ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.05.2026Справа № 910/1939/26
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОЗЕТКА.УА"
до Фізичної особи-підприємця Мунтян Каріни-Кароліни Леонідівни
про стягнення 330 251, 93 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "РОЗЕТКА.УА" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Мунтян Каріни-Кароліни Леонідівни (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 330 251, 93 грн., з яких: 246 655, 50 грн. - основного боргу, 21 550, 26 грн. - 3 % річних та 62 046, 17 грн. - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за субліцензійним договором № 28160/149407 від 18.05.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2026 самовідвід судді Омельченка Леоніда Володимировича від розгляду позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Розетка. УА» до Фізичної особи-підприємця Мунтян Каріни-Кароліни Леонідівни про стягнення заборгованості - задоволено. Матеріали позовної заяви № 910/1939/26 передано для вирішення питання про повторний автоматичний розподіл справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2026 року позовну заяву у справі № 910/1939/26 передано на розгляд судді Щербакова С.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 10.03.2026 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Червона, буд. 5, м. Київ, 03138.
З матеріалів справи вбачається, що до суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення представнику відповідача 20.03.2026 ухвали Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського суду міста Києва, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
18.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗЕТКА. УА» (далі - ліцензіар) та Фізичною особою-підприємцем Мунтян Каріною-Кароліною Леонідівною (далі - ліцензіат) укладено субліцензійний договір № 28160/149407, умовами якого передбачено, що ліцензіар надає ліцензіату обмежену, як визначено, зокрема у п. 2.2. щодо переліку послуг та у п. 2.3. щодо способів використання, невиключну субліцензію на використання Торговельних марок, а ліцензіат зобов'язується виплачувати ліцензіару роялті відповідно до п. 3 договору.
У розділі 1 договору наведені визначення словам та словосполученням, що вживаються у цьому договорі, зокрема:
- «Торговельна марка» означає знак «ROZETKA» (комбіноване) на яке видано свідоцтво України на знаки для товарів і послуг № 257121 за заявкою № m 201817980, а також будь-які інші торговельні марки, які можуть бути додані Сторонами до обсягу цього Договору у будь-який час відповідно до пункту 2.9.;
- «Он-лайн платформа Rozetka» - онлайн-сервіс, що розміщений на інтернет-сайті Rozetka, вихідний код, текстове наповнення, зображення, дизайн, зовнішній ("front-end") та внутрішній ("back-end") функціонал, а також будь-які об?єкти авторського права та інші, за винятком будь-яких знаків для товарів і послуг, об?єкти права інтелектуальної власності (захищені та незахищені), які складають Веб-сайт Rozetka та мобільні додатки Rozetka та забезпечують їх функціонування.
Відповідно до п. 2.2. договору на підставі субліцензії, що надається за цим договором, ліцензіат має право використовувати Торгівельні марки виключно стосовно будь-якої з, декількох чи всіх таких послуг: реклама; адміністративне обробляння замовлень на купівлю; демонстрування товарів; інтерактивне рекламування через комп'ютерну мережу; макетування реклами; наймання (орендування) місця на рекламу; наймання (прокат) торговельних стендів; наймання рекламного часу на засобах інформування; написання рекламних текстів; оброблення текстів; оновлювання, коригування та удосконалювання рекламних матеріалів; оформлення вітрин; послуги з постачання для інших (закуповування товарів та надавання постачальницьких послуг іншим фірмам); послуги манекенників для рекламування або сприяння продажеві; послуги щодо роздрібного або оптового продажу; представлення продуктів через засоби комунікації з метою роздрібного продажу; публікування рекламних текстів; радіорекламування; реклама поштою; рекламування; рекламування з використанням плати за клацання; розклеювання (розміщування) афіш, об'яв; розповсюджування зразків; розповсюджування рекламних матеріалів; розсилання поштою рекламних матеріалів; створювання рекламних фільмів; телевізійне рекламування; розміщування в мережі інтернет на веб-сторінках і на веб-сайтах інформації щодо асортименту різноманітних товарів та переліку наданих послуг, що дозволяє покупцям зручно оглядати, замовляти, купувати ці товари та замовляти послуги з веб-сторінок і веб-сайтів в інтернеті, а також отримувати необхідну інформацію про ці товари та надавані послуг; розміщування в одному місці, на користь іншим особам, асортименту товарів, яке дозволяє покупцям зручно оглядати та купувати ці товари у супермаркетах, гіпермаркетах, універмагах, магазинах роздрібної торгівлі, торгових центрах.
Згідно п. 3.1. договору, ліцензіат зобов'язаний сплачувати на користь ліцензіара в порядку, у розмірі та в строки, визначені сторонами в додатку(ах) до цього договору, винагороду ("винагорода"), яка складатиметься з:
- 3.1.1. роялті за користування Торгівельними марками;
- 3.1.2. плату за надання доступу до Он-лайн платформи Rozetka, тобто плату за доступ до інтернет-сайту www.rozetka.com.ua та онлайн-сервісів на ньому.
Відповідно до п. 5.1. договору, ліцензіар зобов'язується протягом 2 (двох) робочих днів після завершення кожного відповідного місяця (далі - "звітний період"), а якщо з якої-небудь причини період використання Торговельних марок та Он-лайн платформи Rozetka становитиме період коротший, ніж звітний період, протягом 2 (двох) робочих днів після завершення такого періоду, надсилати на адресу електронної пошти ліцензіата проект звіту про проданий товар згідно з формою, затвердженою в додатку №2 до цього договору. Якщо протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання ліцензіатом такого проекту звіту ліцензіат не надішле на електронну пошту ліцензіара: edo@rozetka.соm.uа, зауваження, до такого проекту звіту, звіт вважається погоджений сторонами.
За умовами п. 5.2. договору, ліцензіар готує акт-звіт про продаж товарів та акт про надання послуги доступу до Он-лайн платформи згідно з формами, затвердженими в додатках до цього договору на підставі погодженого сторонами звіту, та направляє ліцензіату акт-звіт про продаж товарів та акт про надання послуги доступу до Он-лайн платформи, які містять КЕП належного підписанта від імені ліцензіара та кваліфіковану електронну позначку часу.
Після отримання ліцензіатом акта-звіту про продаж товарів та акта про надання послуги доступу до Он-лайн платформи ліцензіат протягом 3 (трьох) робочих днів повинен належним чином його підписати і надіслати акт-звіт про продаж товарів та акт про надання послуги доступу до Он-лайн платформи ліцензіару або надіслати зауваження стосовно даних вказаних в таких документах на електронну пошту ліцензіара: edo@rozetka.соm.uа (п. 5.3. договору).
Відповідно до п. 5.4. договору, якщо протягом строку указаному у п. 5.3. даного договору ліцензіат не надішле заперечень на електронну пошту ліцензіара: edo@rozetka.соm.uа стосовно даних, наведених у акті-звіті про продаж товарів та/або акті про надання послуги доступу до Он-лайн платформи, вважається, що ліцензіат прийняв (підписав) акт-звіт про продаж товарів та/або акт про надання послуги доступу до Он-лайн платформи у тому вигляді, в якому вони були надані йому, і претензій у нього немає.
Договір набирає чинності з дати його укладення сторонами та діє по 01.04.2024 року, даний договір вважається пролонгований на наступні періоди строком 5 років кожен, на таких самих умовах, поки та якщо жодна із сторін не попередила іншу сторону про припинення дії договору не менше ніж за 1 (один) календарний місяць до закінчення строку дії договору шляхом надсилання попереднього письмового повідомлення (п. 11.3. договору).
Підписуючи цей договір сторони погодили використання кваліфікованого електронного підпису в документообігу та кваліфікованої позначки часу в межах виконання цього договору, в тому числі при складанні первинних документів в порядку і на умовах передбачених чинним законодавством України та умовами даного договору. Документ вважається підписаним належним чином, якщо паперовий примірник містить власноручний підпис належного підписанта або електронний документ містить КЕП належного підписанта та кваліфіковану електронну позначку часу (п. 12.7., 12.8. договору).
У пункті 2 додатку № 1 до субліцензійного договору № 28160/149407 від 18.05.2022 сторони погодили, що сума першого внеску в якості попередньої оплати за користування Торговельними марками, становить не менше ніж 100,00 грн. Якщо сума першого внеску за користування Торговельними марками вичерпана і ліцензіат не поповнив суму попередньої оплати за користування торговельними марками, ліцензіат тимчасово, до поповнення суми попередньої оплати за користування торговельними марками, позбавляється суми попередньої оплати за користування торговельними марками, блокує розміщення товарів ліцензіата на сайті та позбавляє права ліцензіата реалізовувати свій товар через сайт.
Як зазначає позивач, ним були надані відповідачу послуги доступу до інтернет-сайту www.rozetka.com.ua та онлайн сервісів на ньому, на підтвердження чого додано до позовної заяви наступні акти надання послуги, а саме: № МПАБ929488 за серпень 2022 на суму 8 284, 00 грн, № МПАБ953591 за вересень 2022 на суму 11 729, 80 грн, № МПАБ977848 за жовтень 2022 на суму 23 512, 00 грн, № МПАБ1004814 за листопад 2022 на суму 168 430, 40 грн, № МППЗ1088320 за січень 2023 на суму 1680, 00 грн, № МПАБ1066544 за січень 2023 на суму 72 260, 00 грн та № МПАБ1118156 за лютий 2023.
Крім того, додатково позивачем на підтвердження фактичного користування послугами відповідачем виставлялися наступні акти-звіти про продаж товарів: МПРО929483 за серпень 2022, № МПРО953587 за вересень 2022, № МПРО977843 за жовтень 2022, №МПРО1004809 за листопад 2022, №МПРО1066539 за січень 2023.
Проте, відповідач за надані послуги розрахувався частково, внаслідок чого за Фізичною особою-підприємцем Мунтян Каріною-Кароліною Леонідівною утворилась заборгованість у розмірі 246 655, 50 грн.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати наданих послуг доступу до інтернет-сайту www.rozetka.com.ua та онлайн сервісів на ньому, зокрема щодо погашення заборгованості у розмірі 246 655, 50 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 21 550, 26 грн. - 3 % річних за період з 28.02.2023 по 26.01.2026 та 62 046, 17 грн. - інфляційних втрат за період з 28.02.2023 по 07.01.2026.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 28160/149407 від 18.05.2022, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є субліцензійним договором.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі ліцензійного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.
У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором (ч. 2 ст. 1109 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1109 Цивільного кодексу України у ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1110 Цивільного кодексу України ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності.
Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивачем були надані відповідачу послуги доступу до інтернет-сайту www.rozetka.com.ua та онлайн сервісів на ньому, що підтверджується акти надання послуги, а саме: № МПАБ929488 за серпень 2022 на суму 8 284, 00 грн, № МПАБ953591 за вересень 2022 на суму 11 729, 80 грн, № МПАБ977848 за жовтень 2022 на суму 23 512, 00 грн, № МПАБ1004814 за листопад 2022 на суму 168 430, 40 грн, № МППЗ1088320 за січень 2023 на суму 1680, 00 грн, № МПАБ1066544 за січень 2023 на суму 72 260, 00 грн та № МПАБ1118156 за лютий 2023.
Крім того, додатково позивачем на підтвердження фактичного користування послугами відповідачем виставлялися наступні акти-звіти про продаж товарів: МПРО929483 за серпень 2022, № МПРО953587 за вересень 2022, № МПРО977843 за жовтень 2022, №МПРО1004809 за листопад 2022, №МПРО1066539 за січень 2023.
Суд зазначає, що вказані акти не підписані відповідачем (не накладено електронний підпис та печатку).
Проте, у п. 5.3. договору сторони погодили, що після отримання ліцензіатом акта-звіту про продаж товарів та акта про надання послуги доступу до Он-лайн платформи ліцензіат протягом 3 (трьох) робочих днів повинен належним чином його підписати і надіслати акт-звіт про продаж товарів та акт про надання послуги доступу до Он-лайн платформи ліцензіару або надіслати зауваження стосовно даних вказаних в таких документах на електронну пошту ліцензіара: edo@rozetka.соm.uа (п. 5.3. договору).
Відповідно до п. 5.4. договору, якщо протягом строку указаному у п. 5.3. даного договору ліцензіат не надішле заперечень на електронну пошту ліцензіара: edo@rozetka.соm.uа стосовно даних, наведених у акті-звіті про продаж товарів та/або акті про надання послуги доступу до Он-лайн платформи, вважається, що ліцензіат прийняв (підписав) акт-звіт про продаж товарів та/або акт про надання послуги доступу до Он-лайн платформи у тому вигляді, в якому вони були надані йому, і претензій у нього немає.
Таким чином, за умовами укладеного між сторонами договору, непідписання відповідачем актів-звітів про продаж товарів та актів про надання послуги доступу до Он-лайн платформи протягом 3 робочих днів, за умови відсутності зауважень стосовно даних вказаних в таких документах, є фактом визнання відповідачем повного виконання позивачем своїх зобов'язань, послуги вважаються наданими у повному обсязі та прийнятими відповідачем без зауважень.
Тож, за Фізичною особою-підприємцем Мунтян Каріною-Кароліною Леонідівною утворилась заборгованість у розмірі 246 655, 50 грн. за надані позивачем послуги доступу до інтернет-сайту www.rozetka.com.ua та онлайн сервісів на ньому.
При цьому, у п. 4 додатку № 1 до договору сторони погодили, що ліцензіат (відповідач) має право самостійно, у будь-який час, з використанням особистого кабінету, сформувати рахунок-фактуру для оплати за надання доступу до Он-лайн платформи Rozetka (за доступ до інтернет-сайту www.rozetka.com.ua та онлайн-сервісів на ньому).
Так, у п. 4 додатку № 1 до договору сторони погодили, що на виконання пункту 3.1.2. договору ліцензіат зобов'язується у якості попередньої оплати за надання доступу до Он-лайн платформи Rozetka (за доступ до інтернет-сайту www.rozetka.com.ua та онлайн-сервісів на ньому) виплачувати ліцензіару плату за послуги у вигляді періодичних платежів.
Також, у вказаному пункті 4 додатку сторони погодили розмір плати, що підлягає сплаті відповідачем щомісяця, а також строк оплати, а саме до 25 числа кожного поточного місяця.
Тож, суд зазначає, що за умовами укладеного між сторонами договору, обов'язок відповідача здійснити оплату за надані позивачем послуги доступу до інтернет-сайту www.rozetka.com.ua та онлайн сервісів на ньому не містить прив'язки ані до складання та підписання сторонами актів -звітів про продаж товарів та актів про надання послуги доступу до Он-лайн платформи, ані до Звіту на підставі якого підписуються такі акти.
За змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Таким чином, приймаючи до уваги п. 4. додатку № 1 до договору та приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, суд зазначає, що відповідач зобов'язаний був оплатити надані послуги до 25 числа кожного поточного місяця.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови субліцензійного договору № 28160/149407 від 18.05.2022 і положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 246 655, 50 грн. підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 21 550, 26 грн. - 3 % річних за період з 28.02.2023 по 26.01.2026 та 62 046, 17 грн. - інфляційних втрат за період з 28.02.2023 по 07.01.2026.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг доступу до інтернет-сайту www.rozetka.com.ua та онлайн сервісів на ньому, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 21 550, 26 грн. - 3 % річних за період з 28.02.2023 по 26.01.2026 та 62 046, 17 грн. - інфляційних втрат за період з 28.02.2023 по 07.01.2026.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗЕТКА. УА» обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Разом з тим, суд зазначає, що при зверненні до суду з даним позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗЕТКА. УА» було сплачено судовий збір у розмірі 4953, 78 грн, відповідно до платіжної інструкції №327438 від 18.02.2026.
За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп.) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 164 800 грн. 00 коп.). З позовних заяв немайнового характеру справляється1 судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп.).
Проте, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЗЕТКА. УА» було подано позовну заяву в електронній формі через систему «Електронний суд», відтак позивач не був обмежений у праві при сплаті судового збору застосовувати коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Тож, виходячи із заявленого розміру позовних вимог у даній справі, в силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» позивач, з урахуванням коефіцієнту 0,8 мав би сплатити судовий збір в сумі 3 963, 02 грн, однак сплатив в сумі 4953, 78 грн без застосовування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, відтак при подачі позову до Господарського суду міста Києва позивачем було переплачено судовий збір в сумі 990, 76 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", враховуючи те, що клопотання про повернення зайво сплаченої суми судового збору позивачем не заявлено, повернення судового збору, не здійснюється.
При цьому, суд звертає увагу, що позивач не позбавлений права звернутися до суду з відповідним клопотанням у порядку передбаченому ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗЕТКА. УА» - задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мунтян Каріни-Кароліни Леонідівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗЕТКА. УА» (бульвар Миколи Міхновського, буд. 8-А, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код - 37193071) 246 655 (двісті сорок шість тисяч шістсот п'ятдесят п'ять) грн 50 коп. - заборгованості, 21 550 (двадцять одну тисячу п'ятсот п'ятдесят) грн 26 коп. - 3 % річних, 62 046 (шістдесят дві тисячі сорок шість) грн 17 коп. - інфляційних втрат та 3 963 (три тисячі дев'ятсот шістдесят три) грн 02 коп. - судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя С. О. Щербаков