12 травня 2026 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 752/9432/24
номер провадження: 22-ц/824/5518/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
за участю секретаря - Габунії М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Цимейко Ганни Олегівни на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2025 року у складі судді Осіпенко Л.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» (далі - ТОВ «Новобудова») про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , та відповідно співвласником цього багатоквартирного будинку.
Вказував, що 06 листопада 2019 року були проведені збори співвласників багатоквартирного будинку, результати яких були оформлені протоколом від 21 листопада 2019 року. Загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку 1-Д від 06 листопада 2019 року було прийняті такі: 1) визначено ТОВ «Новобудова» управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та уповноважено його подати на зберігання протокол зборів до органу місцевого самоврядування; 2) затверджено умови договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 ; 3) обрано уповноважену особу (осіб) співвласників ОСОБА_2 (кв. 11 ) під час укладання, внесення змін та розірвання договору на управління багатоквартирним будинком. Визначено, що уповноважені особи можуть діяти як кожен окремо, так і всі разом; 4) уповноважено ТОВ «Новобудова» на укладення з підрядною організацією договору про надання послуги з вивезення твердих побутових відходів на умовах погоджених сторонами та здійснювати розрахунки зі співвласниками за спожиті послуги.
Зазначав, що 27 грудня 2019 року ТОВ «Новобудова» та співвласники будинку 1-Д, в особі уповноваженої особи ОСОБА_2, уклали договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 1-Д. У відповідності до п.10 укладеного договору, сторони узгодили, що ціна на послугу з управління багатоквартирним будинком (тариф) становить 7 грн 80 коп. за 1 кв.м.
Водночас, у порушення п.22 договору, яким передбачено укладення додаткових угод про внесення змін до нього, ТОВ «Новобудова» в односторонньому порядку змінило вартість послуг з управління багатоквартирним будинком, не узгодивши це з іншими співвласниками.
Зокрема із січня 2022 року тариф було збільшено до 9 грн 26 коп. за 1 кв.м, а із січня 2024 року - до 11 грн 19 коп. за 1 кв.м.
На думку позивача, таке одностороннє підвищення вартості послуг є незаконним та порушує його права як співвласника багатоквартирного будинку. У зв'язку з цим, нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги також є неправомірним, оскільки ТОВ «Новобудова» здійснювало його за тарифами 9 грн 26 коп. та 11 грн 19 коп. за 1 кв.м, а не 7 грн 80 коп. за 1 кв.м, як передбачено умовами договору.
З урахуванням наведеного, позивач ОСОБА_1 просив:
- визнати незаконними дії ТОВ «Новобудова», що виразились у зміні ціни за послугу з управління багатоквартирним будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_2 , що була встановлена договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №1-Д від 27 грудня 2019 року;
- зобов'язати ТОВ «Новобудова» здійснити перерахунок вартості послуги з управління багатоквартирним будинком, що нараховувалась ОСОБА_1 , починаючи з 01 січня 2022 року, з урахуванням тарифу у розмірі 7 грн 80 коп. за 1 кв.м.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач обрав неналежний та неефективний спосіб захисту права, оскільки вимога про визнання незаконними дій ТОВ «Новобудова» щодо зміни ціни послуги з управління будинком фактично спрямована лише на встановлення факту, а не на поновлення порушеного права. Крім того, суд дійшов висновку, що саме розміщення відповідачем оголошень про зміну ціни послуги із 7,80 грн до 9,26 грн з 01 січня 2022 року та до 11,19 грн з 01 січня 2024 року не свідчить про порушення прав позивача, а тому вимога про здійснення перерахунку вартості послуги за тарифом 7,80 грн за 1 кв.м є необґрунтованою.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Цимейко Г.О. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, а позов ОСОБА_1 задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що підставою для звернення позивача з позовом став не факт повідомлення відповідача співвласників будинку про збільшення ціни за послугу з управління багатоквартирним будинком, як про це вказує суд першої інстанції, а факт односторонньої зміни ціни послуг з управління будинком, що встановлена договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком №1-Д від 27 грудня 2019 року (далі - Договір) та відповідно збільшення вартості послуг, які оплачує позивач.
Вважає помилковим твердження суду першої інстанції про те, що укладений договір встановлює порядок і підстави зміни ціни послуги, адже такі зміни можуть відбуватись тільки за взаємною згодою обох сторін шляхом укладання додаткової угоди. Оскільки відповідач фактично підтвердив факт того, що до договору зміни не вносились, додаткові угоди не укладались, а отже ТОВ «Новобудова» не мало права підвищувати ціну послуги в односторонньому порядку у 2022 та 2024 роках, а мало ініціювати проведення загальних зборів на підставі ч.3 ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» для переобрання уповноваженого представника співвласників та укладання додаткової угоди до договору.
Вказує, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що відповідач діяв законно, не порушуючи укладений договір. У зв'язку з чим, суд вказав, що вимога про зобов'язання відповідача провести перерахунок вартості послуги не підлягає задоволенню. Водночас щодо вимоги позивача про визнання дій товариства незаконними, суд першої інстанції зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним та неналежним. Тобто загалом, підставою для відмови у задоволенні обох позовних вимог є висновки суду про законність та правомірність дій відповідача щодо односторонньої зміни ціни договору, які позивач вважає помилковими з огляду на вказане вище.
ТОВ «Новобудова» подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Вказує, що у зв'язку із підвищенням з 01 грудня 2021 року та з 01 січня 2024 року розміру мінімальної заробітної плати, та з 01 червня 2023 року тарифу на електричну енергію на 57%, зростання вартості послуг з технічного обслуговування ліфтів, вартості матеріалів, тощо, ТОВ «Новобудова» керуючись п.п.40, 43 договору, із дотриманням вимог п.15 договору, було повідомлено співвласників будинку про зміну ціни послуги з управління багатоквартирним будинком (шляхом розміщення оголошень на інформаційному стенді у під'їзді будинку (копії актів містяться в матеріалах цивільної справи), яка: в період з 01 січня 2022 року по 01 січня 2024 року становила 9 грн 26 коп. (в тому числі податок на додану вартість) на місяць за 1 кв.м загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку (крім квартир та нежитлових приміщень першого поверху) та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 7 грн 93 коп. відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, винагороду управителю в розмірі 1 грн 33 коп. на місяць; в період з 01 січня 2024 року по сьогоднішній день становить 11 грн 19 коп. (в тому числі податок на додану вартість) на місяць за 1 кв.м загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку (крім квартир та нежитлових приміщень першого поверху) та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 9 грн 45 коп. відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, винагороду управителю в розмірі 1 грн 74 коп. на місяць. Вважає, що оскільки жодна із сторін договору не відмовлялась від продовження договору, співвласники будинку, на які поширюється дія договору, не прийняли рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком, ціна на послугу з управління багатоквартирним будинком з урахуванням продовження терміну дії договору товариством двічі змінювалася (з 01 січня 2022 року та з 01 січня 2024 року) у законний спосіб.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
На обґрунтування позовних вимог про визнання незаконними дій ТОВ «Новобудова» та зобов'язання здійснити перерахунок вартості послуги, ОСОБА_1 вказував, що відповідач, всупереч умовам договору від 27 грудня 2019 року, яким ціну послуги з управління будинком визначено у розмірі 7 грн 80 коп. за 1 кв.м, без згоди співвласників та без укладення додаткової угоди в односторонньому порядку збільшив тариф з 01 січня 2022 року до 9 грн 26 коп., а з 01 січня 2024 року - до 11 грн 19 коп. за 1 кв. м, у зв'язку з чим, на думку позивача, нарахування плати за послугу у підвищеному розмірі є неправомірним та порушує його права як співвласника багатоквартирного будинку.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру, яке видане 21 серпня 2006 року Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
06 листопада 2019 року були проведені загальні збори співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , в яких взяли участь 7 (сім) співвласників багатоквартирного будинку особисто та/або через представників, та 68 (шістдесят вісім) співвласників багатоквартирного будинку шляхом письмового опитування. За результатами проведення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку 1-Д від 06 листопада 2019 року складено протокол.
Установлено, що 06 листопада 2019 року загальними зборами співвласників багатоквартирного будинку 1-Д від 06 листопада 2019 року було прийняті наступні рішення: 1) визначено ТОВ «Новобудова» управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та уповноважено його подати на зберігання протокол зборів до органу місцевого самоврядування; 2) затверджено умови договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 ; 3) обрано уповноважену особу (осіб) співвласників ОСОБА_2 (кв. 11 ) під час укладання, внесення змін та розірвання договору на управління багатоквартирним будинком. Визначено, що уповноважені особи можуть діяти як кожен окремо, так і всі разом; 4) уповноважено ТОВ «Новобудова» на укладення з підрядною організацією договору про надання послуги з вивезення твердих побутових відходів на умовах погоджених сторонами та здійснювати розрахунки зі співвласниками за спожиті послуги.
27 грудня 2019 року ТОВ «Новобудова» та співвласники будинку АДРЕСА_2 , в особі уповноваженої особи ОСОБА_2 , уклали договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 1-Д .
Відповідності до п.1 укладеного договору, управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.
Згідно з п.3 договору, послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб співвласників та мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.
Пунктом 10 договору визначено, що ціна на послуги з управління становить: 7,80 грн. (в тому числі податок на додану вартість) за 1 кв.м загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку (крім квартир та нежитлових приміщень першого поверху) та включає: витрати на утримання будинку та прибудинкової території, поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 5,72 грн відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься у додатку 5 до цього договору; винагороду управителю в розмірі 1,08 грн на місяць.
Згідно з п.12 договору, управитель щороку не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії цього договору звітує перед співвласниками про виконання кошторису витрат відповідно до п. 15 цього договору, та подає співвласникам а погодження новий кошторис витрат. Новий кошторис витрат погоджується співвласниками шляхом прийняття відповідного рішення у порядку, встановленому законом, з подальшим внесенням змін до цього договору. У випадку, якщо новий кошторис витрат співвласниками не погоджено, продовжує діяти раніше погоджений кошторис витрат, якщо інше не передбачено договором.
Відповідно до п. 40 договору сторони погодили, що у разі пролонгації договору та/або зміни протягом строку дії договору витрат на управління будинком і поточний ремонт спільного майна будинку з об'єктивних, не залежних від управителя причин (зміна встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати або регульованих цін на електричну енергію для забезпечення функціонування спільного майна будинку, розміру податків та зборів та ін.), управитель має право змінити розмір витрат на управління багатоквартирним будинком, відповідно до законодавчих змін та/або здійснювати перерозподіл витрат у структурі кошторису з доведенням такої інформації до відома співвласників одним із способів, зазначених в пункті 15 договору.
Згідно з п.43 договору сторони погодили, що у разі зміни ціни послуги з управління багатоквартирним будинком, управителем здійснюватиметься нарахування за послугу з моменту настання таких змін. При цьому управитель повідомляє співвласників про зміну ціни послуги з управління багатоквартирним будинком у спосіб, відповідно до п.15 договору.
Договір має додатки, що є невід'ємною його частиною, зокрема кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території (п. 48 договору).
Відповідно до п. 15 договору, інформацію пов'язану з виконанням цього договору, управитель доводить до відома співвласників шляхом розміщення відповідних інформаційних матеріалів, одним із способів: - загального повідомлення: на сайті управителя, в рахунках (квитанціях) про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, на дошках оголошень (інформаційних стендах) у під'їздах будинку, у друкованих матеріалах, що поширюються управителем; - персонального повідомлення: у друкованих матеріалах, що вручаються управителем особисто/під розписку; на електронну адресу співвласника багатоквартирного будинку, у випадку її наявності; у листах, інших видах поштових відправлень, у тому числі рекомендованих та цінних з описом.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Новобудова» інформував співвласників будинку шляхом розміщення оголошень на інформаційному стенді у під'їзді будинку про те, що ціна на послугу з управління багатоквартирним будинком (тариф) за 1 кв.м загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку (крім квартир та нежитлових приміщень першого поверху) з 01 січня 2022 року становить 9,26 грн, а з 01 січня 2024 року - 11,19 грн. Вказані обставини також підтверджуються актами ТОВ «Новобудова».
Правовідносини між ОСОБА_1 та ТОВ «Новобудова» мають договірний характер, оскільки виникли з договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 1-Д від 27 грудня 2019 року, за умовами якого відповідач як управитель надає послугу з управління будинком, а позивач як співвласник квартири та споживач зобов'язаний її оплачувати. Зазначені правовідносини врегульовані умовами договору, а також положеннями законів України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», «Про житлово-комунальні послуги» та «Про захист прав споживачів».
Зі змісту позовних вимог вбачається, що порушення своїх прав ОСОБА_1 пов'язує із підвищенням ТОВ «Новобудова» ціни послуги з управління багатоквартирним будинком, яке, на думку позивача, було здійснене відповідачем в односторонньому порядку, без погодження зі співвласниками будинку та без внесення відповідних змін до договору.
При цьому позивач ОСОБА_1 обрав два способи захисту порушеного права: 1) визнання незаконними дій відповідача, які полягають у збільшенні ціни за послугу з управління багатоквартирним будинком та 2) зобов'язання відповідача здійснити перерахунок вартості послуги з управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до ч.1 ст.3, ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Згідно з положеннями ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Положеннями ст.124 Конституції України, ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, визначеному ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Під час розгляду справи суд має з'ясувати, чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір, у свою чергу, не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право / інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога ОСОБА_1 про визнання незаконними дій ТОВ «Новобудова» щодо зміни ціни послуги з управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 із 7 грн 80 коп. до 9 грн 26 коп. з 01 січня 2022 року та до 11 грн 19 коп. з 01 січня 2024 року, не є належним та ефективним способом захисту у цих договірних правовідносинах.
Така вимога фактично зводиться до встановлення судом факту неправомірності дій управителя при зміні ціни послуги, однак сама по собі не змінює умов договору, не припиняє нарахувань за спірним тарифом, не визначає розміру заборгованості та не забезпечує реального поновлення майнового права позивача.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у спорі, який виник із договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 27 грудня 2019 року, заявлений спосіб захисту є неналежним та неефективним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Крім того, суд першої інстанції правильно зазначив, що заявлена ОСОБА_1 вимога про перерахунок вартості послуги є похідною від його доводів щодо незаконності зміни тарифу. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що саме по собі розміщення ТОВ «Новобудова» оголошень про зміну ціни послуги з 01 січня 2022 року до 9 грн 26 коп., а з 01 січня 2024 року до 11 грн 19 коп. за 1 кв.м, не свідчить про порушення конкретного суб'єктивного права позивача та не є самостійною підставою для здійснення перерахунку вартості послуги за тарифом 7 грн 80 коп. за 1 кв м.
За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимоги щодо зобов'язання ТОВ «Новобудова» здійснити такий перерахунок.
Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги ст.263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив та оцінив докази, правильно встановив обставини у справі та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що зміна ціни послуги могла відбуватися лише за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди, а тому ТОВ «Новобудова» не мало права підвищувати її в односторонньому порядку у 2022 та 2024 роках, колегія суддів відхиляє, оскільки пункти 40, 43 договору, які є чинними та не визнавалися недійсними, передбачають можливість зміни витрат/ціни послуги з управління будинком з доведенням відповідної інформації до відома співвласників у спосіб, визначений пунктом 15 договору, зокрема шляхом розміщення оголошень на інформаційних стендах у під'їздах будинку. За презумпцією правомірності правочину, встановленою ст. 204 ЦК України, ці умови договору підлягають застосуванню, а тому сам факт відсутності додаткової угоди не спростовує висновків суду першої інстанції та не свідчить про незаконність дій відповідача.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.
Апеляційний враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Цимейко Ганни Олегівни залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 20 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 22 травня 2026 року.
Головуючий
Судді: