вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"26" травня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/574/26
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український струм"
до відповідача Комунального некомерційного підприємства "Дубенська міська лікарня" Дубенськрї міської ради
про стягнення заборгованості в розмірі 177 445 грн. 50 коп.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: Тітов І.С. (поза межами залу суду);
Від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Український струм" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Дубенська міська лікарня" Дубенськрї міської ради (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 177 445 грн. 50 коп.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Струм" та Комунальним некомерційним підприємством "Дубенська міська лікарня" Дубенськрї міської ради укладено договір № 63/Б про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу у 2025 році електричну енергію, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору.
На виконання умов договору позивачу період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 4 453 029 грн. 50 коп. з ПДВ, що підтверджується підписаними без зауважень актами приймання-передачі електричної енергії за кожний розрахунковий місяць. Відповідач здійснив часткову оплату в сумі 4 299 179 грн. 02 коп., у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 153 850 грн. 48 коп. У зв'язку з простроченням оплати позивачем нараховано пеню в 16 710 грн. 64 коп., а також 3% річних у розмірі 1 653 грн. 46 коп. та інфляційні втрати у розмірі 5 230 грн. 92 коп.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, у визначений законом строк відзиву та пояснень на позов не подав, позиція з приводу наявного спору суду невідома.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/574/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український струм" до відповідача Комунального некомерційного підприємства "Дубенська міська лікарня" Дубенськрї міської ради про стягнення заборгованості в розмірі 177 445 грн. 50 коп., здійснювати розгляд справи визначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у змішаній (паперовій та електронній) формі, судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 26 травня 2026 року.
В судовому засіданні 26 травня 2026 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час, місце та дату проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
26 грудня 2024 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "Український струм" (далі - постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "Дубенська міська лікарня" Дубенськрї міської ради (далі - споживач) укладено договір № 63/Б про постачання електричної енергії споживачу (далі - договір).
Згідно п. 2.1 договору постачальник зобов'язується постачати споживачу у 2025 році Електричну енергію, з розподілом, код 09310000-5 - Електрична енергія за ДІЇ 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" (далі - електрична енергія/товар/електроенергія), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити електричну енергію на умовах цього договору.
Відповідно до п. 3.1 договору термін поставки (передачі) товару: з дати, зазначеної в комерційній пропозиції, що є додатком 2 до цього договору, але не раніше дати зміни Постачальника, що підтверджується відповідним повідомленням Адміністратора комерційного обліку до 31 грудня 2025 року включно.
Приписами п. 5.3 договору сторони дійшли згоди, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць
Споживач бере зобов'язання з отримання електричної енергії та його оплати в термін і строки, передбачені цим Договором.
Оплата за електричну енергію здійснюється Споживачем, виключно в грошовій формі, (п. 5.4 -5.5 договору).
Згідно п. 5.8 договору вартість спожитої електричної енергії визначається як добуток обсягу спожитої електричної енергії на ціну за 1 кВт *год, визначеної згідно з додатком 2 до договору.
Відповідно до п. 5.10 договору Оплата проводиться протягом 5 календарних днів з моменту виставлення акту приймання-передачі, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), а за грудень - не пізніше 25-го дня поточного місяця.
Пунктом 6.2.1 договору споживач узяв на себе зобов'язання забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору. Постачальник набув право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію в терміни та в строки, передбачені цим договором (п. 7.1.1. договору).
Відповідно до п. 13.1 договору зміни до договору про закупівлю можуть вноситись у випадках, зазначених у цьому договорі та оформляються у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди.
Пунктом 13.4 - 13.5 договору зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами.
Згідно п. 14.1 договору, останній набуває чинності з дати підписання сторонами та діє до 31 грудня 2025 року включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов 'язань за цим договором.
Пунктом 5 додатку 2 до договору (комерційна пропозиція) встановлено, що споживач зобов'язаний розглянути та підписати вказаний акт прийняття-передавання товарної продукції протягом 5 робочих днів з дати отримання або дати вмотивовану відмову від підписання такого акту у той же строк. В разі відсутності мотивованої відмови споживача від підписання акту та/або не підписання ним акту у вказаний строк, такий акт вважається підписаним на 5 робочий день з дати отримання.
Акти (рахунки) надаються постачальником та отримуються споживачем одним, із зазначених способів: у структурному підрозділі постачальника; засобами електронної пошти; через персональну сторінку споживача; іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу; засобами поштового зв'язку; кур'єром тощо (всі перелічені способи є рівнозначними).
Надалі між учасниками процесу укладено ряд додаткових угод до договору, якими сторони змінювали загальну вартість договору, змінювали ціну за 1 кВт*год електричної енергії за підсумками кожного розрахункового періоду у відповідності до п. 1 додатку 2 до договору (комерційна пропозиція).
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору постачальник у 2025 році поставив споживачу електричну енергію, що підтверджується підписаними без зауважень актами приймання-передачі, а саме: № УСБП-000046 від 31 січня 2025 року на суму 472 084 грн. 97 коп. з ПДВ; № УСБП-000473 від 28 лютого 2025 року на суму 450 326 грн. 57 коп. з ПДВ; № УСБП-000903 від 31 березня 2025 року на суму 395 538 грн. 25 коп. з ПДВ; № УСБП-001262 від 30 квітня 2025 року на суму 286 237 грн. 91 коп. з ПДВ; № УСБП-001665 від 31 травня 2025 року на суму 294 423 грн. 98 коп. з ПДВ; № УСБП-002241 від 30 червня 2025 року на суму 220 156 грн. 22 коп. з ПДВ; № УСБП-002365 від 31 липня 2025 року на суму 251 379 грн. 53 коп. з ПДВ; № УСБП-002729 від 31 серпня 2025 року на суму 237 255 грн. 88 коп. з ПДВ; № УСБП-003102 від 30 вересня 2025 року на суму 280 330 грн. 92 коп. з ПДВ; № УСБП-003453 від 31 жовтня 2025 року на суму 572 445 грн. 35 коп. з ПДВ; № УСБП-003834 від 30 листопада 2025 року на суму 611 372 грн. 57 коп. з ПДВ; № УСБП-004168 від 31 грудня 2025 року на суму 227 626 грн. 87 коп. з ПДВ.
Крім того, Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" (Оператор системи розподілу) надав обсяги споживання відповідача у грудні 2025 року на рівні 317 897,79 Квт*год. замість 18 000 Квт*год., які були зазначені в Акті № УСБП-004168 від 31 грудня 2025 року на суму 227 626,87 грн. з ПДВ, у зв'язку з чим позивачем на адресу відповідача направлено акт-коригування до акту № УСБП-004168 від 31 грудня 2025 року на додаткову суму 153 850 грн. 48 коп. з ПДВ, який отримано споживачем 08 березня 2026 року.
Таким чином, загальна сума поставленої постачальником споживачу товарної продукції складає 4 453 029 грн. 50 коп. з ПДВ.
У свою чергу відповідач свої договірні зобов'язання виконав частково та сплатив на користь позивача грошові кошти в сумі 4 299 179 грн. 02 коп., що підтверджується платіжними інструкціями (додатки № 44-50 до позову).
Таким чином, сума основної заборгованості Комунального некомерційного підприємства "Дубенська міська лікарня" Дубенськрї міської ради перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Український Струм" становить 153 850 грн. 48 коп.
Судом встановлено, на момент розгляду справи відповідач виконав зобов'язання за договором перед позивачем щодо оплати за товар на суму 153 850 грн. 48 коп., з порушенням строків оплати визначених у договорі.
Враховуючи, що відповідач припустився прострочення оплати відповідно до договору, позивач відповідно до ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 1 653 грн. 46 коп., суму інфляційних втрат у розмірі 5 230 грн. 92 коп. та відповідно до додатку 2 до договору пеню у розмірі 16 710 грн. 64 коп.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до встановлених обставини вбачається, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються купівлі та поставки товарів (постачання електроенергії). Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає порушеними свої права в частині своєчасної оплати за поставлений товар.
Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов'язання, які виникають на підставі договору купівлі-продажу (поставки).
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
За змістом статті 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" законодавець гарантував електропостачальнику право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. Пунктом 1 частини 3 статті 58 зазначеного Закону законодавець зобов'язав Споживача сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відносини між електропостачальником та споживачем врегульовано Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими Постановою НКРЕКП № 312 від 14 березня 2018 року (далі - Правила). Відповідно до п. 5.5.5 Правил, Споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Отже, враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 ЦК України, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання (відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04 червня 2019 року та у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05 липня 2019 року).
Частиною 1 статті 546, статтею 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно зі статтею 3 цього Закону розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7 (Розмір пені за порушення строку оплати або штраф) додатку 2 до договору (Комерційна пропозиція) передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, споживач, на вимогу постачальника, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (НБУ) від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а також 3% річних та інфляційні.
На підставі наданих позивачем доказів судом встановлено, а саме: факт виникнення між сторонами договірних відносин по поставці купівлі-продажу товару; факт поставки позивачем та передачі у власність відповідача поставлених товарів; факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань по оплаті за договором поставки товару.
Отже, судом встановлено, що відповідач не виконав умови договору щодо оплати за поставлений товар на суму 153 850 грн. 48 коп., з порушенням строків оплати визначених у договорі.
Доказів протилежного відповідачем не наведено.
Суд здійснивши власний розрахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення LIGA 360 встановив, що позивачем вірно нараховано суму 3% річних, інфляційних втрат та пені.
Отже, зважаючи на викладене, до стягнення з відповідача підлягає наступна відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а саме 1 653 грн. 46 коп. 3% річних, 5 230 грн. 92 коп. інфляційних втрат та відповідно до додатку 2 до договору пеню у розмірі 16 710 грн. 64 коп.
З правовою позицією позивача, суд погоджується.
Оцінка аргументам відповідача не надавалась, оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових заперечень.
Висновки суду за результатами вирішення спору.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи суд констатує, що невиконання відповідачем зобов'язання в укладеному з позивачем правочині порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасному отриманні оплати за поставлений товар та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення з відповідача основної суми заборгованості, відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а саме 3 % річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій у вигляді пені.
Суд, за результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача, тому, позов слід задоволити у повному обсязі.
Розподіл судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 3 328 грн. 00 коп.
У зв'язку із задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, який не сплатив відповідачу обумовлені договором кошти у встановлений строк, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Крім того, суд зазначає, що позивачем подано позовну заяву через електронний суд, а тому, у даному випаду судовий збір розраховується з врахуванням коефіцієнту 0,8 (позивач мав сплати судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп.), тому на відповідача покладаються судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп.
Суд роз'яснює позивачу, що судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп. може бути повернутий особі яка його сплатила на підставі статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Щодо покладення витрат на сплату правничої допомоги на відповідача, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: - розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; - розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Український струм" витрат на правову допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп. представлення інтересів товариства у суді першої інстанції, за результатами розгляду справи надано: довіреність № 1 від 12 січня 2026 року про уповноваження Товариством з обмеженою відповідальністю "Український струм" адвоката Тітова І.С. (свідоцтво ЛГ № 000156 від 12 липня 2018 року) представляти інтереси товариства в судах; договір про надання професійної правової допомоги № 28/04/26 від 28 квітня 2026 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український струм" (Клієнт) та Тітовим І.С. (Адвокат) (далі - Договір), відповідно до умов якого Адвокат приймає до свого доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надавати Клієнту правничу допомогу протягом дії Договору, а Клієнт зобов'язується оплатити надану йому правничу допомогу.
Згідно до п. 1.1. договору Клієнт доручає, а Адвокат, відповідно до чинного законодавства України, бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором з метою захисту порушених прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Український струм" за фактом неналежного виконання Комунальним некомерційним підприємством "Дубенська міська лікарня" Дубенськрї міської ради договору № 63/Б про постачання електричної енергії споживачу від 26 грудня 2024 року на стадії досудового врегулювання спору, а також в місцевому та апеляційному господарському суді, а Клієнт зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах, передбачених Договором.
За надання правничої допомоги за Договором, Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар у розмірі та в строк, що передбачається Додатком № 1 до Договору (п. 4.1. договору). При визначенні розміру гонорару враховується: Обсяг і час роботи, що потрібний для належного виконання Договору, ступінь складності правових питань, що стосуються Договору, ціна позову, необхідність виїзду у відрядження, важливість доручення з точки зору інтересів Клієнта, особливі або додаткові вимоги Клієнта стосовно строків виконання Договору та інше (п. 4.2. договору). Факт наданої правової допомоги підтверджується актом наданих послуг (п. 4.9. договору).
Відповідно до додатку № 1 від 28 квітня 2026 року до договору № 28/04/26, визначено наступне: Відповідно до п. 4.1 Договору, Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар у розмірі 4 000 грн. 00 коп. за одну годину роботи Адвоката. Кількість витраченого Адвокатом часу підтверджується Детальним описом наданих юридичних послуг; Відповідно до п. 4.5 Договору Клієнт зобов'язується виплачувати Адвокату гонорар протягом 10 календарних днів з дати підписання Сторонами акту наданих послуг; Відповідно до п. 4.6 Договору Сторони визначили погодинну ставку Адвоката в неробочий час в розмірі 6 000 грн. 00 коп. за одну годину роботи Адвоката.
Згідно наданого звіту про наданні послуги, детального опису наданих юридичних послуг та акту наданих послуг № 1судом встановлено, що адвокатом надано клієнту послуг на суму 20 000 грн. 00 коп.
Відповідно до матеріалів справи встановлено, що в межах правової допомоги адвокатом позивача виконані наступні роботи: підготовка та подання позовної заяви.
Суд враховує, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. (ст. 30 Закону)
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 рпроку у справі № 910/4201/19).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Саме такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Водночас необхідно зазначити, відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду.
У постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала такі висновки щодо застосування норм права при вирішенні питання про розподіл судових витрат на правову допомогу:
1) за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу);
2) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи;
3) загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. За таких умов, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат;
4) під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Разом з тим, у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Таким чином, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Розмір таких витрат також повинен бути обґрунтованим. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Дослідивши надані послуги представника позивача суд знаходить підстави для повного покладення на відповідача витрат.
При розподілі судових витрат також береться до уваги, що рішення у справі прийнято судом керуючись принципом "jura novit curia" ("суд знає закони"), а не з підстав та мотивів на які посилались в своїх запереченнях відповідач та третя особа.
Отже, при здійсненні розподілу витрат судом надано правову оцінку обґрунтованості заявлених витрат з врахуванням критеріїв: пов'язаності витрати з розглядом справи; обґрунтованості та пропорційним їх розміру до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів з метою доведення надмірності понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надано доказів на спростування розміру таких витрат.
Вартість наданих адвокатом послуг суд вважає співмірною з предметом цього спору.
Оцінюючи витрати позивача, з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, суд робить висновок про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 20 000 грн. 00 коп. компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з визначеннями статті 3 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Згідно з нормами статті 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За змістом статті 2 ГПК України, суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Дубенська міська лікарня" Дубенськрї міської ради (35603, м. Дубно, вул. Львівська, 73, код. 37624798) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український струм" (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 18/7, код. 44378553) основну суму заборгованості в розмірі 153 850 (сто п'ятдесят три тисячі вісімсот п'ятдесят) грн. 48 коп., 1 653 (одна тисяча шістсот п'ятдесят три) грн. 46 коп. 3% річних, 5 230 (п'ять тисяч двісті тридцять) грн. 92 коп. інфляційних втрат, 16 710 (шістнадцять тисяч сімсот десять) грн. 64 коп. пені, 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят два) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору та 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.
Позивач (Стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю "Український струм" (01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 18/7, код. 44378553).
Відповідач (Боржник): Комунальне некомерційне підприємство "Дубенська міська лікарня" Дубенськрї міської ради (35603, м. Дубно, вул. Львівська, 73, код. 37624798).
Повний текст рішення складено та підписано 26 травня 2026 року.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Суддя Вадим Торчинюк