення виконкому Ужгородської міської ради від 26.03.1997 № 43, а право повного господарського відання на майно прямо закріплене у Статуті боржника (в редакціях 2003 та 2004 років) та об'єкт не був повернутий до комунальної власності територіальної громади (зокрема, він відсутній в акті приймання-передачі від 05.10.2006) та був правомірно виявлений ліквідатором під час інвентаризації активів банкрута у 2020 та 2023 роках.
Окрім цього господарський суд вказав, що оскільки відповідачі своїми діями (бездіяльністю) не визнають право господарського відання боржника, це об'єктивно перешкоджає ліквідатору зареєструвати майно в Державному реєстрі речових прав та продати його на аукціоні для погашення вимог кредиторів. За таких умов судовий захист шляхом визнання права господарського відання є належним, ефективним та повністю відповідає завданням ліквідаційної процедури.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Ужгородська міська рада оскаржила таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 16.02.2026. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2026 у справі №5/219-6-10-8-К (907/596/24) та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Зазначає, що Ужгородське комунальне підприємство теплових мереж “Ужгородтеплокомуненерго» є комунальним підприємством Ужгородської міської ради, відповідно до змін до Статуту (п.4.2) майно підприємства є власністю територіальної громади і закріплюється за ним на праві повного господарського відання та вважає нерухоме майно - нежитлову будівлю котельні загальною площею 222,7 кв.м. розташовану в м. Ужгороді по вул. Нахімова, 3а, такою, що є об'єктом комунальної інфраструктури та, відповідно до положень ч. 7 статі 61 Кодексу України з процедур банкрутства, не може бути включено до ліквідаційної маси та має бути передано до комунальної власності територіальної громади міста. Відповідач зазначає, що з моменту порушення провадження у справі про банкрутство Ужгородського комунального підприємства теплових мереж “Ужгородтеплокомуненерго», арбітражним керуючим Ракущинцем Андрієм Андрашовичем не було передано до комунальної власності територіальної громади об'єкти комунальної інфраструктури.
Окрім цього вказує, що рішенням XVII сесії Ужгородської міської ради VІІ скликання 16.11.2017 року № 876 “Про передачу будівлі котельні», передано будівлі котельні площею 189,7 кв.м. за адресою: м. Ужгород, вул. Нахімова, За в оперативне управління Спеціалізованому навчально-виховному комплексу “Ялинка». Станом на дань подання позову, рішення ХVІІ сесії Ужгородської міської ради VІІ скликання 16.11.2017 не є скасованим.
11.03.2026 від Ужгородського комунального підприємства теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" надійшов відзив вих.№01 від 10.03.2026 (вх. №01-04/2103/26) на апеляційну скаргу Ужгородської міської ради в якому позивач зазначає, що приналежність будівлі котельні до боржника прямо підтверджується пунктом 4.1 Статуту УКПТМ «Ужгородтеплокомуненерго» в редакції 2004 року, актами інвентаризації 2020 та 2023 років, а також положеннями ст. 136 ГК України та Закону № 4196-IX.
Позивач вказує, що Ужгородська міська рада проігнорувала офіційні звернення ліквідатора з проханням зареєструвати за територіальною громадою право комунальної власності на котельню. Така тривала бездіяльність умисно блокує можливість ліквідатора зареєструвати своє похідне право господарського відання та звертає увагу на те, що отримання судового рішення про визнання цього права є єдиним законним шляхом для подальшої державної реєстрації майна та його реалізації на аукціоні в межах процедури банкрутства задля розрахунку з кредиторами.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2026 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Міліціанов Р.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ужгородської міської ради б/н від 12.02.2026 (вх. №01-05/425/26 від 16.02.2026) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2026 у справі: №5/219-6-10-8-К (907/596/24).
Ухвалою суду від 13.03.2026 призначено справу до розгляду на 21.04.2026 та об'єднано розгляд апеляційних скарг Ужгородської міської ради б/н від 12.02.2026 (вх. №01-05/425/26 від 16.02.2026) та Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради б/н від 16.02.2026 (вх. №01-05/443/26 від 17.02.2026) в одне апеляційне провадження.
Також, Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради оскаржив таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 17.02.2026. В апеляційній скарзі скаржник скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2026 по справі № 5/219-6-10-8-К (907/596/24) та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Зазначає, що Позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували той факт, що об'єкт нерухомого майна, а саме будівля котельні загальною площею 222,7 кв.м. розташовану в м. Ужгороді по вул. Нахімова, 3а, перебував та/або перебуває у правовому режимі права повного господарського відання позивача. Зазначає, що відсутні будь-які докази того, що зазначений об'єкт був переданий на баланс Позивача Ужгородського комунального підприємства теплових мереж “Ужгородтеплокомуненерго» рішенням Ужгородської міської ради з метою провадження господарської діяльності підприємства та вважає, що Позивачем не доведено обставин перебування будівлі котельні, загальною площею 222,7 кв.м. розташовану в м. Ужгороді по вул. Нахімова, 3а, у правовому режимі права повного господарського відання Позивача.
16.03.2026 від Ужгородського комунального підприємства теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" надійшов відзив вих.№01 від 13.03.2026 (вх. №01-04/2211/26) на апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради в якому позивач зазначає, що право господарського відання захищається за тими ж правилами, що й право власності, і такий позов є найефективнішим способом усунення правової невизначеності та захисту майнових інтересів підприємства-банкрута від перешкод з боку самого власника та вказує, що належність котельні до УКПТМ «Ужгородтеплокомуненерго» прямо підтверджується пунктом 4.1 його Статуту в редакції 2004 року, згідно з яким майно комунальної власності закріплюється за підприємством на праві повного господарського відання. Також наявність майна підтверджена актами інвентаризації, проведеними ліквідатором у 2020 та 2023 роках.
Окрім цього, позивач звертає увагу, що ліквідатор офіційно звертався до Ужгородської міської ради (лист від 17.05.2024) з проханням зареєструвати право комунальної власності на будівлю котельні, проте відповідач проігнорував це звернення. Така бездіяльність власника штучно блокує можливість реєстрації похідного речового права підприємства і подальшого продажу майна для розрахунку з кредиторами.
19.05.2026 від Ужгородського комунального підприємства теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" надійшли письмові пояснення вих.№01 від 18.05.2026 (вх.№01-04/4144/26) та вих.№ 5/219-6-10-8-к від 18.05.2026 (вх.№ вх.№01-04/4145/26) в яких позивач зазначає, що спірна будівля котельні історично належала до майна комунальної власності територіальної громади м. Ужгорода, а використання у документах 1990-х років формулювання про «державну власність» було зумовлене тодішньою законодавчою моделлю, за якою комунальна власність розглядалася як різновид державної власності адміністративно-територіальних одиниць.
Також позивач вказує, що Ужгородське підприємство теплових мереж фактично було підприємством місцевого рівня, а його подальше перейменування у комунальне підприємство не змінило правової належності майна та звертає увагу на те, що спірна будівля на час розгляду справи не виконує функцій діючої котельні чи об'єкта комунальної інфраструктури, оскільки є недіючою, технологічне обладнання демонтоване, а централізоване теплопостачання у місті припинене.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Міліціанов Р.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради б/н від 16.02.2026 (вх. №01-05/443/26 від 17.02.2026) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2026 у справі №5/219-6-10-8-К (907/596/24).
Ухвалою суду від 13.03.2026 призначено справу до розгляду на 21.04.2026 та об'єднано розгляд апеляційних скарг Ужгородської міської ради б/н від 12.02.2026 (вх. №01-05/425/26 від 16.02.2026) та Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради б/н від 16.02.2026 (вх. №01-05/443/26 від 17.02.2026) в одне апеляційне провадження.
Ухвалою суду від 21.04.2026 клопотання від Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради представника - Баняса В.Ю. про відкладення розгляду справи б/н від 07.04.2026 (вх. №01-04/2899/26 від 08.04.2026) та від Ужгородського комунального підприємства теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" арбітражного керуючого Ракушинця А.А. про відкладення розгляду справи б/н від 19.04.2026 (вх. №01-04/3233/26 від 20.04.2026) задоволено. Відкладено розгляд справи на 12.05.2026.
Ухвалою суду від 12.05.2026 відкладено розгляд справи на 19.05.2026.
У судовому засіданні 19.05.2026 представник відповідача 2 підтримав доводи апеляційних скарги з підстав викладених у них. Позив та відповідач 1 явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомленні.
У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.7 КУзПБ спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що:
Ужгородське підприємство теплових мереж “Ужгородтеплокомуненерго» створено на виконання Розпорядження представника Президента України № 26 від 16.01.1992 року та Розпорядження Глави міської управи Ужгородської міської ради народних депутатів № 55 від 11.02.1993 року.
Статутом Ужгородського підприємства теплових мереж “Ужгородтеплокомуненерго», затвердженого у 1993 році начальником Ужгородського міського управління житлово-комунального господарства М.В. Зозулинець та зареєстрованого Розпорядженням Ужгородської міської управи № 78 від 02.03.1993 року, предметом діяльності підприємства є виробництво, передача і реалізація теплової енергії, одержаної від власних джерел, а також купленої від інших установ та організацій, населенню, соцкульпобутовим, промисловим та іншим споживачам в м. Ужгороді (пункт 2.1., абзац 1).
Рішенням № 43 від 26 березня 1997 року Виконавчого комітету Ужгородської міської ради “Про прийняття на комунальний баланс та зняття з балансу будинків/квартир» вирішено зареєструвати право державної власності підприємства “Ужгородтеплокомуненерго» на будівлі (пункт 2.2, абзац 2): Котельні по Грушевського, Г. Свободи, Легоцького /квартал “Молодіжний"/, Легоцького /район "Пiвденний/, Ф. Тихого, Л. Українки, Православній наб./СШ №10/, Капушанській, 22 /Лiкарня/, Жатковича /СШ № 16/, Тельмана, Українській, 81, А. Дворжака, Собранецькій 120, 164, Закарпатській, 26а, Загорській, 28 Щедріна, 34, пров. Університетський, 12а, Котовського, Київській наб.17, Підгірній /СШ № 2/ Доманинській /СШ № 17/ Благоєва, 3, Високій, Нахімова, Митній, 25а, Волошина, 52, О. Довженко, 5, Благоєва /дитсадок/, Цегольнянській, Бачинського, Айвазовського/дитсадок/. Ужгородському державному виробничому підприємству технічної інвентаризації внести відповідні зміни в Інвентарні справи (пункт 2.2. рішення абзац 3).
Позивачем до позовної заяви додано копію інвентаризаційної справи будівель “Котельня» , що розташовані за адресою: вулиця Нахімова, 3а в місті Ужгороді.
Крім того, в матеріалах інвентаризаційної справи наявний ситуаційний план будівель, що знаходяться за адресою: вулиця Нахімова, 3а в місті Ужгороді.
Згідно титульної сторінки Статуту Ужгородського комунального підприємства теплових мереж “Ужгородтеплокомуненерго», затвердженого Розпорядженням № 11 Начальника управління майнової політики міста 03.02.2003 року та зареєстрованого Ужгородським міським виконкомом 17.02.2003 року, суд констатує, що Ужгородське комунальне підприємство теплових мереж “Ужгородтеплокомуненерго» є правонаступником Ужгородського державного підприємства теплових мереж “Ужгородтеплокомуненерго».
Пунктом 4.1. згаданого Статуту, майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.
Згідно змін до статуту Ужгородського комунального підприємства теплових мереж “Ужгородтеплокомуненерго», затвердженого Розпорядженням Начальника управління майнової політики міста № 32 від 26.03.2004 року та зареєстрованого Виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, запис у журналі ЖЗЮ за № 0759 від 31.03.2004 року, змінено найменування підприємства - Ужгородське комунальне підприємство теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго", а також викладено пункт 4.2. Розділу 4»Майно Підприємства у новій редакції: “ 4.2. Майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту. Статутний капітал підприємством - 50000 грн.
Позивачем до позовної заяви додано довідку за вих. № 54, видану комунальним підприємством “Ужгородське архітектурно-планувальне бюро» 29.12.2005 року, якою повідомлено, що згідно діючого адресного плану міста, котельним та ЦТП КП “Ужгородтеплокомуненерго» присвоєно поштові адреси, зокрема: котельна по вулиці Нахімова, 3а (пункт 41).
У матеріалах справи наявний Акт № 01 прийому-передачі об'єктів комунальної інфраструктури КП “Ужгородтеплокомуненерго» до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода, складений 05 жовтня 2006 року, згідно якого КП “Ужгородтеплокомуненерго» передав Ужгородській міській раді в особі її відповідних органів об'єкти комунальної інфраструктури підприємства -банкрута до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода у кількості 3343 найменування. Зазначений акт підписаний представниками КП “Ужгородтеплокомуненерго» та представниками Ужгородської міської ради.
Згідно переліку об'єктів комунальної інфраструктури, що міститься в Акті № 01 прийому-передачі об'єктів комунальної інфраструктури КП “Ужгородтеплокомуненерго» до комунальної власності територіальної громади міста Ужгорода, складеного 05 жовтня 2006 року, Позивач КП “Ужгородтеплокомуненерго» передав до комунальної власності, а Відповідач Ужгородська міська рада прийняв ряд об'єктів комунальної інфраструктури. Відомості про передачу до комунальної власності територіальної громади будівлі котельні, що розташована в м. Ужгороді по вул. Нахімова, в зазначеному акті відсутні.
До позовної заяви Позивачем додано лист (вих..№ 09 від 17.05.2024) до Територіальної громади Ужгородської міської ради з проханням зареєструвати право комунальної власності за Територіальною громадою Ужгородської міської ради на об'єкт нерухомого майна будівлю котельні по вул. Нахімова, 3а. Факт надіслання даного листа підтверджується доданими Позивачем документами: копією опису до цінного листа, поштовою накладною та фіскальним чеком.
Відповідь на зазначений лист в матеріалах справи відсутня.
У матеріалах справи наявне рішення Ужгородської міської ради VII сесії VI скликання (2-е пленарне засідання) від 18.08.2011 року № 228 Про реалізацію “Енерго - та екологоефективної схеми теплопостачання м. Ужгород», згідно якого вирішено: 1. припинити централізоване теплопостачання комунальними підприємствами (в т. ч. помірно централізоване та децентралізоване теплопостачання) населення в м. Ужгороді. 2. Комунальному підприємству “Уж - тепло» припинити надавати послуги з теплопостачання всім категоріям споживачів, в тому числі населенню. 3. Визначити комунальне підприємство “Уж - енергія» надавачем послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії на опалювальний сезон 2011 - 2012 р.р. виключно для споживачів згідно поданих заяв.
Постановою господарського суду Закарпатської області у справі № 5/219-6-10-8-к від 30.11.2017 року клопотання керуючого санацією та комітету кредиторів про визнання боржника банкрутом задоволено повністю, затверджено звіт керуючого санацією комунального підприємства «Ужгородтеплокомуненерго" арбітражного керуючого Ракушинця Андрія Андрашовича, припинено процедуру санації комунального підприємства «Ужгородтеплокомуненерго" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Квітів, 53 а, код ЄДРЮОФОП та ГФ 19109716), припинено повноваження керуючого санацією комунального підприємства «Ужгородтеплокомуненерго" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Квітів, 53 а, код ЄДРЮОФОП та ГФ 19109716) арбітражного керуючого Ракущинця Андрія Андрашовича, визнано комунальне підприємство «Ужгородтеплокомуненерго" (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Квітів, 53 а, код ЄДРЮОФОП та ГФ 19109716) банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру в межах строку, передбаченого ч.1 ст.37 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ракущинця Андрія Андрашовича.
В період проведення ліквідаційної процедури, ліквідатором КП “Ужгородтеплокомуненерго», арбітражним керуючим Ракущинцем Андрієм Андрашовичем проведено інвентаризацію майна банкрута, за результатами чого 28.08.2020 року складено: інвентаризаційний опис необоротних активів, згідно якого за даними бухгалтерського обліку та фактичної наявності встановлено наявність будівлі, що знаходиться в м. Ужгород по вул. Нахімова, б/н.
Крім того, ліквідатором банкрута КП “Ужгородтеплокомуненерго» Ракущинцем Андрієм Андрашовичем складено протокол Інвентаризаційної комісії. Згідно протоколу інвентаризаційної комісії, складеного 28.08.2020 року, встановлено наявність майна банкрута, в тому числі - Будівлі, що знаходиться в м. Ужгород, вул. Нахімова (№ з/п 7 в Протоколі Інвентаризаційної комісії).
04.08.2023 року ліквідатором Ракущинцем Андрієм Андрашовичем видано наказ № 01/04 “Про проведення інвентаризації», відповідно до якого з метою встановлення майна та формування ліквідаційної маси, вирішено провести повну інвентаризацію активів з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 01.08.2023 року з обов'язковим складенням відповідних інвентаризаційних описів; призначено робочу інвентаризаційну комісію у складі представників кредиторів, а саме: товариства з обмеженою відповідальністю “СВП-Інвест», Приватного акціонерного товариства “Закарпаттяобленерго», комунального підприємства “Водоканал міста Ужгорода», акціонерного товариства “Закарпатгаз». Покладено на інвентаризаційну комісію відповідні обов'язки.
До позовної заяви додано Інвентаризаційний опис необоротних активів Ужгородського комунального підприємства теплових мереж “Ужгородтеплокомуненерго», складений 04 серпня 2023 року - 08 листопада 2023 року. Згідно із наявним Інвентаризаційним описом, інвентаризаційною комісією встановлено наявність будівлі котельні, що знаходиться за адресою: вулиця Нахімова, 3а в м. Ужгороді.
До Інвентаризаційного опису необоротних активів, складеного інвентаризаційною комісію 04 серпня 2023 року - 08 листопада 2023 року, інвентаризаційною комісією КП “Ужгородтеплокомуненерго» складено додаток № 4 “Акт огляду об'єкта котельня, що розташований за адресою: м. Ужгород, вул. Нахімова б/н, згідно якого вбачається фактична наявність будівлі котельні.
При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
Відповідно до загальних положень про право власності, встановлених главою 23 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Статтями 324-327 ЦК України визначено об'єкти та суб'єктів права власності Українського народу, права приватної власності, права державної власності, права комунальної власності.
Основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління (ст. 133 Господарського кодексу України (далі - ГК України)).
Західний апеляційний господарський суд враховує, що 28.02.2025 набрав чинності, а з 28.08.2025 ввівся в дію Закон України №4196-IX "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб", який визначає правові та організаційні засади діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об'єднань юридичних осіб. Одним із наслідків цього є те, що згідно зі ст. 17 зазначеного Закону з 28.08.2025 втратив чинність ГК України. Однак, оскільки на момент спірних правовідносин та на момент подання позову ГК України був чинним, його норми підлягають застосуванню до спірних правовідносин сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 135 ГК України власник має право особисто або через уповноважені ним органи з метою здійснення підприємницької діяльності засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне йому майно, зокрема, на праві господарського відання.
Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (ч. 5 ст. 22 ГК України).
Вказане дозволяє зробити висновок, що право господарського відання та право оперативного управління покладено в основу створення суб'єктів господарювання державного сектора економіки.
Згідно зі ст. 326 ЦК України від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.
Статтею 4 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено коло суб'єктів управління об'єктами державної власності, а саме: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства та інші органи виконавчої влади; Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; Національна академія наук України, галузеві академії наук.
Згідно із матеріалами справи, Ужгородське підприємство теплових мереж “Ужгородтеплокомуненерго» створено на виконання Розпорядження представника Президента України № 26 від 16.01.1992 року та Розпорядження Глави міської управи Ужгородської міської ради народних депутатів № 55 від 11.02.1993 року.
Згідно титульної сторінки Статуту Ужгородського комунального підприємства теплових мереж “Ужгородтеплокомуненерго», затвердженого Розпорядженням № 11 Начальника управління майнової політики міста 03.02.2003 року та зареєстрованого Ужгородським міським виконкомом 17.02.2003 року, суд констатує, що Ужгородське комунальне підприємство теплових мереж “Ужгородтеплокомуненерго» є правонаступником Ужгородського державного підприємства теплових мереж “Ужгородтеплокомуненерго».
Відповідно до пункту 4.2. Статуту Ужгородського підприємства теплових мереж “Ужгородтеплокомуненерго», зареєстрованого 17 лютого 2003 року , ( т.1 а.с.149)майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому Статуту.
Стаття 136 ГК України розкриває одну з форм правового режиму майна, закріпленого за суб'єктом підприємництва, а саме - права господарського відання.
Термін "право господарського відання" прийшов на заміну терміну "право повного господарського відання", що ним у Законах України "Про власність" (ч. 1 ст. 37), "Про підприємства в Україні" (ч. 3 ст. 10) позначалося право, на якому майно закріплювалося за державними підприємствами.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 4 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспорюваного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15.02.2023 в справі №753/8671/21, постанова Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2023 у справа №582/18/21).
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Одним зі способів захисту, який передбачений ч. 2 ст. 16 ЦК України, є визнання права. Норми ч. 2 ст. 20 ГК України визначають такі способи захисту як визнання наявності або відсутності прав.
Водночас застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Позовні вимоги ліквідатора обґрунтовані необхідністю вживати заходи спрямовані на реалізацію об'єкта ліквідаційної маси та тим, що орган, уповноважений управляти майном боржника, своїми діями і бездіяльністю заперечує проти визнання права господарського відання Ужгородського комунального підприємства теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" на спірне майно і відповідно створює перешкоди в реалізації цього майна, зокрема та проведення розрахунків з кредиторами в межах провадження у справі №5/219-б-10-8-К про банкрутство Ужгородського комунального підприємства теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго".
Колегія суддів зазначає, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено саме відповідачем.
У цій справі позивачем у справі було визначено Ужгородську міську раду, як орган, уповноважений управляти майном боржника.
У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №9901/172/20, від 01.07.2021 у справі №9901/381/20, від 26.10.2021 у справі №766/20797/18, від 01.02.2022 у справі №750/3192/14, від 22.09.2022 у справі №462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі №233/4365/18, від 03.04.2024 у справі №917/1212/21).
В позовній заяві ліквідатор боржника також вказує, що звертався до Ужгородської міської ради (лист від 17.05.2024) з проханням зареєструвати право комунальної власності на будівлю котельні, проте відповідач проігнорував це звернення. Така бездіяльність власника штучно блокує можливість реєстрації похідного речового права підприємства і подальшого продажу майна для розрахунку з кредиторами.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).
Так, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень, встановлює, що така державна реєстрація прав є обов'язковою. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації (ст. 3).
Водночас, слід відмітити, що право господарського відання як похідне речове право виникає та реєструється після державної реєстрації права власності на відповідний об'єкт; документальною підставою для такої реєстрації є рішення власника (уповноваженого органу) про закріплення майна (п. 7 ч. 1 ст. 27 зазначеного Закону).
Право господарського відання є похідним речовим правом, яке за своєю природою виникає лише після державної реєстрації права власності на відповідний об'єкт нерухомого майна.
До моменту такої реєстрації похідне право не може виникнути ні в силу закону, ні в силу рішення власника, ні в результаті судового рішення.
Визнання в судовому порядку похідного права за відсутності первинної реєстрації комунальної власності суперечить ст. 182 ЦК України, ст. 3 та ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".
Визнання судом права господарського відання у ситуації, коли відсутня державна реєстрація права власності на відповідні об'єкти, означало б обхід обов'язкової адміністративної процедури, передбаченої законом.
Апеляційний господарський суд зауважує, що факт неправомірності дій/бездіяльності органів держави або місцевого самоврядування, у разі доведення, може бути предметом оскарження в порядку, визначеному законодавством.
Господарський суд не врахував, що позивач невірно обрав спосіб захисту свого порушеного права та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.11.2025 у справі №902/85/18(902/979/24) та від 16.01.2025 у справі №18/2694/11(917/1207/23).
Оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту (визнання права господарського відання) замість використання передбаченого законом механізму державної реєстрації, це є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові незалежно від інших доводів сторін.
Отже, неналежність способу захисту у вигляді визнання права господарського відання без попередньої державної реєстрації права власності є визначальним для вирішення цього спору, а ефективність засобу юридичного захисту не може бути протиставлена імперативному порядку державної реєстрації речових прав; судове визнання похідного речового права не може замінити адміністративну процедуру, передбачену законом.
Факти бездіяльності органу управління, на які посилається позивач, не змінюють природу обраного позивачем способу захисту, який суперечить публічному порядку реєстрації речових прав.
За таких умов апеляційний господарський суд не надає правової оцінки іншим аргументам чи запереченням позивача, оскільки вони не впливають на вирішення спору за обраним способом захисту.
Підсумовуючи вищевикладене колегія суддів дійшла до висновку про скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2026 по справі №5/219-6-10-8-К (907/596/24) із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю, а апеляційні скарги Ужгородської міської ради та Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради підлягають задоволенню.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2026 по справі №5/219-6-10-8-К (907/596/24) слід скасувати із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю, а апеляційні скарги Ужгородської міської ради та Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради підлягають задоволенню.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
При подані позовної заяви позивачем було заявлено три позовні вимоги, а саме:
- визнати право власності за Територіальною громадою м. Ужгород на нежитлову будівлю загальною площею 222,7 кв.м., розташовану в м .Ужгороді, по вул. Нахімова, 3А;
- визнати право господарського відання за Ужгородським комунальним підприємством теплових мереж “Ужгородтеплокомуненерго» на нежитлову будівлю котельні загальною площею 222,7 кв.м., розташовану в. м. Ужгороді по вул. Нахімова, 3А;
- зобов'язати ліквідатора УКПТМ “Ужгородтеплокомуненерго» арбітражного керуючого Ракущинця Андрія Андрашовича внести відомості про об'єкт нерухомого майна, будівлю котельні загальною площею 222,7 кв.м., розташовану в м. Ужгороді по вул. Нахімова, 3А, за Ужгородським комунальним підприємством теплових мереж “Ужгородтеплокомуненерго» до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 02.07.2024 в даній справі, зокрема, відстрочено Ужгородському комунальному підприємству теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" сплату судового збору за подання даної позовної заяви у загальному розмірі 50 638,00 грн. до винесення рішення у даній справі.
В подальшому, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.11.2024 заяву про залишення без розгляду частини позовних вимог задоволено повністю та залишено без розгляду позовні вимоги, а саме:
- "Визнати право власності за Територіальною громадою м. Ужгород на нежитлову будівлю котельні загальною площею 222.7 кв. м. розташовану в м. Ужгороді по вул. Нахімова, 3а";
- "Зобов'язати ліквідатора УКПТМ "Ужгородтеплокомуненерго" арбітражного керуючого Ракущинця А.А. внести відомості про об'єкт нерухомого майна, будівлі котельні загальною площею 222.7 кв. м. розташовану в м. Ужгороді по вул. Нахімова, 3а, за Ужгородським комунальним підприємством теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно".
Крім того, зазначеною ухвалою вирішено задовольнити заяву Позивача про уточнення позовних вимог та здійснювати подальший розгляд даної справи з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а саме:
- Визнати право повного господарського відання за Ужгородським комунальним підприємством теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" на нежитлову будівлю, власником якої є Територіальна громада м. Ужгород в особі Ужгородської міської ради, а саме нежитлову будівлю котельні загальною площею 222.7 кв. м. розташовану в м. Ужгороді по вул. Нахімова, 3А".
Таким чином, після прийняття ухвали від 21.11.2024 судом у даній справі розглядалась одна позовна вимога майнового характеру згідно заяви, яка надійшла від позивача про уточнення позовних вимог (вх. №02.3.1-02/8984/24 від 20.11.2024 року).
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір» за подання юридичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Беручи до уваги ціну позову у даній справі (1 587 000,00 грн), розмір судового збору за розгляд однієї позовної вимоги майнового характеру мав становити 23 805,00 грн. (1 587 000,00 грн * 1,5% = 23805,00 грн).
Згідно з підпунктом 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір» за подання апеляційних скарг у справі про банкрутство ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відтак, при поданні апеляційної скарги про перегляд рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2026 по справі №5/219-6-10-8-К (907/596/24) в апеляційному порядку, розмір судового збору, що підлягав сплаті мав складати 35 707,50 грн (23 805,00 грн * 150%).
Враховуючи, задоволення апеляційних скарг та скасування рішення першої інстанції, на підставі ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені скаржниками у зв'язку з розглядом справи судом першої та апеляційної інстанцій у сумах 35 707,50 грн, належить покласти на Ужгородського комунального підприємства теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго".
Окрім цього, слід повернути з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір за подання апеляційних скарг, а саме на користь Ужгородській міській раді у сумі 40 249,50 грн та на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради у сумі 25 058,10 грн
А також, у зв'язку із відстроченням Ужгородському комунальному підприємству теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" сплати судового збору за подання позовної заяви до винесення рішення у даній справі належить стягнути з Ужгородського комунального підприємства теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 23 805,00 грн за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Ужгородської міської ради б/н від 12.02.2026 (вх. №01-05/425/26 від 16.02.2026) та Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради б/н від 16.02.2026 (вх. №01-05/443/26 від 17.02.2026) - задоволити.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 22.01.2026 по справі №5/219-6-10-8-К (907/596/24) - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
3. Здійснити розподіл судових витрат.
Стягнути з Ужгородського комунального підприємства теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" (код ЄДРПОУ - 19109716, 880015, Закарпатська область, Ужгородський район, м. Ужгород, вул. Квітів, 53А) на користь Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ: 33868924, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3) 35 707,50 грн за подання апеляційної скарги.
Повернути з Державного бюджету України на користь Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ: 33868924, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3) 40 249,50 грн надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з Ужгородського комунального підприємства теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" (код ЄДРПОУ - 19109716, 880015, Закарпатська область, Ужгородський район, м. Ужгород, вул. Квітів, 53А) на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 36541721, 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, буд. 3) 35 707,50 грн за подання апеляційної скарги.
Повернути з Державного бюджету України на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ - 19109716, 880015, Закарпатська область, Ужгородський район, м. Ужгород, вул. Квітів, 53А) 25 058,10 грн надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.
Стягнути з Ужгородського комунального підприємства теплових мереж "Ужгородтеплокомуненерго" (код ЄДРПОУ - 19109716, 880015, Закарпатська область, Ужгородський район, м. Ужгород, вул. Квітів, 53А) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 23 805,00 грн за подання позовної заяви.
Господарському суду Закарпатської області видати відповідні накази.
4. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Повний текст постанови складено та підписано 27.05.2026.
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Суддя Зварич О.В.,
Міліціанов Р.В.