Справа №522/1541/24Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4630/2026Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
19 травня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року, -
Даною ухвалою суду продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 04.07.2026 включно, з визначенням розмірузастави, а саме 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) грн., з покладенням відповідних обов'язків.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема можливість обвинуваченого ухилитися від суду, не виконувати його процесуальні рішення, незаконно впливати на свідків та іншим чином перешкодити кримінальному провадженню.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Зазначає, що на даний час ризики, передбачені ст. 177 КПК України відсутні, оскільки обвинувачений жодних заходів, скерованих на спотворення обставин події не вчиняв. З моменту внесення відомостей до ЄРДР по вказаному кримінальному провадженню обвинуваченим не вчинялись будь-які дії, спрямовані на тиск щодо свідків та потерпілих. Також обвинувачений жодних дій, спрямованих на ухилення від органів досудового розслідування та суду не вчиняв.
Вказує, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки: одружений, утримує двох малолітніх дітей, має постійне місце проживання, офіційно працевлаштований, раніше не судимий. Крім того, суду необхідно врахувати вік обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_6 не заперечував проти розгляду справи без участі обвинуваченого ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, думку захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вважає колегія суддів, судом першої інстанції були дотримані зазначені вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , повно та об'єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі докладно наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення.
Так, з оскаржуваної ухвали вбачається, що підставами для продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Також місцевим судом, на виконання вимог ст. 178 КПК України, було враховано дані про особу обвинуваченого.
Враховуючи, що ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, одне з яких є особливо тяжким, а також приймаючи до уваги існування обґрунтованих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з урахуванням того, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається в своїй апеляційній скарзі захисник, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів не встановила.
На думку колегії суддів, характер висунутого ОСОБА_7 обвинувачення в сукупності з конкретними обставинами кримінального провадження, переконливо доводить, що суспільний інтерес, незважаючи на існування презумпції невинуватості, як переважував, так і досі переважує вимоги забезпечення поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Колегія суддів переконана, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту, як про це просить захисник, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, роботи, дружини та дітей не є підставою для зміни запобіжного заходу на більш м'який, враховуючи висунуте обвинувачення та самі обставини інкримінованих злочинів, не спростовує правильності прийнятого судом рішення, жодним чином не впливає на його висновки.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом.
Згідно із ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На думку апеляційного суду, з урахуванням майнового стану та репутації обвинуваченого, суспільної небезпеки інкримінованих злочинів, застава у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, є обґрунтованою та здатна забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 06 травня 2026 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Суддя Суддя