про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду
25 травня 2026 року м. Харків Справа № 917/1649/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 вх. №872 П/1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 02.12.2025 (суддя Мацко О.С., повний текст складено 08.12.2025) у справі № 917/1649/25
за позовом Акціонерного товариства «ПроКредитБанк», 03115, м. Київ, пр-т Берестейський, 107-А, код ЄДРПОУ 21677333,
до відповідачів:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «РСМ Плюс», 36020, м. Полтава, вул. Орлика Пилипа, буд. 28, код ЄДРПОУ 39903529,
2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
3. ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
4. ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення 437 219,16 дол. США,
Акціонерне товариство «ПроКредит Банк» звернувся до суд з позовною заявою про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «РСМ Плюс», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 437 219,16 дол. США, з яких 22 219,16 дол. США - заборгованість за Кредитним договором № 202.53712/FW202.2344 від 16.11.2023, 70 000,00 дол. США - заборгованість за Кредитним договором № 202.53721/FW202.2344 від 16.11.2023, 207 000,00 дол. США - заборгованість за Кредитним договором № 202.49032/FW202.1433 від 19.11.2019, 138 000,00 дол. США - заборгованість за Кредитним договором № 202.50315/FW202.1434 від 29.12.2020.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.12.2025 у справі № 917/1649/25 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «РСМ Плюс», та ОСОБА_1 , а також солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «РСМ Плюс», та ОСОБА_2 , та солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «РСМ Плюс», та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» 22 219,16 дол. США - заборгованість за Кредитним договором № 202.53712/FW202.2344 від 16.11.2023.
Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «РСМ Плюс», та ОСОБА_1 , а також солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «РСМ Плюс», та ОСОБА_2 , та солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «РСМ Плюс», та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» 70 000,00 дол. США - заборгованість за Кредитним договором № 202.53721/FW202.2344 від 16.11.2023.
Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «РСМ Плюс», та ОСОБА_1 , а також солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «РСМ Плюс», та ОСОБА_2 , та солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «РСМ Плюс», та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» 207 000,00 дол. США - заборгованість за Кредитним договором № 202.49032/FW202.1433 від 19.11.2019.
Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «РСМ Плюс», а також солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «РСМ Плюс», та ОСОБА_2 та солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «РСМ Плюс», та ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» 138 000,00 дол. США - заборгованість за Кредитним договором № 202.50315/FW202.1434 від 29.12.2020.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «РСМ Плюс», на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» 54 064,56 грн судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» 54 064,56 грн судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» 54 064,56 грн судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» 54 064,56 грн судового збору.
Фізична особа ОСОБА_1 із рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 02.12.2025 року у справі № 917/1649/25; прийняти нове рішення, яким відмовити Акціонерному товариству «ПроКредит Банк» у задоволенні позову повністю та розподілити судові витрати за результатами апеляційного розгляду.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку зазначає, що копія рішення суду у встановленому законом порядку заявнику не вручалася, поштовим зв'язком не надходила, про наявність ухваленого рішення заявнику відомо не було. Лише 04.04.2026 під час реєстрації та входу до підсистеми «Електронний суд» заявником було вперше виявлено та фактично отримано можливість ознайомитися з текстом оскаржуваного рішення. Саме з цього моменту заявнику стало відомо про зміст рішення, мотиви його ухвалення та виникла реальна можливість реалізувати право на апеляційне оскарження. Після ознайомлення з рішенням апеляційну скаргу подано без зволікань, у розумний строк.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1649/25. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
08.05.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/1649/25.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 02.12.2025 у справі № 917/1649/25 залишено без руху. ОСОБА_1 встановлено строк для усунення вказаних у даній ухвалі недоліків - десять днів з дня вручення заявникові копії даної ухвали. У вказаний строк заявником має бути надано суду:
- клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги із зазначенням інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження;
- докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 329 532,55 грн;
- докази надсилання копії апеляційної скарги ОСОБА_3 та Товариству з обмеженою відповідальністю «РСМ Плюс».
Роз'яснено заявникові, що у разі не усунення ним недоліків у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і повертається скаржникові.
22.05.2026 через підсистему «Електронний суд» від апелянта надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 5775), в якій містяться докази надсилання копії апеляційної скарги відповідачам. Разом з тим, апелянт, зокрема, просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 02.12.2025 у справі № 917/1649/25; звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 917/1649/25. У разі якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для повного звільнення від сплати судового збору - зменшити розмір судового збору до суми, співмірної майновому стану апелянта та такої, що не перевищує 5 відсотків його річного доходу за попередній календарний рік; при вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження зупинити виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 02.12.2025 у справі № 917/1649/25 до закінчення апеляційного розгляду справи.
Заява про усунення недоліків містить клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги наступного змісту:
«Апелянт постійно проживає за межами України, що підтверджується копією договору оренди житла, а також наявними у закордонному паспорті документами, що підтверджують законні підстави перебування за межами України, зокрема візою. У зв'язку із фактичним постійним проживанням за межами території України апелянт був об'єктивно позбавлений можливості своєчасно отримати копію рішення суду першої інстанції та оперативно реалізувати своє право на апеляційне оскарження у строки, визначені процесуальним законодавством.
При цьому апелянт не мав на меті затягування судового процесу чи зловживання процесуальними правами, а після фактичного отримання інформації про ухвалене судове рішення вжив усіх залежних від нього заходів для підготовки та подання апеляційної скарги у найкоротший можливий строк. Причини пропуску строку на апеляційне оскарження є об'єктивними, незалежними від волі апелянта та підтверджуються належними письмовими доказами, що додаються до цього клопотання. Верховний Суд у своїй усталеній практиці неодноразово звертав увагу на те, що при вирішенні питання про поновлення процесуального строку суд повинен виходити із принципу забезпечення особі права на доступ до правосуддя та оцінювати реальну можливість особи своєчасно вчинити відповідну процесуальну дію. Крім того, відповідно до практики Європейський суд з прав людини, надмірний формалізм при застосуванні процесуальних норм не повинен призводити до необґрунтованого обмеження права особи на доступ до суду та перегляд судового рішення вищою судовою інстанцією.»
Проаналізувавши зазначене клопотання колегія суддів зазначає про таке.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини від 04.12.1995 вказав, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду.
Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE, 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06.12.2007).
Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992).
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).
При цьому, надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника, суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.12.2016 у справі «ТОВ «ФРІДА» проти України»).
Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі Волчлі проти Франції (Walchli v. France), заява № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007).
Таким чином, суд має дотримуватися розумного ступеня пропорційності, зокрема, ураховувати, чи вживалися скаржником заходи для реалізації свого права на подання скарги у розумні інтервали часу, уникати надмірного формалізму та непропорційності між застосованими засобами та поставленою метою.
Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Так, доказами наданими до клопотання підтверджується той факт, що апелянт на час розгляду справи №917/1649/25 у суді першої інстанції постійно проживав у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії.
Колегія суддів бере до уваги, той факт, що апелянт не був повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції. Матеріали справи містять листи, що направлялись судом першої інстанції на адресу апелянта в Україні, однак на той час, суду не було відомо про те, що апелянт проживає закордоном. Враховуючи те, що на момент розгляду справи у суді першої інстанції апелянт не мав Електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд», єдиним засобом зв'язку було надсилання листів за відомою суду адресою. Оскільки апелянт не проживав на території України на час розгляду справи у суді першої інстанції, отримання листів, і відповідно, процесуальних рішень об'єктивно було неможливим.
Ураховуючи наведене, з метою недопущення порушення права особи на доступ до правосуддя, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 129 Конституції України, ст. 256 ГПК України та для захисту прав і охоронюваних законом інтересів сторін, колегія суддів вважає можливим поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.
Також заява про усунення недоліків містить клопотання про звільнення від сплати судового збору наступного змісту:
«Ухвалою суду визначено обов'язок сплати судового збору у розмірі 329 532 грн 55 коп., що є надмірним та неспівмірним фінансовим навантаженням для апелянта. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд, враховуючи майновий стан особи, має право звільнити її від сплати судового збору повністю або частково, а також зменшити його розмір, відстрочити чи розстрочити його сплату.
На підтвердження свого майнового стану апелянт надає довідку з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з січня 2025 року по грудень 2025 року. З аналізу зазначеної довідки вбачається, що доходи апелянта складаються переважно із: заробітної плати; доходів, отриманих від відчуження рухомого та нерухомого майна; незначних інших доходів. При цьому доходи від продажу майна мають одноразовий та непостійний характер і не можуть свідчити про наявність у апелянта стабільного фінансового ресурсу або достатнього обсягу вільних грошових коштів для сплати судового збору у визначеному судом розмірі. Сам по собі факт отримання доходу від відчуження майна не означає наявності у особи фактичної фінансової можливості сплатити судовий збір, оскільки такі кошти могли бути використані для забезпечення базових життєвих потреб, погашення фінансових зобов'язань, забезпечення проживання за кордоном, орендних платежів та інших необхідних витрат. Крім того, визначений судом розмір судового збору істотно перевищує 5 відсотків сукупного річного доходу апелянта за попередній календарний рік, що свідчить про очевидну непропорційність такого фінансового навантаження реальному майновому стану заявника.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово наголошував, що судовий збір не повинен перетворюватися на механізм фактичного обмеження права особи на доступ до правосуддя. При вирішенні питання щодо звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру суд має враховувати не лише формальний показник отриманого доходу, але й характер такого доходу, його регулярність, фактичний майновий стан особи та реальну можливість сплатити судовий збір без завдання непропорційного фінансового навантаження. Аналогічні підходи застосовуються і практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої фінансові бар'єри не можуть бути такими, що фактично позбавляють особу права на ефективний доступ до суду, гарантований статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Сплата судового збору у розмірі 329 532 грн 55 коп. є для апелянта надмірним та фактично непосильним фінансовим тягарем, що унеможливлює реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення. Апелянт діє добросовісно, не ухиляється від виконання процесуальних обов'язків та звертається до суду із цим клопотанням виключно у зв'язку з об'єктивною відсутністю фінансової можливості сплатити судовий збір у встановленому розмірі. Відмова у звільненні від сплати судового збору або хоча б у зменшенні його розміру фактично призведе до позбавлення апелянта права на апеляційний перегляд судового рішення, що суперечитиме принципам доступу до правосуддя, справедливого судового розгляду та пропорційності процесуальних обмежень».
Проаналізувавши зазначене клопотання колегія суддів дійшла висновку, про задоволення клопотання частково з огляду на таке.
Відповідно до норм ст. 8 Закону України "Про судовий збір" в чинній редакції враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає апеляційну скаргу; або
2) особами, які подають апеляційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
3. При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.
Судова колегія зазначає, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також те, що вона підпадає під умови, визначені ст. 8 вищезазначеного Закону.
Таким чином, відстрочення сплати судового збору та звільнення від такої сплати є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених нею обставин, що унеможливлюють сплату судового збору на момент звернення до господарського суду, зокрема, з апеляційною скаргою, та підтвердження цих обставин належними та достатніми доказами.
Апелянтом надано довідку з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з січня 2025 року по грудень 2025 року.
Разом з тим, апелянтом надано Договір про оренду на визначений строк від 07.10.2023, якому вказано, що апелянт є орендар об'єкта: 8 Туліп-Тріт-роуд, м. Нанітон, CV10 9FG. Орендна плата зазначеного приміщення/будинку становить 1 550,00 фунтів стерлінгів на місяць.
У колегії суддів виникли сумніви щодо розміру доходів апелянта та його реального фінансового і майнового становища, оскільки апелянт має змогу орендувати житло на суму1 550,00 фунтів стерлінгів (що дорівнює 92 000,23 грн на місяць станом на 26.05.2026 за офіційним курсом валют від НБУ), але водночас додає довідку про доходи яка не покриває суму оренди житла за кордоном. Також апелянтом надано візу (residence permit), що свідчить про наявність у нього законних підстав для проживання, роботи або навчання на території Сполученого Королівства, однак жодних відомостей чи належних доказів щодо отримання доходів за кордоном або інших джерел фінансування скаржником суду не подано. За таких обставин надані апелянтом документи не дають можливості суду об'єктивно та у повному обсязі встановити його дійсний майновий стан і реальну фінансову спроможність щодо сплати судового збору.
При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Ураховуючи даний принцип, а також положення ст. 5 Закону України "Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору чи відстрочення такої сплати.
Під час розгляду клопотання скаржника судова колегія також враховує позицію, викладену у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
З огляду на наведене, з метою забезпечення гарантованого статтею 55 Конституції України права особи на судовий захист та недопущення непропорційного обмеження права на доступ до правосуддя, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення клопотання скаржника.
Враховуючи наведені апелянтом обставини, а також необхідність дотримання балансу між обов'язком сплати судового збору та забезпеченням ефективного доступу особи до суду, апеляційний господарський суд вважає за доцільне відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення остаточного судового рішення у справі.
Разом із тим, колегія суддів не вбачає достатніх правових підстав для звільнення скаржника від сплати судового збору. Надані апелянтом документи не дають можливості об'єктивно та всебічно встановити його реальний майновий стан, оскільки не містять відомостей щодо доходів, отриманих за межами України, джерел фінансування проживання закордоном, а також інших даних, які б свідчили про фактичну відсутність у скаржника можливості сплатити судовий збір.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що наявні у матеріалах справи докази є недостатніми для застосування до скаржника такого виключного процесуального механізму, як звільнення від сплати судового збору або його зменшення.
Судом встановлено, що апеляційна скарга ОСОБА_1 відповідає вимогам статті 258 ГПК України, підстав для її повернення, залишення без руху та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 ГПК України якщо апеляційна скарга подана з пропуском визначеного цим Кодексом строку, суд у випадку поновлення строку на апеляційне оскарження зупиняє дію оскаржуваного рішення в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Згідно до вимог статті 262 Господарського процесуального кодексу України судова колегія визначилась про можливість відкриття апеляційного провадження у справі № 917/1649/25 та призначення справи до розгляду. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.
Ураховуючи викладене та керуючись ст.119, 234, 256, 261, 262 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-
1. Поновити ОСОБА_1 строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 02.12.2025 у справі № 917/1649/25.
2. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Полтавської області від 02.12.2025 у справі № 917/1649/25.
3. Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги задовольнити частково.
4. Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 02.12.2025 у справі № 917/1649/25 до закінчення апеляційного перегляду справи.
5. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 в частині звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги - відмовити.
6. Призначити справу до розгляду на "08" червня 2026 р. о 12:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61022, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132.
7. Зупинити дію рішення Господарського суду Полтавської області від 02.12.25 року на час апеляційного перегляду справи № 917/1649/25.
8. Запропонувати учасникам справи подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч. 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові.
9. Роз'яснити учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст. 3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату.
10. Запропонувати учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян