25 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 926/2438/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І. В.(головуючої), Бенедисюка І.М. та Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівці Сіті Буд" (далі -Товариство)
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі
за первісним позовом Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради (далі - Департамент)
до Товариства
про стягнення неустойки у розмірі 536 874,52 грн та
за зустрічним позовом Товариства
до Департаменту
про стягнення заборгованості у розмірі 304 573,32 грн,
Товариство 25.10.2024 (через систему "Електронний суд") звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.01.2026 та додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.01.2026 у справі № 926/2438/25 залишити в силі.
Водночас до скарги додано клопотання про зупинення виконання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 25.05.2026 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: Булгакова І.В. (головуюча), Бенедисюк І.М. та Малашенкова Т.М.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; Кодекс) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено і у частині першій статті 17 ГПК України.
Згідно з частиною сьомою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Позов у цій справі було подано у 2025 році, де відповідно до приписів статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року був визначений у розмірі 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення 536 874,52 грн, з яких: 511 986,24 грн - пеня, 24888,28 грн - штраф у зв'язку з неналежним виконанням договору підряду за первісним позовом та стягнення заборгованості у розмірі 304 573,32 грн за договором підряду за зустрічним позовом, а, отже, ціна позову у цій справі не перевищує п'ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 514 000 грн).
Так, згідно з рішенням Господарського суду Чернівецької області від 07.01.2026, відмовлено у задоволенні первісного позову; зустрічний позов задоволено, стягнуто з Департаменту на користь Товариства заборгованість у розмірі 304'573,32 грн та 4'568,60 грн судового збору.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026, зокрема: рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.01.2026 у справі скасовано з прийняттям нового рішення, згідно з яким первісний позов задоволено та стягнуто з Товариства на користь Департаменту 511'986, 24 грн пені, 24'888, 28 грн та витрат на оплату судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Скасовано додаткове рішення Господарського суду Чернівецької області від 22.01.2026 з ухваленням нового рішення, згідно з яким відмовлено Товариству у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у підпунктах "а", "б", "в" та "г" цієї ж норми.
Звертаючись із касаційною скаргою, Товариство з посиланням на підпункт "б" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України зазначає про необхідність перегляду справи в касаційному порядку, оскільки останнє позбавлене можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням у цій справі при розгляді іншої справи № 926/656/26 за позовом Товариства до Департаменту про стягнення заборгованості за договором підряду.
Однак, розглянувши наведені у касаційній скарзі доводи щодо неможливості спростування обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням при розгляді іншої справи, Суд відхиляє їх як безпідставні, оскільки скаржником не обґрунтовано, які саме обставини він буде позбавлений можливості спростувати при розгляді іншої справи та як саме вони вплинуть на вирішення спору у ній, а також такі доводи пов'язані із встановленням судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи за результатами оцінки досліджених ними доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції в силу статті 300 ГПК України, а тому не можуть підтверджувати наявність виключних обставин для касаційного перегляду цієї справи.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з позицією відповідача у цій справі щодо питання визначення суми винагороди, яку має сплачувати провайдер програмної послуги, а також незгоди з прийнятими судовими рішеннями та переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Разом з тим незгода скаржника із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника прийняття цих судових рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь однієї із сторін справи є звичайним передбаченим процесуальним законом процесом.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Водночас Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних обґрунтувань, тому що в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".
Отже, в касаційній скарзі скаржником належним чином не обґрунтовано та не доведено обставин, які можуть бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів "а", "б", "в" та "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Також Європейський суд з прав людини в ухвалі від 09.10.2018 у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява №26293/18) зазначив, що застосування критерію малозначності справи було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
З урахуванням викладеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у цій справі на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись частиною п'ятою статті 12, статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівці Сіті Буд" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 зі справи № 926/2438/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Т. Малашенкова