25 травня 2026 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 356/110/25
провадження номер № 22-ц/824/960/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Березанського міського суду Київської області від 16 квітня 2025 року у складі судді Лялик Р.М., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У лютому 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 25 листопада 2021 року між товариством обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №100575603 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт ТОВ «Мілоан».
Позивач указував, що кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «Мілоан» грошових коштів у сумі, визначеній у п. 1.2 кредитного договору за реквізитами, зазначеними у п.2.1. кредитного договору. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав проект цього кредитного договору разом з додатками, ознайомився з усіма його умовами. Приймаючи умови кредитного договору відповідач також підтверджує, що умови договору йому зрозумілі та він підтверджує, що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану, а інформація надана йому кредитодавцем з дотриманням законодавства та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Зазначав, що 16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Позивач наголошував, що відповідно до реєстру боржників від 16 липня 2024 року до договору факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 24 700 грн 00 коп., з яких: 5 000 грн 00 копа. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 750 грн 00 коп. - сума заборгованості за відсотками; 950 грн 00 коп. - заборгованість за комісією.
Указував, що, всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач ОСОБА_1 не виконав свої зобов'язання. Після відступлення прав вимоги до відповідача, він не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора.
Таким чином ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 100575603 в розмірі 24 700 грн 00 коп.
З урахуванням наведеного ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість на загальну суму 24 700 грн 00 коп. та судові витрати в розмірі 3 028 грн 00 коп.
Рішенням Березанського міського суду Київської області від 16 квітня 2025 року позов ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість в розмірі 24 700 грн 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати в розмірі 3 028 грн 00 коп.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», посилаючись на неповне з'ясування судом фактичним обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач не довів укладення з ОСОБА_1 кредитного договору № 100575603 від 25 листопада 2021 року. Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази його реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан», отримання логіну та паролю, подання заявки на кредит, ознайомлення з істотними умовами договору, а також отримання саме ним одноразового ідентифікатора F68969.
Вказує, що копія кредитного договору, подана позивачем, містить лише напис у верхньому лівому кутку про нібито підписання договору ОСОБА_1 25 листопада 2021 року ідентифікатором F68969, однак доказів належності цього ідентифікатора саме відповідачу, позивач не надав.
Зазначає, що кредитний договір він не укладав, а у грудні 2021 року звертався до поліції із повідомленням про те, що ОСОБА_2 використав його платіжну картку та отримував за її допомогою кредити. Також посилається на те, що копія договору, яку йому надсилало ТОВ «Мілоан», не містила його підпису та відрізнялася від копії, поданої позивачем до суду.
Вказує, що позивач не довів фактичного перерахування йому кредитних коштів у сумі 5 000 грн 00 коп., оскільки платіжне доручення № 35671431 від 25 листопада 2021 року не містить відміток банку про прийняття платежу до виконання та реальне зарахування коштів на рахунок відповідача.
Посилається на те, що розрахунок заборгованості на суму 24 700 грн 00 коп. складений самим позивачем, не є первинним бухгалтерським документом і не підтверджує ні отримання кредиту, ні користування ним, ні розмір заборгованості. При цьому банківської виписки про рух коштів позивач не надав. Вказує, що позивач не довів належного переходу до нього права вимоги за спірним кредитом, оскільки витяг з реєстру боржників складений самим позивачем, а належних доказів того, що договір відступлення права вимоги стосується саме ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.
Також зазначає, що за договором строк кредитування становив 30 днів - з 25 листопада 2021 року по 25 грудня 2021 року, тоді як проценти нараховані позивачем до 23 лютого 2022 року, тобто за 91 день. У зв'язку з цим скаржник вважає безпідставним нарахування 15 000 грн процентів після закінчення строку кредитування.
Окремо посилається на незаконність комісії за видачу кредиту у розмірі 950 грн 00 коп., оскільки така умова договору споживчого кредиту, на його думку, є несправедливою.
Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції залишив без уваги його клопотання про витребування оригіналів електронних доказів, зокрема кредитного договору з додатками, платіжного доручення, анкети-заяви на кредит, документів, поданих для отримання кредиту, та договору факторингу. Також вказує, що суд безпідставно прийняв нові докази, подані позивачем разом із відповіддю на відзив, зокрема договір факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року з додатками, хоча такі докази не були подані разом із позовом.
Представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» Летун Т.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення Березанського міського суду Київської області від 14 квітня 2025 року залишити без змін.
Вказує, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 25 листопада 2021 року було укладено договір про споживчий кредит №100575603 в електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а для укладення договору відповідачем було здійснено вхід до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця та пройдено ідентифікацію в особистому кабінеті. Зазначає, що сторони погодили всі істотні умови договору, а кредитний договір та додатки до нього були підписані одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію». Посилається на те, що позивач не має доступу до інформації щодо надсилання та отримання одноразового ідентифікатора, оскільки така інформація міститься в ІТС первісного кредитора, однак сам факт укладення договору підтверджується електронним договором, підписаним одноразовим ідентифікатором.
Зазначає, що кредитні кошти були перераховані на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , належність якої самому відповідачу підтверджувалась ним у відзиві на позовну заяву, а на підтвердження перерахування коштів та розміру заборгованості до матеріалів справи долучено платіжне доручення №35671431 від 25 листопада 2021 року та розрахунок заборгованості.
Також указує, що доводи відповідача про нібито незаконне використання його персональних даних та банківської картки ОСОБА_3 не підтверджені належними та допустимими доказами, а матеріали справи не містять доказів відкриття кримінального провадження, проведення слідчих дій чи встановлення факту шахрайства. Крім того, зазначає, що 16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №16072024, на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, що підтверджується договором факторингу, актом приймання-передачі реєстру боржників, витягом з реєстру боржників та платіжною інструкцією.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі ціна позову становить 24 700 грн 00 коп., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати, в тому числі, на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 25 листопада 2021 року було укладено кредитний договір № 100575603, за яким відповідач отримав кредитні кошти та зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за його надання і проценти за користування кредитом. Наявність заборгованості за тілом кредиту в сумі 5 000 грн 00 коп. суд вважав підтвердженою платіжним дорученням № 35671431 від 25 листопада 2021 року про переказ відповідачу коштів у цій сумі, а також відповіддю АТ «Акцент-Банк», згідно з якою 25 листопада 2021 року на картку, емітовану на ім'я ОСОБА_1 , було зараховано 5 000 грн 00 коп.
Також суд першої інстанції визнав доведеною заборгованість за процентами в сумі 18 750 грн 00 коп. та за комісією в сумі 950 грн 00 коп., оскільки на підставі витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 24 700 грн 00 коп., а також розрахунку заборгованості, долученого до матеріалів справи. При цьому суд виходив із того, що відповідач доказів погашення заборгованості або спростування її розміру не надав, після відступлення права вимоги платежів на користь нового чи первісного кредитора не здійснював.
Із вказаними висновками суду першої інстанції у повному обсязі погодитись не можна, виходячи з такого.
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 25 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №100575603, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000 грн 00 коп. із строком кредитування 30 днів з 25 листопада 2021 року до 25 грудня 2021 року.
Відповідно до пункту 1.5 укладеного договору, загальні витрати позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі проценти за користування кредитом та комісії (без урахування суми (тіла) кредиту), становлять 4 700 грн 00 коп., що у процентному значенні складає 317,286 % річних як орієнтовна реальна річна процентна ставка. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, яка складається із загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом, становить 9 700 грн 00 коп. Вказані показники розраховані виходячи з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення договору, строк кредитування залишатиметься незмінним, а сторони належним чином виконають свої зобов'язання, зокрема щодо повного погашення заборгованості у строк, визначений договором. При цьому позичальник погодився, що наведені показники можуть змінюватися у випадку продовження строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості або прострочення виконання зобов'язань.
Згідно з пунктом 1.5.1 договору, комісія за надання кредиту становить 950 грн 00 коп. та нараховується одноразово за ставкою 19,00 % від суми кредиту.
Відповідно до пункту 1.5.2 договору, проценти за користування кредитом становлять 3 750 грн 00 коп. та нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Згідно з пунктом 1.6 договору, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до пункту 1.7 договору, тип процентної ставки за цим договором є фіксованим, а особливості нарахування процентів визначені пунктами 2.2, 2.3 договору.
Згідно з п.2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Умовами договору передбачено пролонгацію строку кредитування, зокрема, п.п.2.3.1 визначено, що продовження строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах.
Так, згідно з п.2.3.1 договору, позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких самих умовах, за умови що кредитодавцем надана така можливість позичальнику. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчиняти дії передбачені цим договором та правилами, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту (якщо передбачено). Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредиту: на строк 3 дні - 3%, на строк 7 днів - 5%, на строк 15 днів - 10%.
Відповідно до п.3.3.2 договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п.1.1-1.6 та п.2.4 цього договору.
Згідно з п.1.5.1 договору передбачено зобов'язання позичальника сплатити на користь кредитодавця одноразову комісію у розмірі 950 грн 00 коп.
Вказаний договір був укладений в електронній формі та підписаний ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Також установлено, що того ж дня, тобто 25 листопада 2021 року, позивачем було погоджено надання суми кредиту шляхом здійснення верифікаційного дзвінка.
Відповідно до п.4.1 договору, у разі прострочення зобов'язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування чи інших платежів позичальник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов'язання, за кожен день прострочення та не може бути більшою за 15% суми простроченого платежу.
З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець свої зобов'язання виконав належним чином та надавав відповідачу обумовлену кредитним договором суму грошових коштів.
Однак відповідач ОСОБА_1 своїх зобов'язань за вказаним договором належним чином не виконував, не здійснював платежів в рахунок погашення суми кредиту та нарахованих процентів, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за вказаним договором у розмірі 24 700 грн 00 коп., з яких: 5 000 грн 00 копа. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 18 750 грн 00 коп. - сума заборгованості за відсотками; 950 грн 00 коп. - заборгованість за комісією.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України).
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
У відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
У ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до положень ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно з п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
У даній справі укладений між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_4 договір про споживчий кредит №100575603 від 25 листопада 2021 року містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором F68969, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, що повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.
Своїм електронним підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
Зокрема, згідно з пунктом 6.3 договору, приймаючи пропозицію товариства про укладення цього кредитного договору, позичальник також погодився з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтвердив, що вій ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватися умов кредитного договору та Правил.
Таким чином між сторонами було укладено договір приєднання відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
В той же час без реєстрації та здійснення входу на вебсайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі №234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі №640/7029/19.
Відповідно до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, з відповіді акціонерного товариства «Акцент-Банк» від 15 квітня 2025 року вбачається, що картка № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) емітована на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) та надано інформацію про рух коштів за період з 25 листопада 2021 року по 30 листопада 2021 року, з якої видно, що 25 листопада 2021 року на вказану картку було зараховано кошти в сумі 5 000 грн 00 коп.
Установивши наведені вище обставини та надавши оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_4 25 листопада 2021 року було належним чином укладено договір про споживчий кредит як договір приєднання в електронній формі, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до власноручного підпису, а кредитні кошти у розмірі 5 000 грн 00 коп. фактично перераховані на зазначений позичальником картковий рахунок, що підтверджується наданим акціонерним товариством «Акцент-Банк» первинним бухгалтерським документом, у зв'язку з чим правовідносини сторін виникли на законних підставах, а обов'язок відповідача щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів є належно доведеним.
Відтак доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено факту укладення ОСОБА_1 кредитного договору № 100575603 від 25 листопада 2021 року та факту отримання ним кредитних коштів, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки наявний у матеріалах справи електронний кредитний договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором F68969, що відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису та підтверджує акцепт відповідачем пропозиції кредитодавця укласти договір на визначених у ньому умовах.
При цьому сам по собі факт заперечення відповідачем укладення договору не спростовує належності такого електронного правочину за наявності доказів його підписання одноразовим ідентифікатором, погодження істотних умов договору та подальшого перерахування кредитних коштів на картковий рахунок, відкритий на ім'я відповідача. Факт отримання кредитних коштів у сумі 5 000 грн 00 коп. підтверджується не лише платіжним дорученням, а й відповіддю АТ «Акцент-Банк» про те, що 25 листопада 2021 року на картку, емітовану на ім'я ОСОБА_1 , було зараховано кошти у зазначеній сумі. Тому посилання боржника на відсутність доказів укладення договору та отримання коштів зводяться до незгоди з оцінкою доказів, однак не спростовують установлених судом обставин.
Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_1 звертався до поліції із заявою щодо можливого використання його платіжної картки іншою особою. Сам факт подання такої заяви не є доказом вчинення щодо відповідача кримінального правопорушення, не підтверджує встановлення уповноваженим органом факту шахрайського оформлення спірного кредиту та не спростовує виникнення між сторонами кредитних правовідносин. Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів відкриття кримінального провадження, повідомлення будь-якій особі про підозру, проведення слідчих дій чи ухвалення процесуального рішення, яким було б встановлено факт незаконного оформлення кредиту без волевиявлення ОСОБА_1 .
Крім того, сама по собі наявність у третьої особи платіжної картки могла б створити можливість лише для розпорядження коштами на ній, однак не є достатньою для укладення електронного кредитного договору, оскільки для оформлення такого договору необхідними є реєстрація та ідентифікація в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, доступ до особистого кабінету, використання засобів зв'язку та підписання договору одноразовим ідентифікатором. За таких обставин посилання відповідача на можливе використання його картки іншою особою має характер припущення, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом ст.ст.526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч.1 ст.1046 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).
Згідно зі ст.611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У справі встановлено, що 16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 16072024, у відповідності до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
До матеріалів справи долучено акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року.
Як вбачається з витягу реєстру боржників до договору факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 на суму 24 700 грн 00 коп.
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбаченихст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У ст.514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
При цьому у зв'язку із заміною кредитора у зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише суб'єктний склад у частині кредитора.
Згідно з ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18.
Згідно з ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача у спосіб, визначений частиною першою статті 25 цього Закону та передбачений договором про споживчий кредит, про такий факт та про передачу персональних даних споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв'язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов'язок зберігається за новим кредитором у разі подальшого відступлення права вимоги за відповідним договором.
Оскільки ОСОБА_1 не оскаржував договір факторингу від 16 липня 2024 року №16072024 в частині відступлення права вимоги за його кредитним зобов'язанням, а тому з урахуванням презумпції правомірності правочину колегія суддів вважає, що відступлення прав вимоги за цим кредитним договором не суперечить ст.514 ЦК України, а відтак суд першої інстанції правомірно вважав права позивача порушеними та наявними підстави для стягнення з відповідача заборгованості.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів належного переходу до нього права вимоги за кредитним договором № 100575603 від 25 листопада 2021 року, а витяг з реєстру боржників не може підтверджувати наявність такого права. Матеріалами справи підтверджено укладення 16 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» договору факторингу № 16072024, до якого долучено акт прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, у якому прямо зазначено ОСОБА_1 як боржника за спірним кредитним договором із загальним розміром заборгованості 24 700 грн 00 коп. Сам по собі факт того, що витяг з реєстру боржників поданий новим кредитором, не свідчить про його недопустимість або недостовірність, оскільки такий документ є складовою виконання договору факторингу та підтверджує індивідуалізацію переданої вимоги. Водночас відповідач не надав належних і допустимих доказів того, що право вимоги за його кредитним зобов'язанням не передавалося позивачу, договір факторингу є недійсним або відповідна вимога виключена з предмета відступлення. За таких обставин, з урахуванням презумпції правомірності правочину, передбаченої ст. 204 ЦК України, та положень ст.ст. 512, 514, 516 ЦК України, підстав вважати, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не набуло статусу нового кредитора у спірному зобов'язанні, відсутні.
Отже, установивши факт укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 100575603 від 25 листопада 2021 року, факт перерахування кредитних коштів у сумі 5 000 грн 00 коп. на картковий рахунок, відкритий на ім'я відповідача, факт невиконання ним обов'язку щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, а також факт переходу до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за цим кредитним зобов'язанням на підставі договору факторингу № 16072024 від 16 липня 2024 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про існування між сторонами кредитних правовідносин, порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань та наявність у позивача права вимагати стягнення заборгованості за спірним кредитним договором.
У зв'язку з цим суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 5 000 грн 00 коп., комісію за надання кредиту в розмірі 950 грн 00 коп., а також дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача проценти за користування кредитом.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують, оскільки зводяться до незгоди відповідача з оцінкою доказів, однак не спростовують факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, невиконання відповідачем договірних зобов'язань та переходу до позивача права вимоги за цим кредитним зобов'язанням.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині визначення розміру та періоду нарахування процентів за користування кредитом з таких підстав.
За змістом ст.1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Так, пунктом 1.3 кредитного договору визначено, що кредит надається строком на 30 днів з 25 листопада 2021 року.
Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 25 грудня 2021 року (п. 1.4. кредитного договору).
Згідно з п. 1.5.2 кредитного договору, комісії за надання кредиту: 3 750 грн 00 коп., яка нараховується за ставкою 2,50 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована (п.1.7).
Як убачається із графіку розрахунків, що є додатком № 1 до договору, сторонами погоджено дату платежу - 25 грудня 2021 року, кредит - 5 000 грн 00 коп., комісію за надання кредиту - 950 грн 00 коп., проценти - 3 750 грн 00 коп. (а.с.10).
У пункті 2.2.1 кредитного договору визначено, що позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1 - 1.5.2, 1.6 договору відповідно.
Нарахування позикодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п. 2.2.3 договору (п.2.2.2 кредитного договору).
Аналіз наведеного вище свідчить про те, що сторони у кредитному договорі погодили умови надання кредиту та нарахування процентів за користування кредитом.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначено, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики в разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч.2 ст.1050 ЦК України, оскільки в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 цього Кодексу, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У зазначеній постанові Верховний Суд, розглядаючи питання стягнення штрафних санкцій за договором споживчого кредитування, сформував низку правових висновків. Зокрема, Велика Палата розмежувала поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання».
Надаючи правову оцінку вказаним поняттям у частині нарахування штрафних санкцій за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього. Відрізняються терміни в тому випадку, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання. Указаний висновок міститься у п. 35 Постанови.
Окрім того, в п.54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Верховний Суд вказав, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Тобто, припинення нарахування передбачених договором процентів можливо у двох випадках: закінчення строку кредитування, який визначений договором, та пред'явлення вимоги в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від вказаного правового висновку. Одночасно Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
З огляду на наведене апеляційний суд приходить до висновку, що у даній справі кредит був наданий ОСОБА_1 на визначений строк, що становить 30 днів, з можливим подальшим продовженням строку користування кредитом. В той же час, матеріали справи не містять доказів внесення змін до договору щодо строку дії чи укладення додаткової угоди кредитором та позичальником щодо продовження строку дії кредитного договору, а тому строк кредитування за кредитним договором № 100575603 від 25 листопада 2021 року складає 30 днів, як визначено умовами укладеного договору та прямо передбачено у ньому.
При цьому колегія суддів зауважує, що у постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року в справі № 910/18943/20 вказано, що оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Пролонгація строку кредитування не може вважатися такою, що відбулася автоматично лише у зв'язку з неповерненням відповідачем кредитних коштів після настання кінцевого строку їх повернення. За змістом пункту 2.3.1 кредитного договору продовження строку кредитування пов'язується з вчиненням позичальником активних дій, зокрема зі сплатою визначеної частини заборгованості та/або зверненням до кредитодавця щодо продовження строку користування кредитом. Натомість матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 вчиняв будь-які дії, спрямовані на пролонгацію договору, у тому числі здійснював хоча б часткову добровільну сплату заборгованості чи звертався до кредитодавця із заявою про продовження строку кредитування. Саме по собі невиконання боржником обов'язку з повернення кредиту є порушенням зобов'язання і не може одночасно розцінюватися як правомірна поведінка, що тягне продовження строку кредитування, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 липня 2021 року у справі № 910/18943/20, відповідно до якої поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.
За таких обставин ТОВ «Мілоан» мало право нараховувати проценти за користування кредитом лише в межах погодженого сторонами строку кредитування - 30 днів. Оскільки умовами кредитного договору та додатком до нього передбачено нарахування процентів у розмірі 125 грн 00 коп. за кожен день користування кредитом, загальна сума процентів, яка підлягає стягненню, становить 3 750 грн 00 коп. (125 грн 00 коп. ? 30 днів). Відтак з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», як нового кредитора, підлягає стягненню заборгованість за процентами за користування кредитом саме у розмірі 3 750 грн 00 коп.
В іншій частині позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом слід відмовити.
Однак суд першої інстанції, у порушення вимог ст. 263 ЦПК України, наведених вище обставин належним чином не з'ясував та не звернув уваги на те, що строк кредитування за договором № 100575603 від 25 листопада 2021 року становив 30 днів, доказів його продовження за ініціативою позичальника або внесення змін до договору матеріали справи не містять, а тому право кредитодавця нараховувати договірні проценти було обмежене погодженим сторонами строком користування кредитом, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення процентів у заявленому позивачем розмірі 18 750 грн 00 коп.
Таким чином апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки суд першої інстанції, у порушення вимог ст.263 ЦПК України, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за процентами у розмірі 18 750 грн 00 коп. та приймаючи до уваги, що в резолютивній частині оскаржуваного рішення суд визначив загальну суму заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, то колегія суддів приходить до висновку, що в силу ст.376 ЦПК України рішення суду не може бути залишене в силі та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» та з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 25 листопада 2021 року № 100575603 у розмірі 9 700 грн 00 коп., яка складається із: 5 000 грн 00 коп. - заборгованості за основною сумою кредиту, 3 750 грн 00 коп. - заборгованості за процентами за користування кредитом та 950 грн 00 коп. -заборгованості за комісією.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення та позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» задовольняє частково, судові витрати підлягають перерозподілу відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що за подання позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн 00 коп. (а.с. 1).
Враховуючи, що позов було заявлено на суму 24 700 грн 00 коп., а задоволенню підлягають вимоги на суму 9 700 грн 00 коп., частка задоволених позовних вимог становить 39,27 %. Відтак з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 189 грн 13 коп.
Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Березанського міського суду Київської області від 16 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ), на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, 30; реквізити IBAN НОМЕР_5 у акціонерному товаристві ТАСкомбанк») заборгованість за договором про споживчий кредит від 25 листопада 2021 року № 100575603 у розмірі 9 700 (дев'ять тисяч сімсот ) грн 00 коп., яка складається із: 5 000 грн 00 коп. - заборгованості за основною сумою кредиту, 3 750 грн 00 коп. - заборгованості за процентами за користування кредитом та 950 грн 00 коп. - заборгованості за комісією.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ), на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 01032, місто Київ, вул. Симона Петлюри, 30; реквізити IBAN НОМЕР_5 у акціонерному товаристві ТАСкомбанк») судовий збір у розмірі 1 189 грн 13 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: