Справа № 420/22470/24
25 травня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання рішення суду по справі № 420/22470/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,-
В провадженні судді Одеського окружного адміністративного суду Іванова Е.А. перебувала справа № 420/22470/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 року по справі № 420/22470/24 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 року скасовано.
Прийнято по справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та у розмірі 1,0796.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 9.07.2003р. шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10 846,37грн. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 1.03.2023р. відповідно п.1 Постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 15.01.2024р.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 9.07.2003р. шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10 846,37грн. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 1.03.2024р. відповідно до п.1 Постанови КМУ від 24.02.2024р. №185 «Про індексацію пенсійних страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 1.03.2024р.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 року задоволено заяву представника про здійснення судового контролю за виконанням рішення суду. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 року по справі №420/22470/24 у 30-ти денний строк з дня набрання ухвалою законної сили.
11.05.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від 420/22470/24 надійшов звіт про виконання рішення суду по справі № 420/22470/24, який обґрунтований наступним.
Так, відповідач вказує, що на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 по справі № 420/22470/24: - з 15.01.2024 проведено перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 9.07.2003р. шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10 846,37 грн. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 1.03.2023р. відповідно п.1 Постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» (Рішення № 154950003628 від 06.08.2025); - з 01.03.2024 проведено перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV-від -9т07.2003р: шляхом послідовно побільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10 846,37грн. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 1.03.2024р. відповідно до п.1 Постанови КМУ від 24.02.2024р. №185 «Про індексацію пенсійних страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (Рішення № 154950003628 від 12.08,2025). Сума доплати згідно зазначеної постанови за період з 15.01.2024 по 31.08,2025 склала 4108,26 грн та включена у виплатну відомість на вересень 2025 року.
Враховуючи викладене, відповідач просить суд прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 по справі № 420/22470/24; завершити процедуру судового контролю за виконанням постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 по справі № 420/22470/24.
Ухвалою від 13.05.2026 року суд прийняв звіт до розгляду та встановив ОСОБА_1 3-х денний строк з дня отримання даної ухвали для надання суду письмових пояснень по суті поданого звіту.
20.05.2026 року до суду від представника позивача надійшли пояснення по суті поданого звіту, в яких зазначено, що суд встановив, що індексація пенсії має здійснюватись шляхом послідовного (кумулятивного) збільшення саме показника середньої заробітної плати у розмірі 10 846,37 грн послідовно на кожний з коефіцієнтів, а не шляхом заміни цього показника новим значенням. Зі змісту Звіту та доданих до нього розрахунків убачається, що відповідач виконав перерахунок у такий спосіб: Рішення № 154950003628 від 06.08.2025 (Розрахунок № 1): здійснено перерахунок пенсії з базою середньомісячного заробітку 14 730,50 грн (10 846,37 х 1,197 х 1,13459). Розмір пенсії встановлено: з 15.01.2024 - 6 517,26 грн, з 01.03.2024 - 6 541,38 грн. Рішення № 154950003628 від 12.08.2025 (Розрахунок № 2): здійснено самостійний (незалежний) перерахунок пенсії з новою базою середньомісячного заробітку 13 285,75 грн (= 10 846,37 х1,0796 х 1,13459). Розмір пенсії встановлено: з 01.03.2024 - 5 920,65 грн.
Також представник позивача вказує, що постановою суду від 07.05.2025 на відповідача покладено обов'язок здійснити послідовне збільшення показника середньої заробітної плати: спочатку на коефіцієнт 1,197 (з 01.03.2023), а потім - на коефіцієнт 1,0796 (з 01.03.2024). Такий порядок передбачений ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 р. та полягає у тому, що кожна наступна індексація застосовується до вже проіндексованого показника, а не до первісного. Правильний порядок розрахунку, передбачений постановою суду: - з 01.03.2023: 10 846,37 х 1,197 = 12 983,10 грн (проіндексований показник); - з 01.03.2024: 10 846,37 х 1,197 х1,0796 = 14 016,56 грн (послідовно проіндексований показник). Натомість вВідповідач здійснив два окремі, незалежні розрахунки: Розрахунок № 2 застосував лише коефіцієнт 1,0796 безпосередньо до первісного показника 10 846,37 грн, ігноруючи те, що з 01.03.2023 цей показник вже мав бути збільшений на коефіцієнт 1,197. Тим самим відповідач використав показник 13 285,75 грн (= 10 846,37 х1,0796 х1,13459) замість правильного 14 016,56 грн (10 846,37 х 1,197 х 1,0796), що є грубим порушенням способу виконання постанови суду. Такий підхід суперечить як буквальному змісту постанови суду, так і правовій позиції апеляційного суду, викладеній у ній, щодо механізму застосування індексаційних коефіцієнтів відповідно до Постанов КМУ № 168 та № 185.
Крім того, представник позивача зауважив, що зі змісту двох поданих розрахунків убачається, що з 01.03.2024 відповідач, замість збільшення пенсії відповідно до другого індексаційного коефіцієнта, фактично зменшив її розмір: - за Розрахунком № 1 (рішення від 06.08.2025): розмір пенсії з 01.03.2024 = 6 541,38 грн; - за Розрахунком № 2 (рішення від 12.08.2025): розмір пенсії з 01.03.2024 = 5 920,65 грн. Різниця складає 620,73 грн на місяць - пенсія зменшена, а не збільшена. Застосування Розрахунку № 2 замість продовження нарахування пенсії на рівні 6 541,38 грн або вищому (з урахуванням правильної послідовної індексації) суперечить меті постанови суду та принципам виконання судових рішень у адміністративних справах. Зокрема, з 01.03.2024 і до дати подання Звіту пенсія позивачки є заниженою мінімум на 620,73 грн/місяць. За період з 01.03.2024 по 31.08.2025 (18 місяців) тільки за цим порушенням недоплата становить щонайменше 11 173,14 грн. Відповідач надав до Звіту два рішення про перерахунок пенсії (від 06.08.2025 та 12.08.2025) з різними базами середньомісячного заробітку (14 730,50 грн та 13 285,75 грн) та різними розмірами пенсії для тих самих вигодонабувача та тих самих часових проміжків (зокрема, з 01.03.2024 - 6 541,38 грн проти 5 920,65 грн). Наявність двох суперечливих рішень з різними сумами для одного й того ж пенсіонера, виданих з різницею в один тиждень, унеможливлює встановлення того, яку суму пенсії відповідач фактично нараховує та виплачує позивачці. Це саме по собі свідчить про відсутність належного і повного виконання постанови суду.
з огляду на викладене, представник позивача просить суд відмовити у прийнятті Звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі № 420/22470/24 у зв'язку з неналежним виконанням судового рішення; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати суду новий звіт про виконання постанови суду від 07.05.2025, що міститиме: розрахунок пенсії із послідовним застосуванням коефіцієнтів 1,197 та 1,0796 до показника середньої заробітної плати 10 846,37 грн; за наслідками розгляду звіту відповідача про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Дослідивши подані до суду документи та матеріали, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 року № 1402-VIII, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно з ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тому обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безмовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
За приписами ч. 1, 2 ст. 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст. 2 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За приписами статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу (частини друга, третя статті 382-2 КАС України).
Як вбачається зі змісту постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 року, суд апеляційної інстанції зобов'язав відповідача:
- провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 9.07.2003р. шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10 846,37грн. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 з 1.03.2023р. відповідно п.1 Постанови КМУ від 24.02.2023р. №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 15.01.2024р.;
- провести перерахунок (індексацію) та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст.42 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 9.07.2003р. шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 10 846,37грн. на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 з 1.03.2024р. відповідно до п.1 Постанови КМУ від 24.02.2024р. №185 «Про індексацію пенсійних страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії, починаючи з 1.03.2024р.
Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що індексація пенсії позивача має здійснюватись шляхом послідовного збільшення саме показника середньої заробітної плати у розмірі 10 846,37 грн послідовно на кожний з коефіцієнтів збільшення передбачених постановами КМУ.
З поданого відповідачем звіту та наведених у ньому розрахунків вбачається, що з 15.01.2024 року показник середньої заробітної плати 10 846,37 грн був збільшений із застосуванням коефіцієнта 1,197 (що дало значення 12983,10 грн), однак з 01.03.2024, всупереч вищевикладеним висновкам апеляційного суду, коефіцієнт 1,0796 було застосовано не до вже проіндексованого показника 12983,10 грн, а знову до первісного показника 10 846,37 грн.
За таких обставин суд доходить висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо визначення показника середньої заробітної плати для обчислення пенсії позивача виходячи з 10 846,37 грн з 01.03.2024 не відповідають способу та порядку виконання судового рішення, визначеному постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2025 у справі №160/20104/24, а тому не можуть бути визнані правомірними.
Враховуючи зазначене, підстави для прийняття звіту про виконання рішення суду відсутні.
Приписами ч.1 ст. 382-3 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту.
Відповідно до ч. 2 ст.382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2цього Кодексу.
Також суд зазначає, що відповідно до ч. 3, 10 ст.382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до ч.3 ст.382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до ч.3 ст.382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Положеннями ч.3 ст. 382-1 КАС України визначено, що встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Враховуючи те, що метою встановлення судового контролю за виконання судового рішення є кінцевий результат щодо факту його виконання, а не накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, суд робить висновок, що відповідачу необхідно встановити новий строк для подання звіту про виконання даного рішення та зобов'язати подати новий звіт протягом 30 днів з дня отримання даної ухвали.
Разом з цим, суд зазначає, що згідно із частинами 2, 4 статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Частиною 3 статті 373 КАС України установлено, що виконавчий лист, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.
Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
Таким чином, ухвала про накладення штрафу на керівника суб'єкта владних повноважень за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду є виконавчим документом.
Вимоги до виконавчого документа установлені статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої у виконавчому документі зазначаються, зокрема:
- повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
- реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків).
Ураховуючи те, що безпосередньо керівник Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області не є учасником справи та відомості щодо нього, які визначені пунктами 3, 4 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у матеріалах справи відсутні.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надати до суду відомості про керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення.
Керуючись ст.ст.248, 382, 382-1, 382-2, 382-3 КАС України, суд, -
В прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 року у справі № 420/22470/24 за адміністративним ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 року у справі № 420/22470/24.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 року у справі № 420/22470/24 протягом 30 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення повинен відповідати вимогам частини 2 та 3 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Роз'яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області, що наслідком не додержання вимог частини 2 та 3 статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України при подачі звіту про виконання судового рішення є постановлення судом ухвали про відмову в його прийнятті.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області разом зі звітом надати до суду визначені пунктами 3, 4 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» та актуальні на час подання відомості щодо керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, відповідального за виконання рішення, а саме: прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові, його адресу місця проживання чи перебування, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті).
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, за винятком частини про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, яка є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Г.В. Лебедєва