25 травня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 907/383/22
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого судді Кравчук Н.М.
суддів Панова І.Ю.
Скрипчук О.С.
секретаря судового засідання Копець Х.А.
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Колотухи Івана Олексійовича від 25.04.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/1350/25 від 05.05.2025)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.04.2025 (повний текст рішення складено 14.04.2025, суддя - Пригуза П.Д.)
у справі № 907/383/22
за позовом Тячівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:
- Закарпатської обласної ради, м. Ужгород
- Комунальної установи “Управління спільною власністю територіальних громад» (надалі - КУ “Управління спільною власністю територіальних громад») Закарпатської обласної ради, м. Ужгород
- Комунального некомерційного підприємства “Солотвинська обласна алергологічна лікарня» (надалі - КНП “Солотвинська обласна алергологічна лікарня») Закарпатської обласної ради, смт. Солотвино, Тячівський район, Закарпатська область,
до відповідача-1 Солотвинської селищної ради, смт. Солотвино, Тячівський район, Закарпатська область
до відповідача - 2 Фізичної особи - підприємця Колотухи Івана Олексійовича (надалі - ФОП Колотуха І.О.), м. Ужгород
до відповідача-3 Товариства з обмеженою відповідальністю “Озерний край Кунігунди» (надалі - ТОВ “Озерний край Кунігунди»), с-ще Солотвино, Тячівський район, Закарпатська область,
про визнання недійсним та скасування рішень і визнання недійсним договору оренди
з участю представників:
прокуратура: Винницька Л.М.;
від позивача - Закарпатської обласної ради: не з'явились;
від відповідача - КУ “Управління спільною власністю територіальних громад»: не з'явились;
від позивача - КНП “Солотвинська обласна алергологічна лікарня»: не з'явились;
від відповідача 2 в режимі відеоконференції: Колотуха І.О.;
від відповідача 3: не з'явились;
Керівник Тячівської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради, Комунальної установи “Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, Комунального некомерційного підприємства “Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради до Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, Фізичної особи-підприємця Колотухи Івана Олексійовича, у якому просив: визнати недійсними та скасувати рішення Солотвинської селищної ради від 24.04.2020 №722 “Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на умовах оренди» від 24.09.2020, №789 “Про затвердження проекту землеустрою на умовах оренди» та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 15.10.2020 між Солотвинською селищною радою та ФОП Колотухою І.О.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Солотвинської селищної ради від 24.04.2020 № 722, від 24.09.2020 №789 та укладений договір оренди земельної ділянки від 15.10.2020 суперечать законодавству, оскільки в оренду ФОП Колотусі І.О. передано земельну ділянку, яка накладається на земельну ділянку, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000346 від 27.03.1998 знаходиться в постійному користуванні КНП “Солотвинська обласна алергологічна лікарня», відповідне право якого щодо зазначеної земельної ділянки в установленому законом порядку не припинено.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 28.06.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024, провадження у справі в частині позовних вимог прокурора щодо визнання недійсним рішенням 29 сесії VII скликання Солотвинської селищної ради “Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на умовах оренди» від 24.04.2020 №722 закрито. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2024 касаційну скаргу Першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури задоволено. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 та рішення Господарського суду Закарпатської області від 28.06.2023 у справі №907/383/22 скасовано. Справу №907/383/22 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
При скасуванні судових рішень Верховний Суд вказав, серед іншого, на те, що суди першої та апеляційної інстанцій, обмежившись посиланням на недоведеність прокурором тих обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги, зокрема накладання наданої в оренду за оспорюваними рішеннями ради та договором оренди земельної ділянки, на земельну ділянку, що знаходилась в постійному користуванні КНП “Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради, чим порушено права держави щодо порядку розпорядження земельними ділянками комунальної власності, залишили поза увагою положення ст. ст. 236, 237, 267, 270, 282 ГПК України щодо обов'язку, визначеного процесуальним законом, стосовно повного в всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Вказує, що, поклавши в основу судового рішення про відмову в задоволенні позову ту обставину, що єдиним допустимим та належним доказом, який може підтвердити або спростувати факт накладення спірних земельних ділянок, є судова земельно-технічна експертиза, в зв'язку з чим ані суд першої, ані суд апеляційної інстанції не врахували зазначені доводи прокурора та не надали будь-якої оцінки поданим на їх підтвердження доказам щодо невідповідності законодавства оспорюваних рішень і договору оренди та порушення відповідних прав держави, як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент звернення до суду із цим позовом, а у зв'язку із цим не встановили наявність /відсутність визначених законом підстав на час виникнення спірних правовідносин для визнання недійсними цих рішень і договору, якими обґрунтовано позовні вимоги, не дослідили подані прокурором докази на предмет встановлення правового режиму спірної земельної ділянки з огляду на положення ст. 92 Земельного кодексу України, а відтак не з'ясували та не надали відповідної правової оцінки обставинам дотримання порядку та законності передачі в оренду спірної земельної ділянки. При цьому, Верховний Суд зазначив, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилися і ті обставини, що відповідно до статті 104 ГПК України висновок для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього кодексу.
Під час нового розгляду справи ФОП Колотуха І.О. клопотав про призначення експертизи, в свою чергу прокурором заперечено проти проведення експертизи та додано до матеріалів справи висновок експерта №1105Е від 11.04.2024, що виконаний у кримінальному провадженні №12021072160000062 від 31.08.2021 щодо спірних земельних ділянок.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.05.2024 залучено до участі у справі ТОВ «Озерний край Кунігунди» в якості співвідповідача у даній справі.
Також за клопотанням відповідача ФОП Колотухи І.О. судом долучено до матеріалів справи висновок експерта №5/20 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 10.06.2020, що отриманий ним від представника ТОВ «Озеро Кунігунди» (т-5, а.с.122-144).
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 11.04.2025 у справі №907/383/22 позов задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано рішення 32 сесії VII скликання Солотвинської селищної ради Тячівського району “Про затвердження проєкту землеустрою на умовах оренди» №789 від 24.09.2020. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 від 15.10.2020, укладений між Солотвинською селищною радою Тячівського району Закарпатської області та Фізичною особою - підприємцем Колотухою Іваном Олексійовичем. Провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним рішенням Солотвинської селищної ради Тячівського району «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на умовах оренди» №722 від 24.04.2020 - закрито. Судові витрати покладено на відповідача Солотвинську селищну раду Тячівського району Закарпатської області повністю. Стягнуто з Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області на користь прокуратури Закарпатської області витрати, пов'язані із сплатою судового збору в сумі 7443,00 грн.
При ухваленні рішення судом першої інстанції встановлено, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку, однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не являється правовстановлюючим документом. Відтак, суд прийшов до висновку, що правовідносини, пов'язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов'язань осіб. Відповідно провадження в частині позовної вимоги про визнання недійсним рішення Солотвинської селищної ради №722 від 24.04.2020, яким надано дозвіл на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки в оренду, яка знаходиться в смт. Солотвино, вул. Озерна, б/н - закрито.
Щодо вимоги про скасування рішення Солотвинської селищної ради Тячівського району «Про затвердження проєкту землеустрою на умовах оренди» №789 від 24.09.2020, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність із зміною цільового призначення з подальшою передачею у користування на умовах оренди ФОП Колотусі І.О., яка знаходиться в смт. Солотвино, вул. Озерна, площею 0,9006 га для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, суд дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 площею 0,9006 сформована у межах та є частиною земельної ділянки №2, площею 6,13 га, яка є об'єктом права спільної власності територіальних громад області за Державним актом серії І-ЗК №000346 на право постійного користування землею від 27.03.1998 і площа накладення становить 0,85 га, в іншій частині 0,0506 га відноситься до земель Солотвинської територіальної громади, належить до земель комунальної власності, якими може розпоряджатися Солотвинська селищна рада. Отже, зроблено висновок, що Солотвинська селищна рада незаконно розпорядилася земельною ділянкою, право постійного користування якою належало КУ «Управлінню спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, а право розпорядження цією земельною ділянкою віднесено до відання Закарпатській обласній раді відповідно до чого вищевказане рішення скасувала. Суд також зазначив, що оскільки рішення Солотвинської селищної ради про надання земельної ділянки в оренду ФОП Колотусі І.О. є незаконним, відповідно і договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачем 1 та відповідачем 2 на підставі незаконного рішення, визнано недійсним.
Не погодившись з вказаним рішення суду, ФОП Колотуха І.О. звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.04.2025 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову прокурора в інтересах Закарпатської обласної ради та КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради відмовити повністю. Позов прокурора в інтересах КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради залишити без розгляду.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що єдиним аргументом та підставою позову є накладення земельної ділянки відповідача 2 на ділянку лікарні, яка перебуває у неї на праві постійного користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №000346 від 27.03.1998. Висновок про накладення земельної ділянки прокурор і суд зробив на підставі висновку земельно-технічної експертизи, яка проводилась в рамках кримінального провадження. Скаржник звертає увагу на те, що така експертиза проведена без участі сторін по справі, без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, яка перебуває на праві постійного користування у СОАЛ, без врахування відомостей про те, що ще у 1997 році від Солотвинської алергологічної лікарні було вилучено 1,03 га землі та надано ТОВ «Озерний край Кунікунди», про що зазначено на карті розподілу земель лікарні, яка долучена до матеріалів справи. Вважає, що саме ця земля є тепер предметом накладення. Крім того, звертає увагу, що він неодноразово наполягав на проведенні в рамках даної справи земельно-технічної експертизи, однак суд постійно відмовляв у задоволенні такого клопотання. Скаржник також покликається на відповідь на адвокатський запит в.о. начальника ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області від 08.09.2021 №29-7-0.161-6358/2-21, у якому вказано, що без оригіналів документів і, зокрема, технічної документації на підставі якої розроблявся державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК №000346 від 27.03.1998, неможливо встановити накладання ділянки лікарні площею 6,13 га та двох ділянок ТОВ «Озеро Кунігунди» і ще 33 земельних ділянок приватної власності. Вважає, що прокурор не довів належними та допустимими доказами накладення його земельної ділянки на земельну ділянку СОАЛ, яка вже перестала бути користувачем цієї землі, враховуючи відомості кадастру, користувач - комунальна установа.
Щодо нерухомого майна на спірній земельній ділянці, то зазначає, що суд не дослідив належним чином ухвалу про затвердження мирової угоди у справі №907/900/20, а відтак припустився помилкових висновків щодо відсутності (наявності) майна на спірній земельній ділянці. Зазначає, що сторони, які підписали мирову угоду та компенсували збитки за демонтоване майно бази відпочинку, були як ФОП Колотуха І.О. так і ТОВ «Палсір», що спростовує твердження про наявність на спірній ділянці будівель переданих в оренду ТОВ «Палсір». Крім того, звертає увагу, що на спірній земельній ділянці залишився будинок відпочинку, площею 41,7 м. кв, який належить на праві власності ТОВ «Озерний край Кунікунди» та має адресу вул. Озерна, 29в та вказане місце розташування на земельній ділянці з кадастровим номером 2124455900:02:003:1328.
Скаржник вважає, що судом помилково застосовано до подій 24.09.2020 норми Земельного кодексу України, які на той час не існували, а саме абз. 2 ч.5 та ч.7 ст. 120 Земельного кодексу України, що відповідно вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про те, що - рішення Солотвинської селищної ради №788 «Про припинення права користування земельною ділянкою» безпосередньо стосується прав та обов'язків КУ «Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради», а саме порушує права та інтереси останньої як постійного землекористувача, а відповідно порушує права Закарпатської обласної ради.
Окрім того, вважає неналежним суб'єктний склад позивачів, які обрав прокурор, а суд першої інстанції не звернув увагу, що договором оренди землі, як на час його підписання - право постійного користування СОАЛ було припинено рішенням селищної ради - так і на час ухвалення оскаржуваного рішення суду, права позивачів не порушені, оскільки лікарня фактично припинила свою діяльність, комунальна установа є неналежним позивачем, а Закарпатська обласна рада не була і не є користувачем чи власником спірної земельної ділянки № 2, що належить на праві постійного користування КНП «СОАЛ» і на якій відсутні об'єкти нерухомого майна належні на праві власності Закарпатській обласній раді.
Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області у відзиві від 19.06.2025 на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вказуючи на те, що за результатами експертизи підтверджено саме таке накладення - отже, визнання недійсним договору оренди та скасування відповідних рішень є обґрунтованим. Експертиза була належним чином долучена до матеріалів справи та оцінена судом у сукупності з іншими доказами. Вона підтверджує факт накладення орендованої ділянки на землі в користуванні КНП «СОАЛ», що є достатньою підставою для визнання правочину недійсним. Зазначає, що державний акт на право постійного користування землею, виданий у 1998 році, є чинним і припинення права користування, на яке посилається скаржник, не має юридичного значення без внесення відповідних змін до реєстру. Реєстрація в кадастрі - не гарантія законності, а саме на момент прийняття рішень про передачу землі в оренду Солотвинська селищна рада повинна була перевірити правовий статус ділянки, а не обмежитись її реєстрацією в ДЗК. Кадастровий запис не створює речових прав, якщо він зроблений з порушенням прав інших землекористувачів. Отже, реєстрація не є підставою для визнання оренди законною. Застосування норм Земельного кодексу України, які на момент прийняття рішень ще не діяли, жодним чином не вплинуло на висновки суду, оскільки ключовим аргументом для визнання договору недійсним є факт порушення прав постійного користувача землі, який підтверджений експертизою. Отже, Солотвинська селищна рада вважає, що право постійного користування КНП «СОАЛ» не було припинено у передбачений законом спосіб. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.04.2025 залишити без змін.
Тячівська окружна прокуратура у відзиві від 02.07.2025 на апеляційну скаргу також заперечує проти доводів скаржника, вказуючи на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 накладається на земельну ділянку, яка перебуває в постійному користуванні КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня», що підтверджується висновком експерта №1105-Е від 11.04.2024, в якому чітко зазначено накладення. Зазначає, що вказане підтверджується договорами оренди майна (база відпочинку), укладених з КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» з метою обслуговування яких і надавалась в оренду спірна земельна ділянка. У державному реєстрі речових прав на нерухоме майно дійсно зареєстровано право постійного користування на земельну ділянку 1,03 га за ТОВ «Озеро Кунігунди», однак кадастровий номер вказаної земельної ділянки 2124455900:02:003:1443 та вказана земельна ділянка знаходиться в зовсім іншому місці. Вказує, що жодного відношення ТОВ «Озерний край Кунігунди»,а також спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2124455900:02:003:1328, площею 0,9006 га до цієї земельної ділянки не мають. Щодо доводів відповідача про те, що ні Закарпатська обласна рада, ні КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради не є власниками та користувача земельних ділянок по вул. Озерній в смт. Солотвино вважає безпідставним, вказуючи, що засновником КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» є КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, засновником якої в свою чергу є Закарпатська обласна рада, інтереси яких в ході вилучення та передачі в оренду земельної ділянки також зачіпаються. В контексті доводів скаржника про те, що майно КНП «Солотвинської обласної алергологічної лікарні» продано на аукціоні, а підприємство діє лише формально, не заслуговують на увагу, так як жодними доказами вказане твердження скаржника не підтверджено. Просить апеляційну скаргу ФОП Колотухи О.І. залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.04.2025 - без змін.
В процесі розгляду даної справи, скаржником було подано клопотання про зупинення провадження в даній справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 907/729/25, предметом спору в якій є визнання недійсним державного акту на право постійного користування землею виданого КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради - серія І-ЗК №000346 від 27.03.1998, скасування реєстрації права (т-7, а.с.22-23).
09.10.2025 через систему «Електронний суд» від скаржника надійшло клопотання від 09.10.2025, в якому зазначає, що на підтвердження клопотання про зупинення провадження у справі просить долучити до матеріалів справи копію позовної заяви Солотвинської селищної ради та висновок експертизи, які він, як вказує, отримав в електронному суді по справі №907/729/25 (т-7, а.с.82-117).
13.10.2025 Тячівська окружна прокуратура подала заперечення від 10.10.2025 на клопотання про зупинення провадження у даній справі.
В судовому засіданні 14.10.2025 протокольною ухвалою суду відмовлено скаржнику у задоволені клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи №907/729/25, що відображено в протоколі судового засідання від 14.10.2025 (т-7, а.с.133-138).
23.10.2025 від скаржника надійшло клопотання від 23.10.2025, у якому зазначає, що за наявності комісійного висновку експертів від 23.09.2025 відмовляється від свого клопотання про проведення земельно-технічної експертизи. До даного клопотання долучає висновок експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи №3834/25-41 від 23.09.2025 (т-7, а.с.118-186).
11.11.2025 скаржником подано на розгляд суду клопотання про призначення експертизи (т-7, а.с.199-200), у якому зазначає про розбіжності у двох земельно-технічних експертизах, долучених до справи від 11.04.2024 та від 23.09.2025, відсутністю експертизи, проведеної саме в рамках даної справи, хоча таке клопотання неодноразово заявлялось для збереження принципу рівності учасників справи та об'єктивного розгляду справи. Просить призначити земельно-технічну експертизу на вирішення якої поставити наступні запитання: 1. Чи накладається земельна ділянка ФОП Колотухи І.О. з кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 на земельну ділянку згідно державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №000346 від 27.03.1998, яка належить на такому праві КНП “Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради (СОАЛ)? Та вказати площу накладення, якщо таке існує? 2. Чи перетинаються (накладаються) межі земельної ділянки №2 згідно державного акт у на право постійного користування землею серії І-ЗК №000346 від 27.03.1998 із будь-якими іншими земельними ділянками? 3. Чи розташовані об'єкти нерухомого майна (вказати координати їх розташування та кількість) в межах земельної ділянки №2 згідно державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №000346 від 27.03.1998? проведення експертизи долучити судовому експерту - Колчару В.Д. (м. Ужгород, вул. Закарпатська, 38, оф.14).
26.11.2025 через систему “Електронний суд» від Тячівської окружної прокуратури надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи від 26.11.2025 з посиланням на ст. 99 ГПК України, у яких прокурор вказує, що прокуратурою надано суду разом з клопотанням про долучення доказів від 23.05.2024 висновок земельно-технічної експертизи від 11.04.2024 №1105Е, згідно з яким земельна ділянка з кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 частково накладається на земельну ділянку, яка передана у постійне користування обласній алергологічній лікарні (зараз КНП “СОАЛ»), межі якої визначені державним актом на право постійного користування землею серія І-ЗК №000346 (земельна ділянка під №2), площею 6,13 га, площа накладення становить 0,85 га. Також зазначає, що наданий відповідачем до суду висновок експерта №3834/25-41 від 23.09.2025 не спростовує висновків експертизи №1105Е від 11.04.2024 щодо часткового накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 на земельну ділянку, яка передана у постійне користування обласній алергологічній лікарні (зараз КНП “СОАЛ»), межі якої визначені державним актом на право постійного користування землею серія І-ЗК №000346 (земельна ділянка під №2), площею 6,13 га, площа накладення становить 0,85 га. Щодо питань, поставлених скаржником в клопотанні щодо призначення експертизи, на думку прокурора, такі спрямовані не на встановлення факту накладення, чи не накладення спірної земельної ділянки на землі, які передані в постійне користування КНП “СОАЛ», а спрямовані на затягування розгляду справи та введення суд в оману.
28.11.2025 через систему “Електронний суд» від скаржника надійшло клопотання від 28.11.2025, у якому зазначає, що заперечення прокурора про призначення експертизи є необґрунтованими, оскільки у технічному звіті виконаному ФОП Булак І.М., який покладено в основу експертизи, виконаної експертом Матьовка Є., на замовлення прокурора, про накладення ділянок, площа ділянки №2 штучно збільшена на 0,1721 га у порівняні з площею ділянки №2, яка вказана у державному акті на право постійного користування землею серія та номер І-ЗК №000346. На думку скаржника, оскільки межі в Державному акті на право постійного користування землею серія та номер І-ЗК №000346 не були внесені в Державний земельний кадастр, для того, щоб зробити накладання ділянки №2 лікарні на ділянку ФОП Колотуха І.О. потрібно зробити план-схему ділянки №2 в системі координат, що і зробив ФОП Булак І.М. з експертом Матьовкою Є., однак, як вказує скаржник, з невідомих причин, збільшив площу ділянки №2 на 0,1721 га, ніж та, що вказана в державному акті.
Колегія суддів в судовому засіданні 02.12.2025, розглянувши клопотання скаржника від 23.10.2025 про долучення висновку експертів за результатами проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи від 23.09.2025 №3834/25-41 від 23.09.2025, залишила його без розгляду, з оглядку на те, що такий подано з пропуском строків на подання доказів та без клопотання про поновлення такого строку. Крім того, вказаний висновок виготовлений вже після дати оскаржуваного рішення.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.12.2025 клопотання ФОП Колотухи І.О., яке викладено в апеляційній скарзі та в клопотанні про призначення земельно-технічної експертизи від 11.11.2025 (01-05/3295/25 від 11.11.2025) задоволено частково. Призначено у справі №907/383/22 судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, з переліком питань, визначених в ухвалі суду. Зупинено провадження у справі №907/383/22.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2026 поновлено провадження у справі №907/383/22, у зв'язку з тим, що від експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли клопотання про надання додаткових документів, необхідних дозволів та уточнення виду експертизи від 14.01.2026 та клопотання від 14.01.2026 про погодження строків проведення експертизи. Розгляд даних клопотань призначено в судовому засіданні на 05.02.2026 та витребувано додаткові документи у сторін, що відображено в даній ухвалі.
29.01.2026 через систему «Електронний суд» від скаржника надійшла заява від 29.01.2026, в якій з огляду на те, що експертами витребовується копія Технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку обласної алергологічної лікарні, а саме Державного акту на право постійного користування землею І-ЗК №000346 від 27.03.1998, просить поновити строк на приєднання доказів, із зазначенням, що такі з'явились під час зупинення провадження в даній справі та приєднати до матеріалів справи рішення Солотвинської селищної ради від 02.12.2025 за №3960 «Про погодження та підписання мирової угоди у справі №907/729/25 з додатком №1. Зазначає, що за текстом мирової угоди погодженої сесією селищної ради у абзаці другому предмету угоди, вказано, що ділянка №2 площею 6,13 га згідно відомостей судових земельно-технічних експертиз наявних у матеріалах справи, частково вкрита водоймою, земельними ділянками, які перебувають на праві власності чи оренди в інших фізичних та юридичних осіб, а межі, площу, конфігурацію, повний фактичний розмір та фактичне розташування встановити не видається за можливим через відсутність чітких межових знаків на місцевості, відсутність бази відпочинку та відсутність оригіналів технічної документації та рішення сесії на підставі яких видавався та розроблявся цей акт.
04.02.2026 через систему «Електронний суд» від Тячівської окружної прокуратури надійшли додаткові пояснення від 03.02.2026, в яких прокуратура повідомила, що оригінали витребуваних судом документів чи їх копій у них відсутні. Зазначила, що прокуратура не є розпорядником технічних документацій із землеустрою відповідно до вимог Закону України «Про прокуратуру» чи іншого законодавства України. Зазначила, що, враховуючи перебування земельної ділянки з кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 в оренді відповідача, такий має право на отримання відповідної копії поземельної книги в органах Держгеокадастру.
В судовому засіданні 05.02.2026 відкладено розгляд клопотання експертів на 10.03.2026 та повторно витребувано у Закарпатської обласної ради, КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради, Солотвинській селищній раді - наступні документи: оригінал або копію Технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку Обласної алергологічної лікарні, а саме Державного акту на право постійного користування землею І-ЗК №000346 від 27.03.1998, виданого КНП “Солотвинська обласна алергологічна лікарня (включно з каталогом координат кутів повороту меж земельної ділянки, в геодезичній системі координат 1963 року (SC63), в повному об'ємі із семизначних цифр до коми, в електронному вигляді (файли формату .in4, .xml або .doc., .docx, .xlsx), які були визначені при розроблені документацій із землеустрою, за якими сформовані вказані земельні ділянки); поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 (включно з каталогом координат кутів повороту меж земельної ділянки).
В судовому засіданні 10.03.2026 за участю скаржника та прокурора констатовано невиконання учасниками справи вимог ухвал суду в частині подання додаткових доказів для проведення експертизи, відповідно оголошено про перехід до розгляду справи по суті, розгляд справи відкладено на 07.04.2026.
30.03.2026 через систему «Електронний суд» від скаржника надійшли додаткові пояснення до матеріалів справи з врахуванням невиконання позивачами вимог ухвал суду щодо надання техдокументації експертам. Зазначає, що невиконання позивачами вимог експертів КНДІСЕ щодо надання техдокументації на земельну ділянку свідчить про відсутність належних вихідних даних для такої експертизи та вказує на незаконність висновку експерта Є.Матьовки, зроблений на замовлення прокурора та поданого з порушенням процедури при повторному розгляді справи, оскільки такий робив експертизу без необхідних законом документів та без виїзду на місцевість. Просить оскаржуване рішення суду першої інстанції від 11.04.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
07.04.2026 за участю скаржника та прокурора, заслухавши пояснення таких по суті спору, закінчивши стадію з'ясування обставин справи та перевірку доказів, постановила розгляд справи відкласти на 12.05.2026 із застосуванням розумних строків розгляду справи.
В судове засідання 12.05.2026 з'явились прокурор та скаржник. Позивачі в інтересах яких прокурором подано позов, відповідач 1 та відповідача 3 участі уповноважених представників в судове засідання 12.05.2026 не забезпечили, причин неявки не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи ухвалою суду від 07.04.2026, докази чого містяться в матеріалах справи.
Скаржник в судовому засіданні 12.05.2026 просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора в інтересах Закарпатської обласної ради та КУ «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради відмовити повністю, а позов прокурора в інтересах КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради залишити без розгляду. Прокурор просила рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.04.2025 у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.
На підставі рішення Солотвинської селищної ради №40 від 22.12.1997 КНП “Солотвинська обласна алергологічна лікарня Закарпатської обласної ради» надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 14,83 га, сел. Солотвино, вул. Добролюбова, 22, що підтверджується державним актом серії І-ЗК №000346 на право постійного користування землею від 27.03.1998 (т-1 а.с.24-29), для розміщення алергологічної лікарні та бази відпочинку. Цей акт зареєстровано в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №238 від 27 березня 1998 року.
У вказаному Державному акті на плані зовнішніх меж землекористування зазначено 2 (дві) земельні ділянки: ділянка №1 площею 8.70 га та ділянка №2 площею 6,13 га. На земельній ділянці №1 знаходиться майновий комплекс нерухомості будівель і споруд (корпусів) на території селища Солотвине по вул. Добролюбова, 22, а на земельній ділянці №2 - база відпочинку по вул. Озерна. Державний акт є чинним, в установленому законом порядку право постійного користування зазначеними земельними ділянками не припинялося.
Рішенням Закарпатської обласної ради за №1482 від 16.05.2019 (т-1, а.с.62-68) “Про припинення (реорганізацію шляхом перетворення) комунальних закладів охорони здоров'я Закарпатської обласної ради (п.21) припинено (реорганізовано) комунальний заклад “Солотвинська обласна алергологічна лікарня», код ЄДРПОУ 22111970, смт. Солотвино, вул. Добролюбова, 22, шляхом перетворення його в комунальне некомерційне підприємство - “Солотвинська обласна алергологічна лікарня».
Рішенням Закарпатської обласної ради за №1556 від 26.09.2019 “Про балансоутримувачів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (комунальної власності області) (т-1, а.с.54-61) вилучено, зокрема, від Солотвинської алергологічної лікарні об'єкти нерухомого майна, що перебуває у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області з господарського відання та оперативного управління окремих бюджетних установ та закріплено вказане майно на праві оперативного управління з правами балансоутримувача за Комунальною установою “Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради. 24.01.2020 складено відповідний акт приймання-передачі (т-1, а.с.237-242). У складі майна, що прийняте на баланс КУ “Управління спільною власністю територіальних громад» є нерухоме майно, що знаходиться за адресою смт. Солотвино, вул. Добролюбова, 22 (п. 2.1., 2.2. акту), а також База “Гостиниця», інвентарний номер 101002) без площі, яка знаходиться за адресою смт. Солотвино, вул. Озерна, 29.
Листом від 17.01.2022 №08/01.1-07, адресованого Солотвинській селищній раді, КНП “Солотвинська обласна алергологічна лікарня» підтвердила, що з 2020 року передано усе майно разом з нерухомими об'єктами за адресою Солотвино, вул. Озерна, 29 в розпорядження Комунальної установи “Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради.
31.01.2020 між балансоутримувачем КУ “Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради (орендодавець) та ФОП Колотухою І.О. (орендар) укладено договір №03-13-01/97 оренди приміщень, частини будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначеного майна об'єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області (т-1, а.с.140-143), предметом якого є отримання орендарем від орендодавця у строкове платне користування окремих нежитлових приміщень, загальною площею 220,6 кв.м, які складаються з будинків відпочинку літ.Е1, площею 158,8 кв.м, літ.Д1, Є, Ж1, З1, кожний площею 13,3 кв.м, вбиральні, літ. Г1, площею 8,6 кв.м (надалі - об'єкти прав), які розташовані у смт. Солотвино, Тячівського району, вул. Озерна, 29, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області.
Договір оренди майна бази відпочинку від 31.01.2020 №03-13-01/97, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, Тячівський район, смт Солотвино, вул. Озерна, 29, не містить відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, оскільки земельна ділянка за вказаною адресою з часу її надання за державним актом серії І-ЗК №000346 від 27.03.1998 не сформована як об'єкт цивільних прав, кадастровий номер їй не присвоєно.
24.04.2020 рішенням Солотвинської селищної ради №722 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на умовах оренди» ФОП Колотусі І.О. надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди площею 0,9006 га в смт. Солотвино, вул. Озерна, для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення .
24.09.2020 Солотвинська селищна рада рішенням №788 вирішила припинити право постійного користування КНЛ «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» земель площею 14,83 га, державний акт І-ЗК №000346 на право постійного користування землею від 27.03.1998. Провести інвентаризацію даних земельних ділянок. Після проведення інвентаризації передати земельні ділянки власникам та користувачам нерухомого майна, розташованого на даних землях (т-1, а.с.32).
24.09.2020 Солотвинська селищна рада прийняла рішення №789 (т- 1 а.с.31) «Про затвердження проекту землеустрою на умовах оренди», яким затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у комунальну власність із зміною цільового призначення з подальшою передачею у користування на умовах оренди ФОП Колотусі Івану Олексійовичу, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 0,9006 га для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення терміном на 25 років. Пунктом 2 рішення №789 від 24.09.2020 Солотвинська селищна рада ухвалила передати в оренду ФОП Колотуха Івану Олексійовичу земельну ділянку площею 0,9006 га, що знаходиться в смт Солотвино, вул. Озерна для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення з подальшим поділом даної земельної ділянки на дві ділянки площею 0,08 га та 0,8206 га.
Станом на 24.09.2020 майновий комплекс будівель і споруд КНП “Солотвинської обласної алергологічної лікарні Закарпатської обласної ради», об'єкти прав (будівлі і споруди), що знаходилися на двох земельних ділянках, загальною площею 14.83 га, були передані в користуванні і управлінні юридичної особи - Комунальної установи “Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради».
15.10.2020 між Солотвинською селищною радою (орендодавець) та ФОП Колотухою Іваном Олексійовичем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (т-1, а.с.33-36), згідно з пунктом 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, яка знаходиться в смт. Солотвино, вул. Озерна, Тячівського району, Закарпатської області з кадастровими номером 2124455900:02:003:1328. Згідно п.2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,9006 га. У тому числі землі рекреаційного призначення 0,9006 га (для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення). Цільове призначення: для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення. Категорія земель: землі рекреаційного призначення. Код згідно Українського класифікатора цільового використання землі - 07.01. Вид використання земельної ділянки: для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.
Під час нового розгляду справи, прокурором долучено висновок судового експерта Є.І. Матьовки за результатами земельно-технічної експертизи №1105-Е від 11.04.2024 (т-5 а.с.195-202), відповідно до якого “Досліджувана земельна ділянка за кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 - частково накладається на земельну ділянку, яка передана у постійне користування Обласній алергологічній лікарні (зараз КНП “Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської області), межі якої визначені Державним актом на право постійного користування землею серії І-ЗК №000346 (земельна ділянка №2), площею 6,13 га, площа накладання становить - S = 0,85 га.
Прокурор вказує, що рішення Солотвинської селищної ради Тячівського району №722 від 24.04.2020, №789 від 24.09.2020 прийняті з порушенням норм чинного законодавства, оскільки не було проведено інвентаризацію земельних ділянок для передачі користувачу нерухомого майна, розташованого на даних землях, а також не отримано згоди землекористувача на вилучення з постійного користування спірної земельної ділянки.
Наведені обставини стали підставою звернення прокурора в інтересах позивачів про визнання недійсним рішень Солотвинської селищної ради Тячівського району №722 від 24.04.2020, №789 від 24.09.2020 та договору оренди земельної ділянки за кадастровим номером 2124455900:02:003:1328 від 15.10.2020.
При ухвалені постанови колегія суддів керувалася таким.
Законом України “Про прокуратуру» передбачено, що на прокуратуру покладаються функції, зокрема, представництва інтересів держави в суді у випадках визначених цим Законом.
Прокуратура здійснює представництво законних інтересів держави в суді, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала,що захищати інтереси держави повинні насамперед компетентні органи, а не прокурор, який не повинен вважатися альтеративним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави; прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанова від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, має повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Як вбачається з матеріалів справи, прокурор двічі звертався до Закарпатської обласної ради,Комунальної установи “Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради та КНП “Солотвинська обласна алергологічна лікарня» з повідомленнями від 28.04.2022 за №07.52-104-1777ВИХ-22 (т-1, а.с.69-72) та від 31.05.2022 за № 07.52-104-2321ВИХ-22 (т-1, а.с.73-76), в яких зазначав, що рішення Солотвинської селищної ради №722 від 24.04.2020 та №789 від 24.09.2020, прийняті всупереч вимогам чинного законодавства України.Також вказав, що на підставі рішення №722 від 24.04.2020 Солотвитнською селищною радою та ФОП Колотухою І.О. укладено договір оренди земельної ділянки від 15.10.2020.
У вказаних повідомленнях прокурор повідомляв про виявлення накладання земельної ділянки, переданої в оренду ФОП Колотусі І.О., на земельну ділянку, яка перебуває в постійному користуванні КНП “Солотвинська обласна алергологічна лікарня» на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК № 000346 від 27.03.1998. Відтак, вказані рішення та договір оренди спірної земельної ділянки від 15.10.2020 є незаконними та підлягають визнанню недійсними.
Отже, прокурор звертав увагу на необхідність вжиття необхідних заходів щодо повернення вказаної земельної ділянки в користування КНП “Солотвинська обласна алергологічна лікарня», в тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Зазначав, що у разі невжиття відповідних заходів, Тячівською окружною прокуратурою буде подано позовну заяву до Господарського суду Закарпатської області.
Комунальна установа “Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, у відповідь на вказане повідомлення в листі від 05.05.2022 за №01.1-10/482 (т-1, а.с.78-79) зазначила, що нею на електронну адресу КНП “Солотвинська обласна алергологічна лікарня» було скеровано проєкт відповідної позовної заяви з проханням подати таку до Господарського суду Закарпатської області та залучити Комунальну установу “Управління спільною власністю територіальних громад» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
У відповідь на вказані повідомлення КНП “Солотвинська обласна алергологічна лікарня» (листом від 08.06.2022 за № 79/01.1-07 (т-1, а.с.77) повідомила прокуратуру, що жодних заходів по зверненню до суду щодо скасування рішення Солотвинської селищної ради за №722 від 20.04.2020 та визнання недійсним договору оренди землі не вживала, у зв'язку із неможливістю самостійного звернення до суду, просила прокуратуру вжити відповідні заходи.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Отже, прокуратура достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру» і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для представництва такого органу у зверненні з позовом до суду.
Предметом даного спору є визнання недійсними та скасування рішень Солотвинської селищної ради №722 від 24.04.2020 “Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою на умовах оренди», №789 від 24.09.2020 “Про затвердження проекту землеустрою на умовах оренди» та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного 15.10.2020 між Солотвинською селищною радою та ФОП Колотухою І.О.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що в разі звернення з вимогами про визнання незаконним та скасування, зокрема, правового акту індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини того, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу саме особи, яка звернулась за їх захистом. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2023 у справі № 920/456/19, від 14.06.2022 у справі № 903/1173/15, від 09.11.2021 у справі № 906/1388/20, від 26.08.2021 у справі № 924/949/20, від 13.10.2020 у справі № 911/1413/19.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.09.2025 у справі № 914/2023/24, від 11.02.2025 у справі № 922/985/24, від 12.11.2024 у справі № 911/3292/23, від 03.09.2024 у справі № 907/358/20, від 27.08.2024 у справі № 924/128/21, від 11.06.2024 у справі № 914/3293/20, від 07.05.2024 у справі № 910/11383/23.
Право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога щодо захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалися Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
В контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача в цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 16.09.2025 у справі №914/2023/24, від 11.02.2025 у справі №922/985/24, від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 07.05.2024 у справі №910/11383/23.
Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, відповідати встановленим обставинам.
При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 16.09.2025 у справі № 914/2023/24, від 06.02.2024 у справі № 916/1431/23, від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 910/9727/21.
Як вказує прокурор КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради є закладом охорони здоров'я, що надає послуги третинної/високоспеціалізованої медичної допомоги будь-яким особам у порядку та на умовах, встановлених законодавством України, заснованим КУ «Управління спільною власністю територіальних громад», від імені яких виступає Закарпатська обласна рада, на основі майна, що належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст області.
У постійному користуванні КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради знаходиться 2 земельні ділянки загальною площею 14,83 га, які відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №000346 від 27.03.1998 надані у постійне користування Солотвинській обласній алергологічній лікарні для розміщення алергологічної лікарні та бази відпочинку згідно рішення сесії Солотвинської селищної ради №40 від 22.12.1997. У вказаному Державному акті на плані зовнішніх меж землекористування зазначено дві земельні ділянки: ділянка №1 площею 8,70 га та №2 площею 6,13 га.
Як вказує прокурор, рішенням Закарпатської обласної ради народних депутатів від 23.12.1992 «Про комунальну власність області та програму її приватизації» затверджено перелік об'єктів комунальної власності області, відповідно до якого майно Обласної алергологічної лікарні (КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради) належить до спільної власності територіальних громад, селищ, міст області.
Позов в даній справі мотивовано незаконним припиненням Солотвинською селищною радою права постійного користування позивача та розпорядження, передачі в оренду частини земельної ділянки, право користування якою належало комунальній установі, а право розпорядження - належить Закарпатській обласній раді.
Як зазначалося вище, рішенням сесії Солотвинської селищної ради №788 від 24.09.2020 припинено право постійного користування КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» земель площею 14,83 га державний акт серії І-ЗЛ №000346 від 27.03.1998, у зв'язку із зміною власника земельної ділянки та нерухомого майна, що знаходиться за адресою смт. Солотвино, вул. Зарічна (Добролюбова) 22.
24.09.2020 Солотвинською селищною радою Тячівського району прийнято рішення №789 «Про затвердження проекту землеустрою на умовах оренди», яким передано в оренду ФОП Колотуха І.О. земельну ділянку площею 0,9006 га, що знаходиться в смт. Солотвино, вул. Озерна для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення з подальшим поділом даної земельної ділянки на дві ділянки 0,08 га та 0,8206 га.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 18.05.2023, яке набрало законної сили на підставі постанови Західного апеляційного господарського суду від 28.11.2023 у справі №907/153/21 визнано незаконним та скасовано п.1 рішення Солотвинської селищної ради «Про припинення права користування земельної ділянки» №788 від 24.09.2020, яким було припинено право постійного користування КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» щодо земель площею 14,83 га , державний акт серії І-ЗЛ №000346 від 27.03.1998.
Як встановлено з обставин справи, на підставі рішення Солотвинської селищної ради №789 від 24.09.2020 Солотвинська селищна рада - 15.10.2020 уклала з ФОП Колотухою І.О. договір оренди земельної ділянки, для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, загальною площею 0,9006 га, що знаходиться за адресою смт. Солотвино, вул. Озерна, Тячівського району, Закарпатської області з кадастровим номером 2124455900:02:003:1328.
20.10.2020 державним реєстратором Мочар І.І. здійснено реєстрацію договору оренди землі - номер запису про інше речове право 38778886 (індексний номер 54704585) (т-4, а.с.77).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що Об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 15.03.2024 у справі № 904/192/22 вказала, що позовна вимога про визнання правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування / повернення майна з володіння відповідача.
Отже, з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку задоволення позовних вимог прокурора поряд з визнанням недійсним оспорюваного рішення вимога про визнання недійсним оспорюваного договору, який виконується, без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсного правочину - повернення земельної ділянки її власнику, не призведе до ефективного захисту прав держави, в інтересах якої прокурором заявлено позов у цій справі.
Відтак, у задоволенні таких вимог слід відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.
При цьому, судова колегія зазначає, що з огляду на наведені вище обставини, відпала необхідність дослідження судом фактичних обставин справи, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі №926/781/23.
Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи усе вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.04.2025 у справі №907/383/22 в порядку статті 277 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на те, що суд задовольняє апеляційну скаргу, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
ухвалив:
1. Апеляційну скаргу ФОП Колотухи І.О. від 25.04.2025 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 11.04.2025 у справі №907/383/22 скасувати повністю та прийняти нове рішення.
3. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
4. Витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції покласти на позивача.
5. Стягнути з Закарпатської обласної прокуратури (8800, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а; ЄДРПОУ 02909967) на користь ФОП Колотухи І.О. ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) 12078,00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
6. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені ст. ст. 287-288 ГПК України.
8. Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Головуючий суддя Н.М. Кравчук
Судді І.Ю. Панова
О.С. Скрипчук