Дата документу 25.05.2026 Справа № 336/5375/25
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 336/5375/25 Пр. № 22-ц/807/549/26 Головуючий у 1-й інстанції: Галущенко Ю.А. Суддя-доповідач Гончар М.С.
25 травня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.
розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом (а.с.1-6), в якому просила стягнути з відповідача на її користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 230622,35 грн.
В обґрунтування свого позову позивач зазначала, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя в іншій справі ЄУН № 336/774/18 від 13.04.2018 року було стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини від всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 14.02.2018 року і до досягнення дитиною повноліття, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Вказане рішення набрало законної сили 15.05.2018. На виконання вищевказаного рішення, 13.04.2018 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя було видано виконавчий лист. 24.04.2018 постановою державного виконавця Шевченківського відділу ДВС м. Запоріжжя було відкрито виконавче провадження ВП № 56236945. Певний час виконавчий лист перебував на виконанні у Шевченківському районному відділі ДВС м. Запоріжжя, однак 02.04.2019 виконавчий лист № 336/774/18 було повернуто стягувачу ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» за її заявою. Через деякий час боржник ОСОБА_3 перестав добровільно виконувати свій обов'язок щодо сплати аліментів, у зв'язку з чим у стягувача знову з'явилась необхідність у примусовому виконанні вищезазначеного рішення. На теперішній час виконавчий лист перебуває на примусовому виконанні Центрального відділу ДВС у місті Запоріжжі ПМУ МЮ (м. Одеса) в межах ВП № 76649172. Відповідно до розрахунку заборгованості складеного державним виконавцем Ляшенко Д.Д. заборгованість ОСОБА_3 за аліментами станом на 09.05.2025 складає 155199,50 грн. Із вказаного розрахунку вбачається, що оплати проведені боржником спрямовані на сплату аліментів не перевищували розмір аліментів, що визначався за судовим рішенням, а відтак у відповідача утворилась заборгованість за період з квітня 2019 року до квітня 2025 року. Враховуючи неповну та несвоєчасну сплату боржником аліментів, встановлених судових рішенням, позивачка ОСОБА_1 має право на стягнення з відповідача пені за прострочення сплати аліментів, яка відповідно до її розрахунку станом на 01 червня 2025 року складає 1300000,00 грн. Водночас, враховуючи законодавче обмеження щодо суми пені, яка не може перевищувати 100% заборгованості на яку вона нараховується, позивачка просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на суму 230 622,35 гривень.
В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Галущенко Ю.А. (а.с.28). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.31-32) відкрито провадження у даній справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2025 року (а.с.60-68) позов позивача у цій справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 77600,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 407,57 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с.72-80) просила поновити строк на апеляційне оскарження; рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог; ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 230622,35 грн.
В автоматизованому порядку 25.12.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (а.с.83). Ухвалою апеляційного суду (а.с.84) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 08.01.2026 року (а.с.87). Ухвалою апеляційного суду в порядку задоволення заяви сторони апелянта строк останній на апеляційне оскарження вищезазначеного рішення суду першої інстанції у цій справі поновлено, скаргу апелянта залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (а.с.88-89), які було усунуто у встановлений апеляційним судом строк (а.с.91-95). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 23.01.2026 року (а.с.96), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Оскільки, відповідно до ст. 274 ч. 4 п. 1 ЦПК України в редакції ЗУ від 19.06.2024 року № 3831-ІХ, якій набрав чинності з 19.07.2024 року в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про … стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментівЗгідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Проте, має місце відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень; штат суддів Запорізького апеляційного суду взагалі; відпустка судді-доповідача у період з 16.02.2026 року по 02.03.2026 року включно (довідка - а.с.101); участь судді-доповідача у підготовці суддів НШСУ для підтримання кваліфікації у період з 18.05.2026 року по 22.05.2026 року включно (довідка - а.с. 118).
Відповідач подав апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу позивача у цій справі (а.с.102-116).
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню у цій справі з таких підстав.
Відповідно до ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 .
Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині задоволення позовних вимог до нього погодився, останнє в апеляційному порядку не оскаржував.
Позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 оскаржує рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині відмови у задоволенні її позовних вимог до відповідача.
Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 і лише в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, - лише в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог до відповідача у цій справі.
У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскаржуємої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).
Згідно із ст. 374 ч. 1 п. 2 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення … частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
В силу вимог ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення … частково і ухвалення у відповідній частині нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ст. 376 ч. 4 ЦПК України).
Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи позивачу у стягненні з відповідача частини неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 153022,35 грн. (розрахунок: заявлено вимог 230622,35 грн. - задоволено вимог судом першої інстанції 77600,00 грн.) керувався ст.ст. 2, 4, 7, 11, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 274, 278-279, 354, 355 ЦПК України та виходив із такого.
Відповідно до розрахунку заборгованості боржника по аліментам, наданого державним виконавцем Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПМУ МЮ (м.Одеса) від 09 травня 2025 року, загальна сума заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим документом становить 155199,50 грн. (а.с.13-17).
З даного розрахунку слідує, що відповідач не в повному обсязі сплачував аліменти на утримання дитини, у зв'язку з чим виникла така заборгованість.
Матеріали справи не містять доказів на спростування здійсненого державним виконавцем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів. Доказів того, що вказаний розрахунок державного виконавця оскаржувався у встановленому законом порядку, відповідач та його представник не надали.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина 9 статті 7 СК України).
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
На виконані в Центральному ВДВС м. Запоріжжя перебуває виконавчий лист щодо стягнення аліментів з відповідач на утримання дитини.
У відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів.
Законодавство покладає на особу зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати аліменти, при цьому, якщо аліменти стягуються за рішенням суду, то невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку має негативні наслідки у вигляді додаткової відповідальності. Вина у сімейних правовідносинах характеризується тим, що особа усвідомлювала протиправність своєї поведінки, передбачала або повинна була передбачати настання шкідливого результату, бажала його настання або відносилась до нього байдуже. Форма вини не має принципового значення у сімейних правовідносинах. Саме на платника аліментів покладається обов'язок довести, що заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банківськими установами, наявністю форс-мажорних обставин тощо. В інших випадках застосовується презумпція вини платника аліментів у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, а стягнення пені за весь час прострочення стає невідворотним.
Відповідач не надав доказів того, що заборгованість по аліментах виникла унаслідок неправильного їх нарахування державним виконавцем.
За приписами ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
В додаткових поясненнях представником відповідача вказано про перебування на утриманні відповідача ще однієї дитини, а також перебування ОСОБА_3 в тяжкому матеріальному становищі у зв'язку з довготривалою хворобою його дружини.
Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов'язаної сплачувати аліменти. У СК України не передбачені випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.
Підстав для звільнення відповідача від сплати неустойки, суд першої інстанції не вбачав, відповідачем не надано належних та допустимих доказів відсутності своєї вини у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, що виключало б покладення на нього відповідальності у формі пені.
З розрахунку заборгованості також вбачається, що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості по аліментам.
Відповідно до ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Вимога справедливості, добросовісності та розумності сімейного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у сімейних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного сімейного права або інтересу.
На підставі наведеного суд першої інстанції, вирішуючи спір щодо стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, враховуючи вказані обставини та досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, а також враховуючи той факт, що пеня повинна бути засобом розумного стимулювання боржника виконувати взяте на себе зобов'язання, а не перетворюватися на непомірний тягар для нього, вважав, що є підстави для зменшення розміру пені за прострочення сплати аліментів до 50 % - 77600,00 грн. Вказане, на думку суду першої інстанції буде відповідати принципу пропорційності відповідальності відповідача за невиконання аліментних зобов'язань.
Проте із такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна з таких підстав.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає лише частково.
Так, апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача частини вищезазначеної неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 77599,50 грн. (розрахунок: сукупний розмір заборгованості боржника ОСОБА_3 по аліментам, наданий державним виконавцем Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПМУ МЮ (м. Одеса) від 09 травня 2025 року 155199,50 грн. - задоволено вимог судом першої інстанції 77600,00 грн.).
Оскільки, суд першої інстанції правильно врахував у цій справі, що відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Відповідно до розрахунку заборгованості боржника по аліментам, наданого державним виконавцем Центрального ВДВС у місті Запоріжжі ПМУ МЮ (м. Одеса) від 09 травня 2025 року, загальна сума заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим документом становить 155199,50 грн. (а.с.13-17).
Відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13.12.2019 року у справі № 752/10763/14-ц (провадження № 61-46628св18).
У Сімейному кодексі не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов'язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів, він повинен надати докази на підтвердження того, що він мав об'єктивні перешкоди для своєчасної сплати аліментів. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом і в постановах від 10.01.2024 у справі № 359/240/21, від 19.02.2024 у справі № 761/893/23.
Відповідно до розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, наданого позивачем у позовній заяві, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за період з квітня 2019 року по березень 2025 року складає 1390093,78 грн. (а.с.20-21). Стороною відповідача вищезазначений розрахунок сторони позивача належними, допустимими доказами у цій справі не був спростований. Разом з тим, позивач ОСОБА_1 просила суд у цій справі стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі лише 230622,35 грн.
Підставами для зменшення судом першої інстанції розміру пені у цій з 155199,50 грн. (з урахування 100% суми заборгованості по аліментам згідно із розрахунком державного виконавця) до 50 % - 77600,00 грн. стало:
- перебування на утриманні відповідача ще однієї дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про народження - копія а.с. 35) у шлюбі із ОСОБА_6 від 04.08.2018 року (свідоцтво про шлюб - копія а.с. 54),
- а також перебування відповідача ОСОБА_3 в тяжкому матеріальному становищі у зв'язку з довготривалою хворобою його нової дружини - ОСОБА_6 (довідка МСЕК відносно ОСОБА_6 від 25.07.2024 року про 3 (третю) групу інвалідності безстроково, загальне захворювання, обмежено працездатність в своїй професії без додаткових навантажень, чергувань - копія а.с. 56-56 зворот, виписка від 25.07.2024 року з індивідуальної програми реабілітації дружини відповідача, як інваліда - копія а.с. 57, виписка від 01.08.2024 року з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого - копія а.с. 58-59).
При цьому, суд першої інстанції у цій справі в оскаржуваній частині не звернув належної уваги на те, що заборгованість по аліментам відповідача перед позивачем мала місце з квітня 2019 року по березень 2025 року,
-інша дитина дійсно народилась у відповідача у квітні 2019 року, тобто у період нарахування заборгованості по аліментам, та відповідно, пені, з 2019 року, проте, як вбачається із розрахунку заборгованості по аліментам (а.с. 13-17) боржник ОСОБА_3 на свій власний розсуд не скористався своїм правом на зменшення розміру аліментів на дитину позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з (25% або частини) до 1/6 частини від його усіх видів доходу (заробітку) у зв'язку із утриманням з 2019 року іншої неповнолітньої дитини;
-виникнення хвороби нової дружини відповідача підтверджується документально у цій справі лише з липня 2024 року, тобто вже після 4-х років несплати боржником аліментів своєчасно та у повному обсязі на його власний розсуд на користь позивача на утримання їх спільної дитини - ОСОБА_7 ; проте, як вбачається із розрахунку заборгованості по аліментам (а.с. 13-17) боржник ОСОБА_3 на свій власний розсуд не скористався своїм правом на зменшення розміру аліментів на дитину позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з (25%) добудь-якого розміру від його усіх видів доходу (заробітку) також у зв'язку із хворобою його нової дружини з липня 2024 року;
-і головне, відповідачем ОСОБА_3 та представником останнього у матеріали цієї справи взагалі не було надано доказів наявності у боржника ОСОБА_3 саме скрутного майнового стану в період нарахування заборгованості по аліментам з квітня 2019 року по березень 2025 року, та відповідно, пені, а саме: - довідки про відсутність роботи та доходів у працездатного дієздатного боржника; - письмові документи (квитанції, розрахунки тощо) на підтвердження розміру утримання боржником у цей період іншої дитини та - розміру витрат на лікування нової дружини, відносно якої у матеріалах цієї справи відсутні взагалі докази того, що остання не працювала та не мала доходу у вказаний період; та, відповідно, що витрати боржника на іншу дитину з квітня 2019 року та нову дружину з липня 2024 року складали більшу частину доходу (заробітку) боржника, в якого також було відсутнє на праві власності будь-яке майно (рухоме чи нерухоме), з якого він, відповідно, не мав можливості у тому числі отримувати будь-який дохід тощо. В силу вимог ст. 81 ч. 6 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 196 СК України максимальний розмір пені по аліментам, який міг бути стягнутий судом у цій справі, враховуючи розмір заборгованості по аліментам 155199,50 грн. станом на дату подачі вищезазначеного позову позивачем у цій справі у червні 2025 року (чинний розрахунок державного виконавця - а.с.13-17, належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні), складає саме 155199,50 грн.
Контррозрахунку стороною відповідача у цій справі не надано. Належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні та стороною відповідача апеляційному суду не були надані.
За таких обставин, апеляційний суд вважає доведеним з боку ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 у цій справі існування між сторонами загальної суми неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 155199,50 грн. (розрахунок: стягнута судом першої інстанції рішенням в частині, яка в апеляційному порядку не оскаржується і не переглядається, неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів у розмірі 77600,00 грн. + задоволені апеляційним судом вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 в частині відмови у стягненні неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 77599,50 грн.).
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.
За таких обставин, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 слід задовольнити частково, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2025 року у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_3 у розмірі 77599,50 грн. скасувати, ухвалити у цій частині у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови,стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 77599,50 грн.; рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2025 року у цій справі в іншій частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 у розмірі 75422,85 грн. (розрахунок: заявлено вимог позивачем 230622,35 грн. - (задоволено вимог ОСОБА_1 судом першої інстанції 77600,00 грн. + задоволено вимог апеляційним судом 77599,50 грн.) залишити без змін; у зв'язку із чим, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2025 року змінити в частині загальних розмірів неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , та судового збору, підлягає стягненню з ОСОБА_3 на користь держави, оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору, вказавши останні у розмірі: - 155199,50 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів (розрахунок: задоволено вимог ОСОБА_1 судом першої інстанції 77600,00 грн. + задоволено вимог апеляційним судом 77599,50 грн.) - та 1304,14 грн. судового збору.
(Розрахунок судового збору: ст. 141 ч.ч.1, 13 ЦПК України судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 815,09 грн. (розрахунок: сума судового збору за подачу позову до суду першої інстанції 1211,20 грн.* сума задоволених позовних вимог 155199,50 грн./заявлено вимог позивачем 230622,35 грн. - ціна позову а.с.5).+ судовий збір за апеляційну скаргу, з урахуванням часткового її задоволення - 489,05 грн. (розрахунок: сума судового збору за апеляційну скаргу в частині оскарження рішення в частині відмови на суму 153022,35 грн. складає в силу вимог ст. 6 ч. 4 ЗУ «Про судовий збір» (якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) - 964,38 грн. (сума судового збору за апеляційну скаргу як за оскарження всього рішення 1453,44 грн. (1211,20*150%/100%*0,8)* сума відмови позивачу 153022,35 грн./заявлено вимог позивачем 230622,35 грн. - ціна позову а.с.5) * задоволено вимог апеляційним судом 77599,50 грн./ 153022,35 грн. сума відмови, яку сторона позивача оскаржує в апеляційному порядку).
В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.
Керуючись ст.ст. 7, 12, 81-82, 89, 141, 367, 369, 371-372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2025 року у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 у розмірі 77599,50 грн. скасувати.
Ухвалити у цій частині у цій справі нове судове рішення у вигляді постанови.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 77599,50 грн.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2025 року у цій справі в іншій частині, яка є предметом апеляційного оскарження, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 у розмірі 75422,85 грн. залишити без змін.
У зв'язку із чим, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2025 року змінити в частині загальних розмірів неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), та судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави, вказавши останні у розмірі 155199,50 грн. неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів та 1304,14 грн. судового збору.
В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного перегляду, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова апеляційним судом складена 25.05.2026 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Онищенко Е.А.Трофимова Д.А.