26.05.2026 року м.Дніпро Справа № 904/576/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекспром" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2025 року у справі № 904/576/25 (суддя Кеся Н.Б.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Комерс", м.Шептицький, Червоноградський район, Львівська область
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекспром", смт Губиниха, Новомосковський район, Дніпропетровська область
про стягнення 85 333,33 грн, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро-Комерс" (далі-позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекспром" (далі-відповідач), в якому просило суд стягнути збитки у розмірі 85 333,33 грн та судові витрати по справі.
В обґрунтування позову позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з реєстрації податкових накладних за договором поставки №368/22 від 01.09.2022 року, за якими сума податку на додану вартість становить 85 333,33 грн., і внаслідок чого позивач був позбавлений права включити ПДВ до суми податкового кредиту та втратив право на зменшення податкового зобов'язання на вказану суму.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2025 року у справі № 904/576/25 позов задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекспром" (51250, Дніпропетровська область, Новомосковський район, селище міського типу Губиниха, вул.Берегового, 37, код ЄДРПОУ 32679601) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Комерс" (80100, Львівська область, Червоноградський район, місто Шептицький, вул.Львівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 37059699) збитки у розмірі 85 333,33 грн та судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідач, як постачальник товару за укладеним з позивачем договором поставки від 01.09.2022 року №368/22, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Суд зазначив, що у разі порушення продавцем товарів/послуг граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування, покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Суд звернув увагу, що відповідач не оскаржив рішення контролюючого органу щодо відмови у реєстрації податкової накладної, що фактично унеможливило отримання позивачем податкового кредиту відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України. З адміністративним позовом щодо відмови у реєстрації податкових накладних відповідач звернувся лише після подання позивачем 20.02.2025 року позову у цій справі, в той час, як податкові накладні складені 1, 2 та 3 листопада 2023 року. Лише в жовтні 2024 року відповідач звернувся до податкового органу із поясненнями по заблокованих податкових накладних, що свідчить про зволікання та бездіяльність відповідача щодо реєстрації податкових накладних.
Суд вказав, що якщо постачальник в межах 365 днів (з врахування внесених до законодавства змін) не зареєстрував (не подав на реєстрацію) податкову накладну, за положеннями Податкового кодексу України покупець втрачає право на нарахування податкового кредиту і це право не може бути відновлено.
Таким чином, позивач, на думку суду, поніс збитки, оскільки з моменту складення податкових накладних пройшло понад 365 днів.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступне:
- в договорі поставки від № 368/22 від 01.09.2022 року відсутнє таке господарське зобов'язання відповідача, як реєстрація податкової накладної, або такий вид господарської відповідальності, як відповідальність за зупинення реєстрації податкової накладної контролюючим органом чи щось подібне наведеному;
- апелянт не погоджується з твердженням суду щодо його бездіяльності стосовно виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні, оскільки він відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України, за правилом першої події (отримання передоплати) 04.12.2023 року подав на реєстрацію ПН № 3565 від 01.11.2023 року на суму 160 000,00 грн. ( ПДВ 26 666,67 грн), ПН №3566 від 02.11.2023 року на суму 160 000,00 грн. ( ПДВ 26 666,67 грн) та ПН № 3567 від 03.11.2023 року на суму 192 000,00 грн. (ПДВ 32 000,00 грн);
- апелянтом на адресу податкового органу були надіслані пояснення до повідомлення про надання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, які зупинено; за змістом пояснень надано інформацію про походження товару, про всі операції, які виконувались з товаром, який відвантажений в адресу контрагента позивача, надано копії відповідних документів; однак, контролюючим органом були прийняті рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11892587/32679601 від 10.10.2024 року; №11892588/32679601 від 10.10.2024 року та №11892589/32679601 від 10.10.2024 року;
- відповідач оскаржив рішення податкового органу в окружному адміністративному суді у справі № 160/5880/25 за позовом ТОВ "Алекспром" до ДПС України та Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідач зазначає, що суд першої інстанції неправомірно відмовив йому в задоволенні клопотання про зупинення розгляду даної справи до винесення судом рішення по адміністративній справі № 160/5880/25.
Він зі свого боку, в рамках діючого законодавства України та у визначені законом строки, активно діє щодо відновлення свого порушеного права стосовно реєстрації податкових накладних.
Також звертає увагу на те, що ототожнення строку реєстрації податкової накладної, передбаченого ст. 201 Податкового кодексу України, зі строком настання збитків у результаті втрати права на податковий кредит за такими податковими накладними, є помилковим.
Вказує щодо цього, що на момент звернення з позовною заявою позивач не втратив право на податковий кредит за податковими накладними, а тому й не зазнав реальних збитків.
Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2025 року у справі №904/576/23; судові витрати покласти на позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує її доводи. Вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим.
Просить відмовити відповідачу в задоволені апеляційної скарги, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2025 року у справі №904/576/23 залишити без змін.
Апелянт надав клопотання про долучення до матеріалів справи рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 року по
справі № 160/5880/25 та просив врахувати його під час апеляційного перегляду.
Позивач заперечував щодо даного клопотання. Також надав письмові пояснення по справі.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що рішення у адміністративній справі, надане скаржником, не набрало законної сили і в реєстрі дані про реєстрацію податкових накладних відсутні.
Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2025 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро-Комерс" (далі-покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Алекспром" (далі-постачальник) укладено договір поставки №368/22 (далі-договір).
Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується поставити покупцю: "Суміш вуглеводнів. Бензино-лігроїнова фракція" (ТУ У 23,2-31514949-004:2009), іменовану надалі - товар, а покупець в свою чергу зобов'язується своєчасно оплатити та прийняти товар.
Кількість і вартість для кожної партії товару узгоджуються сторонами і відображається в накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.
Постачальник зобов'язується за замовленням покупця після отримання 100% передоплати поставити товар. Постачання і передача товару покупцеві здійснюється в пункті прийому-передачі: Дніпропетровська обл., смт. Губиниха, вул. Береговою 37, на умовах "EXW, з навантаженням" (ІНКОТЕРМС-2010).
Право власності на товар та всі ризики випадкового знищення або пошкодження товару переходять до покупця відповідно до товарно-транспортних накладних, з моменту передачі товару першому перевізникові.
Факт підписання представником перевізника товарно-транспортної накладної засвідчує, що товар прийнято в повному обсязі, транспортний засіб ним оглянуто протікання та видимі, ушкодження відсутні.
Строки поставки товару за цим договором узгоджуються сторонами у заявках. Відвантаження товару здійснюється в наданий покупцем транспортний засіб після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Датою поставки товару за цим договором вважаться дата, зазначена в товарно-транспортній накладній.
Ціна на товар встановлюється в розмірі відпускної ціни постачальника діючої на дату відвантаження зазначену в накладних (додатках до цього договору).
Ціна визначається на умовах "EXW", з навантаженням (ІНКОТЕРМС-2010) і враховує вартість товару та навантаження.
Оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок, вказаний постачальником. Підставою для оплати є рахунок, виставлений постачальником.
Покупець здійснює 100% попередню оплату вартості товару протягом одного банківського дня з дня виставлення рахунку.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2022 року. У разі невиконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором у повному обсязі у зазначений термін дія договору продовжується до повного виконання зобов'язань.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач здійснив передоплату товару в розмірі 512 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №19025 від 01.11.2023 року, №29421 від 02.11.2023 року, №29426 від 03.11.2023 року та №29427 від 03.11.2023 року.
Поставка товару була здійснена відповідачем 09.11.2023 року на загальну суму 512 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 85 333,33 грн, що підтверджується видатковими накладними №4712 та №4713 від 09.11.2023 року, наявними у справі.
Як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач за правилом першої події (отримання передоплати) подав на реєстрацію 04.12.2023 року податкову накладну №3565 від 01.11.2023 на суму 160 000,00 грн (ПДВ 26 666,67 грн), податкову накладну №3566 від 02.11.2023 на суму 160 000,00 грн (ПДВ 26 666,67 грн) та податкову накладну №3567 від 03.11.2023 на суму 192 000,00 грн (ПДВ 32 000,00 грн), однак реєстрація вказаних ПН була зупинена контролюючим органом 04.12.2023 року.
10.10.2024 року відповідачу було відмовлено у реєстрації цих податкових накладних.
За доводами позивача, з якими погодився суд першої інстанції, відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) не здійснено реєстрацію податкових накладних з податку на додану вартість (ПДВ) на суму 85 333,33 грн за цим платежем, чим порушено право Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Комерс" на податковий кредит в сумі 85 333,33 грн.
Вказану суму визначено як збитки.
Згідно з ст.16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За приписами ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, норми якого діяли на час виникнення спірних правовідносин, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
За висновками Верховного Суду, які викладені у постановах від 15.06.2023 року у справі №914/2524/21, від 22.01.2024 року у справі №906/267/23: "…Хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації належним чинним податкових накладних.
Оскільки саме від постачальника (продавця), який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій".
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає у тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки ( подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 року у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 року у справі №925/556/21).
Відповідно до п.п.14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
3а змістом п.п.198.1, 198.2 ст. 198 цього Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п.п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН покупцем послуг, отже з огляду на положення ст. 201 Податкового кодексу України саме на відповідача покладено обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 року у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 року Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.
Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов'язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Щодо досліджуваної справи, то як зазначено вище, за наслідками поставки товару згідно умов укладеного сторонами договору, відповідач мав скласти та зареєструвати відповідні податкові накладні на загальну суму ПДВ 85 333,33 грн.
Обидві сторони не спростовують, що відповідач за правилом першої події (отримання передоплати) подав на реєстрацію 04.12.2023 року податкову накладну №3565 від 01.11.2023 на суму 160 000,00 грн (ПДВ 26 666,67 грн), податкову накладну №3566 від 02.11.2023 на суму 160 000,00 грн (ПДВ 26 666,67 грн) та податкову накладну №3567 від 03.11.2023 на суму 192 000,00 грн (ПДВ 32 000,00 грн), однак реєстрація вказаних ПН була зупинена контролюючим органом 04.12.2023 року, а 10.10.2024 року відповідачу було відмовлено у реєстрації цих податкових накладних.
На думку суду вина відповідача у невиконанні передбаченого вимогами Податкового кодексу зобов'язання полягає в тому, що він не вчинив активних дій по оскарженню рішення податкового органу, в результаті позивач через сплив 365 днів такої бездіяльності відповідача, втратив право на податковий кредит.
Такі доводи оскаржуваного рішення суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими і погоджується з посиланням апелянта на те, що позивач завчасно звернувся з позовом до суду і відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач повідомив суд першої інстанції про оскарження ним дій/бездіяльності податкового органу в рамках судової справи №160/5880/25 та просив суд зупинити провадження у справі, що переглядається (а.с.44-45).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до п.4 ч.5 ст.13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
За приписами п.2 ч.1 ст.42 Господарського процесуального кодексу України серед прав учасників судового процесу передбачено право подавати суду докази.
Таким доказом відповідача в даному випадку могло бути рішення по справі №160/5880/25, за яким господарський суд мав би встановити, чи допущено відповідачем у цій справі порушення вимог діючого податкового законодавства.
Між тим, суд необгрунтовано відмовив відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі.
Колегією суддів на час розгляду апеляційної скарги перевірено в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацію про результат розгляду вищезгаданої справи.
Встановлено, що за результатами розгляду судової справи №160/5880/25 Дніпропетровським окружним адміністративним судом було прийнято рішення від 15.08.2025 року, яким позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекспром" (вул. Берегового, 37, смт Губиниха, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51250, код ЄДРПОУ 32679691) до відповідача-1 : Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393), відповідача-2: Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49031, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправним та скасовано Рішення комісії Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11892587/32679601 від 10.10.2024 року про відмову у реєстрації податкової накладної №3565 від 01.11.2023 року.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ "Алекспром" №3565 від 01.11.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання до реєстрації.
Визнано протиправним та скасовано Рішення комісії Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11892588/32679601 від 10.10.2024 року про відмову у реєстрації податкової накладної №3566 від 02.11.2023 року.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ "Алекспром" №3566 від 02.11.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання до реєстрації.
Визнано протиправним та скасовано Рішення комісії Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №11892589/32679601 від 10.10.2024 року про відмову у реєстрації податкової накладної №3567 від 03.11.2023 року.
Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну ТОВ "Алекспром" №3567 від 03.11.2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних датою подання до реєстрації.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (пр-т Олександра Поля, 57, м. Дніпро, 49031, код ЄДРПОУ 43968079) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекспром" (вул. Берегового, 37, смт Губиниха, Новомосковський район, Дніпропетровська область, 51250, код ЄДРПОУ 32679691) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 7267 (сім тисяч двісті шістдесят сім) грн 20 коп.
Дане рішення набрало законної сили 28.11.2025 року.
Отже, в даному випадку вина відповідача у даній справі у невчиненні дій щодо оскарження рішень податкового органу та вина в не реєстрації податкових накладних, порушенні/ правопорушенні в сфері господарських відносин, у сфері дотримання податкового законодавства України, що призвело до спричинення позивачу збитків, не доведена. Навпаки, її наявність спростовується судовим рішенням.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок 1246).
Відповідно до пункту 19 Порядку 1246 податкові накладні та/або розрахунки коригування кількісних та вартісних показників до них, реєстрацію яких зупинено, реєструються у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до неї (у разі надходження до Державної податкової служби України відповідного рішення).
Отже, ототожнення судом строку реєстрації податкової накладної, передбаченого ст. 201 ПК України, зі строком настання збитків у результаті втрати права на податковий кредит за такими податковими накладними, є помилковим.
На момент звернення з позовною заявою позивач не втратив право на податковий кредит за податковими накладними, а тому й не зазнав реальних збитків.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України є порушення зобов'язання.
Як вказано вище, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Щодо твердження суду першої інстанції про вчинення відповідачем податкового правопорушення, то суд господарської юрисдикції у спорі між двома суб'єктами господарювання не може встановлювати факт порушення норм податкового законодавства, допущених при реєстрації податкових накладних чи розрахунків коригування, тобто у відносинах, що виникли між платником податку та державою.
Згідно зі ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Сторони господарського договору, навіть будучи платниками податків, зокрема ПДВ, не мають прямих податкових відносин між собою, і відповідно, податкове порушення стосується обов'язків платника перед державою, яка адмініструє податки, а не прав та законних інтересів іншого платника податку (навіть якщо таке податкове порушення похідним чином впливає на розмір його податкового кредиту).
Колегія суддів вважає обґрунтованим посилання скаржника на те, що діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.
Факт вчинення податкового правопорушення у справі про стягнення збитків з платника податків, може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства, а подані у справу до позову докази, які підтверджують виконання господарських операцій, докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов'язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 18.01.2022 року у справі №910/20686/20, від 07.06.2023 року №916/334/22.
Відповідно до ст.ст.74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення у даній справі №904/576/23 від 29.04.2025 року ухвалено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування та задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 633,60 грн підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, а за розгляд позову судовий збір залишається за позивачем.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.04.2025 року у справі №904/576/23 скасувати.
Прийняти нове рішення.
В задоволені позову відмовити.
Судовий збір за розгляд позову залишити за позивачем.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-Комерс" (80100, Львівська область, Червоноградський район, місто Шептицький, вул.Львівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 37059699) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекспром" (51250, Дніпропетровська область, Новомосковський район, селище міського типу Губиниха, вул.Берегового, 37, код ЄДРПОУ 32679601) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 3 633,60 грн. Видати наказ.
Видачу наказу доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя А.Є. Чередко