Провадження № 22-ц/803/1019/26 Справа № 185/1036/22 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
26 травня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Никифоряка Л.П., Красвітної Т.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 79594,48 грн,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бровкіна Юлія Олегівна,
на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2025 року,-
27 березня 2025 року до суду надійшов позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 79594,48 грн, в якому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану вище грошову суму.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 20 листопада 2020 року о 12 год. 50 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Дніпровській в м. Павлограді, рухаючись у напрямку м. Дніпра, не вибрав безпечної швидкості та дистанції, здійснив зіткнення з автомобілем марки «Hyundai Sonata», державний номерний знак НОМЕР_2 під керування водія ОСОБА_2 , який виконував поворот ліворуч з крайньої лівої смуги руху. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 15.12.2020 року по справі №185/8272/20, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернулась потерпіла сторона та надала всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих потерпілою особою документів було прийнято рішення (Наказ №3.1/439 від 21.01.2021 року) про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих та виплачено ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 77137,48 грн. Крім того, 2457,00 грн було виплачено позивачем за послуги аварійного комісара (огляд авто та збір документів). У зв'язку з чим у позивача виникло право зворотної вимоги щодо зазначених вище сум до відповідача, як до винної особи.
Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України грошові кошти в розмірі понесених витрат в сумі 79594,48 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судовий збір в розмірі 2481,00 грн.
12.09.2025 року від ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бровкіна Юлія Олегівна, надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2025 року та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що наданий позивачем звіт експерта про вартість матеріального збитку не відповідає вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» і Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, зокрема, експерт не був повідомлений судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок
Від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити без змін рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2025 року.
Зазначав, що оспорюваний звіт (висновок) спеціаліста є документом, складеним у результаті експертного дослідження спеціалістом, якому в передбаченому порядку було доручено провести оцінку матеріального збитку. Таким чином, це є результат практичної діяльності фахівця-оцінювача з визначених питань, на проведення яких ФОП ОСОБА_4 має право, а тому вказаний звіт є належним та допустимим доказом.
Експертиза у справі не була проведена, оскільки відповідач її не оплатив, про що вказано в рішенні суду.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 79594,48 гривень, що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справ у за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено.
20 листопада 2020 року о 12 год. 50 хв. водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Дніпровській в м. Павлограді, рухаючись у напрямку м. Дніпра, не вибрав безпечної швидкості та дистанції, здійснив зіткнення з автомобілем марки «Hyundai Sonata», державний номерний знак НОМЕР_2 під керування водія ОСОБА_2 , який виконував поворот ліворуч з крайньої лівої смуги руху. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Hyundai Sonata» державний номерний знак НОМЕР_2 була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР /201769033.
Відповідно до постанови Павлоградського міського суду Дніпропетровської області від 15.12.2020 року по справі № 185/8272/20, ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Відповідач на момент настання дорожньо-транспортної пригоди не був застрахований.
Позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 77137,48 грн ОСОБА_3 на підставі даної заяви та наданих потерпілою особою документів.
Згідно звіту №201120 з оцінки вартості матеріальних збитків завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю «Hyundai Sonata» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в дорожньо-транспортній пригоді, складеного суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку становить 77137,48 грн.
Розглядаючи доводи представників відповідача щодо визнання звіту про визначення розміру збитків неналежним доказом, суд першої інстанції виходив з того, що протягом всього розгляду справи відповідачем не надано суду будь-яких доказів щодо розміру завданої шкоди (контр.розрахунок збитків), тобто не вжито жодної дії на доведення своїх міркувань щодо розміру шкоди.
Більш того, за клопотанням представника відповідача судом була призначена автотоварознавча експертиза.
Між тим, в зв'язку з ненаданням стороною відповідача на дослідження експерту колісного транспортного засобу марки «Hyundai Sonata» реєстраційний № НОМЕР_2 , 2015 року випуску, та не здійсненням оплати за проведення експертизи, експертом направлене до суду повідомлення про неможливість її проведення.
Тобто, відповідачем за весь період розгляду справи судом не вчинене жодних дій, направлених на встановлення в судовому засіданні розміру реальних збитків, суму яких він оспорює.
За таких обставин, виходячи з того, що позивач здійснив виплату страхувальнику суми шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою з вини відповідача, з останнього підлягає стягненню сума в розмірі 79594,48 гривень.
З таким висновком погоджується й колегія суддів апеляційного суду з огляду на таке.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За змістом статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до п. 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою собою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до вимог статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги спростовуються тим, що відповідачем не спростовано достовірність звіту №201120, доводи щодо його неналежності як доказу у зв'язку з відсутністю попередження про кримінальну відповідальність не заслуговують на увагу, оскільки Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів відповідних вимог до форми та змісту звіту не встановлено.
Відтак, з наявних в матеріалах справи доказів було встановлено, що позивачем було сплачено страхове відшкодування в розмірі 77137,49 грн, що встановлено на підставі звіту №201120 з оцінки вартості матеріальних збитків завданих внаслідок нанесених пошкоджень автомобілю «Hyundai Sonata» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в дорожньо-транспортній пригоді, та 2457,00 грн витрат на залучення аварійного комісара - суб'єкта оцінювальної діяльності ОСОБА_4 на підставі платіжного доручення №506109 від 20.01.2021 року (а.с. 29), які зобов'язаний відшкодувати відповідач, оскільки останній був визнаний винним у вчинені ДТП.
Тому, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції на підставі повного, всебічного дослідження наявних в матеріалах справи доказів було вірно встановлено обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним збитків у порядку регресу, у зв'язку з виплатою позивачем, як страховиком, страхувальникові суми шкоди спричиненої дорожньо-транспортною пригодою з вини ОСОБА_1 .
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди із рішенням суду.
При таких обставинах апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судом першої інстанції на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.
Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Бровкіна Юлія Олегівна, залишити без задоволення.
Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді: