вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" травня 2026 р. Справа№ 910/13669/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Колесника Р.М.
суддів: Сковородіної О.М.
Тищенко А.І.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування»
на рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 (повний текст рішення складено 16.02.2026)
у справі №910/13669/25 (суддя - Демидов В.О.)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування»
до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ББС Іншуранс»
прo стягнення 43102,88 гривень
Короткий зміст позовних вимог
ТДВ «Експрес Страхування» (надалі позивач, скаржник, апелянт) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Страхової компанії «ББС Іншуранс» (надалі відповідач) про стягнення 43102,88 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам ЦК України та ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував позивачу матеріальну шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП у повному обсязі.
Короткий зміст судового рішення
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд взяв до уваги висновок судового експерта, яким було встановлено, що за характером пошкоджень автомобіля їх частина мала місце ще до настання події ДТП, а тому не охоплюється обов'язком відповідача щодо відшкодування на користь позивача шкоди у повному, заявленому ним розмірі.
Короткий зміст апеляційної скарги
Апелянт не погоджується з оскаржуваним рішенням, вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права, а саме: неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи в частині непоміченої суперечливої поведінки відповідача у досудовому порядку та ігнорування доводів апелянта щодо недоведеності позиції відповідача стосовно неможливості отримання деяких пошкоджень транспортним засобом внаслідок ДТП, порушенням норм процесуального права, що полягає у порушення прав апелянта бути почутим у зв'язку не зазначенням вмотивованих підстав для відмови у задоволенні позовних вимог, що є підставами для скасування судового рішення повністю.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Позивачем та ТОВ «ОТП Лізинг» (далі за текстом - страхувальник) 07.08.2017 було укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, які є предметом лізингу № 207.17.000001 (далі - Договір страхування).
Відповідно до умов зазначеного Договору страхування, 03.01.2025 укладено реєстр № 57 та Страховий сертифікат № 207.17.000001/951, яким застраховано ТЗ TOYOTA Camry Hybrid, реєстраційний номер НОМЕР_1 , № шасі (кузов, рама) НОМЕР_2 строком дії з 24.01.2025.
28.03.2025 року о 12 год. 10 хв. в м. Києві по вул. Володимирській, буд. 81 А, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Peugeot» д.н.з. НОМЕР_3 , під час зміни напрямку руху, не впевнився, що це буде безпечно та не створить перешкод іншим учасникам руху та скоїв наїзд на водія велосипеда «Ardis Maxus» номерний знак НОМЕР_4 , який в свою чергу, внаслідок некерованої дії скоїв зіткнення з припаркованим транспортним засобом «Toyota» д.н.з. НОМЕР_5 , що призвело до отримання транспортними засобами механічних пошкоджень з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 10.1 ПДР України, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.
Вказана ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 , вимоги п. п. 10.1 ПДР України, що підтверджується постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.04.2025 у справі № 752/7960/25.
Страхувальник звернувся до позивача із заявою про проведення виплати страхового відшкодування для відновлення автомобіля TOYOTA Camry Hybrid, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до рахунку-фактури від 03.04.2025 та акту наданих послуг від 25.04.2025, складених ТОВ «Автосаміт Укравто» вартість відновлювального ремонту ТЗ TOYOTA Camry Hybrid, реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 213826,01 гривень.
На підставі страхового акту №3.25.01334-1 від 07.05.2025 позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором страхування, здійснив відшкодування завданої страхувальнику шкоди у розмірі 213826,01 гривень, перерахувавши їх на рахунок страхувальника, що підтверджується платіжною інструкцією №68823433 від 07.05.2025.
Після цього, позивач направив на адресу відповідача (страхову компанію, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність водія «Peugeot» д.н.з. НОМЕР_3 - завдавача шкоди) заяву на виплату страхового відшкодування вих. № 3.25.01334 від 09.06.2025 з додатками в якій просив відшкодувати сплачену позивачем страхову виплату в розмірі 213826,01 гривень.
29.07.2025 відповідачем на рахунок позивача було частково сплачено страхове відшкодування у розмірі 170723,13 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №292771.
Позивач, не погодившись із частковим погашенням вимоги, 01.09.2025 за вих. №3.25.01334 надіслав відповідачу заяву про доплату страхового відшкодування у розмірі 43102,88 гривень. Зокрема у означеній заяві позивачем зазначено, що: «Листом за вих. № СП 153171 AT «СК «ББС Іншуранс» повідомило, що при розрахунку збитку було враховано заміну переднього бамперу (розрив в нижній центральній частині) та заміну колісного диску (глибокі зчіси), які начебто не відносяться до пошкоджень, отриманих в ДТП. Проте, як видно з фото огляду ТЗ, колісний диск знаходиться в зоні удару. Більш того, бампер передній теж знаходиться в зоні удару і фігурує у схемі події, однак поліція фіксує основні зовнішні первинні пошкодження авто (не перелічують по детально всі пошкоджені елементи в зоні удару авто / не розбирають авто на місці події), відповідно співробітники поліції не могли без розбирання достеменно знати про розриви бампера з нижньої частини деталі. Транспортний засіб на місці події міг бути забруднений, тому не всі наявні пошкодження фігурували в описі поліції. Також, необхідно зазначити, що і AT «СК «ББС Іншуранс» у свою чергу не надало переконливі підтвердження, щодо неможливості пошкодження переднього бамперу та колісного диску (які перебували в зоні удару) внаслідок зазначеної ДТП. Крім того, у ДТП приймало участь два автомобіля та електровелосипед з підвісним двигуном, відтак, AT «СК ББС Іншуранс» не може знати як падав велосипедист і куди впав сам електровелосипед при ДТП з автомобілем потерпілої особи Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 ?».
Оскільки відповідачем не здійснено доплату страхового відшкодування у розмірі 43102,88 гривень, в частині заміни решітки бамперу, переднього бамперу та диску переднього правого колеса останнє стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду.
Позиція суду апеляційної інстанції
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у апеляційній скарзі та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суть апеляційного провадження полягає у наданні оцінки висновкам суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої ДТП позивачу, як страховій компанії, що виплатила суму відшкодування страхувальнику в частині, якій така сума не була відшкодована відповідачем, як страховою компанією завдавача шкоди.
Суперечливість аргументів сторін полягає в тому, що позивач вважає, що відповідачем не проведено виплату страхового відшкодування у повному обсязі за надуманими обставинами, коли як аргументи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, полягають в тому, що ним проведено відшкодування шкоди у тому розмірі, в якому вона могла бути дійсно завдана за характером ДТП, адже частини пошкоджень автомобіля, вартість яких була включена позивачем у загальну суму вимоги про відшкодування, мали місце ще до події ДТП, тобто передній бампер, решітка бампера та диск переднього правого колеса автомобіля вже знаходилися в пошкодженому стані, що підтвердженого висновком експерта.
Відповідно до статті 4 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» предметом договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених цим Законом. Об'єктом страхування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок використання забезпеченого транспортного засобу особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб внаслідок настання страхового випадку.
Страховим випадком за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої у особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, виник обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілих осіб (ст. 5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум та згідно з умовами, зазначеними у внутрішньому договорі страхування, зобов'язаний у встановленому цим Законом порядку здійснити страхову виплату у зв'язку із шкодою, заподіяною внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю та/або майну потерпілої особи, або прийняти обґрунтоване рішення про відмову в її здійсненні.
Згідно із ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі заподіяння внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоди майну потерпілої особи такій особі відшкодовуються матеріальні збитки, пов'язані з: 1) пошкодженням чи знищенням транспортного засобу потерпілої особи; 2) пошкодженням чи знищенням дороги, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; 3) пошкодженням чи знищенням іншого майна потерпілої особи, крім випадків, передбачених пунктом 6 частини першої статті 30 цього Закону; 4) проведенням робіт, необхідних для врятування потерпілих осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди; 5) пошкодженням транспортного засобу внаслідок його використання для доправлення потерпілої особи до закладу охорони здоров'я, у тому числі забрудненням салону такого транспортного засобу; 6) доставкою (транспортуванням), зокрема з використанням спеціального автомобіля-евакуатора, пошкодженого транспортного засобу потерпілої особи з місця дорожньо-транспортної пригоди, якщо такий транспортний засіб не може рухатися самостійно.
Відповідно до ч. 4 ст. 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів. Для здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідна особа обирається потерпілою особою з визначеного страховиком (МТСБУ) переліку. Страховик (МТСБУ) у встановленому ним порядку визначає перелік осіб, які відповідно до своїх установчих документів мають право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів та відповідають його вимогам, та оприлюднює його на своєму веб-сайті. Страховик (МТСБУ) зобов'язаний надати потерпілій особі інформацію про осіб, включених до переліку, передбаченого цією частиною. Якщо визначений страховиком (МТСБУ) перелік включає менше трьох осіб, розташованих в межах 150 кілометрів від місця проживання потерпілої особи або місцезнаходження пошкодженого транспортного засобу, потерпіла особа має право самостійно обрати особу, яка відповідно до своїх установчих документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів. У разі якщо строк експлуатації транспортного засобу до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п'ять років або щодо нього є чинними гарантійні зобов'язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, для здійснення відновлювального ремонту на вимогу потерпілої особи має бути визначений авторизований сервісний центр відповідного виробника, якщо визначений страховиком (МТСБУ) перелік не містить такого авторизованого сервісного центру. За згодою страховика (МТСБУ) відшкодування вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу може здійснюватися на банківський (платіжний) рахунок особи, яка відповідно до своїх статутних документів має право здійснювати діяльність з ремонту транспортних засобів, за вибором потерпілої особи поза переліком, визначеним страховиком (МТСБУ).
Відповідно до ч. 5 ст. 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі відмови потерпілої особи від здійснення страховиком (МТСБУ) відшкодування у порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті, така страхова (регламентна) виплата здійснюється страховиком (МТСБУ) на банківський (платіжний) рахунок потерпілої особи в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, розрахованого страховиком (МТСБУ) з використанням ліцензованих програмно-технічних комплексів із розрахунку вартості відновлювальних ремонтів транспортних засобів чи суб'єктом оціночної діяльності, оцінювачем, судовим експертом на замовлення страховика (МТСБУ), а у випадку, передбаченому абзацом четвертим частини четвертої статті 31 цього Закону, - потерпілої особи, за вирахуванням суми податку на додану вартість або в розмірі витрат на здійснення відновлювального ремонту, погодженому між страховиком (МТСБУ) і потерпілою особою.
Відповідно до частини 2 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно із ч. 1 ст. 108 ЗУ «Про страхування» страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Отже, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 ЦК України та статті 108 ЗУ «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Та оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Peugeot» д.н.з. НОМЕР_3 , станом на дату ДТП була застрахована у відповідача за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР226712687, відповідно до положень ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» суд першої інстанції підставно вважав, що обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу «Peugeot» д.н.з. НОМЕР_3 , власнику транспортного засобу Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , покладається на відповідача.
Наразі спірним в межах розглядуваної справи залишився той факт, чи правомірно відповідач із загальної суми страхового відшкодування, яке проведено позивачем на користь потерпілої особи у розмірі 213826,01 гривень здійснив відшкодування на користь позивача суми лише у розмірі 170723,13 гривень, різниця в чому і утворила суму, що є предметом позову у розмірі 43102,88 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до п. п. д) п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 (далі - Методика) Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу (страхова (регламентна) виплата), відшкодовуються страховиком (МТСБУ) у розмірі вартості відновлювального ремонту, що забезпечує приведення транспортного засобу у стан, який мав такий транспортний засіб до настання дорожньо-транспортної пригоди, та визначається відповідно до частини третьої цієї статті.
У ч. 3 ст. 27 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу включає:
1) вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв'язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, визначеного на підставі акта огляду транспортного засобу, складеного представником страховика (у випадках, передбачених частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 43 цього Закону, - МТСБУ), або висновку суб'єкта оціночної діяльності, оцінювача, судового експерта, складеного відповідно до частини четвертої статті 31 цього Закону, а також вартість матеріалів, необхідних для здійснення відповідного ремонту;
2) вартість робіт з ремонту (заміни) складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують ремонту (заміни) у зв'язку з їх пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до переліку, передбаченого пунктом 1 цієї частини.
Для транспортного засобу, строк експлуатації якого до настання дорожньо-транспортної пригоди не перевищує п'ять років або щодо якого є чинними гарантійні зобов'язання виробника транспортного засобу, за умови документального підтвердження їх чинності, до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни новими, включається вартість невживаних складових частин (деталей), дозволених заводом-виробником для обслуговування відповідних транспортних засобів. Для інших транспортних засобів до розрахунку вартості складових частин (деталей) транспортного засобу, що потребують заміни, може включатися вартість складових частин (деталей) транспортного засобу, що відповідають технічним характеристикам такого транспортного засобу та є аналогом оригінальних складових частин (деталей) транспортного засобу.
Під час ремонту транспортного засобу не допускається встановлення складових частин (деталей), що призведе до зміни конструкції транспортного засобу або до невідповідності технічного стану транспортного засобу правилам дорожнього руху та технічної експлуатації.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийняв до уваги висновок судового експерта Скорохода Костянтина Миколайовича №260/25 від 26.11.2025, залученого за ініціативою відповідача.
Відповідно до означеного висновку на вирішення експерту поставлені наступні питання:
Чи знаходились в пошкодженому стані передній бампер, решітка бампера та диск переднього правого колеса автомобіля Toyota р/н НОМЕР_1 від контактування з велосипедом з подвійним двигуном марки ARDIS, б/н внаслідок ДТП, яке відбулось 28.03.2025 року в м. Києві по вул. Володимирська та чи знаходились вищевказані деталі кузова автомобіля Toyota р/н НОМЕР_1 на момент заявленої пригоди в пошкодженому стані?
За результатами транспортно-трасологічного дослідження викладеного у висновку судового експерта Скорохода Костянтина Миколайовича №260/25 від 26.11.2025 встановлено, що передній бампер, решітка бампера та диск переднього правого колеса на момент ДТП вже знаходилися в пошкодженому стані.
Зокрема у означеному висновку зазначено: «Згідно наданих на дослідження фотографії з місця огляду автомобіля встановлено, що пошкодження на лівій частині кузова автомобіля мають напрямок утворення справ на ліво та дещо ззаду на перед відносно повздовжньої осі автомобіля.
Аналізуючи пошкодження, які зафіксовані на наданих на дослідження фотографіях (фото 6,7) автомобіля Toyota р/н НОМЕР_1 з місця огляду встановлено, що нижня права частина бампера та решітка бампера мають пошкодження у вигляді деформації, розривів матеріалу, задирів, подряпин. Напрямок утворення пошкоджень спереду назад відносно повздовжньої осі автомобіля. Автомобіль Toyota р/н НОМЕР_1 під час пригоди знаходився у нерухомому стані. Пошкодження переднього бампера та решітки переднього бампера знаходяться за межами контактування автомобіля та велосипеда марки ARDIS, б/н. і винили в іншому напрямку. З вищенаведеного вбачається, що на момент контактування з велосипедом марки ARDIS, б/н нижня частина переднього бампера та решітка переднього бампера вже знаходилися в пошкодженому стані.
Аналізуючи пошкодження, які зафіксовано на диску переднього правого колеса встановлено, що пошкодження у вигляді задирів та подряпин розташовані на спицях диску та по краю диску (фото 8,9). Для отримання даних пошкоджень диск повинен був контактувати з жорстким стаціонарним слідоутворюючим об'єктом, який має абразивну поверхню (наприклад бордюрним каменем). На велосипеді марки ARDIS, б/н відсутні жорсткі виступаючі частини з абразивною поверхністю від контактування з якими могли виникнути задири диску. Форма, місце розташування та напрямок утворення пошкоджень диску вказує на те, що під час отримання пошкоджень диск обертався, відповідно автомобіль рухався. З вищенаведеного вбачається, що на момент контактування з велосипедом марки ARDIS, б/н диск переднього правого колеса автомобіля Toyota р/н НОМЕР_1 , який під час ДТП знаходився у нерухомому стані, вже знаходився в пошкодженому стані.».
Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. (ч. 1, 5, 6 ст. 101 ГПК України)
При цьому, відповідно до ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
За змістом положень ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Згідно зі ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Крім того, відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Дослідивши наданий відповідачем висновок експерта, господарський суд встановив, що він відповідає вимогам, передбаченим ст. 101 ГПК України. Також у наданому висновку експерта повідомлено експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків за ст. 384, 385 КК України.
Тож, суд першої інстанції підставно взяв до уваги факти, викладені у вказаному висновку, що стало підставою для відмови у задоволенні позову.
Колегія суддів вважає, що із поданням відповідачем висновку експерта, яким встановлено, що частина пошкоджень автомобіля мала місце ще до розглядуваного ДТП, саме на позивача покладався обов'язок спростувати вказані твердження належними та допустимими доказами, що могли б дозволити суду, спираючись на принцип вірогідності доказів, пристати на його позицію.
Як вбачається, позивач, до певної міри, скористався своїм правом та надав свої аргументи проти обставин, що викладено у висновку та суд першої інстанції прийняв рішення з урахуванням таких аргументів, які, обґрунтовано оцінені судом першої інстанції як такі, що не вплинули на остаточні висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.
Позивач в апеляційні скарзі фактично відтворив усі свої аргументи, що було викладено у відповіді на відзив.
Доводи апелянта про суперечливу поведінку відповідача, який зволікав із прийняттям рішення про доплату, допускав неузгодженість між змістом своїх листів на адресу позивача та вчинюваними діями, долучав до матеріалів справи листи, які на адресу позивача не надсилалися, колегією суддів відхиляються, адже правильності висновків суду першої інстанції такі доводи не спростовують.
До певної міри, непослідовна поведінка відповідача дійсно вбачається з матеріалів справи. Можна напевно навіть стверджувати, що відповідач, що діє добросовісно, без мети безпідставно ухилитися від свого обов'язку щодо проведення відповідних виплат на користь позивача, міг діяти більш прогнозовано, не створюючи у позивача відчуття ігнорування його законних вимог.
Проте, колегією суддів не вбачається, що недосконала поведінка відповідача у розглядуваній справі може свідчити про суперечливість таким чином, що дозволило б не взяти суду уваги, у якості належного та допустимого доказу висновок експерта, яким істотним чином поставлено під сумнів позовні вимоги позивача.
До того ж, відповідач ніколи не давав позивачу приводу вважати, що його вимога про доплату суми відшкодування буде задоволена та в цій частині, поведінка відповідача не була суперечливою, адже він від самого початку поставив під сумнів свій обов'язок щодо відшкодування вартості, сумнівних, на його думку, пошкоджень автомобіля.
Стосовно аргументів апелянта про відхилення висновку експерта як доказу колегія суддів приходить до наступних висновків.
Здебільшого аргументи позивача в цій частині стосуються суперечливості між висновками, до яких прийшов експерт та іншими доказами наявними в матеріалах справи, в яких зафіксовані пошкодження лакофарбового покриття диску переднього правого колеса та переднього бамперу.
Проте, колегія суддів вважає, що за наявності спору відносно того, чи могли ті чи інші пошкодження автомобіля бути завдані внаслідок ДТП, через аналіз характеру пошкоджень, суду, за наявності, належить виходити саме з висновку експерта, як джерела спеціальних знань, адже інші докази, що наявні в матеріалах справи не спростовують самого факту можливості перебування вузлів автомобіля у пошкодженому стані, ще до настання події ДТП.
Посилання скаржника на те, що експертне дослідження проводилося експертом дистанційно, за одну добу (замовлення Відповідача від 25.11.25) без виїзду на місце дорожньо-транспортної пригоди, а лише по фотокартках не спростовує доказової сили згаданого висновку.
Експерт повідомлений про кримінальну відповідальність, дотримано інші вимоги, що ставляться ГПК України до такого висновку тож у суду першої інстанції не було підстав його ігнорувати та виходити із тих доказів, що надано лише позивачем. Адже позивачем не наведено в заявах по суті справи жодних аргументів, які б свідчили на користь тверджень про сумнівність наданого експертного висновку та про перевагу наданих ним доказів.
Тобто ймовірність (більша вірогідність) того, що пошкодження певної частини вузлів автомобіля за характером ДТП та взаємодії її учасників та транспортних засобів відбулося ще до настання ДТП, що зафіксовано компетентною особою не спростована позивачем у належний спосіб.
Отже, приймаючи оскаржуване рішення та спираючись на базові принципи змагальності судового процесу та правила доказування, суд першої інстанції підставно взяв до уваги висновок судового експерта Скорохода К.М. №260/25 від 26.11.2025, оцінивши його у сукупності з іншими доказами та дійшов, на підставі належно проведеного правового аналізу усіх обставин справи, до правильних висновків про відмову у задоволенні позову.
При цьому, колегія суддів погоджується із аргументами скаржника про те, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (постанова ВП ВС у справі № 755/18006/15-ц від 04.07.2018), проте такий підхід не виключає під час вирішення питання про відповідне відшкодування, наявність заперечень про відшкодування завданої шкоди в частині, яка викликає обґрунтовані сумніви щодо можливості завдання такої шкоди подією ДТП, що може вплинути на остаточну суму відшкодування завданої шкоди.
Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачає.
Судові витрати з оплати судового збору за апеляційний перегляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Сформульоване у відзиві на апеляційну скаргу клопотання відповідача про здійснення розподілу витрат на проведення експертизи, які не були відшкодовані за результатами розгляду справи в суді першої інстанції, апеляційним судом по суті не розглядається, оскільки питання проведення розподілу судових витрат за результатами розгляду справи в суді першої інстанції віднесено до повноважень саме суду першої інстанції та правильність розподілу судових витрат безпосереднім предметом апеляційного розгляду не є.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2026 у справі № 910/13669/25 залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Повний текст постанови складено і підписано 26.05.2026
Головуючий суддя Р.М. Колесник
Судді О.М. Сковородіна
А.І. Тищенко