вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" травня 2026 р. Справа№ 925/910/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Владимиренко С.В.
Демидової А.М.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н. М.
за участю представників:
від позивача: Козолуп М. С.
від відповідача: Тарасенко А. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНСТВО КАСКАД"
на рішення господарського суду Черкаської області від 19.11.2025 (повне рішення суду складене 04.12.2025)
у справі № 925/910/25 (суддя Гладун А. І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНСТВО КАСКАД"
про стягнення 3 135 309, 04 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
В липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" (далі за текстом - ТОВ "СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ", позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНСТВО КАСКАД" (далі за текстом - ТОВ "ОХОРОННЕ АГЕНСТВО КАСКАД", відповідач) про стягнення 2 960 000, 00 грн передплати, сплаченої на виконання договору поставки товару № 1903/25 від 19.03.2025, 170 200, 00 грн пені та 5 109, 04 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконав зобов'язання з поставки товару і не повернув позивачу попередню оплату у розмірі 2 960 000, 00 грн за договором на виготовлення та поставку товару № 1903/25 від 19.03.2025, у зв'язку з відмовою позивача від цього договору. У зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання з повернення попередньої оплати позивач нарахував 170 200, 00 грн пені у розмірі 0,1 % за період з 13.06.2025 до 28.07.2025 за 46 днів, 5 109, 04 грн 3 % річних за період з 08.07.2025 до 28.07.2025.
Короткий зміст судового рішення та мотиви його ухвалення
Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.11.2025 у справі №925/910/25 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "ОХОРОННЕ АГЕНСТВО КАСКАД" на користь ТОВ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" 2 960 000, 00 грн боргу, 170 200, 00 грн пені, 5 109, 04 грн 3 % річних, 47 029, 64 грн судових витрат зі сплати судового збору.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача боргу, оскільки відповідач не виконав свого обов'язку з поставки товару і не надав належних доказів повернення суми попередньої оплати.
Враховуючи встановлений судом факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з повернення суми попередньої оплати, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та пені у заявленому позивачем розмірі, визнавши відповідний розрахунок арифметично правильним та обґрунтованим.
Короткий зміст апеляційної скарги.
ТОВ "ОХОРОННЕ АГЕНСТВО КАСКАД" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Черкаської області від 19.11.2025 у справі № 925/910/25.
В апеляційній скарзі ТОВ "ОХОРОННЕ АГЕНСТВО КАСКАД" просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ТОВ "ОХОРОННЕ АГЕНСТВО КАСКАД" зводяться до такого:
суд першої інстанції не врахував п. 6.4.2 договору та безпідставно задовольнив позовні вимоги позивача за відсутності у матеріалах справи доказів одностороннього припинення дії договору;
суд першої інстанції проігнорував ст. 532 ЦК України, яка визначає місце виконання зобов'язання, і задовольнив позовні вимоги за відсутності доказів активних дій позивача щодо отримання товарів за місцем їх виготовлення та за місцем знаходження відповідача;
відповідач стверджує, що достроково виконав зобов'язання з поставки товарів за договором, що підтверджується копією листа командира в/ч НОМЕР_1 від 27.11.2025 та копіями актів монтування та тестового ввімкнення апаратно-програмних комплексів від 09.04.2025 та 09.05.2025.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на безпідставність доводів ТОВ "ОХОРОННЕ АГЕНСТВО КАСКАД".
Процедура апеляційного провадження
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2026 (колегія суддів у складі: Ходаківської І. П. - головуючої, Демидової А. М., Владимиренко С. В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ОХОРОННЕ АГЕНСТВО КАСКАД" на рішення господарського суду Черкаської області від 19.11.2025 у справі № 925/910/25 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.03.2026.
У зв'язку з відпусткою судді Владимиренко С.В. за розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/849/26 від 09.03.2026 був призначений та проведений повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.03.2026 для розгляду справи визначений склад колегії суддів: Ходаківська І. П. - головуючий (суддя-доповідач), судді: Демидова А. М., Євсіков О. О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 справу прийнято колегією суддів у визначеному складі до свого провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.04.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2026 за клопотанням представників сторін розгляд справи постановлено здійснювати в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 оголошено перерву у розгляді справи на 19.05.2026 та продовжено строк її розгляду.
У судовому засіданні 19.05.2026 в режимі відеоконференції взяв участь представник відповідача, який просив задовольнити апеляційну скаргу.
Присутній у судовому засіданні 19.05.2026 представник позивача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Розгляд клопотань
08.04.2026 ТОВ "ОХОРОННЕ АГЕНСТВО КАСКАД" звернулось до суду апеляційної інстанції з клопотанням про залучення Військової частини НОМЕР_1 третьою особою у цій справі на стороні відповідача.
Клопотання мотивоване тим, що рішення у даній справі безпосередньо впливатиме на права та обов'язки Військової частини НОМЕР_1 , оскільки предметом спірних правовідносин є засоби радіоелектронної боротьби, які фактично передані та перебувають в експлуатації ЗСУ, зокрема військової частини НОМЕР_1 , і використовуються для виконання завдань із забезпечення обороноздатності держави.
15.05.2026 ТОВ "СП РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" подало до суду свої заперечення на клопотання ТОВ "ОХОРОННЕ АГЕНСТВО КАСКАД" про залучення третьої особи до участі у справі, в яких, зокрема, посилається на те, що рішення у цій справі жодним чином не вливає на права обов'язки ТОВ "ОХОРОННЕ АГЕНСТВО КАСКАД" та Військової частини НОМЕР_1 , які стосуються передачі засобів РЕБ, змонтованих 09.04.2025 і 09.05.2025.
18.05.2026 Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду апеляційної інстанції з клопотанням про залучення Військової частини НОМЕР_1 третьою особою у даній справі без самостійних вимог на стороні відповідача.
На обґрунтування зазначеного клопотання Військова частина НОМЕР_1 посилається на те, що залишення в силі рішення про стягнення коштів за нібито непоставку зазначених засобів за відсутності належної оцінки факту їх передачі та використання створює правову невизначеність і може зумовити виникнення обов'язку щодо приведення сторін у первісний стан. Такі наслідки, зокрема, можуть полягати у припиненні експлуатації та вилученні засобів РЕБ із користування Військової частини НОМЕР_1 , що матиме негативний вплив на виконання покладених Військову частину НОМЕР_1 завдань та на стан обороноздатності відповідного регіону і держави в цілому. Крім того, Військова частина НОМЕР_1 є належним та безпосереднім суб'єктом, який володіє інформацією щодо фактичного прийняття, розміщення та експлуатації засобів РЕБ, а також може надати суду пояснення з урахуванням обмежень, пов'язаних із режимом секретності функціонування такого обладнання. Отже рішення у даній справі безпосередньо впливатиме на права та обов'язки Військової частини НОМЕР_1 , що зумовлює необхідність її залучення до участі у цій справі.
У судовому засіданні 19.05.2026 колегія суддів протокольно відмовила у задоволенні зазначених клопотань з таких підстав.
Існування статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в господарському процесі покликане забезпечити саме дотримання права на справедливий суд тих осіб, які не є позивачем чи відповідачем, однак рішення суду може вплинути на їх права чи обов'язки. Такий статус закріплено у статті 50 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до імперативних вимог ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Згідно із ч. 2 ст. 50 ГПК України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (ч. 4 ст. 50 ГПК України).
Враховуючи положення наведених норм, суд зазначає, що до участі у справі в якості третьої особи може бути залучена лише особа, якщо рішення у справі може вплинути на її права, інтереси або обов'язки.
Розглянувши клопотання ТОВ "ОХОРОННЕ АГЕНСТВО КАСКАД" та Військової частини НОМЕР_1 , з урахуванням підстав та предмету заявлених позовних вимог, колегія суддів вирішила відмовити в їх задоволенні, з огляду на те, що заявниками не доведено яким чином рішення суду у даній справі може вплинути на права та/або обов'язки вказаної юридичної особи. Спірні правовідносини стосуються лише юридичних осіб, які є сторонами у цій справі.
Обставини справи
13.03.2025 відповідач надіслав позивачу комерційну пропозицію № 120-03/13, у якій вказав, що відповідач є виробником товару та реалізує його. Між відповідачем та третіми особами не укладалося договорів, які б надавали третім особам реалізувати товар, оскільки товар реалізується відповідачем з подальшою передачею ЗСУ. Загальна ціна договору 3700000,00 грн без ПДВ. Термін дії даної комерційної пропозиції становить 60 днів (а.с. 53).
19.03.2025 ТОВ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО РИСОІЛ ТЕРМІНАЛ" (замовник) та ТОВ "ОХОРОННЕ АГЕНСТВО КАСКАД" (виконавець) уклали договір на виготовлення та поставку товару №1903/25, згідно з пунктом 1.1 якого виконавець зобов'язується виготовити і поставити замовнику за плату засоби радіоелектронної боротьби АПК "Ліма" у відповідності до затверджених Технічних умов ТУ У 26.5-44119269-001:2023 зі змінами (далі - товар) у компетенції, в порядку та на умовах, визначених цим договором (а.с. 8-19).
Відповідно до умов договору сторони домовилися:
п.1.2 - загальна кількість та асортимент, що є предметом закупівлі за цим договором, визначаються відповідно до специфікації (додаток №1 до договору);
п. 3.1 - вартість договору становить 3700000 грн (три мільйони сімсот тисяч гривень) без ПДВ;
п. 4.1.1 - оплата 80% вартості товару здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання рахунку;
п. 4.1.2 - оплата 20% вартості товару здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання товару за умови підписання видаткових накладних та/або акту приймання-передачі товару без зауважень;
п. 5.1 - строк поставки товару становить 60 (шістдесят) робочих днів з моменту отримання попередньої оплати згідно п. 4.1.1 договору;
п. 5.2 - поставка виконавцем та приймання замовником товару/партії товару за договором оформляється актом приймання-передачі товару або видатковими накладними. Датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання замовником акту приймання-передачі товару або проставлення відмітки про отримання товару у відповідних видаткових накладних;
п. 5.8 - поставка товару здійснюється виконавцем у кількості та асортименті, відповідно до специфікації (додаток №1 до договору), в місце погоджене з замовником в робочому порядку;
п. 6.4.2 - замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань виконавця за договором. В такому випадку виконавець зобов'язаний повернути замовнику суму попередньої оплати, сплаченої згідно з п. 4.1.1 договору;
п. 7.2 - за порушення строків поставки товару/партії товару або заміни товару/усунення його недоліків з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару/партії товару, щодо якого допущено прострочення, за кожен день прострочення;
п. 10.1 - цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2025 року, але у будь - якому випадку в частині виконання зобов'язань до повного їх виконання;
п. 13.2 - додаткові угоди та додатки до договору є його невід'ємними частинами і набувають чинності у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками;
п. 13.7 - замовник передає товар військовому формуванню (балансоутримувач), визначеному відповідальним за експлуатацію товару та яке відповідно до законодавства України призначене для оборони України та захисту її суверенітету;
п. 13.8 - експлуатацію товару здійснює військове формування (балансоутримувач), якому замовником на умовах визначених пунктом 13.7 договору передано товар відповідно до акту приймання-передачі.
У додатку № 1 - Специфікації вказано, що предметом закупівлі за цим договором є товар - АПК "ЛІМА" Версія L1, код УКТЗЕД 8543200000 у кількості 2 комп. вартістю 3700000,00 грн (три мільйони сімсот тисяч гривень 00 копійок) без ПДВ (а.с. 14).
На виконання умов договору 20.03.2025 позивач сплатив відповідачу 2 960 000,00 грн передоплати у розмірі 80 % за засоби радіоелектронної боротьби, що підтверджується платіжною інструкцією №820 від 20.03.2025 на суму 2 960 000, 00 грн (а.с. 20).
05.03.2025 позивач надіслав відповідачу листа № 98, у якому просив розглянути можливість виготовлення двох комплектів засобів РЕБ - та надати комерційну пропозицію із зазначенням вартості обладнання, термінів постачання та умов оплатити (а.с. 21).
12.05.2025, 11.06.2025 позивач надіслав відповідачу листи №195, №243, у яких просив поставити товар з серійними номерами 20250061 та 20250062 за адресою замовника: м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 23-А у період з 14 по 20.05.2025 та до 12.06.2025, а у разі не поставки товару, позивач вправі розірвати договір у односторонньому порядку та вимагати повернення суми попередньої оплати (а.с. 22-23, 25-27).
09.06.2025 відповідач надіслав позивачу листа №257-06-09, у якому повідомив, що є виробником засобів радіоелектронної боротьби у різних версіях (надалі - товар), принцип дії якого - здійснення кібератаки на навігаційний приймач повітряних засобів, у тому числі ворожих засобів ураження. Позиція відповідача залишається принциповою щодо контрольованої передачі товару в умовах військового стану в Україні за для прикриття об'єктів критичної інфраструктури уповноваженими на те підрозділами ЗСУ. У відповідача відсутня інформація щодо укладення позивачем належного правочину з відповідним військовим формуванням про намір передати товари згідно умов договору, для посилення обороноздатності Одеського регіону. З урахуванням оперативної обстановки регіону, де розташоване підприємство позивача, здійснено ряд заходів щодо дострокової поставки засобів РЕБ та їх монтажу, які вже тривалий час виконують бойові задачі з відсічі ворога, що є достроковим виконанням взятих на себе договірних зобов'язань. З метою уникнення непорозумінь та контрольованого використання засобів радіоелектронної боротьби просив позивача здійснити заходи щодо дотримання взятих договірних зобов'язань (а.с. 24).
26.06.2025 позивач надіслав відповідачу вимогу № 254 від 19.06.2025, у якій просив у строк не пізніше 7(семи) календарних днів від дня пред'явлення цієї вимоги повернути 2 960 000,00 грн попередньої оплати та сплати 25 900,00 грн пені на підставі п. 7.2 договору. 30.06.2025 відповідач отримав вказану вимогу (а.с. 28-35).
30.06.2025 відповідач надіслав позивачу лист № 301/06-30, у якому вказав про неможливість прибути 18.06.2025 до позивача на зустріч у м. Одеса через численні наради, які були після атаки на м. Київ. З метою уникнення непорозумінь та врегулювання питання виконання договірних зобов'язань відповідач підтвердив зацікавленість у зустрічі, повідомив, що дата приїзду його представників буде погоджена найближчим часом (а.с. 36).
Причиною виникнення спору у цій справі стало питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2 960 000, 00 грн передплати, сплаченої на виконання договору поставки товару № 1903/25 від 19.03.2025, 170 200, 00 грн пені, нарахованої за період з 13.06.2025 до 28.07.2025 (за 46 днів) та 5 109, 04 грн 3 % річних, нарахованих за період з 08.07.2025 до 28.07.2025.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Зобов'язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.
Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов'язаний передати у власність покупця оплачений товар (частина 2 статті 692 Цивільного кодексу України).
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статі 693 Цивільного кодексу України).
Верховний Суд у застосуванні положень частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України неодноразово наголошував на тому, що умовою їх застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки закон не визначив форми пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
У постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 925/125/14, від 04.11.2020 у справі № 910/9739/19 сформовано такий висновок щодо застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України: "Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару.".
В статті 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права (статті 625 ЦК України), викладені в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.07.2019 у справі №756/3966/17, Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №643/21744/19, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
Передумовою спору є виникнення між сторонами майново-господарського зобов'язання на підставі договору поставки товару.
Причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару у встановлений договором строк.
Звертаючись з позовом, позивач прагне захистити своє майнове право та повернути сплачену відповідачу попередню оплату у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку поставити товар в строк встановлений договором.
Правовідносини між учасниками справи є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права. Зобов'язання, що виникли між сторонами, за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 265 Господарського кодексу України).
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 Цивільного кодексу України).
На підставі наявних матеріалів справи встановлено, що 19.03.2025 сторони уклали договір поставки, у якому узгодили ціну, порядок розрахунків, строк поставки товару.
Відповідно до пункту 3.1 договору вартість договору становить 3 700 000 грн (три мільйони сімсот тисяч гривень) без ПДВ.
Оплата 80 % вартості товару здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання рахунку (п. 4.1.1 договору).
Позивач виконав своє зобов'язання та сплатив відповідачу 2960000,00 грн попередньої оплати у розмірі 80 % вартості товару.
Згідно із п. 5.1 договору строк поставки товару становить 60 (шістдесят) робочих днів з моменту отримання попередньої оплати згідно п. 4.1.1 договору.
Поставка виконавцем та приймання замовником товару/партії товару за договором оформляється актом приймання-передачі товару або видатковими накладними. Датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата підписання замовником акту приймання-передачі товару або проставлення відмітки про отримання товару у відповідних видаткових накладних (п. 5.2 договору).
Відповідно до пункту 5.8 договору поставка товару здійснюється виконавцем у кількості та асортименті, відповідно до специфікації (додаток №1 до договору), в місце погоджене з замовником в робочому порядку.
Місцевий суд врахував пояснення відповідача щодо особливостей замовленого товару та неможливість його експлуатувати (використовувати) позивачем самостійно.
Водночас, суд врахував умови укладеного сторонами договору, зокрема умови пунктів 13.7 та 13.8 договору, за змістом яких сторони домовилися, що замовник передає товар військовому формуванню (балансоутримувач), визначеному відповідальним за експлуатацію товару та яке відповідно до законодавства України призначене для оборони України та захисту її суверенітету. Експлуатацію товару здійснює військове формування (балансоутримувач), якому замовником на умовах визначених пунктом 13.7 договору передано товар відповідно до акту приймання-передачі.
Отже, відповідно до умов укладеного сторонами договору обов'язок передати придбаний товар військовому формуванню (балансоутримувачу), визначеному відповідальним за експлуатацію товару та яке відповідно до законодавства України призначене для оборони України та захисту її суверенітету, сторони поклали на позивача - замовника (покупця) товару.
В свою чергу відповідач зобов'язаний виконати умови укладеного сторонами договору та поставити товару позивачу. Відповідач не має права в односторонньому порядку змінювати умови договору та поставляти товар у спосіб та місце визначене ним самостійного, без погодження з позивачем.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на погоджені сторонами умови договору суд першої інстанції правомірно відхилив доводи представника відповідача про те, що замовлений позивачем товар виготовлений та поставлений відповідачем у погоджений сторонами спосіб та місце.
Відповідач з дня отримання авансу - з 20.03.2025 зобов'язання з поставки товару позивачу не виконав.
Згідно з пунктом 6.4.2 договору замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань виконавця за договором. В такому випадку виконавець зобов'язаний повернути замовнику суму попередньої оплати, сплаченої згідно з п. 4.1.1 договору.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Невиконання відповідачем свого обов'язку поставити товар є порушенням зобов'язання.
У зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні позивач вправі відмовитися від договору та вимагати повернення попередньої оплати.
Відповідач на вимогу позивача суму попередньої оплати не повернув. Розмір невиконаного грошового зобов'язання відповідача становить 2 960 000, 00 грн.
Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість (такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).
Внаслідок невиконання відповідачем свого обов'язку у зобов'язанні позивач вправі відмовитися від договору та вимагати повернення сплаченої попередньої оплати. Невиконання відповідачем обов'язку повернути попередню оплату порушує право позивача, яке підлягає судовому захисту.
Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, належних і допустимих доказів виконання своїх обов'язків за договором в частині поставки товару, а також повернення суми попередньої оплати суду не надав.
Отже, з огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заборгованість відповідача перед позивачем підтверджена належними та допустимими доказами і становить 2 960 000, 00 грн. А тому, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо стягнення цієї заборгованості.
Щодо вимоги про стягнення 3 % річних
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі розпочався 08.07.2025.
За розрахунком позивача розмір 3 % річних становить 5109,04 грн за 21 день за період з 08.07.2025 до 28.07.2025(2960000,00 (борг) x 3 % x 21 день прострочення : 365 : 100) (а.с. 4-5).
Відповідач прострочив своє грошове зобов'язання з повернення суми попередньої оплати, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення трьох процентів річних за невиконання покладених на нього згідно договору поставки зобов'язань. Відповідний розрахунок перевірений судом і є арифметично правильним. Стягненню підлягає 5 109,04 грн 3 % річних за період з 08.07.2025 до 28.07.2025.
Щодо вимоги про стягнення пені
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до пункту 7.2 договору за порушення строків поставки товару/партії товару або заміни товару/усунення його недоліків з виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару/партії товару, щодо якого допущено прострочення, за кожен день прострочення.
Позивач звертався до відповідача з вимогами поставити товар до 12.06.2025.
Отже, строк виконання зобов'язання з поставки товару закінчився 12.06.2025.
Прострочення виконання зобов'язання з поставки товару розпочалося 13.06.2025.
За розрахунком позивача розмір пені за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару становить 170 200,00 грн у розмірі 0,1 відсотка вартості товару на підставі п. 7.2 договору за період з 13.06.2025 до 28.07.2025 за 46 днів (3 700 000,00 (вартість товару) x 0.1 x 46 днів прострочення : 100) (а.с. 4).
Прострочення відповідачем виконання зобов'язання з поставки товару порушує право позивача на належне виконання зобов'язання іншою стороною та надає йому право нарахувати та вимагати стягнення пені за порушення строків поставки товару за весь час прострочення.
Заяви про зменшення розміру пені відповідач суду не подав.
Оскільки відповідачем було прострочено повернення попередньої оплати, обґрунтованими визнані місцевим судом вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені, нарахованої на підставі пункту 7.2 договору. Розрахунок пені перевірений судом і є арифметично правильним. Стягненню підлягає 170 200, 00 грн пені у розмірі 0,1 % за період з 13.06.2025 до 28.07.2025 (за 46 днів).
Проаналізувавши матеріали справи, дослідивши докази у їх сукупності, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила неправильного застосування або порушення норм процесуального права судом першої інстанції.
Щодо доводів відповідача про те, що суд першої інстанції не врахував п. 6.4.2 договору та безпідставно задовольнив позовні вимоги позивача за відсутності у матеріалах справи доказів одностороннього припинення дії договору, слід зазначити таке.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина друга статті 693 ЦК України).
Тож умовою застосування цієї норми є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. При цьому можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця, а волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Закон не визначає форми пред'явлення такої вимоги покупця, тому він може використати це право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
У п. 6.4.2. договору визначено, що замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку у разі невиконання та/або неналежного виконання зобов'язань виконавця за договором. В такому випадку виконавець зобов'язаний повернути замовнику суму попередньої оплати, сплаченої згідно з п. 4.1.1 договору.
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.
У постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 925/125/14, від 04.11.2020 у справі № 910/9739/19 сформовано такий висновок щодо застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України: "Визначене цією нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару.".
З огляду на встановлені обставини невиконання відповідачем свого зобов'язання з передання товару покупцю та обставини щодо направлення позивачем відповідачу вимоги про повернення суми попередньої оплати, враховуючи наведені висновки Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про повернення суми попередньої оплати.
Щодо доводів відповідача про те, що суд першої інстанції проігнорував норми статті 532 Цивільного кодексу України, яка визначає місце виконання зобов'язання, і задовольнив вимоги за відсутності доказів активних дій позивача щодо отримання товарів за місцем їх виготовлення та за місцезнаходженням відповідача, слід зазначити таке.
Відповідно до статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Колегія суддів виходить з того, що зі сталих правових позицій щодо визначення характеру спірних правовідносин, які виникли на підставі договору поставки, конструкція вказаної норми права визначає умовами для визнання товару наданим у розпорядження покупця такі як: 1) товар готовий до передання покупцеві у належному місці у строк встановлений договором; 2) покупець поінформований про те, що товар готовий до передання покупцеві у належному місці у строк встановлений договором. Тобто відсутність хоча б однієї із вказаних вимог виключає можливість визнання товару наданим у розпорядження покупця.
За умовами п. 5.8. договору поставка товару здійснюється Виконавцем у кількості та асортименті відповідно до Специфікації (Додаток №1 до Договору) в місце, погоджене з Замовником в робочому порядку
Відповідач не підтвердив (не надав заперечень) щодо місця і дати поставки товарів, які були неодноразово запропоновані позивачем у листах №195 від 12.05.2025 і №243 від 11.06.2025.
Як зазначив позивач, запропоноване ним місце поставки товарів (Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Транспортна, 23-А) є його юридичною адресою і перебуває у безпосередній близькості до морського порту Чорноморськ, де знаходяться виробничі потужності позивача.
У листі № 98 від 05.03.2025 позивач звертався до відповідача з пропозицією виготовити два комплекти РЕБ з метою прикриття своїх виробничих потужностей у порту Чорноморськ.
Враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду, колегія суддів констатує відсутність у матеріалах справи доказів належного виконання відповідача обов'язку з поставки товарів позивачу згідно ч. 1 ст. 664 ЦК України та п. 5.2. договору, а саме доказів того, що: товари вручалися позивачу; товари були надані у розпорядження позивачу у належному місці у встановлений строк (що товари були готові до передачі позивачу та позивач був поінформованим про готовність товарів).
Щодо долучених до апеляційної скарги додаткових доказів (листа Військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2025, актів монтування та тестового ввімкнення апаратно-програмних комплексів від 09.04.2025 та від 09.05.2025), колегія зазначає таке.
Долучені до апеляційної скарги докази не були предметом дослідження і оцінки у суді першої інстанції.
Згідно з частиною третьою статті 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Відповідно до частин першої та третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Приписи частини третьої статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов'язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об'єктивно не залежать від особи".
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
Відсутність обґрунтування, у чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (див. постанову Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 822/1736/18).
У даному випадку в апеляційній скарзі відповідачем не наведено жодного обґрунтування в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк і не надано відповідних доказів, які підтверджують неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції до ухвалення оскаржуваного рішення з підстав, що об'єктивно не залежали від нього, що виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України.
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи (див. постанову Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 910/9742/22).
Відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів незалежно від причин неподання таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів (постанова Верховного Суду від 27.08.2023 у справі № 552/7368/21).
З наведених підстав колегія суддів вирішила не брати до уваги зазначені докази.
Доводи апеляційної скарги у своїй сукупності правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи про порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування оскарженого судового рішення та залишає апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОХОРОННЕ АГЕНСТВО КАСКАД" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Черкаської області від 19.11.2025 у справі № 925/910/25 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена 25.05.2026.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді С.В. Владимиренко
А.М. Демидова