Справа №742/4169/21Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1224/2026Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
12 травня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого в режимі відеоконференції із ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор» - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2024 року,
Вироком у кримінальному провадженні №12014270210000843 обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Прилуки Чернігівської області, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , непрацюючого, не судимого,
визнано винуватим у скоєнні злочинів, передбачених ст. 69, ст.93 п.п. а, г, ж, з КК України в редакції 1960 року і призначено йому покарання:
-за ст. 69 КК України в редакції 1960 року у виді 10 (десяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, окрім житла;
- за ст. 93 п.п. а, г, ж, з КК України в редакції 1960 року у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, окрім житла.
На підставі ст. 42 КК України в редакції 1960 року шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточно призначенопокарання ОСОБА_8 у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, окрім житла.
Запобіжний захід ОСОБА_8 до вступу вироку у законну силу залишено у вигляді тримання під вартою.
Строк відбуття покарання ОСОБА_8 ухваленовідраховувати з 31 липня 2021 року.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим за ст. 69 КК України (в редакції 1960 року) - в участі в озброєній банді та вчинюваному нею нападі; за ст. 93 п.п. «А», «Г» КК України (в редакції 1960 року), - в умисному вбивстві, з корисних мотивів двох і більше осіб; за ст. 93 п.п. «Ж», «З» КК України (в редакції 1960 року) - в умисному вбивстві, вчиненому з метою приховати інший злочин, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за наступних обставин.
Так, влітку 1995 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_9 , який засуджений вироком Чернігівського обласного суду від 15.05.2001 року, усвідомлюючи суспільну небезпеку і наслідки своїх дій, з метою нападу на окремих громадян, створив та очолив озброєну організовану злочинну групу - банду, яка характеризувалася стійкими зв'язками, розподілом ролей між її учасниками та наявністю вогнепальної зброї, яку члени банди придбали, зберігали та носили, а саме: автомата "Калашникова" та пістолетів "Валітер" і "ТТ". До складу організованої злочинної групи ним залучені його знайомі ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , який засуджений вироком Чернігівського обласного суду від 15.04.1997 року, ОСОБА_11 , який засуджений вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 26.04.2012 року та дві невстановлені слідством особи, які надали свою згоду на вчинення спільної злочинної діяльності.
Діючи у складі банди, для реалізації свого злочинного умислу, ОСОБА_8 , разом із засудженими ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та двома невстановленими слідством особами спільно обговоривши план дій, призначивши місце та час скоєння нападу, розподілили між собою ролі. При цьому ОСОБА_9 , володіючи організаторськими здібностями і якостями лідера, взяв на себе організацію і керівництво скоєння нападу та умисного вбивства окремих громадян, дав вказівку іншим членам озброєної банди вчинити цей злочин.
Так, у ніч з 9 на 10 червня 1995 року, точного часу в ході досудового слідства не встановлено, до місця проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 , на автомобілі марки ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_12 , прибули мешканці м. Пирятин Полтавської області ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 для з'ясування причин арешту їхнього знайомого ОСОБА_16 , що мало місце в смт. Варва Чернігівської області.
Під час спілкування, яке супроводжувалося вживанням спиртних напоїв, у квартирі ОСОБА_9 , де знаходилися всі вказані члени банди, ОСОБА_13 , маючи авторитет у злочинному середовищі, а також ОСОБА_15 та ОСОБА_14 почали говорити з ОСОБА_9 та ОСОБА_17 про невжиття ними заходів для звільнення від кримінальної відповідальності заарештованого ОСОБА_16 , в зв'язку з чим між ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та злочинною групою ОСОБА_9 виник конфлікт.
З метою укріплення авторитету, розподілу сфер впливу у злочинному середовищі та усунення конкурентів в одержанні матеріальної вигоди від заняття злочинною діяльністю, керівник банди ОСОБА_9 прийняв рішення про вбивство ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , про що дав вказівку членам злочинної групи, домовившись діяти відповідно до розробленого ним злочинного плану по нападу та вбивства вказаних осіб з м. Пирятина Полтавської області.
Для здійснення цього злочинного умислу, 10 червня 1995 року приблизно о 3-й годині ночі, ОСОБА_8 , засуджені ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та дві невстановлені слідством особи, озброївшись автоматом «Калашникова», пістолетами «Вальтер» і «ТТ», під приводом відпочинку та вживання алкогольних напоїв, на двох автомобілях, а саме: ВАЗ 2103 під керуванням ОСОБА_12 та ВАЗ 2103 під керуванням ОСОБА_10 , поїхали в безлюдне місце на озеро в с. Удайці Прилуцького району Чернігівської області. Під час вживання алкогольних напоїв та відпочинку, члени банди нанесли тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_14 та ОСОБА_15 . Після чого, продовжуючи свій злочинний намір, діючи умисно ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та дві невстановлені слідством особи, поклали до багажника автомобіля ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 , побитого ОСОБА_14 , який на той час перебував у стані алкогольного сп'яніння. У подальшому всі члени банди на автомобілях, під керуванням ОСОБА_10 та під керуванням ОСОБА_12 марки ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 , куди посадили побитого ОСОБА_15 та де вже знаходився ОСОБА_13 , який на той час перебував у стані алкогольного сп'яніння, вивезли до лісосмуги, біля с. Удайці Прилуцького району, де застосовуючи вогнепальну зброю, умисно заподіяли смертельні поранення пострілами в голову потерпілим ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Після чого ОСОБА_8 , будучи активним учасником озброєної банди, при вчиненні нападу тримав під прицілом пістолета ОСОБА_12 , а після вбивства ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 брав безпосередню участь у захороненні трупів - копав для них яму.
ОСОБА_8 , після вбивства ОСОБА_13 , ОСОБА_15 і ОСОБА_14 , спільно з іншими членами банди і потерпілим ОСОБА_12 , на двох автомобілях залишили місце злочину. У подальшому, зупинившись, розуміючи, що ОСОБА_12 був присутній при скоєнні вбивства ОСОБА_13 , ОСОБА_15 і ОСОБА_14 та може повідомити про це в правоохоронні органи, ОСОБА_8 разом з членами банди ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та двома невстановленими слідством особами, прийняв рішення про вбивство ОСОБА_12 , з метою приховування раніше скоєного вбивства.
Реалізовуючи злочинний намір, ОСОБА_8 , спільно з членами банди, засудженим ОСОБА_11 та засудженим ОСОБА_10 і двома невстановленими слідством особами, з метою приховування раніше скоєного вбивства ОСОБА_13 , ОСОБА_15 і ОСОБА_14 , привезли ОСОБА_12 в інше місце до лісосмуги, ближче до автодороги Прилуки - Пирятин, де зупинились в безлюдному місці, а потім в салоні автомобіля ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 , із наявної вогнепальної зброї пострілом у голову скоїли умисне вбивство потерпілого ОСОБА_12 , труп якого закопали в землю біля місця вчинення злочину, а зброю ОСОБА_8 разом з іншими членами банди, заховали в іншому місці в лісосмузі біля с. Богданівка Прилуцького району.
У подальшому, ОСОБА_8 , сівши за кермо автомобіля ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 , в якому скоїли вбивство потерпілого ОСОБА_12 , поїхав по трасі Прилуки-Пирятин, де між селами Линовиця та Богданівка Прилуцького району заховав в лісосмузі вказаний транспортний засіб, після чого інші члени банди на автомобілі під керуванням ОСОБА_10 , забрали його та прибули до ОСОБА_9 , якому доповіли про вбивство вказаних жителів м. Пирятина. ОСОБА_8 , при вчиненні умисного вбивства ОСОБА_12 , будучи активним учасником озброєної банди, спільно з іншими її учасниками безпосередньо приймав рішення про вбивство водія, підшукував безпечне місце для вчинення злочину, копав яму для захоронення трупа, ховав зброю та автомобіль, в якому було скоєно вбивство потерпілого ОСОБА_12 .
Не погоджуючись з вказаним вироком суду,захисник подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Вважає, що вирок суду підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, містять істотні суперечності, а також у зв'язку з неповнотою судового розгляду та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначає, що оскільки ОСОБА_8 притягнуто до відповідальності вже на момент дії КПК України в редакції 2012 року та повідомлення про підозру щодо нього складено 28.11.2014, вказане кримінальне провадження здійснювалось за правилами кримінального процесуального закону, який був чинний на 2014 рік.
Вказує, що особи, які були допитані відповідно до протоколів допиту свідків, під час судового розгляду щодо обвинувачення ОСОБА_8 судом не допитані, а тому їх письмові показання не можуть бути допустимими доказами факту та обставин, на доведення яких вони надані. При цьому, суд не наводить жодних доводів на користь того, що існують виключні випадки, які унеможливлюють допит вказаних свідків безпосередньо під час судового розгляду, чим порушено вимоги ст. 95 КПК України щодо необхідності оцінки кожного доказу окремо та у їх сукупності.
Крім того, з вироку суду не вбачається, що з будь-ким зі свідків чи потерпілих у даному кримінальному провадженні проводилось пред'явлення ОСОБА_8 для впізнання або зі свідками було проведено впізнання особи за фотознімками.
Вважає, що під час досудового розслідування порушено загальні засади кримінального провадження, які визначені ст. 7 КПК України.
Разом з тим, вказує, що в показаннях свідка ОСОБА_10 на яких фактично ґрунтується обвинувачення ОСОБА_8 , не міститься безперечних даних, які б доводили наявність домовленості між ОСОБА_18 та іншими обвинуваченими ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та самим ОСОБА_10 про спільне вбивство ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
Зазначає, що експертні дослідження (дактилоскопічна експертиза) щодо ідентифікації особи за слідами рук, які залишені на місці події, під час досудового розслідування не проводилась, а також не проводилось порівняльне дослідження на предмет співпадіння відбитків, залишених в автомобілі ВАЗ 2103 д.н.з. НОМЕР_1 , з дактилоскопічною картою ОСОБА_8 .
Окрім цього, при призначенні покарання судом не надано належної оцінки тим обставинам, що ОСОБА_8 має на утриманні трьох дітей, одна з них неповнолітня, до кримінальної відповідальності раніше не притягувався, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває.
Прокурор Прилуцької окружної прокуратури Чернігівської області ОСОБА_19 подав заперечення на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , в яких просить апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Заслухавши доповідь судді, думки обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини якщо йдеться про позбавлення свободи, надзвичайно важливим є забезпечення загального принципу юридичної визначеності; вимога "якості приписів права" в розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що якщо національний закон дозволяє можливість позбавлення свободи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у застосуванні, щоб виключити будь-який ризик свавілля (§ 19 рішення у справі "Новік проти України").
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_8 в участі в озброєній банді та вчинюваному нею нападі; в умисному вбивстві, з корисних мотивів двох і більше осіб, в умисному вбивстві, вчиненому з метою приховати інший злочин, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за обставин, установлених судом, відповідають фактичним обставинам і підтверджені зібраними у встановленому порядку доказами, які досліджені, належно оцінені та детально викладені судом у вироку.
Такі висновки суду першої інстанції в цілому відповідають фактичним даним, які підтверджені наступними джерелами доказів:
- відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_20 від 28.03.2003 року, згідно яких остання зазначила, що ОСОБА_8 її колишній чоловік, який з 1995 року знаходиться у розшуку, якого останній раз вона бачила у 1995 році, який зранку пішов з дому у справах і більше додому не з'являвся, ніяких звісток про себе не повідомляв (т. 2 а.с. 196-197);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_21 від 12.07.1995 року, згідно яких остання зазначила, що ОСОБА_22 її син. Від свого чоловіка вона дізналася, що син з 09 червня 1995 року на своєму автомобілі поїхав з дому і не повернувся, після чого вона 15 червня 1995 року звернулася до міліції. Згодом був знайдений автомобіль сина у посадці, в якого було прострілене лобове скло, в середині якого було багато крові (т. 2 а.с. 230-234);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_23 від 18.07.1995 року, згідно яких остання зазначила, що 09 червня 1995 року до неї заїхав ОСОБА_24 і сказав, що їде у ОСОБА_25 . В цей день вже ввечері, останній проїжджав біля її господарства, в автомобіля якого вона побачила ОСОБА_26 , ОСОБА_27 і ще якусь особу, яку не впізнала (т. 2 а.с. 235-238);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_15 від 03.10.1995 року, згідно яких останній зазначив, що ОСОБА_15 доводиться йому братом, який товаришував з ОСОБА_28 , в якого була зброя. Вважає, що брат загинув або через гроші або через сфери впливу на комерційні структури (т. 2 а.с. 239-240);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_29 від 24.07.1995 року, згідно яких остання зазначила, що ОСОБА_14 доводиться їй сином, якого вона останній раз бачила 09 червня 1995 року, який сказав їй, що він поспішає на потяг, який відправляється з ОСОБА_30 о 19-00 год (т. 2 а.с. 241-243);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_31 від 21.07.1995 року, згідно яких остання зазначила, що ОСОБА_13 доводиться їй чоловіком. 09 червня 1995 року до них приблизно о 19-00 год приїхали ОСОБА_24 та ОСОБА_15 , які забрали чоловіка, після чого останній додому не повернувся (т. 2 а.с. 244-246);
- висновком експерта № 31 від 24 липня 1995 року з фототаблицями до нього, відповідно до якого лобове скло автомобіля ВАЗ-2103, д.н.з. НОМЕР_1 , було пошкоджене вогнепальною зброєю - кулею. Постріл був відтворений із салону автомобіля ВАЗ-2103, д.н.з. НОМЕР_1 , через лобове скло назовні під кутом 15-20 градусів відносно поздовжньої осі транспорту (т. 2 а.с. 247-251);
- протоколами огляду місяця пригоди та огляду автомобіля від 16.06.1995 року, а також огляду автомобіля від 17.06.1995 року з фототаблицями до нього, відповідно до яких оглядався автомобіль ВАЗ 2103 коричневого кольору, д.н.з. НОМЕР_1 , який був виявлений в лісосмузі в 150 м проїзної частини дороги Прилуки - Пирятин в районі села Богданівка Прилуцького району, в якому при огляді було виявлено в лобовому склі наскрізний отвір, також було виявлено та вилучено на передньому сидінні водія та пасажира на чохлах плями бурого кольору схожі на кров, туфель з плямами бурого кольору схожі на кров, клаптик матерії світлого кольору зі слідами бурого кольору схожі на кров, тапочки, куля, оболонка кулі, мішок з плямами бурого кольору, фрагменти відбитків пальців рук, паспорт, військовий білет на ім'я ОСОБА_12 , речовина бурого кольору з коврика, виріз з частини матеріалу сидушки, ліхтарик у з речовиною бурого кольору, виріз кожаного чохла з переднього водійського сидіння з речовиною бурого кольору і чистий зразок, виріз з переднього пасажирського сидіння з бурим кольором і чистий, заднє сидіння (т. 3 а.с. 1, 2-3, 4, 5, 6, 7), а також копією схеми виявлення автомобіля ВАЗ 2103 від 16.06.1995 року (т. 5 а.с. 66);
- висновком експерта № 171 від 09.11.1995 року з фототаблицею до нього, відповідно до якого сердечник кулі та оболонка кулі являються складовою частиною патрона - ймовірно кулею до патрону калібру 7,62 мм до пістолета зразка 1930-1933 рр. конструкції Токарєва (ТТ). Куля виготовлена заводським способом. Оболонка - з металу жовтого кольору являється складовою частиною кулі. Сліди від полів нарізів на оболонці кулі придатні для ідентифікації конкретної одиниці вогнепальної зброї. Калібр кулі - 7,62 мм. Визначити з якої зброї відстріляна дана куля не є можливим (т. 3 а.с. 8, 9);
- висновком експерта № 353 від 19.10.1995 року, відповідно до якого бурі сліди, виявлені на тапочках (об. 12), на вирізках паралонового покриття сидіння (об. 13), коврового покриття (об. 14), дермантинового покриття сидіння (об. 15) і речовини, знятої на марлю із заднього коврика автомобіля ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 (об. 16) утворені кров'ю людини. При визначенні групової приналежності виявлено: в об'єкти 4 на мішку - кров групи А з ізогемаглютиніном анти-В; в об'єкті 11 на туфлі - кров групи А з ізогемаглютиніном анти-В і антигеном Н; в об'єктах 1-3 на тапочках і об. 16 на марлі (кров знята із заднього коврика) виявлені антигени А і Н, антиген В і ізогемаглютиніни не виявлені; на мішку в об'єктах 5-10, на фонарику (об. 12), паралонової (об. 13), коврової (об. 14) і дерматинової (об. 15) вирізках визначили тільки лише антиген А. Враховуючи, що групові характеристики крові осіб, які проходять по справі невідомі, на основі отриманих результатів дослідження можна припустити, що сліди крові (об. 4-10, 12-15) могли виникнути від особи (осіб), які мають кров групи А з ізогемаглютиніном анти-В. Кров в об'єктах 1-3 11, 16 могла виникнути від особи (осіб) з групою А із супутнім антигеном Н, або від змішування крові груп А і О (антиген Н) (т. 3 а.с. 10-16);
- висновком експерта № 402 від 22.11.1995 року, згідно якого у ОСОБА_14 мало місце наскрізне проникаюче кульове вогнепальне поранення голови з наявністю вхідного отвору в тім'яно-потиличній області справа і вихідного отвору в області лівого ока, перелом грудини в верхній третині, перелом 2, 3, 4 ребер біля грудної лінії зліва без пошкодження парієнтальної плеври. Смерть ОСОБА_14 настала від наскрізного кульового вогнепального поранення голови, що супроводжувалось руйнуванням частини речовини головного мозку по ходу раньового каналу. Смерть настала в ніч з 9 на 10 червня 1995 року в момент нанесення вогнепального поранення. Дані ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Кров ОСОБА_14 відноситься до групи А із супутнім антигеном Н та ізогемаглютиніном анти-В ( т. 3 а.с. 17-20);
- висновком експерта № 401 від 22.11.1995 року, згідно якого у ОСОБА_13 мало місце наскрізне кульове вогнепальне поранення голови з наявністю вхідного отвору в потиличній області посередині і вихідного отвору в області лівої очниці. Дані ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних, які потягли за собою летальний наслідок. Смерть ОСОБА_13 настала у результаті наскрізного кульового вогнепального поранення голови, що супроводжувалось руйнуванням частини речовини головного мозку по ходу раньового каналу. Смерть настала в ніч з 9 на 10 червня 1995 року відразу після нанесення вогнепального поранення. Кров ОСОБА_13 відноситься до групи А без супутнього антигену Н з ізогемаглютиніном анти-В (т. 3 а.с. 21-24);
- висновком експерта № 403 від 22.11.1995 року, згідно якого у ОСОБА_15 мало місце наскрізне кульове вогнепальне поранення голови з наявністю вхідного отвору в лівій очній області і вихідного отвору в потиличній частині справа, перелом 7, 8, 9, 10 ребер зліва навколо грудної лінії. Смерть ОСОБА_15 настала у результаті наскрізного кульового вогнепального поранення голови, що супроводжувалось руйнуванням частини речовини головного мозку по ходу раньового каналу. Смерть могла наступити в ніч з 9 на 10 червня 1995 року відразу після нанесення вогнепального поранення. Дані ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Тілесні ушкодження у вигляді перелому 7, 8, 9, 10 ребер зліва навколо грудної лінії могли утворитися від дій твердих, тупих предметів, можливо при нанесенні ударів ногою по сторонньої людини, можуть відноситися до 9-10 червня 1995 року і відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості, і не перебувають в причинному зв'язку зі смертю потерпілого. Кров ОСОБА_15 ймовірніше за все відноситься до групи А без супутнього антигену Н з ізогемаглютиніном анти-В (т. 3 а.с. 25-28);
- висновком експерта № 404 від 22.11.1995 року, згідно якого у ОСОБА_12 мало місце наскрізне кульове вогнепальне поранення голови з наявністю вхідного отвору в потиличній області між черепом і першим шийним хребцем, і вихідного отвору в області лобної кістки справа. Дані ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які потягли за собою смерть. Смерть ОСОБА_12 настала у результаті наскрізного кульового вогнепального поранення голови, що супроводжувалось руйнуванням частини речовини головного мозку по ходу раньового каналу. Смерть настала в ніч з 9 на 10 червня 1995 року відразу після нанесення вогнепального поранення. Кров ОСОБА_12 відноситься до групи А без супутнього антигену Н з ізогемаглютиніном анти-В (т. 3 а.с. 29-32);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка-потерпілого ОСОБА_21 від 12.08.1995 року, згідно яких остання зазначила, що вона є матір'ю ОСОБА_12 . Від свого чоловіка вона дізналася, що син 09 червня 1995 року прийшов додому з роботи, після чого переодягнувся в спортивні брюки чорного кольору з червоними та зеленими полосами по бокам, майку чорного кольору, який приблизно о 17-00 год на своєму автомобілі ВАЗ 2103 поїхав з дому і не повернувся (т. 3 а.с. 33-34);
- протоколом впізнання особи від 22.11.95 р., при проведенні якого ОСОБА_21 впізнала труп свого сина ОСОБА_12 (т. 3 а.с. 35);
- протоколом впізнання особи від 22.11.95 р., при проведенні якого ОСОБА_32 впізнала труп її сина ОСОБА_15 (т. 3 а.с. 36);
- протоколом впізнання особи від 23.11.95 р., при проведенні якого ОСОБА_33 впізнала труп свого чоловіка ОСОБА_13 (т. 3 а.с. 37);
- протоколом впізнання особи від 22.11.95 р., при проведенні якого ОСОБА_29 впізнала труп її сина ОСОБА_14 (т. 3 а.с. 38);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту потерпілої ОСОБА_31 від 03.03.1996 року, відповідно до яких остання зазначила, що ОСОБА_13 доводиться їй чоловіком, який товаришував з ОСОБА_34 , ОСОБА_27 , ОСОБА_26 . 09 липня 1995 року до них приїхали ОСОБА_35 та ОСОБА_26 , які забрали чоловіка, після чого останній додому не повернувся (т. 3 а.с. 39-41);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту потерпілої ОСОБА_36 від 27.03.1996 року, відповідно до яких остання зазначила, що ОСОБА_15 доводився їй сином. 09.06.1995 року зранку син приїхав додому з ОСОБА_37 , з яким вони поїхали у невідомому напрямку, після чого сина вона вже не бачила. Останній підтримував дружні відносини з ОСОБА_27 , ОСОБА_38 та ОСОБА_37 (т. 3 а.с. 42-43);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту потерпілої ОСОБА_29 від 27.03.1996 року, відповідно до яких остання зазначила, що ОСОБА_14 доводився їй сином. Останній товаришував з ОСОБА_38 , ОСОБА_37 та ОСОБА_26 . 09.06.1995 року її син поїхав з ОСОБА_37 , ОСОБА_38 та ОСОБА_26 , після чого вона його не бачила. 22 листопада 1995 року вона дізналася про смерть сина, якого впізнала в морзі м. Прилуки (т. 3 а.с. 44);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту потерпілої ОСОБА_21 від 27.03.1996 року, відповідно до яких остання зазначила, що 09 червня 1995 року її син ОСОБА_12 повіз у м. Варва ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , після чого додому син не повернувся. 16 червня 1995 року неподалік с. Богданівка у лісопосадці був виявлений автомобіль сина (т. 3 а.с. 45-46);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_39 від 03.03.1996 року, згідно яких останній зазначив, що ОСОБА_8 його син, який останній раз заходив до нього у 20 числах листопада 1995 року. Де на даний час він знаходиться йому не відомо (т. 3 а.с. 47-48);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_20 від 03.04.1996 року, згідно яких остання зазначила, що ОСОБА_8 її чоловік. Останній у 20 числах листопада 1995 року пішов з дому, сказав, що по справах, і більше не повернувся. Де він знаходиться не знає. Він не пише і не телефонує (т. 3 а.с. 49);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_10 від 02.09.1999 року, згідно яких останній зокрема зазначив, що у квартирі ОСОБА_40 знаходилися ОСОБА_41 , два татарина ОСОБА_42 та ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , а також ОСОБА_45 (т. 3 а.с. 50-52);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_10 від 06.09.1999 року, згідно яких останній зокрема зазначив, що він не знає, які відносини були між ОСОБА_46 та ОСОБА_47 він бачив останнього у квартирі ОСОБА_40 (т. 3 а.с. 53-54);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_48 від 05.04.2000 року, згідно яких остання зокрема зазначила, що вона прибирала на квартирі ОСОБА_40 . Із тих, хто до нього приходив знає ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , двох татарів ОСОБА_52 та ОСОБА_53 (т. 3 а.с. 55-58);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_10 від 05.04.2000 року, згідно яких останній зокрема зазначив, що на озері куди привезли потерпілих бачив зброю у двох татарів ОСОБА_53 і ОСОБА_52 , а саме пістолет та автомат АКМ, з якими був також ОСОБА_44 (т. 3 а.с. 59-63);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_54 від 11.11.2011 року, відповідно до яких остання зазначила, що ОСОБА_13 доводиться їй батьком. 09.06.1995 року вона приїхала додому потягом у м. Прилуки. Батька дома не було. Зі слів матері він поїхав у смт. Варва разом із ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , після цього ніхто з них додому не повернувся. У вересні 1995 року вона з матір'ю зустріла ОСОБА_11 , який сказав, що батька вбили. У листопаді 1995 року ОСОБА_11 зник з міста і більше вона його не бачила. Крім того зазначила, що 09 червня 1995 року вона була вдома у м. Прилуки, коли до неї приїхав ОСОБА_11 та цікавився, де ОСОБА_13 , зазначивши, що останній бігає з обрізом по м. Пирятин. Через півгодини приїхав ОСОБА_55 , який також цікавився її батьком, який розповів, що ОСОБА_13 у нетверезому стані увірвався додому до ОСОБА_56 та налякав його дружину, тому ОСОБА_9 вирішує, що робити далі з ОСОБА_13 . Після цього ОСОБА_57 попросив, щоб її батько зателефонував до нього, коли з'явиться у місті (т. 3 а.с. 229-232);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту потерпілої ОСОБА_21 від 25.10.2011 року, відповідно до яких остання зазначила, що від свого чоловіка вона дізналася як 09 червня 1995 року її син ОСОБА_12 на автомобілі ВАЗ 2103, д.н.з. НОМЕР_1 повіз у м. Варва ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_13 , після чого вони додому не повернулися. 16 червня 1995 року неподалік траси ОСОБА_58 був виявлений автомобіль сина. 23 листопада 1995 року в морзі м. Прилуки вона впізнала свого сина ОСОБА_12 по спортивним брюкам темного кольору з червоно-зеленою стрічкою, по чорній майці, по кольору та довжині волосся (т. 3 а.с. 233-234);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту потерпілої ОСОБА_36 від 02.11.2011 року, відповідно до яких остання зазначила, що від її покійного чоловіка стало відомо, що 09.06.1995 року приблизно о 09-00 год її син ОСОБА_15 приїхав додому з ОСОБА_37 , з яким вони поїхали у невідомому напрямку, після чого до листопада 1995 року про місцезнаходження її сина нічого не було відомо. 22 листопада 1995 року її викликали до м. Прилуки, де у морзі вона впізнала свого сина (т. 3 а.с. 235-236);
- відомостями, які містяться у протоколі додаткового допиту потерпілої ОСОБА_29 від 02.11.2011 року, відповідно до яких остання зазначила, що 09.06.1995 року її син ОСОБА_14 поїхав з дому разом з ОСОБА_37 , ОСОБА_38 та ОСОБА_26 , після чого до 22 листопада 1995 року про місцезнаходження її сина нічого не було відомо. 22 листопада 1995 року вона дізналася про смерть сина від працівників прокуратури і на впізнанні в м. Прилуки впізнала тіло свого сина (т. 3 а.с. 238);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_10 від 28.10.2011 року, відповідно до якого останній зазначив, що знає засудженого ОСОБА_9 , з 1995 року мав з ним спільний бізнес. Крім того, знайомий з ОСОБА_11 , який мав прізвисько « ОСОБА_59 », ОСОБА_8 , який мав прізвисько « ОСОБА_60 » та був обізнаний, що у місті Прилуки проживали татари ОСОБА_61 та ОСОБА_62 . Був знайомий із ОСОБА_13 мав з ним відносини по бізнесу, навіть одного разу був у нього вдома. З мешканцями м. Пирятин ОСОБА_15 , ОСОБА_14 і ОСОБА_12 знайомий не був. На прохання ОСОБА_9 , інколи виконував функції водія та бував у нього на квартирі, яку той винаймав за адресою: АДРЕСА_4 , а також використовував її, як офіс. Ввечері 9 червня 1995 року він зайшов до ОСОБА_9 подивитися телевізор. На квартирі були присутні ОСОБА_8 , ОСОБА_11 татари ОСОБА_63 . До ОСОБА_9 декілька разів телефонував ОСОБА_13 , обіцяючи прибути на квартиру. 10 червня 1995 р., приблизно о 02-00 год у квартиру ОСОБА_9 зайшов ОСОБА_13 разом із двома хлопцями - мешканцями м. Пирятин, один був високий на зріст, як потім з'ясувалося - ОСОБА_15 , другий був невисокого зросту, як потім виявилося - ОСОБА_14 . Пізніше з'ясувалося, що вони приїхали на автомашині ВАЗ-2103 під керуванням водія ОСОБА_12 , який до квартири не заходив. ОСОБА_9 у квартирі розмовляв із ОСОБА_13 , але про що була розмова свідок не чув. Після вживання спиртних напоїв, хтось запропонував поїхати на відпочинок до ставка, всі підтримали дану пропозицію. Узявши із собою спиртні напої та продукти харчування усі пішли до машин, а ОСОБА_9 залишився у квартирі. Свідок сів за кермо свого автомобіля ВАЗ-2103, до нього в машину також сіли татарин ОСОБА_61 , ОСОБА_8 та ОСОБА_14 . У другій автомашині ВАЗ-2103 шоколадного кольору під керуванням водія ОСОБА_12 поїхали ОСОБА_11 , татарин ОСОБА_62 , ОСОБА_13 та високий на зріст ОСОБА_15 . Хто конкретно перевозив зброю не знає, ніякої зброї у своєму автомобілі не бачив. На двох автомобілях вони поїхали з м. Прилуки у напрямку м. Пирятин, по дорозі нікуди не заїжджали і не зупинялися. Близько 3 години ранку 10 червня 1995 року, всі разом приїхали до ставка розташованого біля с. Удайці Прилуцького району Чернігівської області, де за столиками спорудженими поблизу ставка, продовжили вживання спиртних напоїв. ОСОБА_13 сп'янів і ліг спати на задньому сидінні автомобіля ВАЗ-2103, за кермом якого сидів ОСОБА_12 , який спиртних напоїв не вживав. Сам ОСОБА_10 також сів за кермо свого автомобіля та заснув. Несподівано прокинувся, оскільки біля столиків почалася бійка, ОСОБА_11 , ОСОБА_61 та ОСОБА_62 били ОСОБА_14 і ОСОБА_15 . У цей час його покликав ОСОБА_8 до машини пирятинців. Підходячи до машини, помітив, що ОСОБА_8 тримає під прицілом пістолета водія ОСОБА_12 , а йому наказав сідати в машину. Вони від'їхали, і коли машина зупинилася до неї підбіг невисокий ОСОБА_14 . Побачивши в руках у ОСОБА_8 пістолет, ОСОБА_14 почав тікати від машини, а ОСОБА_8 наказав наздогнати ОСОБА_14 , але ОСОБА_10 не міг цього зробити, бо боліла нога. Хтось із прилучан наздогнав ОСОБА_14 , збив з ніг, ударив рукояткою пістолету по голові, в результаті чого ОСОБА_14 втратив свідомість. Хто конкретно бив ОСОБА_14 не пам'ятає. Потім ОСОБА_14 поклали у багажник автомобіля ВАЗ-2103 у безпорадному стані. Крім того, до автомашини ВАЗ-2103, де спав п'яний ОСОБА_13 та був ОСОБА_8 , посадили вже побитого ОСОБА_15 , а також сів татарин ОСОБА_62. До ОСОБА_10 в машину сіли ОСОБА_11 та ОСОБА_61 . На двох автомобілях проїхали близько 2-х кілометрів від ставка та повернули до лісосмуги. ОСОБА_61 відправив ОСОБА_10 спостерігати за дорогою. Коли він знаходився на відстані близько 20 метрів від машин, через короткий проміжок часу почув 3-4 постріли з вогнепальної зброї. Приблизний час був 5-6 годин ранку. ОСОБА_10 підізвали до машин, і він побачив, що водій ОСОБА_12 лопатою копав яму. Де саме взялася лопата, не пам'ятає. Біля багажника автомобіля пирятинців лежав труп ОСОБА_14 , біля задніх дверей машини лежав труп ОСОБА_13 , трохи далі, в лісосмузі лежав труп ОСОБА_15 . На траві біля машини лежала зброя автомат "Калашникова" без приклада, пістолети "Вальтер" і "ТТ". Яму копали кожний із присутніх по черзі, ОСОБА_10 також давали копати яму, але він не міг копати, бо дуже боліла пошкоджена нога. Викопавши яму, усі разом захоронили три трупа пирятинців, серед яких точно був труп ОСОБА_13 . У якій послідовності клали трупи в яму, не бачив, бо його знову відправили слідкувати за дорогою. ОСОБА_12 просив не позбавляти його життя, посилаючись на те, що він випадковий свідок. Потім до ОСОБА_10 в машину знову сів ОСОБА_11 і ОСОБА_61, до машини ОСОБА_12 сіли ОСОБА_8 та ОСОБА_62. Двома машинами виїхали на трасу ОСОБА_64 і повернули в напрямку м. Прилуки. Проїхавши близько 2-х кілометрів машини зупинилися, ОСОБА_11 , ОСОБА_8 і татари вийшли з машин та почали вирішувати подальшу долю водія ОСОБА_12 . Вони прийняли рішення вбити водія, як зайвого свідка. Після цього, повернули в лісосмугу, в районі с. Богданівка Прилуцького району. Там ОСОБА_8 , ОСОБА_11 і ОСОБА_62 вийшли з машин та почали шукати місце для захоронення водія пирятинців. Яму для захоронення знову копали всі, а його в цей час послали спостерігати за дорогою. Через деякий час, він почув постріл, хто саме стріляв, не бачив. Підійшовши до автомобіля пирятинців, побачив на передньому сидінні кров та зрозумів, що ОСОБА_12 застрелили прямо в салоні машини. Після захоронення ОСОБА_12 за кермо пирятинського автомобіля сів ОСОБА_8 та поїхав попереду. Всі учасники знову сіли до його автомобіля, виїхали на трасу, проїхали деяку відстань по трасі, а потім зупинилися біля лісосмуги, в якій заховали лопату та всю вогнепальну зброю, яка була в наявності. ОСОБА_8 підібрали по дорозі після того, як ОСОБА_8 заховав автомашину пирятинців у лісосмузі. Близько 9 години ранку, всі разом прибули до будинку ОСОБА_9 ( т. 3 а.с. 240-245);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_65 від 10.11.2011 року, згідно яких останній зазначив, що у червні-липні 1995 року його рідний брат ОСОБА_66 розповів йому, що влітку 1995 року він перебував у квартирі ОСОБА_67 , де також знаходилися хлопці з м. Пирятина Полтавської області, серед яких ОСОБА_68 знав лише ОСОБА_13 . Окрім них у квартирі були двоє татар, які мешкали у м. Прилуки. Чи був ще хтось у квартирі, ОСОБА_68 не уточнював. Вночі всі, крім ОСОБА_9 , поїхали за межі м. Прилуки, де вживали спиртні напої. Несподівано між прилучанином «Книшом» та татарами ОСОБА_69 і ОСОБА_70 з однієї сторони та пирятинцями з другої сторони виникла сварка. Під час конфлікту були розстріляні чотири пирятинця із вогнепальної зброї і захоронені на місці вбивства. ОСОБА_71 стверджував, що не брав участі у вбивстві, але хвилювався за своє життя, бо йому також погрожували вбивством, а тому він розповів йому про цей випадок, щоб підстрахуватися (т. 3 а.с. 246-249);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_72 від 14.11.2011 року, відповідно до яких останній зазначив, що у 1995 році він розслідував кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_10 . Під час розслідування справи за фактом вбивства працівника міліції ОСОБА_73 , ОСОБА_10 дав показання щодо обставин вбивства пирятинців ОСОБА_13 , ОСОБА_74 , ОСОБА_14 , які були вбиті та закопані в одному місці,біля с. Удайці, а водій ОСОБА_12 був застрелений в салоні автомашини за 4 км. У лісосмузі, неподалік від с. Богданівка. ОСОБА_75 також був закопаний в землю. До вбивства були причетні ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та два татарина на ім'я ОСОБА_76 та ОСОБА_62 . Під час проведення відтворення ОСОБА_10 вказав спочатку місце, де дійсно були виявлені три трупа, а потім вказав місце захоронення водія, який був закопаний не дуже глибоко. Усі показання ОСОБА_10 давав добровільно, слідчі дії фіксувалися відеозаписом. При цьому ОСОБА_10 вказував, що безпосередніми виконавцями вбивства були ОСОБА_8 та ОСОБА_11 . Після виявлення трупів, вони були впізнані потерпілими. Він безпосередньо проводив впізнання трупа ОСОБА_13 . Потерпіла ОСОБА_77 по татуюванню на лівому плечі (змія і часша) і по одягу впізнала чоловіка. Після проведення впізнання, ОСОБА_33 поховала труп чоловіка (т. 4 а.с. 1-4). Зокрема, фактично такі ж самі показання ОСОБА_78 надавав і під час його допиту як свідка по обвинуваченню ОСОБА_9 , що підтверджується протоколом судового засідання від 22.05.-10.08.2000 (т. 4 а.с. 144- на звороті - 152) та по обвинуваченню ОСОБА_10 , що підтверджується протоколом судового засідання від 10-21.02.1997 (т. 5 а.с. 173- на звороті - 177-на звороті);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_48 від 16.11.2011 року, згідно яких остання зазначила, що у 1995 році працювала у ОСОБА_9 прибиральницею у квартирі. До останнього заходив ОСОБА_79 , коли приїздив ОСОБА_80 . Приблизно з травня 1995 року до ОСОБА_9 почали заходити ОСОБА_11 та ОСОБА_81 . Потім з'явилися татари, які були друзями ОСОБА_11 . Один раз на протязі тижня татари навіть проживали в квартирі ОСОБА_9 . Вона знала, що ОСОБА_9 займався бізнесом, а про його взаємовідносини з іншими особами, які його відвідували, їй нічого не було відомо. Працювала у ОСОБА_9 вона приблизно два з половиною місяці, отримувала заробітну плату, а потім звільнилася, бо її не влаштовували умови роботи (т. 4 а.с. 5-8);
- протоколом огляду та перегляду відеокасет SONI та VHS - YOKOHAMA (т. 4 а.с. 9-10), які були оглянуті у судовому засіданні, зокрема, відеокасета SONI, серійний номер F3345135E180 SONI, на якій записано відеозапис слідчої дії - відтворення обстановки та обставин події вбивства ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 за участю ОСОБА_10 , відповідно до якого останній показав місце захоронення пирятинців та розповів деталі вчинення злочину та хто приймав у ньому участь, а також відеозапис огляду трупів у Прилуцькому СМЕ знайдених при відтворенні обстановки та обставин події; відеокасета VHS - YOKOHAMA, на якій записано відеозапис, зокрема, допит свідка ОСОБА_10 по факту вбивства ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 та ОСОБА_14 , під час якого ОСОБА_10 розповів всі обставини вбивства пирятинців;
- відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_82 від 06 лютого 1996 року, відповідно до якого остання зазначила, що ОСОБА_10 доводиться їй чоловіком. Їй відомо, що в останнього були дружні відносини з ОСОБА_8 , ОСОБА_83 та ОСОБА_84 . У червні 1995 року у чоловіка була поламана нога, яка була в гіпсі і він ходив на милицях. Як пояснив їй ОСОБА_10 , травму він отримав на відпочинку у лісі, але в якому конкретно не повідомив (т. 5 а.с. 38);
- явкою з повинною ОСОБА_10 від 16.11.1995 року, відповідно до якої останній виклав всі обставини вбивства ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , зокрема вказував, що літом 1995 року в червні чи липні місяці він знаходився у Прилуках на квартирі ОСОБА_9 , де були також ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 і два татарина на ім'я ОСОБА_62 та ОСОБА_61 . На квартиру Левицького зателефонував ОСОБА_13 , а через деякий час на квартиру ОСОБА_40 приїхали ОСОБА_13 і ще два чоловіка. З приїхавшими розмовляли ОСОБА_88 і ОСОБА_59 . Через деякий час вони всі за виключенням ОСОБА_40 та ОСОБА_51 вийшли на подвір'я до автомашин, де в його автомобіль біля нього сіли татарин ОСОБА_61 , а на заднє сидіння ОСОБА_87 та один із Пирятинських, інші сіли в автомобіль, в якому приїхали хлопці з ОСОБА_30 . Всі вони поїхали по дорозі в сторону ОСОБА_30 , де в селі Линовиця звернули наліво та поїхали до озера, де вживали спиртні напої. На озері ОСОБА_13 з ними не пив, так як був п'яний та спав в ОСОБА_89 автомобілі, де також сидів і водій. Через деякий час, на переднє сидіння автомобіля Пирятинців, сів ОСОБА_90 і вони від'їхали на невелику відстань від них, після чого ОСОБА_68 покликав його і він сів на заднє сидіння автомобіля та побачив як ОСОБА_91 тримав під прицілом пістолета водія автомобіля. У цей час до автомобіля підбіг один з ОСОБА_92 та почав відкривати передні дверцята, коли ОСОБА_60 сказав йому сідати в автомобіль, однак той почав тікати, а ОСОБА_60 дав йому команду наздогнати останнього. Коли він підбігав до ОСОБА_93 , який впав на землю, то за щось зачепився та впав. А коли почав підніматися, то відчув сильну біль у правій нозі. Піднявшись, він побачив, що цього ОСОБА_93 б'ють, а хтось із татар підбіг і вдарив рукояткою пістолета по голові. Не виключає, що це міг бути чи ОСОБА_11 . Від удару по голові той втратив свідомість, а з голови полилася кров. Цього пирятинця кинули до багажника їхнього автомобіля, другого пирятинця також посадили у даний автомобіль. До нього в машину сів татарин ОСОБА_61 і можливо ще хтось. Пирятинський автомобіль їхав попереду, а він слідом за нею. Від озера вони від'їхали приблизно два кілометри і під'їхали до посадки. Коли зупинилися хтось його відправив дивитися за дорогою. Він відійшов від них метрів на 20-30 і приблизно через 5-10 хв почув одиночні постріли з автомата та пістолета. Через деякий час він підійшов до автомобілів і побачив труп ОСОБА_94 біля задніх дверей ОСОБА_95 автомобіля, другий труп - біля багажника, а третій лежав в посадці. Водій пирятинців копав яму, а його знову відправили дивитися за дорогою і через 10-15 хвилин покликали назад. Коли він підійшов, то ОСОБА_59 чи татари сказали копати яму, яму також копали по черзі ОСОБА_59 , «ОСОБА_60» і татари. Оскільки у нього боліла нога він трупи не переносив, а знову за вказівкою ОСОБА_11 пішов дивитися за дорогою. Місце захоронення трупів замаскували листям. На цьому ж місці спалили якісь документи, точно пам'ятає, що серед них були документи водія, який був ще живий. Потім сіли в автомобілі. В його автомобілі був він та ще один татарин. Всі інші сіли в автомобіль пирятинців. Вони знову виїхали на дорогу, проїхали деяку відстань та зупинилися. Всі, окрім пирятинського водія, вийшли з автомобілів і почали вирішувати, що робити з водієм. По розмовам він зрозумів, що водія вирішили вбити, так як він був непотрібним свідком. Від того місця вони проїхали 10-15 хвилин. Проїхавши лісосмугу в низині зупинились і всі вийшли з автомобілів. Він, пирятинський водій та татарин ОСОБА_61 залишилися біля автомобіля, а всі інші, як він зрозумів, пішли шукати місце для захоронення водія. Через деякий час вони повернулись і сказали, що потрібно копати яму. Яму копали всі, крім водія. Він копав менше, так як боліла нога і стояв на «шухері» на певній відстані від автомобілів. Через деякий час почув постріл, хто стріляв у водія та хто його закопував він не бачив. Коли повернувся до автомобілів, то побачив, що в автомобілі пирятинців була відкрита права передня дверка, а на сидінні водія була кров. За кермо пирятинського автомобіля сів ОСОБА_87 , та разом з усіма іншими, які їхали на другому автомобілі, поїхали у сторону Прилук, де, проїхавши деякий час, вони зупинилися та біля дороги в посадці заховали автомат Калашникова та пістолет Вальтер. Чи ховали вони там пістолет ТТ не знає. Після цього вони знову на двох автомобілях продовжили рух в сторону ОСОБА_96 , однак ОСОБА_60 поїхав швидше і відірвався від них. Не доїжджаючи повороту на село Богданівка, він побачив, як вибіг «ОСОБА_60» з посадки і забрав його. Потім вони всі разом приїхали до будинку ОСОБА_9 , де « ОСОБА_60 » вийшов і пішов, а він ОСОБА_10 , татари і « ОСОБА_59 » піднялися до квартири, і сказали ОСОБА_9 , що справа зроблена. Через деякий час він відвіз ОСОБА_97 додому і поїхав до себе на квартиру. Татари залишилися у ОСОБА_40 на квартирі. Через декілька днів по команді Левицького він показав ОСОБА_98 місце, де захована зброя (т. 5 а.с. 39-43);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_99 від 05 березня 1996 року, відповідно до якого остання зазначила, що ОСОБА_10 вона знає приблизно 8 років, з яким вона проживала разом десь один рік. У червні місяці ОСОБА_68 зламав ногу, яка у нього була загіпсована. Як пояснив останній, ногу він зламав на рибалці на озері чи ставку, який орендують його знайомі. Також говорив, що знаходячись там в ніч на 10 червня 1995 року, на світанку, хотів покупатися, але послизнувся, у результаті чого зламав ногу. 09 червня 1995 року приблизно о 20-00-20-30 год ОСОБА_68 на своєму автомобілі поїхав по справам у місто. Останній знав ОСОБА_9 , з яким вони відкрили оптову базу по доставці товарів. Знає також, що ОСОБА_68 був знайомий з ОСОБА_100 , а також знав ОСОБА_49 та ОСОБА_50 (т. 5 а.с. 44-45);
- актом експерта-психіатра від 05 квітня 1996 року, відповідно до якого ОСОБА_10 психічним захворюванням не страждає. У період інкримінованих йому діянь він здатний був усвідомлювати свої дії та керувати ними (т. 5 а.с. 46-48);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_10 від 17.11.1995 р. з застосуванням відеозапису, з яких убачається, що з квартири ОСОБА_9 пішли до автомашин ОСОБА_13 , два пирятинця, « ОСОБА_59 », «ОСОБА_60» та два татарина на ім'я ОСОБА_61 і ОСОБА_62 ), до ОСОБА_10 сіли в автомобіль татарин ОСОБА_61 , ОСОБА_8 та один з пирятинських. Коли приїхали на озеро всі вживали спиртне. ОСОБА_60 сів в автомобіль на якому приїхали пирятинці до водія. Коли ОСОБА_10 на прохання ОСОБА_50 також сів ззаду в автомобіль пирятинців, то побачив, що ОСОБА_44 тримав під дулом пістолета водія, а ОСОБА_13 п'яний спав на сидінні. Коли до автомобіля підійшов інший пирятинець і побачив пістолет, то почав тікати. Втікаючого пирятинця догнали хтось із татар чи ОСОБА_11 , якого збили з ніг і хтось рукояткою пістолета наносив останньому удари по голові, від чого той втратив свідомість, при чому ОСОБА_10 бачив кров, тоді хтось із татар чи « ОСОБА_59 », чи «ОСОБА_60» і сам ОСОБА_10 допомагав пирятинця ложити в багажник пирятинського автомобіля. Іншого пирятинця також посадили в їх автомобіль. Після того як пирятинця положили в багажник, всі сіли по автомобілям, до ОСОБА_10 в машину сіли ОСОБА_11 та один з татар, всі інші сіли в автомобіль пирятинців, та поїхали назад по тій дорозі по якій приїхали до озера, проїхавши близько двох кілометрів від ставка повернули до лісосмуги. Всі вийшли з автомобілів, крім ОСОБА_13 та пирятинця, який лежав в багажнику, після чого ОСОБА_10 послали спостерігати за дорогою. Потім приблизно через 5 хвилин, коли він знаходився на відстані близько 20 метрів від машин, почув 3-4 постріли з вогнепальної зброї. Підійшовши до автомобіля ОСОБА_10 побачив, що водій ОСОБА_12 лопатою копав яму. Труп ОСОБА_13 лежав біля задніх дверей машини, біля багажника автомобіля пирятинців лежав труп пирятинця, якого перевозили в багажнику, трохи далі в лісосмузі лежав труп іншого пирятинця. На землі біля машини лежала зброя автомат "Калашникова", пістолети "Вальтер" і "ТТ". Яму копали кожний із присутніх по черзі, ОСОБА_10 також копав яму. Викопавши яму три трупи захоронили, але хто конкретно ложив трупи в яму не бачив, бо його знову відправили слідкувати за дорогою. Захоронення закінчили близько 6 години ранку. ОСОБА_12 просив не убивати його. Потім до ОСОБА_10 в машину знову сів «ОСОБА_59» і ОСОБА_61, до пирятинського авто сіли «ОСОБА_60» та ОСОБА_62. Всі поїхали, а проїхавши по дорозі в сторону Прилук близько двох км. зупинилися, і всі крім пирятинського водія вийшли і почали вирішувати, що робити з водієм, та прийняли рішення вбити його як лишнього свідка, про це говорив і « ОСОБА_59 » ( ОСОБА_11 ), і ОСОБА_61 та інші. Після чого з автодороги, яка веде з с. Удайці на трасу ОСОБА_101 на автомобілях повернули на польову дорогу і поїхали вздовж лісосмуги, де зупинившись на галявині татари, ОСОБА_8 , ОСОБА_11 вийшли з машин та спустились вниз з галявини, як зрозумів ОСОБА_10 останні пішли шукати місце для захоронення водія пирятинців. ОСОБА_10 в цей момент залишився в автомобілі та розмовляв з пирятинським водієм. Яму для захоронення копали всі, а оскільки у ОСОБА_10 була зломана нога, його в цей час послали спостерігати за дорогою. Через деякий час, ОСОБА_10 почув постріл, хто саме стріляв, не бачив, ОСОБА_10 бачив як труп водія тягнули від машини до викопаної ями. Підійшовши до автомобіля пирятинців, побачив на передньому сидінні кров та зрозумів, що водія застрелили прямо в салоні машини. Після захоронення трупа за кермо пирятинського автомобіля сів «ОСОБА_60» та поїхав попереду, вони виїхали на автодорогу, яка веде з с. Удайці на трасу ОСОБА_101 , та проїхавши близько одного кілометра, зупинилися біля лісосмуги, де татари, «ОСОБА_59» та «ОСОБА_60» закопали зброю. Після чого «ОСОБА_60» сів за кермо пирятинського автомобіля, всі інші сіли до автомобіля ОСОБА_10 . Виїхавши на автодорогу Пирятин - Прилуки, між селами Линовиця та Богданівка, проїхавши одну із лісосмуг підібрали ОСОБА_8 , який сказав, що заховав автомашину пирятинців у лісосмузі. Близько 9 години ранку, всі разом прибули до будинку ОСОБА_9 , де « ОСОБА_60 » вийшов і пішов, а він ОСОБА_10 , татари і «ОСОБА_59» піднялися до квартири, де татари і «ОСОБА_59» сказали ОСОБА_9 , що справа зроблена ( т. 5 а.с. 49-51);
- відомостями, які містяться у протоколі відтворення обстановки та обставин події злочину від 21.11.1995 р. із застосуванням відеозапису, відповідно до якого останнє було організовано наступним чином: з прокуратури м. Прилуки на автомобілі «УАЗ», що належав УМВС України в Чернігівській області, всі учасники відтворення прибули в с. Богданівку Прилуцького району Чернігівської області в сільську раду, де свідку ОСОБА_10 було запропоновано в присутності понятих та всіх учасників коротко розповісти про відомі йому обставини по справі, а потім привезти на місце вчинення злочину, і вказати конкретні місця, де, хто і як приймав участь у вчиненому злочині. На дану пропозицію ОСОБА_10 дав згоду і спочатку коротко повідомив: 09 червня 1995 року вечором він знаходився в м. Прилуках вдома в знайомого ОСОБА_9 , де крім нього були ОСОБА_41 , ОСОБА_44 , два татара - ОСОБА_61 і ОСОБА_62 . Приїхав він туди в період близько 22-00 год. - 22-30 год. Коли знаходився там, то ОСОБА_9 по телефону телефонував ОСОБА_13 , це йому відомо зі слів ОСОБА_9 . В останнього всі дивилися телевізор, вечеряли, при цьому вживали спиртні напої. Він особисто також випив приблизно 100 грам чи більше спиртного. Десь близько 01-00 год. 10 червня 1995 року знову зателефонував ОСОБА_13 , а потім хвилин через 20-30 у квартиру ОСОБА_9 , яка знаходилась на 4 поверсі п'ятиповерхового будинку, в яком у на 1 поверсі знизу знаходиться магазин-гастроном «Юність», а сам будинок знаходиться по вулиці Свердлова, піднявся ОСОБА_13 та ще два невідомих йому чоловіка, як йому відомо зі слів присутніх там, вони жителі міста Пирятин Полтавської області. Потім вони про щось розмовляли з ОСОБА_9 , йому не відомо про що, ПІБ пирятинців він не знає. Один віком приблизно 26-27 років, інший -30-32 р., в який одяг були вдягнені, він не пам'ятає, але знає, що одягнені по літньому, так як тоді була хороша літня погода. Вони з ОСОБА_9 і рештою тоді на кухні розпивали спиртні напої, які були розмови між ними він не знає, так як він був в кімнаті. Були вони десь близько 1,5 год. з 01-30 год. до 04-00 год., початку 05-00 год. Потім всі вирішили поїхати продовжити розпиття спиртних напоїв на озеро. Він спустився на низ з квартири до свого автомобіля «Жигулі -ВАЗ 2103» зеленого кольору, якого на даний момент в нього не має, так він його продав. Він чекав, коли решта спустяться, і через хвилин 20 вниз вийшли всі, крім ОСОБА_9 . Пирятинці тоді приїхали на автомобілі «ВАЗ 2103» шоколадного, темно-коричного кольору, їх водій на квартирі у ОСОБА_9 не був, він сидів в машині та чекав, на вигляд йому було років 20-22, він чорнявий, високий. Всі на машинах поїхали на озеро, яке розташоване кілометрів за три від с. Турковка Прилуцького району, на озері хтось був, але він не знає хто, сказав, що туди вони їхали ще й за рибою. На озері він сидів в автомобілі, решта випивали спиртні напої, були там хвилин 20, але це вже було під ранок. Потім ОСОБА_8 підійшов до водія автомобіля, на якому приїхали пирятинці, який сидів в машині, де також на задньому сидінні спав в нетверезому стані ОСОБА_13 . ОСОБА_8 тоді сів на переднє сидіння біля водія, покликав ОСОБА_10 , він підійшов, сів на заднє сидіння біля ОСОБА_13 , автомобіль від'їхав в бік метрів за 5. В цей час до машини підбіг один із пирятинців, а ОСОБА_8 тоді в руках тримав пістолет ТТ, який був направлений на водія автомобіля пирятинців, ОСОБА_8 сказав підбігшому, щоб той також сідав в автомобіль, але він почав тікати, тоді ОСОБА_8 наказав ОСОБА_10 наздогнати його. Коли він почав бігти, то спіткнувся та зламав ногу. В той час, він не пам'ятає, хто саме, чи татари, чи ОСОБА_11 , збили втікаючого на землю та почали бити його руками та ногами, а потім хтось вдарив рукояткою пістолета, від чого він втратив свідомість і його поклали до багажника автомобіля пирятинців. Він також допомагав в цьому.
Посідали до автомобілів, до нього сів хтось із татар, решта сіли до автомобіля пирятинців, і поїхали кілометрів за 2 в сторону дороги на м. Пирятин, м. Прилуки. Приїхали до лісопосадки, яка знаходилась на полі, де росла можливо пшениця, точно не пам'ятає. Там його попросили стати на «атасі», дивитися за дорогою, що він і зробив, знаходячись від них метрів за 25-30, що вони збирались робити, він не знав. Він почув одиночні постріли, було їх 3-4 з інтервалами в 1-2 хвилини, а всі вони пролунали на протязі 4-5 хвилин. Він тоді подумав, що когось убили. Коли він підбіг до них, то побачив на землі трупи ОСОБА_13 та двох пирятинців, а їх водій в посадці копав яму лопатою, там було дві лопати, одна його, він возив його в багажнику машини, а іншу взяли на озері, можливо в охоронця, так же там поряд також лежала вогнепальна зброя - автомат Калашникова і два пістолета - «ТТ» і «Вальтер». Потім по черзі всі копали яму для захоронення, копав і він, викопали її глибиною близько метра, можливо 1,2 м, довжиною в ріст людини. Потім, так як у нього боліла нога, він знову став на «шухер» дивився за дорогою, а решта захоронили трупи трьох вбитих, хто конкретно клав трупи до ями та хто закопував він не бачив. Не пам'ятає, чи брав він особисто участь у закопуванні даних трупів, хоча не виключає того, що і він можливо закопував яму. Місце захоронення вони зрівняли із землею, присипавши листям.
Після цього до нього в автомобіль сів татарин на ім'я ОСОБА_61 та ОСОБА_11 , виїхали на дорогу, яка вела із с. Удайці та а/д Прилуки- Пирятин, та зупинились. Решта приїхали туди на автомобілі пирятинців під керуванням їх водія, який ще був живим. Тоді вони вирішили його убити, як зайвого свідка. Він в цей час сидів в машині. Відстань від місця захоронення трьох пирятинців до того місця, де вони зупинились на дорозі, складає приблизно кілометрів 2. Потім всі сіли до автомобілів, проїхали трохи вперед, після чого повернули вліво, проїхали по полю, зліва знаходилась лісопосадка по ходу руху, справа поле, виїхали до іншої посадки, зупинились, вийшли з автомобілів. До нього в автомобіль сів один із татар, а також водій пирятинського автомобіля, всі решта спустились з місця, де вони знаходились, вниз в яр, мабуть шукали підходяще місце для захоронення водія. Не було їх хвилин 10. Він в цей час розмовляв з водієм, він розповідав, що недавно відслужив службу в армії. Після того, коли всі підійшли до них, то всі вони крім водія пирятинців спустилися в яр, в тому числі і він, водій залишався біля машини. Внизу в яру він знову став на «шухері», так як десь було чутко звук трактора, а всі решта викопали яму, він почув одиничний вистріл із пістолета, потім водія принесли до ями, де захоронили. Він не бачив, хто ніс і не бачив трупа. Коли піднявся на верх, то побачив, що двері в автомобілі зі сторони водія була відкрита, побачив кров на сидінні, зрозумів, що водія застрелили прямо в автомобілі, йому ще хтось сказав, щоб він підрівняв траву, так як там була кров від того, що тягли труп водія. Він намагався підняти траву, хоча це було марно. Не пам'ятає, щоб він закопував яму, але можливо ї закопував. Після вбивства водія зброя знаходилась в автомобілях, хто стріляв у водія, він не бачив, хто конкретно закопував яму, він також не бачив.
Після цього ОСОБА_8 сів за кермо автомобіля пирятинців. Всі решта сіли до нього в автомобіль. Виїхали на дорогу, яка веде на а/д Прилуки-Пирятин, проїхавши не багато, зупинились, всі крім нього, так як в нього боліла нога, вийшли з машин і в посадці, яка була біля автодороги, десь заховали зброю, лопати вони заховали на місці захоронення водія.
Потім ОСОБА_8 поїхав на автомобілі пирятинців вперед, відірвався від них, а на а/д Прилуки-Пирятин між селами Леновиця та Богданівка вони його підібрали, автомобіль пирятинців від заховав в лісопосадці між вказаними селами. Після цього вони всі разом приїхали в м. Прилуки до ОСОБА_9 .
На пропозицію показати шлях руху до озера до місць вбивства та захоронення пирятинців, місця схову зброї та автомобіля, ОСОБА_10 погодився.
Всі учасники відтворення сіли біля Богданівської сільської ради в указаному місці на автомобіль. Свідок ОСОБА_10 привів всіх до а/д Прилуки-Пирятин, де повернули вліво і поїхали в сторону Пирятина. Доїхавши до показника на с. Удайці Прилуцького району, ОСОБА_10 повів всіх наліво в бік с. Удайці по дорозі, потім за показником КСП «ім. Кірова» він сказав, що потрібно звернути із асфальтованої дороги на грунтову, що було зроблено. По цій дорозі він привів всіх до озера, розміщеного поблизу с. Турковка Прилуцького району, де указав на місце біля озера, на якому знаходиться саморобний стіл з лавочками, де, як він пояснив в ту ніч на 10 червня 1995 року вони розпивали спиртні напої, потім указав на місце поряд, де стояв його автомобіль, автомобіль пирятинців, потім привів метрів за 5-7 по дорозі назад, звідки всі прибули, і указав на місце, пояснивши, що саме сюди від'їхала машина пирятинців, в якій був ОСОБА_8 , п'яний ОСОБА_13 , водій і він, та де був побитий один з пирятинців, який був захований в багажник автомобіля.
Після цього ОСОБА_10 повів всіх по дорозі назад, привівши до лісопосадки, розташованої зліва по ходу руху та полю, метрів за 30 вздовж посадки, указав на місце, де були розстріляні троє пирятинців, потім привів там же поряд з місцем розстрілу у посадці, тоді в посадку, де конкретно указав на місце між двома деревами, пояснивши, що саме тут місце поховання трьох пирятинців. При розкопках в цьому місці в ямі, лежачими один на одному, були виявлені три трупа чоловічої статі. Потім ОСОБА_10 повів всіх по дорозі, що вела із с. Удайці на а/д Прилуки-Пирятин, зупинився у лісопосадці і поля, де звернув уліво, повівши всіх вздовж лісопосадки, яка росла зліва, через поле, привів до краю поля на поляну, де вказав на місце, де стояли його автомобіль та автомобіль пирятинців. Також вказав, що саме тут в автомобілі був розстріляний водій пирятинців. Після цього привів всіх з поляни вниз до березового гаю, де вказав на місце, поблизу розташованої внизу дороги, що веде в с. Удайці, пояснивши, що тут захоронений водій пирятинців. При розкопках в указаному місці був виявлений труп чоловічої статі.
Після цього ОСОБА_10 привів всіх назад на автотрасу, що веде на а/д Прилуки-Пирятин, указав на місце в посадці, розташованої справа, сказавши, що саме тут після скоєних убивств була захована зброя. Потім привів всіх на а/д Прилуки-Пирятин, ділянку, розташовану між селами Линовиця та Богданівка до дорожного знака № 86 зі сторони руху на м. Прилуки і № 167 зі сторони руху на м. Пирятин. Він пояснив, що в цьому місці він тоді вранці 10 червня 1995 року зупинявся та забирав ОСОБА_8 , який заховав в лісопосадці автомобіль пирятинців. На цьому відтворення обстановки і обставин події злочину зі свідком ОСОБА_10 було закінчено. Із вказаних ОСОБА_10 місць вилучені в ОСОБА_102 морг трупи осіб чоловічої статі в кількості чотирьох осіб для судово-медичного дослідження і впізнання (т. 5 а.с. 52-56);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту обвинуваченого ОСОБА_10 від 30.01.1996 року, які фактично співпадають з відомостями, які містяться у протоколі допиту ОСОБА_10 як свідка від 17.11.1995 року (т. 5 а.с. 57-60);
- відомостями, які містяться у протоколі допиту свідка ОСОБА_65 від 20 листопада 1996 року, відповідно до якого останній зазначив, що ОСОБА_10 доводиться йому братом. Останній розповів йому, що літом 1995 року він знаходився у квартирі ОСОБА_103 , де були два татарина, ОСОБА_41 , хто ще не пам'ятає. Під ранок до ОСОБА_40 приїхали хлопці з ОСОБА_30 , серед яких був і ОСОБА_45 . Всіх було 4 чоловік. Останні сиділи з ОСОБА_46 на кухні та розмовляли. Потім хтось запропонував поїхати за місто випити. Двома машинами вони поїхали за місто, де почали вживати спиртні напої. Згодом почув постріли і побачив трьох вбитих ОСОБА_104 . Залишився живим тільки молодий водій, якого вирішили вбити як непотрібного свідка. Хто вбивав останнього не пам'ятає (т. 5 а.с. 61-62);
- постановою від 28 листопада 1995 року про притягнення ОСОБА_8 в якості обвинуваченого та пред'явлення йому обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 93 п. «г» КК України (т. 6 а.с. 74);
- постановою про обрання міри запобіжного заходу під вартою від 28 листопада 1995 року, якою обрано ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т. 6 а.с. 75);
- постановою від 28 листопада 1995 року, якою оголошено обвинуваченого ОСОБА_8 в розшук (т. 6 а.с. 76);
- висновком судово-психіатричного експерта № 453 від 30.09.2021 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_8 на теперішній час не виявлено ознак психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю та інших психоактичних речовин з синдромом залежності, тому наркологічне лікування йому не показане (т. 7 а.с. 38-39);
- висновком судово-психіатричного експерта № 452 від 30.09.2021 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_8 на період часу, до якого відноситься кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, не виявлено ознак психічного захворювання. ОСОБА_8 за своїм психічним станом на період часу до якого відноситься кримінальне правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. У ОСОБА_8 на теперішній час не виявлено ознак психічного захворювання. ОСОБА_8 за своїм психічним станом на теперішній час здатний правильно сприймати обставини, які мають значення для кримінального провадження, та давати про них правильні свідчення. ОСОБА_8 за його психічним станом на теперішній час примусові заходи медичного характеру не показані (т. 7 а.с. 40-43).
Виходячи із оцінки сукупності наведених доказів, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції мав достатньо підстав для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 в участі в озброєній банді та вчинюваному нею нападі, в умисному вбивстві, з корисних мотивів двох і більше осіб, в умисному вбивстві, вчиненому з метою приховати інший злочин, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, за обставин, визнаних судом доведеними, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків цих злочинів, а також форми вини та мотиву інкримінованих йому дій, оскільки всупереч доводам апеляційної скарги сторони захисту, у вироку наведені конкретні докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, зокрема, показань обвинуваченого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_65 , в яких останній вказував, що його брат ОСОБА_10 , коли вийшов з місць позбавлення волі повідомив йому, що під час слідства на нього працівники поліції чинили тиск.
Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_8 дійсно брав участь в організованій, стійкій банді, до складу якої входили організатор, виконавці і пособники. Маючи вогнепальну зброю: автомат «Калашникова», пістолет «ТТ» і «Вальтер» приймав участь у вчинюваному нею нападі на так званих «пирятинців» з метою усунення конкурентів в боротьбі за поділ сфер впливу у злочинному середовищі та усунення конкурентів з корисливих мотивів, приймав участь у вбивстві ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та їх закопуванні, при цьому з метою приховати цей злочин приймав участь у вбивстві ОСОБА_12 , його закопуванні та у подальшому заховуванні зброї та автомобіля, на якому приїхали «пирятинці».
Суд першої інстанції правильно зазначив, що невизнання обвинуваченим своєї вини свідчить про те, що він обрав такий спосіб захисту, що свідчить про його бажання уникнути відповідальності за вчинене.
Доводи захисника про відсутність прямих доказів вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки відповідно до вимог закону, зокрема ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Тобто для доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, суд першої інстанції, у відповідності до вимог закону, не тільки міг, а й використав непрямі докази, які в сукупності підтверджували обставини, що підлягали доказуванню у даному кримінальному провадженні та які не викликають сумнівів у своїй достовірності та допустимості.
При цьому, колегія суддів виходить з того, що стороною захисту в поданій апеляційній скарзі не наведено будь-яких даних, які б могли свідчити про неналежність, недопустимість та недостовірність доказів, які були покладені судом першої інстанції в основу обвинувального вироку.
Твердження захисника про те, що особи, які були допитані відповідно до протоколів допиту свідків, під час судового розгляду щодо обвинувачення ОСОБА_8 судом не допитані, а тому їх письмові показання не можуть бути допустимими доказами факту та обставин, на доведення яких вони надані, є безпідставними.
Неможливість допитати свідка не у всіх випадках свідчить про порушення права на справедливий судовий розгляд. Як зазначав ЄСПЛ, всі докази проти обвинуваченої особи зазвичай мають бути представлені у її присутності під час публічного розгляду. Виключення з цього принципу можливі, але не мають порушувати права захисту, які, як правило, передбачають, що обвинувачена особа має отримати адекватну та належну можливість допитати свідка проти неї під час її допиту або на подальших стадіях провадження. Якщо сторона обвинувачення вважає, що певна особа є належним джерелом інформації і спирається на її показання в суді, і якщо показання такого свідка використані судом для обґрунтування обвинувального вироку, слід презюмувати, що її явка і допит є необхідними.
У той же час ЄСПЛ вважає, що гарантії пункту 3 (d) статті 6 є особливим аспектом справедливого розгляду, і першочергова увага ЄСПЛ відповідно до частини 1 статті 6 полягає в оцінці загальної справедливості кримінального судочинства. Для такої оцінки ЄСПЛ розглядає процес у цілому, у тому числі спосіб, яким були отримані докази, враховуючи як права сторони захисту, так і інтереси суспільства та потерпілих у належному обвинуваченні.
Допит особи є важливим елементом права обвинуваченої особи на справедливий судовий розгляд. Таким чином, відступ від правила безпосереднього допиту можливий лише за виключних обставин, наявність яких має бути обґрунтована судом і перевірена, у випадку оскарження судом вищої інстанції.
Колегія суддів не бачить підстав вважати, що показання свідків, які вони давали поза судовим розглядом, але які були записані і автентичність яких підтверджена, мають бути безумовно виключені без достатньої уваги до факторів, які зумовили неможливість допиту таких осіб в суді.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у цій справі ряд свідків не були допитані в суді, однак з огляду на час вчинення злочинів (1995 рік) це є виправданим. Крім того, суд правомірно поклав в основу обвинувачення протоколи допиту свідків з огляду на час їх отримання та діючі на той час вимоги КПК України (1960 року).
Колегія суддів вважає, що показання свідків в контексті цієї справи хоча й мали істотне значення, але не були єдиними доказами.
Враховуючи наведене, посилання місцевого суду на їх показання під час допиту не порушують істотним чином права захисту і не позначилися на справедливості судового розгляду в цілому.
Доводи захисника про те, що з будь-ким зі свідків чи потерпілих у даному кримінальному провадженні не проводилось пред'явлення ОСОБА_8 для впізнання або зі свідками було проведено впізнання особи за фотознімками, колегія суддів вважає необґрунтованими. Так, викривальні показання щодо ОСОБА_8 надав свідок ОСОБА_10 , інші свідки та потерпілі не були очевидцями події, тому пред'явлення обвинуваченого для впізнання не було необхідним.
Щодо відсутності даних, які б доводили наявність домовленості між ОСОБА_18 та іншими обвинуваченими ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та самим ОСОБА_10 про спільне вбивство ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , слід вказати наступне.
Домовленість про спільне вчинення злочину може відбутися в будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що виражені через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір.
Матеріалами кримінального провадження підтверджено, що ОСОБА_8 дійсно брав участь в організованій, стійкій банді, приймав участь у вбивстві ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та їх закопуванні, при цьому з метою приховати цей злочин приймав участь у вбивстві ОСОБА_12 , його закопуванні та у подальшому заховуванні зброї та автомобіля, на якому приїхали «пирятинці».
Дії ОСОБА_8 безсумнівно були спільними з діями інших учасників банди і спрямовувалися на досягнення спільної цілі - позбавлення життя потерпілих, що і встановив суд першої інстанції.
Слід вказати, що факт попередньої домовленості між учасниками залежить від встановлення того, що до початку виконання об'єктивної сторони злочину учасники вже діяли спільно, узгоджено, для досягнення спільних наслідків їхньої злочинної домовленості і зі спільною метою.
Поведінка ОСОБА_8 після вчинення умисного вбивства додатково підтверджує спільність дій з іншими учасниками банди (копав яму для захоронення трупа).
З огляду на викладене, висновки суду першої інстанці про наявність попередньої змови на вчинення вбивства є правильними.
Колегія суддів відхиляє доводи захисника про те, що експертні дослідження (дактилоскопічна експертиза) щодо ідентифікації особи за слідами рук, які залишені на місці події, під час досудового розслідування не проводилась, а також не проводилось порівняльне дослідження на предмет співпадіння відбитків, залишених в автомобілі ВАЗ 2103 д.н.з. НОМЕР_1 , з дактилоскопічною картою ОСОБА_8 .
Не проведення даної експертизи не впливає на сукупність наявних у справі доказів, всі ключові докази були зібрані та представлені суду. Колегія суддів погоджується з тим, що судовий розгляд проведено повно та об'єктивно.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, суд першої інстанції, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши усі фактичні обставини справи та зібрані по справі докази, ретельно перевіривши усі висунуті засудженим версії на свій захист, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, які виразилися в участі в озброєній банді та вчинюваному нею нападі, в умисному вбивстві, з корисних мотивів двох і більше осіб, в умисному вбивстві, вчиненому з метою приховати інший злочин, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, правильно кваліфікував дії засудженого за ст. 69 КК України (в редакції 1960 року), ст. 93 п.п. «А», «Г» КК України (в редакції 1960 року), ст. 93 п.п. «Ж», «З» КК України (в редакції 1960 року).
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через суворість, то вони є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а при його призначенні суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, у справі «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд керувався саме вказаними вимогами кримінального закону.
Обираючи обвинуваченому ОСОБА_8 міру покарання суд першої інстанції, як прямо зазначено у вироку, врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, особу винуватого, який перебуває у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, не працює, не судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, його посередню характеристику як випускника школи та позитивну характеристику як ув'язненого, затверджену начальником державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор», відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
З урахуванням наведених обставин суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання, яке буде необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, за правилами ст. 42 КК України (в редакції 1960 року), у виді позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна, окрім житла, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Приймаючи до уваги наведені у вироку мотиви призначення обвинуваченому покарання, колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги захисника у кримінальному провадженні про наявність законних підстав для скасування оскаржуваного вироку через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочинів та особі обвинуваченого внаслідок суворості, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо призначеного покарання за матеріалами провадження не встановлено. За таких обставин слід визнати, що призначене ОСОБА_8 покарання є справедливим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження нових кримінальних правопорушень, а підстав вважати призначене покарання явно несправедливим через його суворість, про що зазначається у апеляційній скарзі, не вбачається.
Що ж стосується посилань захисника про врахування даних про особу обвинуваченого, то вони, з урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, не можуть свідчити про явну несправедливість призначеного покарання через його суворість.
Будь-яких суттєвих порушень вимог КПК України, які б були безумовними підставами для скасування ухваленого по справі судового рішення, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, за наслідками розгляду апеляційної скарги сторони захисту на вирок суду, колегія суддів вважає за необхідне вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а вирок суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Ічнянського районного суду Чернігівської області від 06 червня 2024року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Суддя Суддя Суддя