12 травня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
представників власника майна ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 березня 2026 року,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.03.2026 відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42024040000000371 від 26.08.2024 на майно, вилучене 28.05.2025 під час обшуку автозаправної станції за адресою - Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 117.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора та накласти арешт на майно, вилучене 28.05.2025 за результатом проведення обшуку автозаправної станції за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 117, а саме: чорнові записи, у тому числі квитанції, журнали обліку; мобільний телефон «Хреrіа»; відеореєстратор «А1 Кuа»; грошові кошти в сумі 2260 грн.;два резервуари з пальним; чотири паливно-роздавальні колонки.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що в рамках кримінального провадження № 42024040000000371 слідчими СУ ГУНП в Дніпропетровській області проведено обшук автозаправної станції,
Справа 761/2349/26 Слідчий суддя - ОСОБА_8
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3622/2026 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
розташованої за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 117, за результатами якого виявлено та вилучено вищезазначене майно, на яке було накладено арешт ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 26.06.2025.
В подальшому, постановою Генерального прокурора 18.09.2025 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024040000000371 від 26.08.2024 доручено детективам Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України.
16.12.2025 ухвалою Дніпровського апеляційного суду скасовано ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 26.06.2025 та постановлено нову ухвалу, якою відмовлено в задоволенні клопотання про арешт майна та зобов'язано слідчого повернути вилучене майно.
При цьому, прокурор про час та місце слухання справи належним чином не повідомлявся, оскільки у Дніпровського апеляційного суду були відсутні дані про те, що на теперішній час змінено орган досудового розслідування.
Також апелянт вказував про наявність підстав вважати, що вилучені на зазначеній АЗС рідини (пальне) не відповідають вимогам до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927, а відеореєстратор, мобільний телефон, документи та чорнові записи містять відомості про факти незаконного зберігання та збуту пального, у зв'язку з чим потребують додаткових оглядів та досліджень, для проведення яких необхідний певний проміжок часу.
Крім того, постановою слідчого від 29.05.2025 виявлені та вилучені вищезазначені речі визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, оскільки вони відповідають критеріям ст. 98 КПК України.
На думку апелянта, судом проігноровано, що з метою встановлення відповідності вилучених рідин вимогам ДСТУ, постановою слідчого від 14.07.2025 призначено відповідну експертизу для проведення хімічного дослідження та визначення складу наданих на дослідження зразків речовин (рідин), яка на даний час ще не виконана.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи прокурора ОСОБА_5 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив накласти арешт на вилучене майно, думку представників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в інтересах власника майна ТОВ «КРИВБАС-ТРАНС ОЙЛ», які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, детективами Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024040000000371 від 26.08.2024, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 2 ст. 204, ч. 3 ст. 209 КК України.
Згідно даних клопотання, у провадженні Бюро економічної безпеки України перебували матеріали кримінального провадження №72023000310000014 від 14.03.2023 за фактами незаконної діяльності службових осіб ТОВ «КРИВБАСВАГОНЗАВОД» (ЄДРПОУ 38255662), ТОВ «КРИВБАС-ТРАНС-ОЙЛ» (ЄДРПОУ 42647335), ТОВ «КРИВБАСНАФТОПРОДУКТ» (ЄДРПОУ 41772467), ТОВ «НАФТОПРОМСЕРВІС-КР» (ЄДРПОУ 45564524), ТОВ «ТОРГСЕРВІС-КР» (ЄДРПОУ 45548324), ТОВ «КР-ЛОГІСТИК» (ЄДРПОУ45193191), які за попередньою змовою з невстановленою організованою групою осіб у період з 2023 року по теперішній час, на території міста Кривий Ріг Дніпропетровської області, організували незаконну діяльність, пов'язану з незаконним придбанням, зберіганням, транспортуванням з метою збуту та збутом через мережу підконтрольних автозаправних станцій, незаконно виготовленого пального (бензину та дизельного палива), яке не відповідає вимогам до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 № 927.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ТОВ «КРИВБАСВАГОНЗАВОД» (ЄДРПОУ 38255662), ТОВ «КРИВБАС-ТРАНС-ОЙЛ» (ЄДРПОУ 42647335), ТОВ «КРИВБАСНАФТОПРОДУКТ» (ЄДРПОУ 41772467), ТОВ «НАФТОПРОМСЕРВІС-КР» (ЄДРПОУ 45564524), ТОВ «ТОРГСЕРВІС-КР» (ЄДРПОУ 45548324) та ТОВ «КР-ЛОГІСТИК» (ЄДРПОУ 45193191), діючи спільно з організованою групою осіб упродовж 2023-2025 років, здійснювали формування недостовірних документів під час виробництва та реалізації пально-мастильних матеріалів (ПММ) через мережу нелегальних АЗС.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07.05.2026 задоволено частково клопотання детектива та надано дозвіл на проведення обшуку земельних ділянок, приміщень, будівель, споруд та резервуарів автозаправної станції за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 117 Й, власником яких є ТОВ «ЮРИДИЧНО-КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «ЮРИК КОМ» (ЄДРПОУ 33243432), з метою виявлення, фіксації та вилучення відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, знаряддя кримінального правопорушення та майна яке здобуте в результаті його вчинення.
Згідно даних протоколу обшуку від 21.05.2025, цього ж дня проведено обшук за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 117 Й, власником яких є ТОВ «ЮРИДИЧНО-КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ «ЮРИК КОМ» (ЄДРПОУ 33243432) під час якого було виявлено та вилучено: грошові кошти у сумі 23300 грн., чорнові записи на 4 арк., паспорт якості на пальне №25 від 02.05.2025 на 1 арк., паспорт якості №220 від 04.05.2025 на бензин автомобільний А-95 на 1 арк., мобільний телефон «Iphone 13 Pro Max», рідину з резервуару №2 з характерним запахом дизельного палива, об'ємом 1450 л., рідину з резервуару №4 з характерним запахом бензину, об'ємом 2075 л., рідину з резервуару №5 з характерним запахом бензину, об'ємом 2100 л.
Постановою детектива Головного підрозділу детективів Бюро економічної безпеки України ОСОБА_9 від 22.05.2025 вищезазначене вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 720230003100000014 від 14.03.2023.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.06.2025 на вищевказане майно накладено арешт.
Крім того, у провадженні СУ ГУНП у Дніпропетровській області перебували матеріали кримінального провадження №42024040000000371 від 26.08.2024 за фактом незаконної діяльності групи осіб, які без належних дозвільних документів організували та здійснювали підпільне масове виробництво фальсифікованих паливно-мастильних матеріалів, а саме бензину (підакцизного товару), на території з комплексом спеціально пристосованих нежитлових будівель, споруд та резервуарів за адресою - м. Кривий Ріг, вул. Домобудівна, буд. 14/1, земельна ділянка з кадастровим номером 1211000000:02:214:0060, який у подальшому збували через мережу діючих підконтрольних автозаправних станцій під брендом ТОВ «КРИВБАС-ТРАНС-ОЙЛ», розташованих на земельних ділянках по вул. Конституційна, 15, мікрорайон 4-й Зарічний, 30-А, вул. Георга Отса, 23, вул. Викова, 10, вул. Каткова, 10, вул. Соборності, 117, вул. Заозерна, 20-А у м. Кривий Ріг та вул. Елеваторна, 2 у м. Апостолове Криворізького району.
В рамках вказаного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра, слідчими СУ ГУНП у Дніпропетровській області 28.05.2025 проведено обшук автозаправної станції, розташованої за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 117, за результатами якого вилучено: чорнові записи, у тому числі квитанції, журнали обліку, мобільний телефон «Хреrіа», відеореєстратор «А1 Киа», грошові кошти у сумі 2260 грн., два резервуари з пальним, чотири паливно-роздавальні колонки.
Постановою слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 від 29.05.2025 вищезазначене вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42024040000000371 від 26.08.2024.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 26.06.2025 на вказане майно накладений арешт.
Постановою Генерального прокурора від 18.09.2025 здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024040000000371 від 26.08.2024 доручено детективам Бюро економічної безпеки України.
25.11.2025 матеріали кримінальних проваджень № 42024040000000371 від 26.08.2024 за ч. 1,2 ст. 204 КК та виділена частина матеріалів з кримінального провадження № 72023000310000014 від 14.03.2023 за ч. 1,2 ст. 204, ч. 3 ст. 209 КК об'єднані в одне провадження № 42024040000000371 від 26.08.2024.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16.12.2025 скасовано ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 26.06.2025 про арешт майна та постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про арешт майна, вилученого під час обшуку 28.05.2025 за адресою - АДРЕСА_1 , відмовлено, слідчого зобов'язано повернути майно власникам.
27.01.2026 прокурор четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту на вилучене 28.05.2025 в ході обшуку майно, а саме:чорнові записи, у тому числі квитанції, журнали обліку, мобільний телефон «Хреrіа», відеореєстратор «А1 Киа», грошові кошти у сумі 2260 грн., два резервуари з пальним, чотири паливно-роздавальні колонки.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.03.2026 відмовлено в задоволенні клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 42024040000000371 від 26.08.2024 на майно, вилучене 28.05.2025 під час обшуку автозаправної станції за адресою - Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 117.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Згідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
На переконання колегії суддів, прокурор при повторному зверненні до слідчого судді із клопотанням про арешт вилученого 28.05.2025 за результатом проведення обшуку автозаправної станції за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Соборності, 117, майна, а саме: чорнових записів, у тому числі квитанцій, журналів обліку; мобільного телефону «Хреrіа»; відеореєстратора «А1 Кuа»; грошових коштів в сумі 2260 грн.; двох резервуарів з пальним; чотирьох паливно-роздавальних колонок, належним чином не обґрунтував мету та правову підставу для такого арешту.
Незважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовими доказами вилучене майно, прокурором у клопотанні не доведено відповідність вказаного майна ознакам речових доказів у кримінальному провадженні.
Надані суду матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні, не містять даних, які б давали розумні підстави вважати, що на даному етапі досудового розслідування вищевказане майно може бути використане як докази у даному кримінальному провадженні, зокрема було предметом, знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, набуте кримінально протиправним шляхом або отримане унаслідок вчинення злочину.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
Таким чином, арешт на вказане у клопотанні майно не може бути накладений за обставин, викладених в клопотанні прокурора про арешт майна та з метою, яка передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Крім того, як вірно зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, клопотання прокурора про арешт майна фактично спрямоване на повторне вирішення питання, яке вже було вирішене судом апеляційної інстанції. Зокрема, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16.12.2025 скасовано ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпра від 26.06.2025 про арешт даного майна з аналогічних підстав та постановлено нову ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна, вилученого під час обшуку 28.05.2025 за адресою - АДРЕСА_1 , та зобов'язано слідчого повернути майно власникам.
Відтак, питання арешту вказаного майна вже було предметом судового розгляду із постановленням остаточного судового рішення.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування. Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України, та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на вилучене майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 березня 2026 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3