Дата документу 13.05.2026 Справа № 335/3648/26
Єдиний унікальний № 335/3648/26 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/807/445/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст. 183 КПК України
13 травня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2026 року, якою у відношенні
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Іллічівськ Одеської області, громадянина України, маючого середню освіту, розлученого, військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26 травня 2026 року включно, із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 266240 гривень, -
Слідчий СВ Відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_9 за погодженням з прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування.
Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що згідно з наказом командира певної військової частини (по стройовій частині) від 13 листопада 2023 року №117, військовослужбовця за мобілізацією матроса ОСОБА_7 призначено на посаду такелажника такелажного взводу роти забезпечення певної військової частини, у військовому званні «матрос». Після чого, ОСОБА_7 призначено наказом начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 5 березня 2024 року №348-РС на посаду солдата резерву 59 запасної роти певної військової частини у військовому званні «солдат».
Будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, ОСОБА_7 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Разом із цим, ОСОБА_7 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Відповідно до наказу начальника Генерального штабу Збройних сил України №348-РС від 5 березня 2024 року солдат ОСОБА_7 вибув з місця виконання завдань за призначенням до нового місця служби.
На виконання наказу Генерального штабу Збройних сил України №348-РС від 5 березня 2024 року ОСОБА_7 зобов'язаний був прибути 8 березня 2024 року до місця тимчасової дислокації підрозділів певної військової частини.
Однак, будучи обізнаним про цей обов'язок, ОСОБА_7 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, не з'явився до вказаного місця служби у визначену дату.
Отже, з 8 березня 2024 року солдат ОСОБА_7 , обов'язки військової служби не виконував, до місця несення військової служби безпідставно не прибував, проводячи час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення до місця несення військової служби й був відсутній у місці служби.
Таким чином, ОСОБА_7 підозрюється у дезертирстві, тобто у нез'явленні після призначення військовослужбовця вчасно на службу з метою ухилитись від проходження військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
5 серпня 2024 року відомості про кримінальне правопорушення були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024080100005645 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
22 січня 2026 року щодо ОСОБА_7 складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя зазначив про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_7 підозри, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливість застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та змінити підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання.
В обґрунтування скарги вказує, що ризики, на які посилається суд першої інстанції, не відповідають дійсності, підозрюваний ОСОБА_7 є військовослужбовцем, має постійне місце проживання, є наркозалежною особою і наразі перебуває на державній програмі, наміру ухилятися від слідства та суду не має, раніше не судимий, паспорту для виїзду за кордон не має, підозрюваний бажає збирати докази та довести свою невинуватість у суді.
У судовому засіданні апеляційного суду захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_8 підтримав апеляційну скаргу та вказав про погіршений стан здоров'я підозрюваного, а також зазначив про відсутність у ОСОБА_7 наміру переховуватися.
Підозрюваний ОСОБА_10 підтримав апеляційну скаргу та вказав про невідповідність встановлених органом досудового розслідування обставин, він не займав посаду у військовій частині. Зазначив, що має можливість орендувати житло, має осіб, які можуть бути для нього поручителями. Вважає, що після виявлення в нього метадонової залежності, його потрібно було звільнити з військової служби.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вказав, що судове рішення є законним, пред'явлена ОСОБА_7 підозра обґрунтованою, а ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України доведеними.
Заслухавши доповідь судді, підозрюваного, захисника, прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі та провівши судові дебати, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З огляду на статті 131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що при розгляді клопотання слідчим суддею належним чином досліджені клопотання слідчого та матеріали провадження, встановлена наявність передбачених законом обставин, які пов'язують можливість застосування у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, наявна обґрунтована підозра, існують передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, а також встановлена недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам, і прийнято обґрунтоване рішення про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
З наданих суду матеріалів убачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.
Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, зроблено з посиланням на матеріали провадження, що їх підтверджують.
На переконання колегії суддів, із наданих до клопотання доказів, встановлені підстави, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний ОСОБА_7 міг вчинити кримінальне правопорушення, в якому він підозрюється, оскільки аналіз долучених доказів об'єктивно зв'язують підозрюваного з інкримінованим йому злочином.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи слідчого в частині наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є обґрунтованими, з чим погоджується і колегія суддів виходячи з наступного.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Отже, ризик полягає не в настанні певних негативних для кримінального провадження обставин, а в можливості підозрюваного чи обвинуваченого вчинити спроби на досягнення такого результату. Тому суд має оцінювати існування такої можливості саме на теоретичному рівні відповідно до наявних в провадженні відомостей, передбачених в статті 178 КПК України.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, яке є особливо тяжким злочином, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 12 років, у зв'язку із чим, ураховуючи суворість можливого покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання його винним, існує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, судовою колегією не здобуто і відомостей про наявність у підозрюваного ОСОБА_7 стійких соціальних зв'язків, які б буди для нього стримуючим фактором від переховування.
З-поміж іншого, на користь ризику переховування свідчить той факт, що підозрюваний ОСОБА_7 був у розшуку у зв'язку із ухиленням його від слідства.
Зазначені обставини вказують на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який є досить високим.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що не виключається і можливість незаконного впливу на свідків, оскільки вони в судовому засіданні допитані не були, а підозрюваному можуть бути відомі адреси їх проживання чи роботи, у зв'язку з чим, він може здійснювати на них певний вплив з метою зміни ними показань або відмови від їх надання для уникнення кримінальної відповідальності, а факт їх допиту на стадії досудового розслідування не свідчить про відсутність вказаного ризику, оскільки вони повинні бути допитані безпосередньо в судовому засіданні для виконання вимог ч. 4 ст. 95 КПК України.
Більш того, із матеріалів клопотання убачається, що свідки у даному кримінальному провадженні є військовослужбовці військової частини, в якій ОСОБА_7 проходив службу, у зв'язку із чим, перебуваючи на волі, у разі повернення до військової частини для продовження військової служби, підозрюваний зможе мати можливість спілкуватися зі свідками та відповідно здійснювати на них вплив.
Також, на переконання колегії суддів, на існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України вказує ігнорування підозрюваним встановлених законодавством України вимог щодо порядку несення військової служби та те, що підозрюваному ОСОБА_7 інкримінується кримінальне правопорушення, яке має триваючий характер, що вказує на високу суспільну небезпечність підозрюваного та може свідчити про вчинення ним інших кримінальних правопорушень.
Відтак, встановлені слідчим суддею ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України є обґрунтованими та підтвердженими.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Окрім того, неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою вказують положення ч. 8 ст. 176 КПК України, згідно яких, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 408 КК України, застосовуються виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Серед іншого, колегія суддів звертає увагу на те, що до ОСОБА_7 застосовано і альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з чим погоджується і апеляційний суд.
Доводи сторони захисту щодо того, що ОСОБА_7 є військовослужбовцем, має постійне місце проживання, раніше не судимий, немає паспорту для виїзду за кордон, не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які б могли у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення підозрюваним дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З приводу доводів про стан здоров'я підозрюваного, то слід зазначити, що відомостей, які б свідчили про неможливість утримання ОСОБА_7 в умовах слідчого ізолятору за станом його здоров'я, апеляційному суду надано не було.
Разом з цим, слід зазначити, що навіть за відсутності даних, які б свідчили про такий стан здоров'я ОСОБА_7 , що унеможливлює утримання його під вартою, колегією суддів було відреаговано на повідомлення сторони захисту щодо стану здоров'я підозрюваного та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 13 травня 2026 року доручено уповноваженим особам філії Державної установи «Центр охорони здоров'я ДКВС Державної кримінально-виконавчої служби України» у Запорізькій області, організувати здійснення обстеження підозрюваного ОСОБА_7 , та за потреби забезпечити належне йому лікування.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, у зв'язку з чим, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 407, 422 КПК України, колегія суддів Запорізького апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2026 року, якою у відношенні ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26 травня 2026 року включно, із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 266240 гривень, залишити без змін.
Ухвала суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає, набирає законної сили з моменту її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4