25 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/14868/25 пров. № А/857/17764/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року (судді Шепелюк В.Л., ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі №140/14868/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Пакур Транс» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ТзОВ “Пакур Транс» (далі - ТзОВ “Пакур Транс») звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Комісія ГУ ДПС у Волинській області, комісія регіонального рівня) від 05 листопада 2025 року №13418304/44574898; зобов'язання ДПС України зареєструвати податкову накладну від 14 квітня 2025 року №56 в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) датою її фактичного подання на реєстрацію.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням ГУ ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
Згідно статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ “Пакур Транс» зареєстроване як юридична особа 17 березня 2023 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; його основним видом діяльності є торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (а.с.12).
14 квітня 2025 року між ТзОВ “Пакур Транс» (продавець) та ТзОВ “СВ Транс Інвест» (покупець) було укладено договір №ДГ-0000702 купівлі-продажу транспортного засобу -сідельного тягача Mercedes-Benz Actors, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 за ціною 9640000,00 грн, у т.ч. податок на додану вартість (ПДВ) 1606666,67 грн (а.с.13).
Передача та приймання від ТзОВ “Пакур Транс» до ТзОВ “СВ Транс Інвест» транспортного засобу - сідельний тягач Mercedes-Benz Actors, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 здійснена згідно з актом приймання-передачі від 14 квітня 2025 року №ДГ-0000702 (а.с.15) та видатковою накладною від 14 квітня 2025 року №РН-0000682 (а.с.16).
За наслідками вказаної господарської операції (за фактом передачі товару) ТзОВ “Пакур Транс» склало та направило на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну від 14 квітня 2025 року №56 на суму 9640000,00 грн, в т.ч. ПДВ 1606666,67 грн (а.с.17).
Як видно з квитанції від 14 квітня 2025 року №9099592154, реєстрацію податкової накладної від 14 квітня 2025 року №56 зупинено на підставі пункту 201.16 статті 201 ПК України з тієї причини, що обсяг постачання товару/послуги 8701 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Запропоновано надати пояснення та копії документів (договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/ придбання товарів/ послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/ інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством; інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній/ розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі), достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (а.с.18).
ТзОВ “Пакур Транс» подало 31 жовтня 2025 року за №31/10 податковому органу пояснення та долучило копії документів, а саме: контракт від 02 вересня 2024 року №02/09, додаткова угода до контракту від 25 лютого 2025 року №2, інвойс від 03 квітня 2025 року №4/04/2025, МД від 11 квітня 2025 року №25UA205140023353U6, квитанція SWIFT від 17 квітня 2025 року, інструкція з переказу коштів в іноземній валюті (валютні реквізити), CMR від 11 квітня 2025 року, договір купівлі-продажу транспортного засобу від 14 квітня 2025 року №ДГ-0000702, додаткова угода від 14 квітня 2025 року №1, рахунок-фактура від 14 квітня 2025 року №СФ-0000010, акт приймання-передачі від 14 квітня 2025 року №ДГ-0000702, видаткова накладна від 14 квітня 2025 року №РН-0000682, оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 від 30 жовтня 2025 року, картка рахунку 361 від 30 жовтня 2025 року, оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 від 30 жовтня 2025 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 18 квітня 2025 року, договір оренди майна від 01 квітня 2023 року, договір оренди майна від 01 листопада 2023 року, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 квітня 2025 року №ОУ-0000125, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 квітня 2025 року № ОУ-0000124, оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 від 16 вересня 2025 року, інвентаризаційний опис від 31 серпня 2025 року №3/281, прибутковий ордер від 11 квітня 2025 року №110425/2, платіжна інструкція від 20 жовтня 2025 року №4818, платіжна інструкція від 20 жовтня 2025 року №4819, платіжна інструкція від 21 жовтня 2025 року №4827, платіжна інструкція від 30 жовтня 2025 року №4868.
Рішенням Комісії ГУ ДПС у Волинській області від 05 листопада 2025 року №13418304/44574898 відмовлено у реєстрації податкової накладної від 14 квітня 2025 року №56 у зв'язку з надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства; в графі “Додаткова інформація» уточнено: “невідповідність даних документів, наданих до Повідомлення про подання додаткових пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію який зупинено №1 від 31 жовтня 2025 року, та податкової інформації» (а.с.44).
Позивач не погоджується з прийнятим рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, вважає його таким, що не відповідає законодавству України, у зв'язку з чим звернувся до суду із позовною заявою.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За правилами пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.
Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються, та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статі 201 ПК України).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Згідно з пунктом 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Так, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 грудня 2019 року №1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165).
Як передбачено пунктами 4, 5 Порядку №1165, у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі. Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Пунктом 6 Порядку №1165 визначено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну /розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня. У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку. Також відповідно до пункту 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
За приписами пунктів 10, 11 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Судом встановлено, що реєстрацію податкової накладної від 14 квітня 2025 року №55 зупинено з тієї причини, що обсяг постачання товару/послуг 8701 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.
Додатком 3 до Порядку №1165 визначені Критерії ризиковості здійснення операцій, у пункті 1 яких вказано: обсяг постачання товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовним кодом такого товару, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов'язань, яку/який подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування (зокрема обсягом постачання за операціями з вивезення за межі митної території України товарів, до яких застосовується режим експортного забезпечення відповідно до вимог статті 19-2 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність»), зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі за відсутності такого товару/послуги згідно з кодом УКТЗЕД/Державного класифікатора продукції та послуг/умовного коду товару у врахованій таблиці даних платника податку.
Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 за №520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за №1245/34216, далі - Порядок №520), який визначає механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
За правилами пункту 4 Порядку №520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.
Пунктом 5, 6 Порядку №520 встановлено, що перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.
Суд зазначає, що пункт 5 Порядку №520 визначає перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, який не є вичерпним та не передбачає необхідності надання платником податку усіх документів згідно з таким переліком. Тобто, наданню підлягають лише ті документи, які безпосередньо стосуються предмета господарської операції, за якою оформлено податкову накладну, суб'єктного складу її учасників, їх податкової поведінки.
Відповідно до пункту 2 Порядку №520 прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу (пункт 3 Порядку №520).
Відповідно до пунктів 9, 10 Порядку №520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком до цього Порядку.
Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства (пункт 11 Порядку №520).
Матеріалами справи підтверджено, що ТзОВ “Пакур Транс» було направлено до регіональної комісії пояснення разом із підтверджуючими документами до податкової накладної від 14 квітня 2025 року №56 (у кількості 26 та 9 додатків).
Так з наданих комісії документів вбачається, що між ТзОВ “Пакур Транс» (продавець) та ТзОВ “СВ Транс Інвест» (покупець) виникли взаємовідносини на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 14 квітня 2025 року №ДГ-0000702 (а.с.13), за умовами пунктів 1.1, 2.1 якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується купити та оплатити вартість транспортного засобу - сідельного тягача Mercedes-Benz Actors, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ціною 9640000,00 грн.
Згідно з пунктами 1.4 та 1.5 договору купівлі-продажу транспортного засобу від 14 квітня 2025 року №ДГ-0000702 право власності на транспортний засіб виникає у покупця з моменту укладення даного договору, а передача та приймання транспортного засобу між продавцем та покупцем здійснюється в день укладення цього договору та оформлюється актом приймання-передачі.
Передача від ТзОВ “Пакур Транс» до ТзОВ “СВ Транс Інвест» транспортного засобу - сідельного тягача Mercedes-Benz Actors, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , здійснена за актом приймання-передачі від 14 квітня 2025 року №ДГ-0000702 (а.с.15) та видатковою накладною від 14 квітня 2025 року №РН-0000682 (а.с.16).
За наслідками вказаної господарської операції ТзОВ “Пакур Транс» склало та направило на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну від 14 квітня 2025 року №56 на суму 9640000,00 грн, в т.ч. ПДВ 1606666,67 грн (а.с.19).
Суд зауважує, що згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За змістом правових висновків Верховного Суду у постанові від 07 грудня 2022 року у справі №500/2237/20 при розгляді таких спорів, крім іншого, має бути встановлено настання обставини, яка обумовлює обов'язок платника податків скласти податкову накладу та зареєструвати її в ЄРПН відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України.
Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції, за наслідками якої складено податкову накладну, подану для реєстрації в ЄРПН, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб'єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу.
Оскільки для виникнення податкового зобов'язання з ПДВ достатньо настання однієї з подій, то обов'язок продавця виписати і зареєструвати в ЄРПН податкову накладну на відповідну суму ПДВ, кореспондує з правом контролюючого органу вимагати у платника ПДВ ту документацію, яка підтверджує настання саме такої події.
У цьому випадку передача товару на підставі акту приймання-передачі від 14 квітня 2025 року №ДГ-0000702 вказує на виникнення податкових зобов'язань у виконавця та відповідно до приписів пункту 201.1 статті 201 ПК України зумовлює складання ним та реєстрацію в ЄРПН податкової накладної.
Для реєстрації податкової накладної від 14 квітня 2025 року №56 (код товару згідно з УКТ ЗЕД 8701219000), яка складена за фактом передачі товару, позивач має підтвердити подію, яка зумовила її формування саме цією датою, і ним були надані: договір купівлі-продажу транспортного засобу від 14 квітня 2025 року №ДГ-0000702, акт приймання-передачі від 14 квітня 2025 року №ДГ-0000702 (а.с.15), видаткову накладну від 14 квітня 2025 року №РН-0000682 (а.с.17). Факт наступної оплати товару підтверджено платіжними інструкціями від 20 жовтня 2025 року №4818 (а.с.40), від 20 жовтня 2025 року №4619 (а.с.41), від 30 жовтня 2025 року №4868 (а.с.42) та від 21 жовтня 2025 року №4827 (а.с.43). Платежі ідентифікуються за призначенням платежу в платіжних документах (за сідельний тягач згідно з накладною 682 від 14 квітня 2025 року).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 покупець транспортний засіб - Mercedes-Benz Actors, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , зареєстрував за собою 18 квітня 2025 року (а.с.31).
Крім того, позивачем надано документи, які підтверджують придбання ТзОВ “Пакур Транс» сідельного тягача Mercedes-Benz Actors, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 : контракт від 02 вересня 2024 року №02/09 (а.с.19-20), інвойс від 04 квітня 2025 року №03/04/2025 (а.с.22), митну декларацію від 11 квітня 2025 року №25UA205140023353U6 (а.с.23), автотранспортну накладну (CMR) від 11 квітня 2025 року (а.с.26).
Наявність у ТзОВ “Пакур Транс» можливості зберігання сідельного тягача Mercedes-Benz Actors доведено договорами оренди майна від 01 квітня 2023 року (а.с.34) та від 01 листопада 2023 року (а.с.32-33), актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30 квітня 2025 року №ОУ-0000125 (а.с.35) та від 30 квітня 2025 року №ОУ-0000124 (а.с.36), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 від 16 вересня 2025 року (а.с.37), інвентаризаційним описом від 31 серпня 2025 року №3/281 (а.с.38).
Подані позивачем первинні документи відповідають встановленим вимогам щодо форми та змісту, узгоджуються між собою. При цьому зміст господарської операції дозволяє дійти висновку про її вчинення в межах основного виду діяльності позивача, вказаного в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 45.11 - торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами (а.с.12).
Стосовно ненадання документів, що підтверджують розрахунки з нерезидентом, то суд зазначає, що податкова накладна була подана на реєстрацію в ЄРПН на підставі господарської операції позивача з ТзОВ “СВ Транс Інвест», а не з іноземними компаніями, тому відсутність документів щодо оплати ввезеного на митну територію України транспортного засобу нерезиденту, митне оформлення якого завершено і товар випущено у вільний обіг, не може бути підставою для відмови у реєстрації в ЄРПН податкової накладної, оскільки не стосується спірної господарської операції, щодо якої була складена податкова накладна від 14 квітня 2025 року №56. Між тим докази розрахунків із контрагентом-нерезидентом позивач надав контролюючому органу (квитанція SWIFT від 17 квітня 2025 року) (а.с.26).
У постанові від 21 лютого 2023 року у справі №240/3271/18 Верховний Суд зауважив на тому, що предметом доказування при вирішенні вимог про зобов'язання податкового органу зареєструвати податкову накладну (у разі скасування рішення Комісії про відмову в реєстрації податкової накладної) мають бути встановленими обставини достатності документів для її реєстрації.
На думку суду, надані позивачем комісії регіонального рівня документи є достатніми для підтвердження здійснення господарської операції, щодо якої складено податкову накладну від 14 квітня 2025 року №56.
Суд вважає безпідставними посилання у спірному рішенні (як на підставу відмови в реєстрації податкової накладної) щодо надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства, адже воно не містить обґрунтування, у чому полягає їх невідповідність положенням чинного законодавства та які власне недоліки такі документи містять, відповідно позиція податкового органу не доведена у рішенні.
Контролюючий орган покликає на розбіжність інформації в інвентаризаційному описі від 31 серпня 2025 року №3/281 (а.с.38) та у фінансовому звіті щодо залишків товарів на підприємстві. Так за доводами відповідачів згідно з інвентаризаційним описом на залишку ТзОВ “Пакур Транс» перебуває 3 транспортних засоби на загальну суму 816,1 тис. грн, а відповідно до даних фінансового звіту запаси станом на 30 червня 2025 року становлять 22 878 тис. грн, обсяг реалізації протягом 01 липня 2025 року - 05 листопада 2025 року за даними ЄРПН - 12441,9 грн, розрахунковий обсяг запасів на 31 серпня 2025 року - не менше як 10 436,1 тис. грн. Суд з цього враховує пояснення позивача, що інвентаризаційний опис від 31 серпня 2025 року №3/281 сформований не щодо всіх видів товарно-матеріальних цінностей, а виключно щодо сідельних тягачів, тому посилання податкового органу на виявлені розбіжності в інформації щодо залишків товарів на підприємстві є безпідставними.
Також судом встановлено, що між ТзОВ “Пакур Транс» (продавець) та ТОВ “СВ ТРАНС ІНВЕСТ» (покупець) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу від 14 квітня 2025 року №ДГ-0000702, згідно з п.1.1. якого продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується купити та оплатити вартість транспортного засобу, а саме: сідельний тягач MERCEDES-BENZ ACTROS, 2016 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 . Вартість товару згідно з п.2.1. Договору з ПДВ становить 9 640 000,00 грн. Сторони погодили, що право власності на транспортний засіб виникає у покупця з моменту укладення даного договору (п.1.5.). Передача та приймання транспортного засобу між продавцем та покупцем здійснюється в день укладення цього договору та оформлюється актом приймання-передачі (п.1.4.). Цього ж дня між продавцем та покупцем складено акт приймання-передачі від 14 квітня 2025 року №ДГ-0000702, а також складено видаткову накладну від 14 квітня 2025 року №РН-0000682.
За наслідками вищезазначеної господарської операції (за фактом передачі товару) ТзОВ “Пакур Транс» складено та подано до реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14 квітня 2025 року №56 на суму 9 640 000,00 грн, в тому числі ПДВ 1 606 666,666 грн.
Отже, колегія суддів вважає, що спірна ПН була складена за подією - датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання (відвантаження) товару. Відтак, для реєстрації такої ПН позивач має підтвердити подію, яка зумовила формування ПН саме цією датою (зокрема, надати договір та документи, що засвідчують факт постачання товару (акт приймання-передачі); інші документи є допоміжними та дають змогу зрозуміти зміст взаємовідносин позивача та його контрагента.
При цьому, позивачем разом із поясненнями серед іншого надано: договір купівлі-продажу, акт приймання-передачі, видаткову накладну, тобто документи, що є достатніми для підтвердження господарської операції, щодо якої складено податкову накладну від 14 квітня 2025 року №56. Подані позивачем первинні документи відповідають встановленим вимогам щодо форми та змісту, узгоджуються між собою. Більше того, незважаючи на те, що податкова накладна була складена за фактом постачання (відвантаження) товару, позивач надав контролюючому органу розрахункові документи, які підтверджують факт оплати товару, а саме платіжні інструкції від 20 жовтня 2025 року №4818, від 20 жовтня 2025 року №4819, від 21 жовтня 2025 року №4827, від 30 жовтня 2025 року №4868.
Таким чином, позивач надав податковому органу документи на підтвердження настання обох подій, з якими чинне законодавство пов'язує право платника на віднесення сум податку до податкового кредиту.
Окрім того, у постановах від 12.11.2019 у справі №816/2183/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 18.02.2020 у справі №360/1776/19, від 27.04.2020 у справі №360/1050/19, від 18.06.2020 у справі №824/245/19-а Верховний Суд наголошував на тому, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.
Тобто податковий орган під час виконання повноважень щодо моніторингу податкових накладних має аналізувати первинні документи у взаємозв'язку з відомостями податкової накладної та іншими джерелами (державними реєстрами, електронними документами) лише за зовнішніми (формальними, очевидними) критеріями, але не має права здійснювати аналіз господарських операцій платника податків на предмет її реальності (нереальності). Така оцінка може надаватись контролюючим органом виключно у межах проведення відповідної документальної перевірки платника податків. У свою чергу, покликання на ненадання / часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Єдиному реєстрі податкових накладних, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, платником податку, як підставу в обґрунтування прийняття рішень про відмову за відсутності встановленого законодавством вичерпного переліку документів, та за умови не наведення комісією доказів того, що документи, подані позивачем є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, вказує на наявність підстав для скасування рішень про відмову в реєстрації спірних податкових накладних.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Верховний Суд вже звертав увагу, зокрема у постанові від 17 квітня 2025 року у справі №400/802/24, що загальними вимогами до акта індивідуальної дії як акта правозастосування є його обґрунтованість та вмотивованість, що означає надання контролюючим органом конкретних підстав для його оформлення (як фактичних, так і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів прийняття. Тому невиконання контролюючим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Рішення відповідача, як установив суд першої інстанції, прийняте безпідставно, позаяк платник надав пояснення та первинні документи, та поданих після зупинення реєстрації податкової накладної позивачем вказаних вище первинних документів є достатньо для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН. Передбачених законом підстав для позбавлення права позивача на реєстрацію податкової накладної в ЄРПН судом під час розгляду цієї справи не встановлено. Відтак, підлягає скасуванню, тому позов у цій частині позовних вимог суд задоволенню.
Зважаючи на наведену вище практику Верховного Суду щодо застосування норм Порядку № 520 та Порядку № 1165, вказані обставини в комплексному аналізі наявних у матеріалах справи доказів, що надавались для реєстрації ПН, підтверджують зроблені судом першої інстанції висновки про те, що Позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені податковим законодавством, необхідні для реєстрації податкової накладної.
Натомість, всупереч частини 2 статті 77 КАС України контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами правомірності спірних у справі індивідуальних актів.
Суд першої інстанції правильно виходив й з того, що предметом розгляду у цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов'язків платника податків.
У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, оскільки у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних є іншим.
Так, згідно із нормами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246, з наступними змінами та доповненнями, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.
Таким чином, з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну виписану позивачем, датою її подання.
Колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального права, порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду першої інстанції у справі, апелянтом не подано обґрунтованих доводів на спростування зазначеного судом та доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 05.01.2021 по справі № 640/11321/20, від 16.09.2022 по справі №380/7736/21, від 16.02.2023 у справі №380/7648/22, від 03.10.2023 у справі №380/4146/22, від 17.11.2023 у справі № 420/3798/20, від 12.02.2025 у справі № 160/34198/23, від 02.04.2025 у справі №380/7481/24, від 23.07.2025 у справі №160/32067/23, від 29.07.2025 у справі №380/3396/24, від 16.10.2025 у справі № 380/3016/24, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору та спростовують посилання апелянта.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Крім цього, у контексті оцінки решти доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Аналізуючи доводи апелянта в частині стягнення із відповідачів витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн. колегія суддів враховує наступне.
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частинами третьою - п'ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частин сьомої, дев'ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 09 листопада 2021 року №09-11/01, укладеного між Адвокатським об'єднанням “Дженерал Лігал Груп» (далі - Адвокатське об'єднання) та ТзОВ “Пакур Транс», додаткової угоди (замовлення) від 07 жовтня 2025 року №07/10/25 до договору від 09 листопада 2021 року №09-11/01, рахунка від 10 листопада 2025 року №10/11/25, акта приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 10 листопада 2025 року №10/11/25, платіжної інструкції від 25 листопада 2025 року №450.
Договором про надання правової допомоги від 09 листопада 2021 року №09-11/01 визначено, що Адвокатське об'єднання приймає на себе доручення клієнта ТзОВ “Пакур Транс» з надання правової допомоги в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар з надання правової допомоги і фактичні витрати, понесені у зв'язку з виконанням цього договору.
Відповідно до додаткової угоди від 10 листопада 2025 року №10/11/25 Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання щодо вжиття всіх можливих заходів у справі щодо визнання протиправним та скасування рішення Комісія ГУ ДПС у Волинській області від 05 листопада 2025 року №13418304/44574898 та зобов'язання ДПС України зареєструвати податкову накладну від 14 квітня 2025 року №56 в ЄРПН. Сторони погодили, що вартість виконаних робіт та наданих послуг (гонорар) Адвокатського об'єднання становить 20000,00 грн (пункт 3 додаткової угоди).
Сторонами договору підписано акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 25 листопада 2025 року №10/11/25 про надання юридичних послуг загальною вартістю 20000,00 грн, про сплату яких надано платіжну інструкцію від 25 листопада 2025 року №450.
Суд зауважує, що позивач вільний у виборі адвоката та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2022 року у справі №520/6658/21).
З огляду на вищезазначене, враховуючи категорії та складність справи, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 4000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, доводи апеляційної скарги вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у справі №140/14868/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
З.М. Матковська
Повний текст постанови складено 30.03.2026